Луцькі розклади №1 (ринок, амбіції і прийдешні вибори)

Антон Бугайчук

Політолог, з жовтня 2019 року до лютого 2020-го – журналіст Центру журналістських розслідувань "Сила правди", позаштатний дописувач "Сили правди"

Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінці блогу

А ось вам перший із серії блогів про важливі для Луцька суспільно-політичні питання. Вирішив більш систематизувати цей формат і поставити його на регулярні “рейки”. Отож, поїхали 😉

КІОСКИ, БУЛЬДОЗЕРИ І ПОЛІТИЧНІ АМБІЦІЇ

Жорстка спроба Луцької міської влади почати знесення Центрального ринку буквально підірвала локальний інформаційний простір. Хоча всі зацікавлені сторони розуміли, що ринок рано чи пізно перенесуть, люди в балаклавах і бульдозери під покровом ночі виявилися надто драматичною картиною і змусили багатьох луцьких ЛОМів висловити думку, що “переносити треба, але не такими методами”.

Більше про першу ніч знесення можна глянути тут. А ми ж з вами проаналізуємо політичні наслідки цієї історії та реакцією різних політиків та органів влади на неї.

Луцька міська рада:

Попри постраждалих муніципалів та техніку міська рада вирішила йти до кінця і поклала відповідальність за зірваний демонтаж на поліцейських, які, мовляв не виконали свій обов’язок щодо забезпечення громадського порядку та навіть доставили працівників муніципальної варти у відділок. Тобто по суті зірвали плани міськради.

Щоб посилити свої репутаційні позиції у міськраді активно підтримали петицію щодо продовження знесення ринку, пропонували допомогу охочим переїхати, а секретар ради Григорій Пустовіт записав сміливе звернення із категоричним “демонтажні роботи на Старому ринку будуть продовжені”.

Така позиція міськради досить прогнозована, адже її керівництво вже взяло на себе велику порцію негативу від противників знесення ринку. Тепер єдиний вихід для них перед виборами: здобути позитивні очки від тих, хто перенесення ринку підтримує, тобто довести справу до кінця.

До речі не виключено, що прихильників перенесення у Луцьку більше, на чому постійно наполягають в міськраді як виправдання своїх дій. Проте вони не об’єднані в якусь спілку чи навіть неформальну групу. Також потрібно розуміти, що люди рідко виходять на публічні акції “за”. Здебільшого вони виходять “проти”.

Волинська ОДА:

Новий голова ОДА Юрій Погуляйко вирішив стати “хорошим поліцейським” у цій справі і приїхав на місце подій разом із головним поліцейським області Петром Шпигою. Згодом він зібрав круглий стіл, де спробував перехопити ініціативу в дискусії про долю ринку. Представники міської ради на цю дискусію не прийшли, показавши, що не хочуть віддавати ініціативу “приїжджому” губернатору.

Тим не менш ситуація із ринком – це одна із перших можливостей для Погуляйка показати свою політичну вагу і відпрацювати модель координування силових структур для втілення планів Офісу президента на Волині під час місцевих виборів.

Поліція (Петро Шпига)

Якщо до Погуляйка з боку міської ради публічних претензій не було, то Петра Шпигу як очільника ГУ Нацполції прямо звинуватили у бездіяльності і таким чином публічно на нього “образилися”. Зважаючи на зв’язки команди Ігоря Палиці в столиці, така образа може стати для Шпиги справді “болісною”.

Тим не менш від продовжив роботу у фарватері курсу Юрія Погуляйка і публічно підкреслив, що під демонтаж – це “знищення майна громадян”, а поліція – “не каральний орган”. Хоча Петро Шпига ймовірно не має політичних амбіцій, саме такі рубіжні ситуації визначають його кадрові перспективи. В який бік – побачимо згодом.

Лідери протесту

Мінімайдан через Старий ринок дав нову можливість заявити про себе частині громадських активістів та місцевих політиків-“революціонерів”. Це зокрема Ігор Дильов (голова спілки підприємців), Сергій Рижков, Микола Собуцький, Сергій Поха, Дмитро Климук та інші. Наскільки десятки тисяч переглядів стрімів у Facebook трансформуються у реальні голоси? Практика попередніх виборів показує, що не дуже сильно. Тим не менш, ситуація навколо ринку могла би стати початком більш системної виборчої кампанії для когось із таких активістів.

ТАК ХТО Ж НА МЕРА?

Коли стало зрозуміло, що місцеві вибори таки відбудуться за графіком, тобто у жовтні 2020-го року, потенційні у депутати та мери орієнтуватися на цю дату. Вони поступово нарощують активності, вітають лучан із святами “про всяк випадок” і ведуть переговори про те, кому можна балотуватися, а кому – ні.

Щоб зрозуміти, якими ймовірно будуть вибори міського голови Луцька 2020 року, потрібно розуміти дві речі:

1) Суттєво зріс розмір застави для балотування на посаду міського голови у зв’язку із ухваленням нового Виборчого кодексу. Це означає, що кожному кандидату у мери потрібно буде знайти більше 280 тисяч гривень, щоб тільки подати свою кандидатуру.

А це відповідно означає, що зменшиться список тих, хто хоче балотуватися “по приколу” та щоб “заявити про себе”. А ще це обмежує можливості балотуватися тих кандидатів, які сподіваються назбирати на вибори за рахунок пожертв виборців. Отож, у списку ми ймовірно побачимо підприємців або представників більш-менш багатих партій.

2) Як і на парламентських виборах, велику можуть відігравати попередні переговори про те, кому балотуватися, а кому – ні. Так, минулого року ми побачили, як місцеві еліти перемогли мегапопулярну партію “Слуга народу” на округах Волині ще до початку виборчої кампанії.

На чотирьох округах “слуги” не надто заважали виграти Ігорю Палиці, Ігорю Гузю, Ірині Констанкевич та Степану Івахіву. В окрузі №20 від “Слуги народу” взагалі переміг соратник Палиці В’ячеслав Рубльов, якого складно назвати послідовним представником монобільшості.

А тепер до конкретних прізвищ:

Ігор Поліщук

Чинний радник міського голови та лідер фракції “Укроп” публічно заявляв, що буде балотуватися, коли ще була надія на проведення дострокових виборів у 2017-у році. Нині шанси на те, що саме він буде балотуватися від чинної провладної команди міста зберігаються.

Опосередковано це про це свідчить той факт, що Поліщука “оберігають” від негативних асоціацій: наприклад, він не бере участь у публічних суперечках із базарниками, натомість часто є спікером у матеріалах про здобутки міської ради. Також статус радника Ігорю Поліщуку уникнути зайвої бюрократії і зосередитися саме на тому, щоб бути “обличчям” міськради.

Григорій Недопад

Перший заступник міського голови та інший можливий кандидат від провладної команди. За посадою він більше, ніж Поліщук, зосереджений на управлінській рутині, проте також залишається доволі публічним і регулярно з’являється у дружніх медіа як обличчя, що презентує досягнення міськради. Проте і в разі перемоги чинної провладної команди йому більше світить посада першого зама та головного адміністратора, а не “обличчя” влади.

Олександр Товстенюк

Саме на Товстенюка Ігор Палиця робив ставку у 2015-у. Тоді їм все ж не вдалося перемогти Миколу Романюка, а сам Олександр став значно менш публічним після місцевих виборів. Тим не менш, та кампанія показала, що навіть “сірого кардинала” можна зробити досить впізнаваним перед виборами, якщо є потреба. Особливо, коли на горизонті немає чинного та авторитетного міського голови, який буде йому протистояти.

Як би не було, в разі перемоги на виборах Поліщука, Недопада чи Товстенюка сфери впливу в команді Палиці розподілятимуть таким же чином, а останнє слово щодо ключових рішень і надалі буде саме за ним.

Григорій Пустовіт

Чинний секретар ради та тимчасовий виконувач повноважень міського голови Григорій Пустовіт нині можливо перебуває на піку своєї кар’єри. Попри суттєвий вплив радників та різні неформальні зв’язки у керівництві міськради, саме він залишається одним із фронтменів міськради та збирає на себе як позитиви, так і негативи від діяльності міської ради.

Проте саме через певний антирейтинг і тісні зв’язки із міською владою складно уявити, що Григорій Пустовіт буде відкрито боротися на виборах як кандидат від “Батьківщини” проти своїх соратників Ігоря Поліщука чи Григорія Недопада. Тому якщо від “Батьківщини” і буде претендент на крісло міського голови, він буде швидше технічним, та не надто заважати команді Палиці.

Ігор Гузь

Нещодавно про перспективи змінити крісло нардепа на посаду міського голови заговорив і нардеп Ігор Гузь, соратник Палиці по депутатській групі. У свіжому інтерв’ю він прозоро натякнув, що думає про роботу міським головою Луцька після закінчення другої каденції у Верховній Раді.

Проте якщо пропозиція поборотися за крісло міського надійде раніше, не виключно що Гузь наважиться на такий крок. Адже на посаді міського голови рідного міста теоретично можна реалізувати значно більше, ніж з мандатом одного із понад 400 депутатів, та ще й не з монобільшості.

Андрій Покровський

До президентських виборів 2019-го року громадянський рух “Свідомі” Андрія Покровського був одним із політично найактивніших та навіть опозиційних до міської влади. Публічно горщики вони побили під час конфлікту щодо розважального центру “Промінь” та можливої причетності Покровського до грального бізнесу.

Проте втрата ситуативної підтримки з боку президента Порошенка та команди Степана Івахіва обмежила можливості Покровського. Можливо тому він не наважився особисто балотуватися у народні депутати вже на виборах парламентських, а помічник Покровського Тарас Шкітер практично не мав шансів проти важковаговика Ігоря Палиці.

Все це свідчить про низку ймовірність балотування Андрія Покровського на посаду міського голови. Це був би прямий виклик планам Ігоря Палиці, з яким Покровський навряд чи готовий боротися без підтримки зі столиці.

Та навіть якщо припустити, що він переможе, така робота потребує більшої впізнаваності та постійної присутності в Луцьку на робочому місці. Це все ж проблема для чинного депутата міськради, який часто з’являється в місті лише напередодні чергових сесій міськради.

Микола Яручик

Також пов’язаний із “Свідомими” чинний депутат міськради Микола Яручик. Поки його амбіції обмежувалися депутатським округом в районі ДПЗ-Львівської, де Яручика знає чи не кожна бабуся. Проте відмова прямо підтримати нову владну команду у 2017-у суттєво обмежила можливості депутата залучати бюджетні кошти на округ. Нинішні його активності разом із командою Андрія Покровського мають дуже обмежену аудиторію, тому на власному бренді Яручик претендувати на загальноміську перемогу не може.

Тим не менш, не маючи суттєвого негативного бекграунду, він міг би стати непоганим кандидатом від всеукраїнської партії, наприклад “Голосу” чи “Слуги народу” (якщо президентська партія на Волині буде незалежною від команди Палиці).

“Слуга народу”

З Яручиком, чи без, але питання про політичну самостійність волинських “Слуг народу” залишається ключовим для місцевих виборів у Луцьку. За даними соцопитувань, це все ще найпопулярніша партія в країні, хоча підтримка і падає.

Луцьким “слугам” буде нелегко нести відповідальність за скандальні витівки їхніх нардепів, проте балотування від “ЗЕ” досі може додати “ноунейм”-кандидату до 15% голосів. З таким стартовим капіталом наявність реального кандидата, який буде боротися на виборах, може суттєво налякати чинну міську раду.

Тому не виключено, що долю крісла міського голови Луцька вирішать не на виборчих дільницях, а на закритих переговорах щодо формування списку і висування кандидатур від “Слуги народу”.

Андрій Разумовський

Ще один місцевий бізнесмен, якому постійно приписують політичні амбіції, директор будівельної компанії “Інвестор” Андрій Разумовський. Станом на 2020 рік йому вдалося якісно виділитися на фоні інших місцевих забудовники та створити позитивний імідж без безпосередньої участі в політиці.

Тим не менш, поява Разумовського із сім’єю на білбордах напередодні Нового року засвідчила, що він не тільки житлові комплекси хоче популяризувати, але і свій особистий бренд. Для чого – це інше питання. Не факт, що Андрій Разумовський захоче передавати свій бізнес в управління та взяти на себе весь багаж бюрократії, передбачений посадою міського голови.

Ще один ризик для Разумовського – “посваритися” із міською владою в разі балотування проти них. Чинна влада вже показала, що вміє конфліктувати із забудовниками, які їх не влаштовують. Та і фінансові “Інвестора” складно порівнювати із можливостями команди Палиці-Коломойського. Отож, ми мабуть зможемо побачити Андрія Разумовського і його соратників у списку кандидатів в депутати, але не на посаду міського голови.

“Заявити про себе”

Не виключено, що й інші активні луцькі політики зможуть назбирати коштів на заставу та балотуватися на міського голову, “щоб заявити про себе”. Зважаючи на нинішню активність, це можуть бути Павло Данильчук, Дмитро Климук, Юлія Вусенко, Микола Федік та інші. Загалом із такою метою було б логічно балотуватися кожному лідеру списку кандидатів у Луцьку міську раду. Але знову ж таки значно більша застава дозволить зіграти в таку гру далеко не всім.

Схожі Публікації

Ковельське МТМО лікарня

Поліція відкрила кримінальне провадження щодо закупівлі медичного обладнання марки «Vizion» Ковельським міськрайонним територіальним медоб’єднанням. Заклад...

Детальніше
Наступна новина