Вайбер-атаки: що варто пам’ятати, щоб не потрапити на гачок

Анна Данильчук

Кандидатка філологічних наук; доцентка Волинського національного університету імені Лесі Українки

Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінці блогу

У соціальні мережі на кшталт Facebook чи Twitter ми виходимо за власним бажанням – коли випадає вільна хвилина, хочеться прочитати новини, або переглянути як справи у товаришів. А от месенджери часто нагадують про себе самі – звуками повідомлень, що переривають звичний режим і підбурюють прочитати, навіть коли зайнятий геть іншими справами.

У більшості з нас є важливі контакти, які не проігноруєш, тож хочеться чи ні, є час чи ні, ми відкриваємо додаток аби перевірити, що нам прийшло. І досить часто серед робочих, сімейних чи будинкових чатів, що вже давно стали необхідністю, з’являється повідомлення, яке автор просить розіслати іншим.

Навіть якщо ви поважаєте того, від кого надійшло прохання – завжди перевіряйте чи не є текст типовим інструментом психоемоційної Вайбер атаки (звичайно, Вайбер тут всього лиш ілюстрація, а небезпечні повідомлення можуть приходити й в інші месенджери, в яких ви зареєстровані).

Отож, проаналізуймо, які ознаки свідчать про «отруйність» або брехливість такого тексту:

  1. Нібито офіційні повідомлення від державних структур, військових підрозділів чи лікарень, що рясніють надміру емоційними фразами. Якось мені надійшло таке, де госпіталь скаржився на брак запасу крові для поранених. Проте, у тексті не було згадки ані адреси госпіталю, ані міста в якому він знаходиться. Інших важливих деталей також бракувало. Натомість було чимало емоційних фраз, що викликають у читача або сум, або паніку. Насправді це і є головним завданням таких текстів, і вони теж є інструментом інформаційної війни. Запам’ятайте, реальні прохання чіткі, лаконічні й містять інструкції – що, куди й на коли потрібно.
  2. Текстам, що завершуються підписом «інформація від військових», «колега з госпіталю сказала», «жінка на кордоні бачила» довіряти не можна, адже вони лише опосередковано називають джерело інформації й перевірити його абсолютно неможливо.
  3. Навіть якщо ви отримали такий текст особисто і його переслала вам людина, яку ви поважаєте, не забувайте – автором є не вона. Та й визначити автора повідомлення, що розійшлося тисячами каналів – неможливо, як і перевірити, навіщо він або вона це зробили.

Інколи, ми піддаємося емоційному імпульсу й пересилаємо подібні повідомлення на десятки важливих, особистих адрес. Жодної реальної проблеми це не вирішує, натомість створює нову – збільшує кількість людей, що множитимуть неправдиву, емоційно шкідливу інформацію.


Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію» за сприяння Європейського Союзу, який виконує “Інститут економічних досліджень та політичних консультацій“. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Волинська фундація» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Схожі Публікації

Ковельське МТМО лікарня

Поліція відкрила кримінальне провадження щодо закупівлі медичного обладнання марки «Vizion» Ковельським міськрайонним територіальним медоб’єднанням. Заклад...

Детальніше
Наступна новина