Гузь Ігор Володимирович

Народився 11 січня 1982-го у Луцьку.

Закінчив загальноосвітню школу №19 у Луцьку. Випускник Волинського державного університету імені Лесі Українки за фахом «політолог, викладач політології».

У шкільні роки розпочав цікавитись громадською діяльністю та вступив до всеукраїнської спортивно-патріотичної ГО «Тризуб» імені Степана Бандери. Член цієї організації у 1998-2000 роках.

Наприкінці 90-их років минулого сторіччя став одним із ініціаторів відновлення діяльності в Луцьку Пласту – Національної Скаутської Організації України.

2000-2002 рр. – голова Луцької міської організації Конгресу Українських Націоналістів.

У 2001 році – співкоординатор Волинського відділення Громадського комітету опору «За Правду!». Учасник акції «Україна без Кучми», що відбулася в Києві 9 березня 2001 року. Після цього затримали правоохоронці та засудили до десяти діб адмінарешту.

З 2001 року увійшов до Молодіжного Націоналістичного Конгресу. У 2002-2004 роках був заступником голови Всеукраїнської організації «Молодіжний Націоналістичний Конгрес».

У 2002-2006 рр. – був наймолодшим депутатом Луцької міської ради 4-го скликання, був співкоординатором фракції блоку «Нашої України». Входив до депутатської комісії, що опікувалась питаннями молоді, освіти та науки. Вже з 20-ти років розпочав роботу помічником-консультантом народного депутата України 4-го скликання Володимира Бондаря на громадських засадах.

У 2003-2010 рр. – керівник Громадської організації молодіжної ініціативи «Альтернатива».

Активний учасник Помаранчевої революції у 2004 році, її координатор на Волині.

З 29 січня 2005 до 2013 року – голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Національний Альянс».

Учасник акції «Чорнобильський шлях – 2005» у Мінську. Засуджений до 10 діб адміністративного арешту. Покарання відбував у ЦІП «Окрестіно». Депортований з Білорусі із забороною в`їзду до цієї держави протягом 5 років. Більше, ніж через 10 років, уже нардепа Ігоря Гузя не пустили до Білорусі, коли він знову намагався приїхати в країну для участі в акції «Чорнобильський шлях».

У 2006 році за списками Блоку «Наша Україна» став наймолодшим депутатом Волинської обласної ради 5-го скликання. Був головою постійної депутатської комісії з питань молодіжної політики, спорту та туризму.

На місцевих виборах у жовтні 2010 року знову балотувався до Волинської обласної ради, уже від політичної партії «За Україну!» в територіальному виборчому окрузі №27 (Старовижівський район). Знову став депутатом облради.

Був головою депутатської фракції політичної партії «Фронт Змін» у Волинській обласній раді, згодом керівником виборчого штабу політичної партії «Фронт Змін» у Волинській області.

На парламентських виборах в жовтні 2012 року балотувався у депутати Верховної Ради України від ВО «Батьківщина» (в складі якої «Фронт Змін» йшов на вибори) в одномандатному виборчому окрузі №21 (Ковельський, Ратнівський, Старовижівський, Шацький райони). За результатами волевиявлення отримав 36 306 голосів (36,39%) і посів друге місце, поступившись самовисуванцю Степану Івахіву 836 голосами.

Учасник Євромайдану та Революції Гідності у 2013-2014 роках. За участь в акціях протесту волинська міліція відкрила кримінальне провадження за трьома статтями. Суд зобов’язав носити електронний браслет стеження.

Після кривавих подій Революції Гідності 20 лютого 2014 року його обрали заступником голови Волинської обласної ради.

На позачергових парламентських виборах у жовтні 2014 року знову балотувався у депутати Верховної Ради України. Цього разу уже від політичної партії «Народний фронт» та в одномандатному виборчому окрузі №19 (Володимир-Волинський, Іваничівський, Любомльський райони). За результатами волевиявлення отримав 27 243 голоси (30,69%) і став народним депутатом 8-го скликання. Був заступником голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах.

З вересня 2014 до 2019 року очолював Волинський обласний осередок партії «Народний фронт».

З 2015 р. – співзасновник та керівник ГО «Центр східноєвропейських ініціатив». Того ж року створив благодійний фонд «Фонд Ігоря Гузя «Прибужжя».

З 2017-го – співзасновник і керівник Громадської організації «Всеукраїнське об’єднання «Атака».

На позачергових парламентських виборах у липні 2019 року знову балотувався у депутати Верховної Ради України. Цього разу як самовисуванець. За результатами волевиявлення отримав 41 106 голосів (59,69%) і став нардепом 9-го скликання. Офіційно виборча кампанія коштувала йому 300 тисяч гривень, а профінансували її великими сумами нібито його підопічні та помічники, які працювали в приймальнях «Народного фронту».

Член депутатської групи “За Майбутнє”. Заступник голови Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.

Співзасновник Громадської організації «Бандерштат». Один з ініціаторів створення Асоціації місцевого самоврядування «Прибужжя», громадської кампанії “Врятуй Світязь”. Ініціював проведення фестивалів “Бандерштат” та “Княжий”, змагань з крос-тріатлону “Polissia Challenge Cup”.

Законодавчі ініціативи народного депутата Ігоря Гузя можна подивитися тут і тут.

Голосування народного депутата Ігоря Гузя можна подивитися на сайті Rada4you.org

Родина зі сторони батька походить з села Смідин Старовижівського району, а зі сторони матері – з села Свірже, що на Холмщині. Хрестили Ігоря Гузя в селі Зачернеччя Любомльського району. Батько – агроном, матір – технолог харчової промисловості.

Із дружиною Оксаною, з якою прожив 9 років, розлучився у жовтні 2016 року.

За 2015-ий рік Ігор Гузь задекларував 80 003 гривні зарплатні від Верховної Ради України і 262 600 гривень доходу від відчуження рухомого майна.

Його дружина Оксана Гузь задекларувала 220 243 гривні від підприємницької діяльності.

У 2016-му Ігор Гузь отримав 158 762 гривні зарплатні від Управління справами Верховної Ради України.

У 2017-му Ігор Гузь отримав 251 457 гривень зарплатні від Управління справами Верховної Ради України, 270 000 гривень доходу від відчуження рухомого майна і негрошові блага вартістю 34 129 гривень від Міжнародної благодійної організації «Фонд “Східна Європа”».

У 2018-му Ігор Гузь отримав 448 103 гривні зарплатні від Управління справами Верховної Ради України.

У 2019-му Ігор Гузь отримав 487 648 гривень зарплатні від Управління справами Верховної Ради України.

Ігор Гузь декларує, що з 2003-го року безоплатно користується часткою будинку у Луцьку площею 76 квадратних метрів і вартістю 32 525 гривень, який належить Гузь Лесі Павлівні. З 2017-го спільно з батьками володіє квартирою у Луцьку площею 49,7 квадратних метрів, а з 2018-го орендує квартиру у Києві площею 63,9 квадратні метри.

З 2017-го Ігор Гузь орендує автівку «LAND ROVER DISCOVERY SPORT» 2017-го року випуску вартістю 1 086 825 гривень. Власник автомобіля — Приватне підприємство «Транс-Волинь». 

Ігор Гузь зберігає 517 000 гривень готівкою.