Колишній перший заступник начальника волинської міліції Михайло Руденко виграв суд щодо протиправності його люстрації восени 2014-го року та стягнення 632 тисяч гривень компенсації за час вимушеного прогулу.
Відповідне рішення ухвалив Волинський окружний адміністративний суд 14 квітня 2020-го року.
Судова справа колишнього високопоставленого міліціонера, якого в період Революції Гідності 2013-2014 років охрестили «душителем луцького Майдану», Михайла Руденка тягнулася п’ять з половиною років.
Міністерство внутрішніх справ України восени 2014-го року видало наказ №2239 о/с «По особовому складу», який передбачав звільнення осіб, які перебували на керівних посадах в структурі міліції на підставі так званого люстраційного закону «Про очищення влади». На підставі цього наказу, УМВС України у Житомирській області видало свій наказ від 04.11.2014 №355 о/с «По особовому складу» щодо звільнення Михайла Руденка з посади першого заступника начальника УМВС України в Житомирській області – начальника слідчого управління, на якій він на той час працював.
Відповідну інформацію про люстрацію посадовця внесли до державного люстраційного реєстру. Закон також заборонив йому на десять років обіймати певні посади в органах державної влади та місцевого самоврядування.
Михайло Руденко пропрацював у міліції 21 рік. Зокрема, з серпня 2010-го по квітень 2012-го працював заступником начальника слідчого управління УМВС України в Івано-Франківській області, а з квітня 2012-го очолив слідче управління УМВС України у Волинській області. З січня 2013-го по лютий 2014-го перебував на посаді заступника начальника УМВС України у Волинській області, а згодом поїхав на Житомирщину, де у вересні 2014-го став першим заступником начальника УМВС у Житомирській області.
В період Євромайдану та Революції Гідності 2013-2014 років Михайла Руденка звинувачували в переслідуванні активістів.
«Це саме та людина яка керувала репресіями проти активістів Євромайдану. В грудні 2013 року були відкриті кримінальні провадження на шістьох активістів Євромайдану. Їм інкримінували паплюження портретів Януковича, хуліганство та захоплення органів державної влади. Двоє з них були змушені носити так звані «кандали» – електронні браслети. В січні 2014 року саме Михайлом Руденком були відкриті чергові кримінальні провадження:
1) на активістів «Економічного бойкоту регіоналів», зокрема на Майю Москвич; 2) на активістів Автомайдану за нібито блокування автомобілів державтоінспекції; 3) на активістів «Самооборони Майдану» за створення нібито незаконного воєнізованого формування; 4) на активістів 35-ої сотні «Волинська Січ» за створення нібито незаконного воєнізованого формування; 5) на активістів які малювали портрети з цяткою, які схожі на президента Януковича; 6) на активістів, що повісили манекен на одному з мостів Луцька, який був схожий на прихильника Партії регіонів; 7) на активістів за нібито погрози депутатці обласної ради від ПР Надії Григолі.
Це тільки те, про що ми знаємо…» – писав 26 лютого 2014-го тоді заступник голови Волинської обласної ради, а нині народний депутат Ігор Гузь.
Крім того, запам’ятався Руденко і дорогими речами, які не співмірні з його статками. Зокрема, годинником за кілька тисяч євро, який йому нібито подарували, та автомобілем. Активісти навіть з автомобільними шинами прямо на його робоче місце приходили вимагати звільнення.
Та після цих подій Руденко так і не пішов. За кілька місяців його перевели на ту ж посаду на Житомирщину і лише восени 2014-го після прийняття закону «Про очищення влади» звільнили з посади. Тоді ж, коли пішли і інші високопоставлені силовики.
Однак, посадовець вирішив, що звільнили його незаконно і одразу ж в листопаді 2014-го подав позов до суду. Він звернув увагу, що звільнення відбулося в період, коли він перебував на лікарняному, також щодо нього не провели перевірку із складенням висновку, яка передбачена законом «Про очищення влади».
Обидва відповідачі – і житомирське обласне управління МВС, і саме міністерство – заперечили проти задоволення позову і вважають, що звільнення відбулося законно з дотриманням вимог закону «Про очищення влади».
У лютому 2015-го суд призупинив розгляд справи до розгляду Конституційним Судом України подання щодо конституційності закону «Про очищення влади». Лише в січні 2020-го розгляд справи продовжили.
Колегія суддів окружного адмінсуду взяла до уваги практику Європейського суду з прав людини щодо «люстраційних справ» інших країн та порушень Конвенції про захист прав та основоположних свобод, та висновки Венеціанської комісії про відповідність люстраційних законів європейських держав, в тому числі і українського, нормам Конвенції.
«Виходячи з мети закону «Про очищення влади», на переконання суду, перш ніж застосувати до позивача передбачені у ньому заходи відповідальності, Міністерство внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ у Житомирській області зобов`язані були встановити його особисту участь та довести вину у вчинені правопорушень, що сприяли узурпації влади В.Януковича, підриву основ національної безпеки і оборони, протиправному порушенню прав і свобод людини.
Тобто, вина позивача повинна бути доведена у встановленому законом порядку та ґрунтуватися на належних та допустимих доказах, здобутих законним шляхом. Під час розгляду справи суду відповідачами не надано доказів вчинення конкретно позивачем зазначених вище правопорушень, проведення стосовно нього будь-яких службових розслідувань, не встановлено його особисту участь. Отже, його вина у сприянні узурпації влади не доведена», – йдеться в рішенні колегії суддів Волинського окружного адмінсуду Володимира Ковальчука, Віктора Валюха та Наталії Плахтій.
Також судді взяли до уваги практику Європейського суду з прав людини, який у 2017-му році розглядав справу «Полях та інші проти України». Європейський суд одноголосно вирішив, що при звільненні п’ятьох посадовців часів Віктора Януковича за законом «Про очищення влади» порушили норми Конвенції про захист прав та основоположних свобод. Звільнення Руденка судді прирівняли до цієї справи.
«Приймаючи оскаржувані накази про звільнення, Міністерство внутрішніх справ Украни, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Житомирській області не врахували основоположних принципів очищення влади, які розроблені міжнародними організаціями, тому застосування до позивача положень Закону України «Про очищення влади» є передчасним і не відповідає викладеним стандартам забезпечення прав людини при здійсненні люстраційних процесів», – йдеться в рішенні суду.
Тож суд вирішив задовольнити позов і скасувати накази МВС та обласного управління міліції стосовно звільнення Михайла Руденка та поновити його на посаді першого заступника начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області – начальника слідчого управління з 4 листопада 2014-го року. Навіть попри те, що такої посади в принципі вже не існує, а юридична особа управління МВС – в стані припинення. Також суд нарахував колишньому посадовцю 632 тисячі гривень середньоденного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу (1987 днів) – з розрахунку по 318,07 грн на день.
Ці кошти Руденку має виплатити Управління МВС у Житомирській області.
Після звільнення з міліції Руденко подався у спорт. У 2017-му році призначений державним тренером збірної України з дзюдо та самбо.
Рішення суду набрало законної сили. Ані Міністерство внутрішніх справ, ані обласне управління не спромоглися подати апеляцію. Разом з тим, за даними єдиного веб-порталу використання публічних коштів, призначене судом грошове забезпечення колишньому посадовцю ще не перерахували.
Нагадаємо, нещодавно стало відомо, що колишній заступник начальника волинської міліції Володимир Поліщук також виграв суд щодо протиправності його звільнення з посади восени 2014-го року та стягнув 573 тисячі 186 гривень компенсації за час вимушеного прогулу. Однак, рішення Волинського окружного адмінсуду оскаржили в апеляції.
