Волонтери, які доставляють тіла загиблих героїв на Волинь, б’ють на сполох. Родичі полеглих не завжди роблять експертизу ДНК, а, відтак, у відчаї відразу ховають. Це може призвести до важких наслідків.
Про це на своїй сторінці у Facebook пише одна з учасниць такої місії Наталія Пасічник.
Наталія Пасічник — полковник поліції у відставці. Нещодавно вона у складі місії ГО «Військові капелани Волині» їздила повертати полеглих героїв на малу батьківщину. Серед 11 тіл, які цього разу забирали з моргів Донеччини і Дніпра, — волиняни і рівненчани. Зважаючи на досвід волонтерської місії, Наталія Пасічник звертається до родичів полеглих бійців і просить не поспішати з опізнанням тіл за зовнішніми ознаками чи особистими речами.
«Стою біля моргу. Привезли кілька тіл нацгвардійців. Підходить до мене невисокого зросту худорлява жінка. Я її ще зранку бачила на території моргу, але тіла доставили ввечері. Схопила мене за руку і каже: «я не відпущу вас до тих пір, поки ви не домовитесь, щоб мені показали тіло мого чоловіка». У цей час підходять родичі інших загиблих і просять про те ж саме. Питаю обставини загибелі — їхали виконувати службове завдання, злетіли у водойму, де пролежали більше місяця. Пояснюю, як виглядає тіло, яке тривалий час знаходилось у воді. Кажу, що ми нічого там не побачимо. Марно. «Я хочу побачити!» Домовилась. Підійшли до одного мішка з тілом. Стоїть та маленька жінка, її трясе, ніби високовольтна лінія до неї підключена. Мене трясе від неї, бо тримаю під руки, усвідомлюючи, що може впасти в обморок. Питаю ще раз: «точно готові?» У відповідь ствердне «так». Відкриваємо мішок. Жодних м‘язів і шкіри на обличчі нема, один череп. Шкіра на руках позлазила, татуювань чи шрамів не побачиш. Просить показати праву руку загиблого, щоб глянути обручку. Піднімаємо руку — пальців нема. В цьому мішку разом з тілом були документи, які належали її чоловікові. Це все, що говорило про його смерть. Закрили мішок і відійшли. Таким же шляхом були відкриті мішки з тілами інших загиблих, які не підлягали жодному впізнанню», — ділиться моторошними досвідом Наталія Пасічник.
Зі слів волонтерки, тіла загиблих героїв спочатку доставляють до моргів, де проводять судово-медичну експертизу і встановлюють причину смерті. Здебільшого опізнати тіло візуально вже не можливо. Це зумовлено або видом травми, або періодом часу, коли людину знайшли, евакуювали і доставили в морг. Іноді родичі поспішають забрати і поховати свого героя. Такий поспіх іноді призводить до помилок.
«Що буде потім? А потім буде таке: пройде тиждень чи місяць, трошечки оговтаються від похорону, почнуть розкладати думки по поличках. Виникнуть сумніви, чи то насправді поховали свого Героя. Після цього, буде дзвінок, який я отримала не від однієї мами і дружини зі словами: «Наталія Миколаївна, що мені робити? Я роздивилась речі свого сина/чоловіка. Обставини його загибелі, стан тіла і його речей не співпадають. Я не вірю, що то мій син/чоловік…». Я розумію кожного з вас і щиро співчуваю. Але ви не знайдете душевного спокою, ховаючи тіло, яке не впізнали за жодними ознаками, окрім наявності при ньому документів. Будуть сумніви, суперечливі думки і тривога. Буде ходіння по відділах поліції і адвокатах. Добре, якщо вдасться провести ексгумацію і відібрати з тіла зразки ДНК, за якими провести генотипоскопічну експертизу, висновком якої буде встановлено вашу генетичну спорідненість. В противному випадку — все життя будете жити в сумнівах і здогадках. У цей час інша родина вже ніколи не знайде свого Героя, не захоронить його, буде рвати серце і душу до скону, не отримає ані соціальних пільг, ані виплат. Краще почекати ще 2-3 тижні чи навіть місяць, щоб провести експертизу ДНК і з упевненістю забрати для поховання тіло саме свого родича. Кожна мати чи дружина має знати, що оплакує свого Героя», — наголошлує волонтерка.
Жінка радить не поспішати із похованнями, наполягти на експертизі ДНК і почекати навіть від двох тижнів до місяця на її результати. Адже поховавши не свого чоловіка/батька/сина, ви ще й додасте клопотів його реальним рідним, які не зможуть ані похоронити його, ані отримати соціальних пільг чи виплат.
