Голову Господарського суду Волинської області Оксану Слободян звільнили з посади судді за її заявою. Пані Слободян пропрацювала в цій інстанції майже 27 років, а на посаді судді – близько 18-ти. Очолила ж суд навесні 2025 року.
Про звільнення представниці Феміди інформує Вища рада правосуддя 8 січня 2026 року.
«ВРП, розглянувши матеріали щодо звільнення суддів з посад за загальними обставинами, вирішила звільнити Оксану Слободян з посади судді Господарського суду Волинської області у зв’язку з поданням заяви про відставку», – йдеться в повідомленні.
2 травня 2025 року пані Слободян обрали головою Господарського суду Волинської області на зборах суддів.
З біографічної довідки відомо, що вона народилася 26 травня 1968 року. Вищу юридичну освіту за спеціальністю «Правознавство» здобула в 1999 році у Волинському державному університеті імені Лесі Українки. У 2003 році закінчила юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (спеціалізація «Господарське право»). У 2004 році закінчила факультет підготовки професійних суддів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого та отримала диплом магістра.
Професійну юридичну діяльність Оксана Слободян розпочала у Господарському (арбітражному) суді Волинської області відразу по закінченні волинського вишу – з липня 1999 року, працюючи на посадах консультанта, старшого консультанта, а з 2002 року – на посаді помічника судді Господарського суду Волинської області. У травні 2008 року Указом Президента призначена на посаду судді Господарського суду Волинської області. Згідно з Постановою Верховної Ради України від 18 квітня 2013 року Оксана Геннадіївна обрана на посаду судді безстроково.
Згідно з декларацією про доходи за 2024 рік Оксана Слободян мешкає із сином та чоловіком. На посаді судді за той рік отримала понад 1,3 мільйона гривень зарплатні, тобто в середньому 112 тисяч щомісяця. Також вона отримала понад 83 тисячі гривень пенсії або 7 тисяч гривень на місяць. Чоловік Петро Слободян мав торік понад мільйон гривень від Пенсійного фонду як довічне грошове утримання. Відомо, що Слободян теж працював суддею Господарського суду Волині, але звільнився 2015-го за власним бажанням.
Саме у 2015 році він звертався до Європейського суду з прав людини проти України. Петро Слободян оскаржував рішення українських судів (першої інстанції й апеляційного), які визнали його винним у перевищенні швидкості на дорозі, що спричинило ДТП, та відмові пройти медогляд для визначення стану алкогольного сп’яніння. Він стверджував, що за кермом позашляховика перебував не він, а його знайомий, який теж це підтверджував разом з іншим пасажиром автівки. Як йдеться в документах справи, суд першої інстанції розглядав показання, надані його знайомими, як спробу виправдати суддю-власника автівки, адже водій автівки, який постраждав, вказав саме на суддю як на водія. Слободян скористався тим, що водій до суду не з’являвся, хоча підтвердив листом, що не змінює покази, надані патрульним. Отож Петро Слободян у зверненні до Європейського суду скаржився на неможливість допитати цього водія, оскільки, згідно з відповідним законодавством України, суди не могли дати вказівку працівникам міліції здійснити привід свідка до суду. Відтак суддя Слободян оскаржував вирок, яким його ще й позбавили водійських прав на 2 роки, і хотів 5 тисяч євро компенсації від держави.
У листопаді 2021 року Європейський суд прийняв рішення частково на користь судді – постановив, що держава Україна має виплатити заявнику 900 євро як відшкодування моральної шкоди.
Якщо повертатися до інших доходів і майна подружжя Слободян, то з декларації дружини за 2024 рік також відомо, що її чоловік мав понад 240 тисяч гривень доходу від продажу електрики за зеленим тарифом та 75 тисяч від оренди майна. Син отримав 26 тисяч гривень стипендії. Із заощаджень в Оксани Слободян є понад 87 тисяч гривень у банку й 3 тисячі доларів готівкою. Також вона декларує 30 тисяч доларів, які позичила, та понад 148 тисяч гривень, які їй мають сплатити за рішенням суду. Крім того, Оксана Слободян повідомляє, що позичила ще 2021 року 10 тисяч доларів. Улітку 2024-го вона повернула позикодавиці майже 413 тисяч гривень.
У Петра Слободяна є 23,5 тисячі доларів готівкою, а також кошти в банку: понад 3 тисячі доларів, 3,5 тисячі євро та більш як 19 тисяч гривень.
Має Оксана Слободян і кооперативні права в гаражному кооперативі «Волинь» та користується його гаражем. Подружжя має дві автівки. Суддя їздить на Hyundai Sonata 2010 року випуску, придбаною 2017 року та задекларованою ціною 149 тисяч гривень. А її чоловік з 2018 року має Kia Sorento 2012 року випуску за 420 тисяч гривень.
Слободяни мають кілька квартир і будинок в Боратині. Зокрема, у Луцьку кожен з подружжя має по квартирі. Право власності кожен з них набув одного і того ж дня у 2021 році. Квартири у Луцьку по 47 і 49 квадратів вартують близько 800 тисяч гривень кожна. Ймовірно, це житло споруджене ТзОВ «Яровиця Парк», оскільки суддя вказувала того року про договір із цією будівельною фірмою. Також подружжя та їхній син користуються з 2014 року квартирою на 70 квадратів, яка належить Людмилі Садиковій.
Того ж таки 2021 року подружжя оформило право власності на будинок у Боратині на 286 квадратів за 1,7 мільйона гривень. Петро Слободян, за декларацією, з 2013 року орендує 0,2 гектара у Боратинської сільради. А ще в цьому селі у спільній власності подружжя з 2021 року є земельна ділянка площею 0,2 га за понад 169 тисяч гривень. Також чоловікові належить з 2017 року в Боратині ще 12 соток землі за 54 тисячі гривень.
Крім того, Оксана Слободян повідомляє, що сама має з 2022 року дві невеликі комори в Луцьку та разом з чоловіком володіє паркомісцем в обласному центрі за 360 тисяч гривень. У подружжя в Луцьку є також нежитлова будівля на 52 квадрати за понад півтора мільйона гривень, яку придбали у 2023 році, та недобудована будівля на 42 квадрати.
З цінного майна у сім’ї Слободян є обладнання для відновлювальної енергетики за 342 тисячі гривень, придбане 2021 року і записане на чоловіка.
Раніше «Сила правди» писала, як покарали суддю з Волині, яка «не встигала» розглядати справи п’яних водіїв.
