На території ботанічного заказника загальнодержавного значення «Воротнів» виростають приватні маєтки. Із благим наміром навчання школярів догляду за природою рік тому тут відкрили Лісівничий молодіжний центр. А вже нині дві земельні ділянки і два будинки на території школи-лісництва мають нових власників чи то пак користувачів.
Кому пощастило «оселитися» в заповідному лісі і хто провернув земельно-майнову аферу з’ясовував Центр журналістських розслідувань «Сила правди».
Підозри, що у Воротневі щось не так, зародилися у журналістів-розслідувачів ще влітку 2017 року, коли Ківерцівське лісове господарство розпочало масштабну реконструкцію так званих обкомівських дач.
Почистили ставки, провели електромережу, встелили дорогу, зробили вуличне освітлення… Старі халупки Воротнівського лісництва перетворилися в добротні будинки зі значно більшими площами за рахунок додаткових поверхів, ганочків і тд. Комплекс заслужено почали називати Волинською Швейцарією. Але справа в тім, що жодних дозволів на таку реконструкцію лісгосп не отримував, та і не звертався до Державної архітектурно-будівельної інспекції за ними. Тендерів на будівництво не проводили, а частину робіт виконувалося руками лісівників з усіх лісогосподарських підприємств Волині.
Тодішній очільник ДП «Ківерцівське ЛГ» Анатолій Іщик теж стверджував, що це лишень ремонт, на який ніяких документів і не потрібно. Що ж до ресурсів то на початку жовтня 2017 року директор оцінював вартість усіх робіт у понад два з половиною мільйони гривень.
Не турбувала відсутність дозволів і технічного нагляду за будівництвом, де згодом мають займатися школярі, ні Анатолія Іщика, ні нинішню директорку Шацького національного природного парку Марію Христецьку, яка на той час курувала «реконструкцію» Воротнева, ні чиновників з Волинської ОДА. Так на урочистостях з нагоди відкриття Лісівничого молодіжного центру заступник голови ОДА Сергій Кошарук сказав: «Перше ми маємо ставити питання, чи те, що тут робиться, добре. Добре! А далі вже треба ставити питання чи все законно. Я розумію, що ви журналісти і вам хочеться перчених фактів».
ПЕРЧЕНІ ФАКТИ
У ботанічному заказнику побудували вольєр для напіввільного утримання тварин і навіть заселили оленів. В’їжджати на територію заказника на транспортних засобах відвідувачам – зась, стоїть шлагбаум.
Після відкриття у Воротнів справді возили екскурсії школярів, там проводились різноманітні семінари, екоуроки, запрошували туди й журналістів на прес-тури, а взимку там працювала резиденція Санти Клауса.
Однак залишилося на території заказника місце куди лісівники не водять ні школярів, ні журналістів. Хоча своєю ошатністю будинок, що розмістився в гущі лісу по праву сторону від входу в Лісівничий молодіжний центр, значно перевершив інші об’єкти так званої Волинської Швейцарії.
За високим сучасним парканом з виїзними воротами – двоповерхова будівля, гараж на три автомобілі, на подвір’ї – засіяні травою газони, декоративні композиції, все обладнано ліхтариками, качеля, мангал, інші зручності. Не скидається ні на контору лісництва, ні на готель для юних натуралістів. І це все, звісно, теж без погоджень з ДАБІ.
Нинішній директор Державного підприємства Ківерцівське лісове господарство Віталій Каращук на питання про призначення цієї споруди рубає з плеча – це приватна власність. Каже, коли очолив підприємство (у грудні 2017-го) то ця будівля вже там була і вона до цього часу на стадії реконструкції. Хто власник директор лісового господарства, звісно ж, не пам’ятає, але обіцяє понишпорити в документах і підготувати відповідь… на офіційний запит.
– На балансі лісгоспу понад 70 об’єктів житлового фонду, я що маю ходити і дивитись хто там живе? А чому Воротнів має мене цікавити більше, ніж все інше? Повірте у лісників і так багато роботи.
– Хоча б тому, що це заповідник
– У них там були всі документи на житло. Я туди навіть не ходжу, бо не маю права. Це приватна власність.
– А як можна приватизувати житло на території заповідника на державній землі? Простим громадянам навіть в’їзд туди заборонений.
– Там все законно. Надали сервітут і вони мають право заїжджати на територію, адже там їхня приватна власність.
– Люди, які працювали поряд, сказали, що це будинок якогось лісового чиновника.
– Можу запевнити, що не мій. Все робилося до мене. Більше може знати той, хто тоді керував підприємством.
ЩАСЛИВЧИКИ: ЛІСНИЧИЙ ЛІСГОСПУ І ВОДІЙ ВИСОКОПОСАДОВЦЯ
Земельна ділянка заказника «Воротнів» зареєстрована 9 листопада 2017 року, тобто після відкриття лісівничого центру. Проте, вона не суцільна. Саме поблизу каскаду воротнівських ставків бачимо виділені дві окремі земельні ділянки площею по 8 соток кожна.
У реєстрі сказано, що обидві вони – у постійному користуванні Ківерцівського лісового господарства, їхнє цільове призначення – для ведення лісового господарства та пов’язаних з ним послуг. Згідно з інформацією з того ж таки реєстру на обидві ділянки оформлено сервітут. Ділянкою під згаданим вище будинком має право користуватися Токарчук Олександр Вікторович. Iншою, що фактично є лісорозсадником Лісівничого центру, Ліпич Олег Володимирович.
Обидва чоловіки виявились людьми не сторонніми, а звичайними трударями лісу.
Токарчук Олександр Вікторович – лісничий Ківерцівського лісгоспу.
Йому 22 роки. У своїх деклараціях про доходи він не вказує жодного майна крім невеликої заробітної плати. Нема там ні подарунків у вигляді ремонтів, ні відомчого житла від лісгоспу. І це майже правда. Адже в реєстрі майнових прав на цю особу оформлено лише дві земельні ділянки на умовах сервітуту. Одна, очевидно, під незареєстрованим самобудом у Воротневі, інша – доїзд до нього. Більше нерухомості ні у вигляді землі, ні у вигляді житла у лісничого офіційно нема, ні в заповіднику, ні деінде!
Отримати пояснення від лісничого не вдалося, бо він потрапив в ДТП і на момент підготовки публікації лікувався в стаціонарі.
Ліпич Олег Володимирович – водій легкового автомобіля. Принаймні, таку офіційну посаду підтвердили у Ківерцівському лісгоспі. Проте жодного разу на робочому місці журналістам «Сили правди» його застати не вдалося. Частина працівників навіть не здогадуються про існування такого колеги. А робітники, які мають справу з автопарком підприємства, сказали, що він у відрядженні в Чернівцях і приїжджає тільки на вихідні. Олег Ліпич, з їхніх слів, є особистим водієм начальника Чернівецького обласного управління лісового і мисливського господарства Віктора Сахнюка, волинянина, який свого часу керував Ківерцівським лісгоспом, а на момент будівництва у Воротневі був першим заступником начальника волиньлісу.
Директор ДП «Ківерцівське ЛГ» Віктор Каращук заперечив відрядження. А ось на пряме запитання про те, чи виконує Олег Ліпич обов’язки водія начальника Чернівецького обласного управління лісового господарства Віктора Сахнюка, сказав, що він цього просто не знає.
У Олега Ліпича офіційно теж жодного майна. У реєстрі речових прав зазначено, що він має право користуватись майже 8 сотками землі Ківерцівського лісового господарства і тією ж дорогою для доїзду у Воротневі. Сам Олег Ліпич не відгукнувся на пропозицію прокоментувати ситуацію. А його роботодавець Віктор Сахнюк на запитання про те, як так сталося, що в час, коли він був заступником начальника Волинського управління лісового і мисливського господарства, його особистий водій обзавівся нерухомістю в заповіднику, відхрестився від Олега Ліпича, сказав, що за рік часу в Чернівцях забув що було на Волині і просто поклав слухавку.
ПОПЕРЕДНИК: Я ВЗАГАЛІ НЕ ЗНАЮ, ЩО ТАМ РОБИТЬСЯ
Телефонуємо до попередника – екс-директора ДП «Ківерцівське ЛГ», а нині головного лісничого «Поліського лісового господарства» – Анатолія Іщика.
– Що ви з мене хочете? Я вже там не працюю давно, – так починає розмову.
– Але нинішній директор говорить про приватні будинки, які з’явилися за вашого керівництва.
– За мого керівництва там нічого не було
– Чи знаєте ви хто такий Токарчук Олександр Вікторович?
– Майстер лісу Ківерцівського лісгоспу
– Він є власником будівлі?
– Що ви хочете мені сказати?! Я взагалі не знаю, що там робиться.
– Це ж мало бути для дітей.
– А хіба там щось не для дітей? Йому тоді надали як працівнику житло.
– А хто надав?
– Як хто? Лісгосп. Якщо є житло, то чого не надати людям, щоб вони там проживали?
– Він там буде жити?
– Так
– Чи знаєте Ліпича Олега Володимировича?
– Знаю. Теж працівник.
– У нього теж там ділянка на умовах сервітуту.
– Тоже надали йому будинок для проживання.
– На яких підставах?
– Так само як працівнику лісгоспу.
– А яка в нього посада?
– Я зараз не знаю
– Хіба не водій?
– Так. Водій автоколони.
– Невже водієві необхідно проживати в заповіднику? І хто вирішував надавати йому житло?
– Лісгосп вирішував, разом з профкомом.
– Але ж це при вас відбувалося, як і будівництво?!
– Там ніхто нічого не будував. Вони там зробили ремонт за свої гроші та й всьо.
Ремонт за свої гроші? Однак з декларації про доходи помічник лісничого Олександр Токарчук заробив у 2016 трохи більше 70 тисяч гривень, а це менше шести тисяч гривень щомісяця. Жодних подарунків, заощаджень, соціальних виплат Токарчук протягом двох років роботи на лісопідприємстві не декларував. Звідкіля ж такий маєток? Те ж саме запитання стосується і будинку лісорозсадника, який знаходиться на ділянці, якою дозволено користуватись Олегу Ліпичу. Там теж зробили ремонт.
«Надали в безоплатне користування з перспективою приватизації», – йдеться вже в офіційній відповіді на запит з Ківерцівського лісового господарства.
Воротнівське лісництво майже рік без керівника. Разом з тим ДП «Ківерцівське ЛГ» подбало про забезпечення конституційного права на житло для помічника лісничого Воротнівського лісництва і особистого водія очільника Чернівецького ОУЛМГ.
Віталій Каращук запевняє, що згаданих будинків нема на балансі лісгоспу. Реєстр речових прав свідчить, вони не зареєстровані ні на Токарчука, ні на Ліпича. Кому ж лісгосп тоді передав ці будівлі?
Про присвоєння їм адрес в Романівську сільську раду, до якої територіально належить заповідник, теж ніхто не звертався, – каже голова Галина Назарчук. Тож велике питання викликає підстава оформлення сервітутів для осіб, які офіційно не мають майна на земельних ділянках. Та й взагалі чи можлива приватизація такого майна на землях заказника загальнодержавного значення з цільовим призначенням «ведення лісового господарства та пов’язаних з ним послуг»? Сподіваємось відповіді на ці питання допоможуть знайти правоохоронні органи.
У фіналі цієї сумної історії про розбазарювання майна волинських лісгоспів під видом доброї справи для дітей пригадались слова начальника Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства Олександра Кватирка, якими він дорікав журналістам на відкритті Лісівничого молодіжного центру у Воротневі 7 жовтня 2017 року: «Не шукайте кістку в молоці, порадійте за людей».
Матеріал виготовлено Центром журналістських розслідувань «Сила правди» в рамках проекту підтриманого National Endowment for Democracy
