Волинська обласна бібліотека для юнацтва стала у Луцьку осередком для волонтерів, які допомагають українським військовим та їх родинам.
Центр журналістських розслідувань «Сила правди» в рамках проєкту «Медіаграмотність у регіонах України» поспілкувався із завідувачкою краєзнавчого відділу Волинської обласної бібліотеки для юнацтва Любов’ю Фрадинською про волонтерство у бібліотеці. Вона каже, що у бібліотеці вдалося згуртувати людей, які не перечікують, коли закінчиться війна, а активно волонтерять заради перемоги та допомагають іншим.
«Меценати для солдата»
Волонтерською діяльністю Любов Фрадинська почала займатися ще з 2014 року, коли до неї зателефонував волонтер Руслан Теліпський, який очолює проєкт «Меценати для солдата». Він сказав, що потрібна допомога. Я подумала:
Я подумала: «Чим ми можемо допомагати? Я ж не меценат, я не маю коштів. Яка з мене може бути допомога? Напевно, це все десь там прописується (на небі — авт.)… Тому, що волонтерська діяльність все одно якось розповсюджується і внутрішньо в людині живе. Тому вона так розповсюдилась по нашій бібліотеці, оскільки в нас дуже вигідне місце дислокації. Ми в центрі міста і тут став такий своєрідний штаб для «Меценатів для солдата».
«Меценати для солдата» — волонтерський проект, що передбачає підтримку бійців будь-яким доступним способом (морально, психологічно, залучаючи до певних заходів — авт.).
Ще з 2014 року волонтери допомагають бійцям, які повернулися із зони бойових дій, щоб вони потім не накладали на себе руки.
Грошей на певне приміщення для волонтерів не було. Тому збиралися у бібліотеці, обговорювали багато питань та планували. А далі почали проводити чимало заходів.
Коли меценати надавали різні послуги бійцям безоплатно, то вони приходили до бібліотеки за сертифікатами, які їм там видавали. Наприклад, у перукарню, в піцерію тощо.
Через російсько-українську війну з’явилося дуже багато сімей, у яких на війні хтось загинув. З цими родинами у бібліотеці працювали психологи. Для дітей організовували різні заходи, щоб відволікати їх від тих ситуацій в яких вони опинилися. Також їм допомагали волонтери, роздаючи зібрані речі, що давали люди.
Як повномасштабна війна змінила життя
Після початку повномасштабної війни бібліотека перетворилася на оперативний волонтерський штаб. Волонтери плетуть маскувальні сітки, роблять кікімори для військових, приносять домашнє печиво для поранених бійців, які зараз на лікуванні в Луцьку.
Любов Фрадинська розповіла, що до волонтерства долучаються люди різного віку, як старші, так і молодь. Наприклад, 9 листопада студенти-філологи з ВНУ імені Лесі Українки принесли до бібліотеки листи для військових, а також передали 7 тис. 280 грн. для придбання агроволокна з якого у бібліотеці будуть плести сітки. Студентам вдалося зібрати гроші завдяки випіканню печива, яке продали.
Крім того, ці студенти приходять плести маскувальні сітки та кікімори у бібліотеці. Плетіння сіток відволікає від новин та думок про війну. Працівники бібліотеки долучаються до волонтерства у вільний від роботи час.
«У відділі мистецтва кожен, хто має вільну хвилинку чи просто іноді буває, що думки так накривають, що здається вже завтра будуть білоруси наступати і все одно важко ж від тих думок відкараскатися. Тому, щоб просто не думати зайвого, бути потрібним, то йдеш і щось робиш, що можеш», — зазначила Любов Фрадинська.
«Меценати для солдата» почали організовувати у бібліотеці плетіння кікімор. А люди самі долучалися до цієї справи, або ж через знайомих, щоб бути корисними.
«Один волонтер сказав іншому і знайшов, де сітки брати. Вони вже самі один одному стають ресурсом і самі вже є організаторами в певних ділянках. А ми коригуємо, що куди і як», — додала вона.
Діти бачать приклад дорослих і теж долучаються. Вони малюють і свої роботи продають, а гроші передають на закупівлю сіток чи інших необхідних речей. Волонтерський штаб розростається.
Також у бібліотеці роблять корисні сухпайки для військових. Волонтери формують зручні пакунки, які можна покласти в кишеню.
«У нас в бібліотеці збирають і сушину, і волоські горіхи, шоколад, цукерки і печиво. З цього всього ми формуємо енергетичні набори. Одного дня у нас в будинку моя донька написала оголошення, що збираємо сушку, горіхи та інше необхідне для бійців, то люди несуть це от просто до дверей моєї квартири. А я це переношу сюди в бібліотеку», — розповіла Любов Фрадинська.
Відповідальне волонтерство
Перед входом у бібліотеку викладачки з університетів збирають кошти на допомогу військовим.
«У волонтерський штаб долучилося дуже багато викладачів з університету. Я не раз дивлюся, коли вони чергують під нашою бібліотекою. Там є такі стильні, дуже красиві жінки, навіть можна сказати поважні тому, що вони мають статус викладачів. Вони не гребують тим, щоб постояти там, вони чергують періодично, змінюються, але разом з тим вони приходять сюди, як на роботу. Крім того, вони гуртуються і допомагають тим, що потрібно докупити», — зазначила Любов Фрадинська
Усі бажаючі можуть долучитися до волонтерства. Вся інформація є у соцмережі Facebook на сторінках бібліотеки та «Меценати для солдата».
«Всі потреби ми постійно висвітлюємо. Можна не дивитися в соцмережі, а просто прийти на проспект Волі, 2 і взяти участь або в плетінні, або принести сюди сушину чи футболки. Одяг може бути і б/у. Можуть бути випрані і в такому вигляді, щоб їх можна було дати бійцям. Тому, що в шпиталі кожного тижня поповнюється новими пораненими і кожен сам може зорієнтуватися, що потрібно людині, яка потрапляє у лікарню і яка не має поруч родичів. Їй елементарне потрібно — перевзутися, переодягнутися… Були потреби і чашку, ложку. Таке постійно потрібно», — зазначила Любов Фрадинська.
Речі, що приносять люди у бібліотеку волонтери заносять у шпиталь для поранених.
«Ми одяг сортуємо, коли приносять більше. Те, що темніше на передову відправляємо, світліше носимо в шпиталь. Є в нас люди, які печуть печиво і ми їх періодично розносимо в шпиталь. Робота кипить, ми не залишаємося осторонь. Дякую Руслану Теліпському за те, що він нас так організував і дав нам таку можливість всім долучитися», — сказала вона.
Уроки української мови для переселенців
До бібліотеки приходить багато переселенців. Учасники заходів обмінюються думками, дізнаються щось нове одні в одних. Любов Фрадинська розповіла, що під час літніх канікул у бібліотеці було багато майстерок для дітей. Вони тут знайшли нових друзів, почали проводити час з користю:
«Мами йшли туди, де плетуть сітки і цим займалися, а діти тим часом були на різних майстерках. У нас була і мультитерапія, де діти робили різні вироби».
За словами Любові Фрадинської, щоразу дітей-переселенців приходило на майстерки більше. Тому виникла необхідність у спілкуванні українською. Наприклад, коли на мультитерапії сиділи діти загиблих військових і чули від інших російську мову, їм було не те, що неприємно, а боляче… Тож у бібліотеці почали збиратися два рази в тиждень, вчити та спілкуватися українською мовою.
Зараз уроки з української мови відбуваються у бібліотеці щовівторка і щочетверга о 16 годині.
Проєкт з вивчення української мови виник у краєзнавчому відділі. Коли вони туди приходили, їм показували книги, розповідали легенди про Луцьк, про волинських письменників. Далі це перетворилося на проєкт «Звучить книга». Книги читали вголос і потім обговорювали. У людей виникали асоціації з власного життя, коло розширювалося, людей ставало більше, потреб ставало більше.
«Люди хочуть бути корисними, реалізовувати свої вміння, хочуть жити. Не можуть вони так зупинитися і нічого не робити, чекати. Чого чекати? Коли війна закінчиться і вони повернуться назад? Чи коли ще якісь страшніші будуть події ? Тому людина живе сьогодні тут і зараз», — зазначила Любов Фрадинська.
– Від переселенців ми чули, що раніше вони якось відкладали якісь моменти. Думали, що от це закінчу, а тоді помрію про щось інше. Зараз вони нас вчать, що потрібно жити тут і тепер і нічого не відкладати. Ми беремо до уваги їх слова. Тому, коли думаєш… закінчиться війна і тоді я щось там зроблю… А ти можеш не дожити. Чому чекати, якщо можна щось зробити? Так ми всі долучаємося до нашої перемоги. Кожен на своєму місці, кожен в міру своїх можливостей».
Очищення простору з користю
У бібліотеці цього року проводили збір книг російською мовою, які згодом здавали на макулатуру. Під час першої такої акції зібрали 925 кг макулатури і отримати за це 3700 грн, а вдруге — 870 кг за які отримали 2175 грн. Зібрані кошти перерахували на допомогу ЗСУ. У бібліотеці кажуть, що таку акцію вже завершують, але якщо є в людей бажання очистити свої офіси, то хай очищають і приносять в бібліотеку.
Також з 20 загальноосвітньої школи принесли 600 гривень від учнів, які самі зорганізувались, здали макулатуру, а гроші передали в бібліотеку.
Мультитерапія для дітей
Мультитерапію спочатку планували для вимушених переселенців і дітей загиблих військових. Але зараз групи збільшились, бо відвідують заняття різні діти. Це плюс, адже є можливість розвивати коло своїх знайомих.
Наприклад, дівчинка з Кривого Рогу потоваришувала з хлопчиком з Луцька. Він їй розповідає, які тут князі жили. Від дитини до дитини переходять знання, їм цікаво спілкуватися.
Мультитерапія для дітей відбувається у бібліотеці кожної п’ятниці о 15 годині. Діти читають вірші, які їм пропонують. Вони ліплять з пластиліну різних героїв чи звіряток, про які чули з книг, або ж самі фантазують та створюють.
«Мені так кожного разу цікаво, який у дітей хід думки. Тому, що ти дорослий і як то кажуть, зі своєї дзвіниці думаєш. А як от в дітей розвиваються різні мультсюжети, то дуже цікаво. Тому я завжди їм дозволяю вигадувати щось своє», — каже Любов Фрадинська.
Коли є чітке поставлене завдання, то процеc йде швидше, адже діти створюють різні фігурки з пластиліну, далі разом проводять зйомку своїх виробів. А коли працює уява, це по часу довше, але цікавіше, бо є різні ідеї.
«Якщо ти даєш дитині завдання: «Сьогодні ми виготовляємо равликів і за тими равликами знімаєш відповідний мультсюжет». Вони все ліплять і це швидко відбувається, встигаємо відзняти мультфільм. А коли вони починають вигадувати, наприклад, яка буде свинка, і ще будуть маленькі поросятка, калюжа, дерево і кущик, то це все затягується. Але я за те, щоб відбувався цей процес був результат. Мені хочеться, щоб вони могли вільно думати і не повторювали один в одного, не робили так, як написано, а в них виникали власні сюжети, серіали», — ділиться Любов Фрадинська.
За її словами, коли діти загиблих воїнів приїздять на мультитерапію, їх мами у бібліотеці працюють з психологами. Діти у цей час відволікаються від своїх думок на мультитерапії. Буває, що вони через героїв мультфільмів проговорюють щось зі свого життя, розповідають про те, яким був їх тато. Цим важливо ділитися з іншими і не тримати в собі.
Нагадаємо, раніше «Сила правди» розповідала про роботу організації «Крим_ SOS» на Волині.
