Верховний Суд залишив у силі рішення першої інстанції, яке зобов’язує комунальне підприємство «Луцькводоканал» відшкодувати майже 8,3 мільйона гривень за загибель риби у Стиру влітку 2020 року. До касації справа дійшла після того, як апеляційний суд зменшив суму збитків майже в 13 разів, бо визнав частину з них непідтвердженими.
Про це відомо з постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2026 року.
Комунальне підприємство «Луцькводоканал» з грудня 2025 року судилося з прокуратурою й екологами через мор риби в Стиру. У травні – липні 2020-го з очисних споруд підприємства в Липлянах у річку потрапило понад 1,5 мільйона кубометрів недостатньо очищених стоків.
25 червня 2020 року на ділянці річки біля мосту в Княгининку площею 600 квадратних метрів зібрали 53 мертві рибини дев’яти видів. Того ж дня директор водоканалу Віктор Гуменюк розповів «Силі правди», що про злив нечистот і загибель риби не знає, а очисні споруди «справилися» зі зливовими водами. Згодом судова експертиза дійшла висновку, що причиною збитків рибному господарству стали таки скиди з очисних споруд: мул і слиз у стоках закупорили рибі зябра. За наднормативний скид підприємство сплатило державі понад 95 тисяч гривень штрафу.
У грудні 2025 року Волинська обласна прокуратура звернулася у Господарський суд із позовом про стягнення майже 8,3 млн грн збитків із Луцькводоканалу за порушення вимог природоохоронного законодавства.
Збитки за загиблу рибу Державна екологічна інспекція у Волинській області рахувала за методикою 1995 року. Кількість виявленої загиблої риби з 600 квадратних метрів екоінспектори гіпотетично поширили на всю ділянку річки завдовжки понад 7 кілометрів – майже 18 гектарів водного дзеркала. Таким чином із 53 загиблих рибин «вийшло» понад 15 тисяч. За саму рибу нарахували понад 650 тисяч гривень збитків, а ще понад 7,6 мільйона грн – за потомство, якого вона не змогла дати. Найбільша частка, понад 5,2 мільйона, припала, за гіпотетичним підрахунком, на потомство щук, яких у пробі їх було чотири. У результаті Господарський суд Волинської області у травні 2026 року зобов’язав «Луцькводоканал» відшкодувати понад вісім мільйонів гривень збитків за загибель риби у Стиру.
Комунальне підприємство оскаржило рішення в апеляції. Водоканал наполягав, що рахувати збитки треба за фактично зібраною загиблою рибою і за площею 600 квадратів.
Справу розглядав Північно-західний апеляційний господарський суд, що в Рівному. Саме розрахунки збитків щодо «потомства», які перша інстанція взяла до уваги, апеляційний суд відкинув, мотивуючи, що для них потрібні такі показники, як частка самок, їхня плодючість, кратність нересту й частка ікри, що доживає до промислового віку. Апеляція вирішила, що цих даних у справі немає й постановою від серпня 2026 року майже у 13 разів зменшила стягнення з Луцькводоканалу.
Касаційну скаргу подала Рівненська обласна прокуратура.
Верховний Суд аналізував лише питання, чи справедлива методика підрахунку збитків. Колегія суддів зазначила, що ключові показники в справі: площа ділянки, кількість і види загиблої риби. Решту показників, як йдеться в постанові, методика дає як середні, тож вимірювати їх на загиблій рибі не потрібно.
«Відсутність окремих фактичних вимірювань кожного з указаних показників не означає неможливості проведення розрахунку, оскільки Методика прямо встановлює необхідність використання за формулою № 2 саме середніх біологічних показників для відповідного виду риб», – сказано в судовому документі.
29 жовтня Верховний Суд скасував рішення апеляційної інстанції й залишив чинним рішення Господарського суду, яке зобов’язує комунальників заплатити понад вісім млн грн. Постанова суду касаційної інстанції набрала законної сили з моменту ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Крім того, водоканал має сплатити майже 199 тисяч гривень судового збору за касацію. Представники Луцької міськради, яка в цій справі водночас є позивачем і засновником підприємства, на засідання Верховного Суду не з’явилися.
До господарського суду справа потрапила після закриття кримінального провадження за підозрою посадовцю КП. Порушення правил охорони вод інкримінували начальнику цеху насосних та очисних станцій каналізації водоканалу Ігорю Боярчуку. У серпні 2025 року Луцький міськрайонний суд звільнив його від відповідальності через закінчення строків давності, а цивільний позов екоінспекції залишив без розгляду.
Раніше «Сила правди» розповідала, чому на Світязі не запрацювала каналізація за чверть мільярда гривень.
