Північно-західний апеляційний господарський суд скасував рішення першої інстанції, яке зобов’язувало комунальне підприємство «Луцькводоканал» відшкодувати майже 8,3 мільйона гривень за загибель риби у Стиру. Замість цього з комунпідприємства стягнули понад 650 тисяч. Найбільшу частину позову прокуратури – збитки від втрати потомства – суд визнав непідтвердженою.
Про це відомо з постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 7 серпня 2026 року.
Влітку 2020-го з очисних споруд Луцька у Стир потрапило понад 1,5 мільйона кубометрів забруднених вод із перевищенням нормативів амоній-іону, що з’являється внаслідок розчинення аміаку, та завислих речовин. Як встановила експертиза, а в подальшому з цим погодились і Господарський суд області, і Північно-західний апеляційний господарський суд, така ситуація виникла через те, що «Луцькводоканал» не забезпечив надійної роботи насосних станцій каналізації та якісного очищення стоків.
25 червня 2020 року інспектори Державної екологічної інспекції у Волинській області обстежили русло Стиру між Липлянами й Княгининком і зафіксували забруднення води та загибель риби. Згідно з актом обстеження, на ділянці площею 600 квадратних метрів біля автомобільного мосту в Княгининку зібрали 53 мертві рибини дев’яти видів – плітку, плоскирку, ляща, верховодку, краснопірку, лина, в’язя, щуку та окуня.
Проби, які інспектори відібрали з випуску, показали перевищення нормативів амоній-іону та завислих речовин майже вдвічі. Експерти встановили, що риба задихнулася.
Окремо за сам скид нечистот у річку підприємство сплатило майже 96 тисяч гривень компенсації. Але Держекоінспекція нарахувала значно більшу суму збитків рибному господарству. Ситуацію із досліджених 600 квадратів річки інспектори спроєктували на всю ділянку водойми завдовжки понад 7 кілометрів – майже 18 гектарів водного дзеркала. На їхню думку, постраждало не 53 рибини, а понад 15 тисяч. Шкоду оцінили у 8,3 мільйона гривень, з яких лише невелика частина припадала на фактично знищену рибу, а понад 7,6 мільйона – на потомство, якого ця риба вже не дасть.
Кримінальну справу про забруднення закрили торік. Порушення правил охорони вод інкримінували начальнику цеху насосних та очисних станцій каналізації «Луцькводоканалу» Ігорю Боярчуку. У серпні 2025 року Луцький міськрайонний суд звільнив його від відповідальності через закінчення п’ятирічного строку давності, а цивільний позов Держекоінспекції залишив без розгляду. Після цього з тими ж вимогами до господарського суду пішла Волинська обласна прокуратура – і 1 травня цього року виграла справу повністю.
«Луцькводоканал» оскаржив рішення. Підприємство наполягало, що рахувати збитки треба за фактично зібраною рибою й за площею 600 квадратів. Цей аргумент відхилили обидві інстанції. Не подіяли й інші доводи: про недопустимість акта обстеження русла, складеного без представників підприємства й без жодного фото, та висновку експертизи, який готували в межах уже закритого кримінального провадження. Не погодився суд і з тим, що прокуратура не мала підстав представляти в суді інтереси Держекоінспекції та Луцької міської ради.
Під час розгляду апеляції, суд з’ясував, що для того, щоб застосувати методику 1995 року, за якою рахували збитки, потрібно знати чотири показники: яка частка самок серед загиблої риби, скільки ікринок у середньому дає самка, скільки разів на рік вона нереститься і який відсоток ікри доживає до промислового віку. Цих даних у справі не виявилося.
«Матеріали справи не містять жодних письмових доказів, за якими було встановлено та підтверджено доля самок серед 53 виявлених снулих рибин. Це питання не досліджувалося жодним органом чи експертизою», – йдеться в постанові.
Колегія суддів під головуванням Михайла Юрчука вимогу про стягнення понад 7,6 мільйона назвала безпідставною й незаконною.
Тож апеляційний суд скасував рішення першої інстанції й ухвалив нове: стягнути з «Луцькводоканалу» на користь держави понад 653 тисячі гривень збитків, спричинених порушенням природоохоронного законодавства.
Раніше «Сила правди» писала, як і кому віддали гектари в землі у заказнику «Гнідавське болото» на околиці Луцька.
