Волинські медійники у 2020 році стикалися із перешкоджанням журналістської діяльності. Їх не пускали на публічні заходи, пробували зламати акаунти у соцмережах, пропонували редакціям встановити скрипти на сайти, що мали б збирати інформацію про IP-адреси користувачів.
Про порушення прав журналістів
Наразі у поліції немає відкритих кримінальних проваджень щодо перешкоджань журналістам у їх діяльності, повідомила речниця облуправління Нацполіції Ольга Бузулук. Так, у травні було закрите кримінальне провадження по перешкоджанню професійній журналістській діяльності за скаргою журналіста Миколи Силюка про те, що 26 березня цього року його не впустив черговий до приміщення Ковельської міської ради. В той же час, за інформацією поліції, до Державного бюро розслідувань ще 1 жовтня цього року направили одну справу про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 171 КК України.
Що стосується інших порушень, вони відбувалися систематично протягом року. Зокрема, у січні редактори семи волинських інтернет-видань «Волинські новини», «Волиньпост», «Перший», «Район.in.ua», «Волинь24», «Таблоїд Волині», «Конкурент» повідомили, що до них, представляючись працівниками з кіберполіції, зверталися із пропозицією встановити на сайтах програмний скрипт, який дозволить ідентифікувати користувачів. Правда, через деякий час у кіберполіції таку інформацію заперечили, мовляв, ніхто до журналістів не звертався.
У лютому двічі Facebook блокував акаунт редакторки сайту «Волинь Online» Мар’яни Метельської. Тоді журналістка припускала, що хтось спеціально скаржився на її сторінку.
Також у лютому на Центральному ринку Луцька з таким стереотипом щодо вбрання стикнулася редакторка відеоновин інтернет-видання «Конкурент» Олександра Куртєєва, яка робила фотозйомку. На її адресу підприємці вигукували образи. Зокрема, вони цікавилися, звідки вона взяла шубу. Після цього регіональна представниця ІМІ у Волинській області на підтримку журналістки запустила флешмоб в соцмережі Facebook із назвою #Cамазаробила.
Також у лютому відбувся флешмоб на підтримку регіонального суспільного мовлення. Редакторка «Українського радіо. Луцьк» Світлана Мех закликала волинян записати та поширити у фейсбуці відеоролики на підтримку регіонального мовлення з хештегом #врятуй_регіональний_контент_суспільного, який розповсюдився і на інші регіони.
Цієї весни журналістка з Луцька Людмила Яворська повідомила, що КП «Луцькводоканал» не надав відповіді на її інформаційний запит, який вона надіслала ще в листопаді 2019 року. Тоді журналістка готувала розслідування про зливи Луцького спиртзаводу в міську каналізацію і намагалася з’ясувати в Луцькводоканалу, які об’єми води вони постачають на це підприємство. Запит Людмила Яворська надіслала 17 жовтня 2019 року й отримала на нього відписку. Згодом надіслала ще один, але на нього взагалі не відповіли. Натомість, представниці ІМІ у «Луцькводоканалі» відповіли, що запитувана журналісткою інформація у запиті не відноситься до публічної, тому вона на законних підставах не може бути надана.
В березні, як писав ІМІ, низка журналістів повідомили, що їх не запросили на представлення нового керівника облполіції Юрія Крошка. Медійникам офіційно про захід ніхто не повідомив, деякі журналісти про нього дізнались із власних джерел. Натомість у поліції пояснили, що вказівок запрошувати журналістів на захід не було.
Також у травні невідомі намагалися отримати доступ до акаунтів у Facebook та Instagram журналістки та представниці ІМІ у Волинській області Маї Голуб.
«Пресконференція» з чоловіком, який захопив автобус із заручниками
Окремим акцентом серед медіаподій року стало висвітлення ситуації із захопленням в центрі Луцька заручників. Так, у липні цього року деякі журналісти влаштували «пресконференцію» Максиму Кривошу (Плохому), який утримував людей у автобусі в центрі міста Луцька, коли 12 липня він захопив автобус.
Також деякі журналісти, у порушення закону, одразу назвали Кривоша «терористом». Максим Кривош хотів, щоб біля нього було багато журналістів. Так і сталось, коли йому обирали міру запобіжного заходу. Деякі видання робили прямі ефіри замість репортажів прямо із зали суду. Історія закінчилась тим, що Максима Кривоша відправили на лікування до психлікарні.
Робота журналістів і карантинні обмеження
Вніс корективи у роботу медійників і COVID-19. Наприклад, у березні Волинська обласна рада просила не приходити на нараду щодо коронавірусу, а дивитися засідання онлайн. У квітні Луцька міська рада провела сесію міської ради на стадіоні. А філія Суспільного «UA:Волинь» двічі за рік змінювала режим роботи через підтверджені випадки захворювання на коронавірус у колег.
У травні у Волинській обласній держадміністрації скасували нараду щодо обміління озера Світязь через прихід знімальної групи телеканалу «Перший – ТV.Луцьк». А у вересні журналістку Центру журналістських розслідувань «Сила правди» Марію Смик не пустили на конференцію регіональної організації політичної партії «Опозиційна платформа – За життя».
У зв’язку з карантинними обмеженнями, у липні журналістів під час його робочої поїздки до Волинської області допустили не на всі зустрічі Президента України Володимира Зеленського. Як тоді розповіли представниці ІМІ журналісти, в ОДА їм пропонували вибирати локації: висвітлювати ремонтні роботи на трасі М-19 або подивитись, як Президент перевірив будівництво дитсадка в селі Крупа. Далі без представників медіа відбулися зустріч Президента з представниками бізнесу та візит до замку Любарта. А вже у жовтні цього року журналісти поскаржилися, що їм взагалі не повідомили про візит президента України Володимира Зеленського у Волинську область. Журналісти хотіли потрапити на заходи за участі президента, однак поїздку ні Офіс президента, ні Волинська обласна державна адміністрація не анонсували.
Мая Голуб, регіональна представниця Інституту масової інформації у Волинській області
Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проєкт USAID “Медійна програма в Україні”, який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО “Інститут масової інформації” та необов’язково відбиває думку USAID, уряду США та Internews.
