На Волині поліція розслідує можливий незаконний видобуток піску на землях держлісфонду. Йдеться про кар’єр поблизу села Замостя на Маневиччині, який у 2025 році перевіряли екоінспектори. Раніше дозвіл на розробку надр тут придбали дорожники, а нині і вони, і лісівники відхрещуються від об’єкта. І поки компанії, пов’язані зі столичними депутатами, перехопили право розробляти на цій території корисні копалини, пісок продовжують розкрадати.
Хто може стояти за цим, з’ясовував Центр журналістських розслідувань «Сила правди».
Як кар’єр у Замості став предметом кримінального розслідування
Восени 2025 року Державна екологічна інспекція у Волинській області повідомила, що виявила факт незаконного видобутку піску на території державного лісового фонду. Йшлося про кар’єр у 48 виділі 49 кварталу Карасинського лісництва на Маневиччині. Територіально це село Замостя Прилісненської громади нинішнього Камінь-Каширського району.
«Коли спеціалісти заїхали на місце події, то виявили свіжі забори піщаної суміші. Ми не вимірювали обсяги самовільно видобутих корисних копалин, оскільки такі роботи віднесені до компетенції геолого-маркшейдерських служб, ми зафіксували лише факт», – розповів начальник відділу Держекоінспекції у Волинській області Андрій Філюк.
Землі, де видобувають пісок, належать до державного лісового фонду і опікується ними Маневицьке надлісництво філії «Поліський лісовий офіс» держпідприємства «Ліси України». За словами екологів, під час перевірки вони зверталися до лісівників, але ті не надали документів, які б підтверджували законність робіт.
Відтак правоохоронці відкрили кримінальне провадження. В ухвалі Маневицького районного суду від 19 вересня 2025 року зазначено, що розслідування розпочали через можливе незаконне видобування корисних копалин місцевого значення у значному розмірі за попередньою змовою групою осіб (частина 3 статті 240 Кримінального кодексу України).
«Жодних документів чи дозволів під час здійснення заходу місцеві лісівники чи керівництво Поліського лісового офісу не надали. Ніяких документів від Поліського лісового офісу на адресу екоінспекції не надходило і пізніше. На нашу думку, це був незаконний видобуток піску. Далі справа слідчих – з’ясувати, чи це було на законній основі, чи на незаконній», – зазначив він.
З матеріалів справи відомо, що у 2018 році державне підприємство «Маневицьке лісове господарство» виготовило робочий проєкт на розробку та рекультивацію піщаних ґрунтів у 49 кварталі Карасинського лісництва. На думку слідчих, родовище надалі експлуатувалося підприємством та його правонаступниками.
«Під час перевірки матеріалів ЄО за результатами обстеження території 49 кварталу Карасинського лісництва Маневицького надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України» встановлено ознаки здійснення незаконного видобування корисних копалин місцевого значення (піску) за межами площі та глибини родовища корисних копалин, які визначені розпорядженням голови Волинської ОДА від 15.07.2011 №290 та робочим проєктом», – йдеться в ухвалі Маневицького райсуду.
Як повідомили «Силі правди» джерела в поліції, досудове розслідування досі триває. У лісівників уже вилучили документацію щодо кар’єру та земельних ділянок у 49 кварталі Карасинського лісництва. Крім того, слідство очікує на результати інженерно-екологічної та земельно-технічної експертиз, які мають встановити розмір шкоди від самовільних робіт. Наразі підозру в цьому провадженні нікому не оголошували.
«Заяви про «незаконний карʼєр в лісі» – брехня»
Фактично відразу після перевірки екоінспекцією кар’єру лісівники виступили з публічним спростуванням. У повідомленні Поліського лісового офісу ДП «Ліси України», зокрема, йшлося, що «це помилка інспекторів або ж свідома маніпуляція», адже пісок видобували «під контролем та з дотриманням природоохоронних вимог».
«Як мінімум дивно, чому саме зараз це «помітили» фахівці Держекоінспекції. Усі дозволи, погодження та документи є чинними й відкритими для перевірки. І вчора частина з них, яка знаходилася в лісництві, була відразу предʼявлена працівником лісової охорони екоінспекторам. Також було озвучено, що решта необхідних документів є в надлісництві. […] Поширення інформації про «незаконний карʼєр в лісі» – ніщо інше, як введення в оману громадськості», – йшлося в дописі.
Як доказ законності розробки кар’єру лісівники посилалися, зокрема, на розпорядження Волинської облдержадміністрації і додаток до нього від 2011 року. В документах йшлося про те, що лісгоспи, серед яких і Маневицький, можуть розробляти до двох метрів вглиб піщані кар’єри для власних господарських потреб. У переліку ділянок під видобуток був і 17 виділ (після лісовпорядкування 2023 року – 48 виділ) 49 кварталу Карасинського. Тут дозволили копати на площі 0,9 гектара.
Після заяв Поліського лісового офісу Центр журналістських розслідувань «Сила правди» звернувся до установи із запитом. На прохання надати, окрім вже опублікованої інформації, копії решти документів, лісове відомство надіслало… відписку.
«Філія “Поліський лісовий офіс” ДП Ліси України” не є розпорядником запитуваної Вами інформації. […] Змушені повідомити про об’єктивну неможливість задоволення Вашого Запиту на інформацію», – зазначили там.
Така відповідь виглядала дивною, адже, нагадаємо, раніше лісівники публічно заявляли, що всі необхідні документи у них є, вони чинні і відкриті для перевірки.
Два кар’єри замість одного
Аби отримати бодай якусь додаткову інформацію, Центр журналістських розслідувань «Сила правди» навідався в Прилісненську громаду. Попри те, що офіційно держоргани говорили про один кар’єр в Замості, фактично тут їх виявилося… два. Вони розташовані поруч – у вже згаданому 48-му і, відповідно, 47-му виділах 49 кварталу Карасинського лісництва.
Площа одного – приблизно півгектара, і саме він минулоріч привернув увагу контрольних і правоохоронних органів. Інший же – менший, орієнтовно дві сотки. Глибиною вони також різняться: візуально перший сягає шести метрів, другий – два.
Судячи із доступних супутникових даних, більший з кар’єрів існує щонайменше з 2011 року, тоді як менший з’явився пізніше – між 2017 та 2020 роками.
Згідно з даними Публічної кадастрової карти, обидва кар’єри займають частини кількох ділянок лісогосподарського призначення, загальна площа яких понад 100 гектарів. Власником цих земель є Волинська обласна державна адміністрація, а постійним користувачем – державне підприємство «Ліси України».
Обидві піщані розробки розташовані всього за кілька десятків метрів від перших сільських будинків. Місцеві жителі, з якими поспілкувалася «Сила правди», говорять таке:
– Колись кар’єром користувалися «дорожники», бо тут був асфальтний завод. Вже його немає. – говорить місцевий житель Сергій.
– Лісгосп теж брав звідти пісок, – додає Володимир, інший житель села. – Дорогу в лісі насипали.
– Там видно, що хтось заїжджав, великі сліди техніки, – зауважуємо.
– То це лісгосп насипав дорогу. Поправляє кожен раз. Вони трактора із собою приганяють і ями підлатують, – запевняє Сергій.
У свою чергу голова Прилісненської громади Ігор Терещенко оцінює ситуацію інакше. Під час розмови із «Силою правди» він розповів, пісок у Замості фактично ніхто не копає вже кілька десятиліть.
«Той пісок не добувається останні 20–30 років – відколи асфальтний завод перестав функціонувати в Замості. Жодної машини ніхто там не брав. З усією відповідальністю заявляю: якби там сьогодні хтось незаконно взяв хоча б одну машину, лісівники б відразу відреагували, зробили б «чорно да не видно». Я з лісівниками не дружу і не захищаю їх, але вони тут ні до чого. Якщо ви напишете, що добувають, то з вас тут просто посміються», – говорить Терещенко.
Звідки ж тоді взялися свіжі підкопи і візуально немалі сліди від техніки на більшому з кар’єрів, якщо його впродовж десятиліть, як стверджує Прилісненський сільський голова, ніхто не розробляв?
Лісівники, яких «Сила правди» зустріла в Замості, кажуть, що про кар’єри біля села взагалі нічого не знають.
«Я нічого такого про кар’єри і видобуток не чув, не бачив. Я тільки за лісопродукцію і лісозаготівлю відповідаю», – розповів один з працівників Карасинського лісництва, який порекомендував звернутися за деталями до свого керівництва.
Зрештою, в селі Карасин з’ясувати, хто саме і на яких підставах видобуває пісок у сусідньому Замості, «Силі правди» так і не вдалося, оскільки в будівлі лісового господарства нікого, окрім рятувальника, не було, а сам його очільник, Владислав Суслик, в телефонному коментарі зазначив, що зустрічатися із журналістами не хоче.
«Дивіться: діючого кар’єру у нас немає, нічого не добувають. Більше я вам нічого не скажу, бо сам нічого не знаю. Я від’їхав у справах, у мене зараз багато роботи і я не на місці. Краще звертайтеся до вищого керівництва, вони вам нададуть усі документи», – відповів Суслик.
Оскільки ані в Замості, ані в Карасині ті, хто мав би контролювати ситуацію на землях держлісфонду, про їх стан «нічого не знають», Центр журналістських розслідувань «Сила правди» вирушив до Маневич – в надлісництво. Його керівник, Володимир Радіон, спершу не хотів відповідати на запитання, втім невдовзі таки погодився на розмову. Пояснив: в Замості, дійсно, є два кар’єри, менший з яких нині розробляють лісівники.
– Цей кар’єр, який розробляється зараз, він трохи далі в лісі. – говорить Радіон. – Він тільки почав розроблятися – десь років чотири тому. У нас на нього є документи. Його глибина до двох метрів. Ми всього там взяли десь 40-60 машин піску.
– А для чого? – запитуємо.
– А ми дорогу будували там, біля озера Охнич в Замості.
Щодо більшого кар’єру – того, який торік перевіряли екоінспектори, – очільник надлісництва каже: це – давня розробка, до якої лісівники не мають жодного стосунку.
«Оцей великий кар’єр почав розроблятися ще за радянської влади – з 80-х років, коли будувалась дорога в Замості. Ми звідти пісок не брали. Це був кар’єр “Луцькавтодора”. У наших документах з лісовпорядкування він до цієї пори числиться як кар’єр, інші документи – в “Луцькавтодорі”. Ми свій кар’єр нормально розробляємо, а до цього [“автодорівського”] – діла не маємо. Екологічна інспекція просто не знала цього і нас нічого не запитувала», – говорить головний лісівник Маневиччини.
На підтвердження своїх слів Володимир Радіон у будівлі надлісництва продемонстрував документи щодо меншого з кар’єрів, з якого офіційно копають пісок лісівники. Серед них, зокрема, схема його розробки і вже згадане розпорядження Волинської облдержадміністрації від 2011 року.
Зауважимо, що саме на розпорядження Волинської ОДА Поліський лісовий офіс після заяв екоінспекції посилався як на підтвердження законності розробки іншого кар’єру – того, який Радіон пов’язує із «Луцькавтодором» і якого правоохоронці перевіряють у межах кримінального провадження.
Чому ж лісове відомство, публічно реагуючи на повідомлення природоохоронного органу, одразу чітко не розмежувало ані двох піщаних розробок у Карасинському лісництві, ані документів, які їх стосуються, – запитання відкрите.
Нез’ясованим лишається і те, чи понесуть лісівники відповідальність за ситуацію на «автодорівському» кар’єрі, який утворився на землях державного лісового фонду. Володимир Радіон відповідає, що Маневицьке надлісництво тут ні до чого:
«Ну, а як ми можемо нести відповідальність, коли воно робилося у 80–90-х роках?! Ми просто прийняли цю землю і все».
На думку аналітика громадської організації «Українська природоохоронна група» Петра Тєстова, за належне використання піщаних ділянок у Замості та їх контроль відповідають саме лісівники.
«Майже біля кожного населеного пункту в Україні, де є відповідні піщані ґрунти, є і нелегальні кар’єри. На жаль, часто трапляється так, що їх використовують і місцеві мешканці, і лісівники для своїх потреб. Але, оскільки офіційно землекористувач цієї території – ДП «Ліси України», то саме він має відповідати за все добре чи погане, що на ній відбувається. Зокрема за те, що не забезпечив охорону чи допустив порушення законодавства. Це питання в першу чергу до лісівників», – каже еколог.
Водночас він пояснює, що сам по собі видобуток піску лісівниками не є порушенням, адже Кодекс про надра дозволяє постійному землекористувачу використовувати корисні копалини місцевого значення, яким є і пісок, для власних господарських потреб без спеціальних дозволів. Але лише за умови, що глибина розробки не перевищуватиме двох метрів.
«Якщо глянути ті ж супутникові знімки і фотографії, які були викладені екоінспекцією, то там чітко видно, що йдеться про глибину великого кар’єру більше двох метрів. А це вже та діяльність, на яку потрібно отримати спецдозвіл на видобуток надр по спеціальній ускладненій процедурі. Лісівники мали б ініціювати процедуру його отримання», – говорить Петро Тєстов.
Хто користувався великим кар’єром?
Версія начальника Маневицького надлісництва Володимира Радіона про те, що на більшому з кар’єрів у Карасинському лісництві колись господарював «Луцькавтодор», спонукала «Силу правди» детальніше дослідити історію цієї розробки і загалом прилеглої до неї території.
З відповіді Державної комісії по запасах корисних копалин та інших публічних документів відомо, що вивчати корисні копалини біля Замостя почали наприкінці 1990-х. Тоді геологи на замовлення Маневицької районної шляхобудівельної дільниці (в деяких документах – Маневицької ремонтно-будівельної дільниці) провели розвідку околиці села і виявили промислові запаси піску. Так з’явилося Замостівське родовище. Інформацію про його координати у Держкомісії не надали, проте повідомили площу – 1,6 гектара.
Пізніше замостівськими надрами зацікавилося вже згадане приватне акціонерне товариство «Луцькавтодор». У 2007 році за його техзавданням проводили чергову оцінку запасів. Тоді йшлося про 159 тисяч кубометрів піску. Через три роки, у 2010-му, підприємство отримало спецдозвіл на розробку родовища строком на 11 років, після чого повторно замовляло дослідження його покладів. Зрештою, у 2012–2013 роках Держкомісія затвердила запаси Замостівського родовища в обсязі понад 201 тисячі кубометрів піску.
За словами директора «Луцькавтодору» Миколи Іщука, після оцінки покладів родовища фірма намагалася оформити документацію на одну з його ділянок, щоб розпочати офіційний видобуток.
«Ми – дорожня фірма, бетоном теж займаємося. Нам цей кар’єр треба був. Після того, як ми отримали спецдозвіл, два роки просили наших волинських лісівників дати юридичну згоду на відведення нам земельної ділянки. Вони дали цю згоду, а потім, коли ми почали робити проєкт, нам сказали, що це все треба затвердити через Київ», – пояснив Іщук.
Дійсно, на початку 2014 року Кабмін погодив розробку проєкту землеустрою та передачу в оренду «Луцькавтодору» на час дії спецдозволу ділянки державної власності площею майже 0,9 гектара Замостівського родовища, яка перебувала у постійному користуванні Маневицького лісгоспу. Зважаючи на слова директора підприємства Іщука, частиною цієї ділянки, схоже, був і той кар’єр, якого восени 2025-го перевіряли екоінспектори і який, врешті, став предметом кримінального провадження.
Хай там як, але завершити оформлення землі для розробки родовища «Луцькавтодору» так і не вдалося.
«Спершу ми заплатили гроші за спецдозвіл, але як не парадоксально, землі нам не дали, хоч ми і їздили домагатися погоджень. Також там ще виникли проблеми через те, що там координати не співпадали, бо “вилазили” на село. Ми з тим усім мучилися-мучилися, їздили і в міністерство екології, і в агентство земельних ресурсів, і куди тільки, але правди ніде не добилися. Тому плюнули на те все і “похоронили” той спеціальний дозвіл. Сказали йому: “Царство небесне!” Ми там нічого не добували», – говорить Микола Іщук.
Його слова, зокрема, підтвердила Державна служба геології та надр у відповіді на запит «Сили правди».
«Під час перевірки Держгеонадрами діяльності ПрАТ «Луцькавтодор» відповідно до спеціального дозволу на користування надрами № 5131 від 3 лютого 2010 у 2019 році встановлено, що видобуток піску з Замостівського родовища не розпочато», – йдеться у відповіді Держгеонадр.
Зрештою, наприкінці 2020 року «Луцькавтодору» припинили дію спецдозволу, оскільки компанія сама попросила його анулювати «у зв’язку з неможливістю оформити документи, що посвідчують право на земельну ділянку».
Хто ж тоді користувався кар’єром у Замості весь цей час? Директор «Луцькавтодору» каже, що там хтось самовільно копав, а його підприємство до цього не має жодного стосунку.
«Наскільки я знаю, цей кар’єр колись розробляло якесь Маневицьке шляхове управління. Вони отримали ліцензію і почали копати, не оформивши іншої необхідної документації. А це так не робиться, тому ліцензію їм анулювали. Потім там хтось самовільно брав. Казали ще, що треба було там для сільської ради відсипати десь дорогу, ще десь там… Ми до цього кар’єру не маємо стосунку з того часу, як в нас закінчилась ліцензія», – зазначив він.
Нові власники Замостівського кар’єру – столичні депутати
Після того, як наприкінці 2020 року «Луцькавтодор» відмовився від спеціального дозволу, Замостівське родовище майже п’ять років залишалося без офіційного надрокористувача. Лише у 2025-му, після кількох невдалих аукціонів перед тим, право на його розробку отримала нова компанія. Сталося це за всього кілька місяців до того, як на територію Карасинського лісництва з перевіркою навідалися екоінспектори і правоохоронці.
Зауважимо, що перед появою на цій території бізнесу саме родовище дещо трансформувалося: із раніше згаданої 1,6 гектара площі воно стало майже два гектари. Крім того, його «оновлений» варіант перестав накладатися, щонайменше, на більший з кар’єрів.
Цікаво й те, що в період між двома офіційними надрокористувачами замостівський пісок під свій контроль хотіла взяти Прилісненська громада. Однак, за словами сільського голови Ігоря Терещенка, цього не сталося.
«Ми хотіли, щоб цей кар’єр був у громади для власних потреб, щоб цим піском ми – сільська рада, територіальна громада – керували. Клопотали перед Києвом, щоб його виставили на торги. Для цього навіть створили спеціальне комунальне підприємство. Але нам казначейство не пропустило 2 мільйони гривень застави, і ми залишилися ні з чим. Зате через декілька років цей кар’єр знову виставили на торги і взяла його якась сумнівна організація. Хто це – ми не знаємо. До нас ніхто не звертався. Для мене все сумнівне, що не знає орган місцевого самоврядування», – розповів посадовець.
«Сумнівна організація», про яку говорить Терещенко – це, схоже, компанія «Рудана плюс», яка навесні 2025 року перемогла на аукціоні з продажу спецдозволу на користування Замостівським родовищем. За право видобувати там пісок протягом 20 років фірма заплатила 390 тисяч гривень. Однак уже навесні 2026 року це право перейшло до нового власника – фірми «Еністім 1».
Цікаво, що про нового надрокористувача не знають не лише в Прилісненській сільраді, а й у Маневицькому надлісництві.
«Бачте, ви кажете, що аукціон хтось виграв. Я про таке взагалі не знаю, не в курсі. Абсолютно», – під час розмови із «Силою правди» говорив головний лісівник Маневиччини Володимир Радіон.
Згідно з даними аналітичної системи YouControl, компанії «Рудана плюс» і «Еністім 1» зареєстровані у Києві. «Рудана плюс» займається консультуванням з питань комерційної діяльності, «Еністім 1» – постачанням пари та гарячої води. Цікаво, що серед інших зареєстрованих видів діяльності цих компаній немає жодних згадок про видобування корисних копалин чи розробку кар’єрів.
Власником «Рудани плюс» є киянин Анатолій Швидченко. Він контролює компанію через товариство з управління активами «СіПіДжі Ассетс Менеджмент», яке діє від власного імені за рахунок та в інтересах пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Актив». Це товариство в медіа пов’язували з братами Олександром та В’ячеславом Супруненками.
Супруненки – це столичні експолітики, пов’язані з колишнім мером Києва Леонідом Черновецьким. Свого часу вони обиралися в Київську міськраду саме від його політичної сили. Крім того, менший з братів, В’ячеслав, відомий тим, що був зятем Черновецького та перебував у міжнародному розшуку за звинуваченням у розбійному нападі. Натомість Супруненко-старший – це народний депутат VI, VIII скликань і фігурант антикорупційних розслідувань.
Новий власник спецдозволу – фірма «Еністім 1» – також має зв’язки з цим політичним середовищем. Згідно з даними аналітичної системи YouControl, 70% статутного капіталу компанії належать акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Асвіо Капітал”». Кінцевими власниками цього акціонерного товариства є вже згадані брати Супруненки (90% на двох) та депутат Київради від Блоку Леоніда Черновецького V і VІ скликань, родич Супруненка-молодшого Андрій Заєць (10%). Ще 10% «Еністім 1» безпосередньо належать Зайцю, а 20% – чинному депутату Київради Костянтину Бровченку.
Після спроб поспілкуватися про Замостівське родовище з власниками «Рудани плюс» та «Еністім 1» із редакцією «Сили правди» зв’язався Владислав Шпак, представник останньої з фірм. За його словами, «Еністім 1» зацікавилася надрами в Замості через невисоку ціну спецдозволу.
«Ми вирішили придбати цей спецдозвіл, тому що він продавався за дуже дешево. Спробувати розробляти родовище – це цікаво. Можливо, це буде новий напрямок діяльності. Якщо вдасться оформити документи, то застосування піску знайдеться: для підсипання і будівництва доріг, благоустрою, потреб торфовищ, для різних побутових потреб. Це ж ліквідна корисна копалина», – пояснив Шпак.
Втім після придбання спецдозволу компанія, за його словами, зіткнулася майже з тією ж проблемою, про яку «Силі правди» розповідав директор «Луцькавтодору» Микола Іщук: земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України», а без її вилучення та зміни цільового призначення розпочати видобуток неможливо.
«У нас є спецдозвіл, але ми фактично не можемо нічого з ним зробити. Щоб мати можливість розробляти родовище, наша компанія як власник спецдозволу зверталася до землевласника, тобто до Волинської обласної державної адміністрації, щоб той у свою чергу отримав згоду на вилучення землі від землекористувача, тобто «Лісів України» і міг далі вчиняти дії щодо поділу ділянки, зміни її призначення і надання в користування. Однак в ОДА нам відповіли, щоб ми самостійно займалися виготовленням технічної документації і самостійно все з «Лісами України» погоджували», – каже Владислав Шпак.
У Волинській ОДА «Силі правди» підтвердили, що із питаннями щодо Замостівського родовища до адміністрації зверталася як «Еністім 1», так і «Рудана плюс». Власне, остання, за словами Шпака, не змогла розпочати розробку родовища саме через невирішені земельні питання, після чого передала спецдозвіл «Еністім 1», яка тепер також має клопоти із землею.
Під час розмови зі «Силою правди» Владислав Шпак також зазначив, що не знає про кримінальне провадження, відкрите через можливий незаконний видобуток піску в Замості.
«Я про це вперше чую. Але можу сказати, що на це родовище я особисто раніше їздив, і поки його обходив, бачив, як місцеві жителі приїжджали з тачками і лопатами нахапати собі піску. Самі собі ходять там, копають», – каже Владислав Шпак.
Однак, коли журналісти «Сили правди» спілкувалися із місцевими жителями в Замості, вони заперечували свою причетність до видобутку піску.
– А з місцевих хтось бере, село брало звідти? – запитуємо.
– А кому з місцевих той пісок треба? Там в ньому каміння. Він нікому з місцевих не треба, – каже мешканець Замостя Володимир.
– Колись брали всі, – додає Сергій, інший житель села – А зараз якби я пішов і взяв дві машини піску, то відразу б поліція приїхала і наклала штраф.
Додамо, бізнес-структури, пов’язані зі співвласниками «Еністім 1» останніми роками активно розширюють свою присутність у сфері надрокористування.
У 2023 році компанія «Агробіостандарт», власниками якої, зокрема, вказані В’ячеслав Супруненко і Костянтин Бровченко, викупила потужності держпідприємства «Волиньторф» разом зі спецдозволами на три торфові родовища у Волинській області – «Сойне», «Вутишно» та «Засвіття Ситнелюк». А у 2025 році інша їхня компанія – «Укрторф» – придбала ще один спецдозвіл на користування Стоянівським торфовим родовищем на території Волинської та Львівської областей. Крім того, бізнес-структури, пов’язані з ними, раніше брали участь в аукціонах із продажу інших спецдозволів на користування надрами. Таким чином і Замостівське родовище стало ще одним їхнім надровим активом.
***
Ситуація навколо Замостівського родовища показує, що проблема полягає не лише у можливому незаконному видобутку піску. Вона оголює значно ширшу проблему державного управління надрами. З одного боку, держава продає спецдозволи на користування родовищами, розраховуючи на інвестиції та надходження до бюджету. З іншого – надрокористувачі роками не можуть реалізувати придбані права через неврегульовані земельні питання.
Водночас ця історія ставить запитання і до ефективності контролю за використанням земель державного лісового фонду. Адже саме на території, що перебуває у постійному користуванні держпідприємства «Ліси України», правоохоронці розслідують можливий незаконний видобуток піску, тоді як представники лісового господарства запевняють, що не знають ані про окремі процеси, які відбуваються довкола родовища, ані про його нового надрокористувача.
У результаті громади, як от Прилісненська, не отримують очікуваних податків і контролю над використанням природних ресурсів, бізнес заявляє про неможливість працювати через бюрократичні перепони, а правоохоронцям доводиться розслідувати обставини видобутку на території, правовий статус якої сам по собі викликає чимало запитань і яка, зрештою, продовжує потерпати від хаотичного або незаконного забору піску.
Раніше «Сила правди» писала про те, хто і за скільки придбав дозволи на користування надрами на Волині у 2025 році.
