У Затурцівській громаді на Волині майже 50 гектарів лісу роздали у приватну власність. Поки прокуратура зогледілася та подала позов про повернення його державі, то частину території нові власники встигли вирубати.
Центр журналістських розслідувань «Сила правди» з’ясував, як так сталося, що ліс всупереч закону віддали під приватизацію, хто отримав землю і не побоявся проводити вирубку.
Як затурцівські депутати ліси роздавали
У 2021 році депутати Затурцівської сільської ради на сесії проголосували за те, щоб роздати заліснений масив між селами Озютичі та Запуст у приватну власність. Відтак, 24 ділянки майже по 2 гектари кожна, які належали громаді, отримали нових власників.
Землю здебільшого роздавали родичам: Токару Василю Леонідовичу і Токару Вадиму Леонідовичу, Сосновській Анастасії Юріївні і Сосновському Олександру Сергійовичу, Савчук Марії Миколаївні і Савчуку Ігорю Олеговичу, Лагановському Руслану Федоровичу і Лагановській Мар’яні Русланівні, Оніщук Ніні Борисівні, Оніщук Анастасії Ростиславівні, Оніщуку Василю Петровичу, Шнайдеруку Юрію Богдановичу, Момоту Андрію Анатолійовичу, Сьомкіну Олексію Валерійовичу і Сьомкіній Оксані Олександрівні, Балецькому Валентину Петровичу і Балецькій Світлані Євгенівні, Кондратюк Наталії Степанівні і Кондратюку Руслану Володимировичу, Будчуку Артему Андрійовичу і Будчук Олександрі Сергіївні, Муралю Ігорю Ярославовичу і Мураль Світлані Володимирівні та Макушинському Тарасу Петровичу.
Зі слів місцевого старости Олександра Гапяка, із цього переліку він особисто знає сімох людей. Решта – не місцеві.
«Токарі, Сосновські, Савчуки – це з громади і крайню ділянку з протилежного боку отримав Макушинський Тарас, мешканець села Озютичі, учасник АТО. Те, що отримали тут землю лучани, то це не заборонено законом, можуть і з Києва нам заяви написати. Ми не мали підстав їм відмовити», – говорить староста Олександр Гапяк.
Нові господарі одразу ж взялися вирізати ліс. Як розповідають місцеві жительки Віра Поліщук і Марія Берестська, через село почали їздити навантежені дровами автівки.
«І рубають, і возять. А чиє вони беруть, чи своє обробляють чи чуже беруть забирають … Повирізали вже ліс собі люди. Хтось наживається і дрова має», – говорять жінки.
Для чого діджею ліс в Озютичах?
Журналісти «Сили правди» вирішили поцікавитися, яким чином новим власникам дісталися лісові наділи, якщо законом заборонено приватизацію держлісфонду. І що, зокрема лучани, збиралися робити в озютичівському лісі?
Про це запитали у діджея і саундпродюсера Артема Будчука. Йому і його, на той момент дружині Олександрі Будчук, виділили землю у цьому масиві. Але попри свою медійність і публічність, Артем не захотів говорити про ділянку в Озютичах.
-Дивіться, я не буду коментувати цю ситуацію. –А чому? – запитуємо у діджея.
– Я не маю жодного бажання.
–Але було таке, давали вам там землю? – уточнюємо.
–Дивіться, моя відповідь незмінна. Я не маю жодного бажання це коментувати, тим більше сумнівним виданням. Я не маю жодної підстави вам довіряти, – відповів Артем Будчук.
Ще одним лучанином, який отримав землю у масиві є Юрій Шнайдерук, власник фірми «Етнокар», яка займається продажем автівок. Зокрема, постачає автотехніку для комунальних підприємств по всій Україні.
«Це взагалі дуже складне питання і дуже складна ситуація. Про це можна дуже довго і багато говорити. Це все, що я можу сказати зараз. Я розумію, які ви хотіли б почути від мене коментарі, але не сильно хочеться публікуватися», – каже Юрій Шнайдерук.
Власниками озютичівських лісів є підприємець з Боратина Руслан Лагановський, який теж займався пов’язаним із автомобілями бізнесом, та його донька Мар’яна Лагановська. Усією родиною цього року Лагановські виїхали жити за кордон.
– Нас це вже не цікавить, – каже Руслан Лагановський.
– Що там збиралися робити на цих ділянках? – питаємо у підприємця.
– Та Бог його знає, що хотіли робити. Нічого. Просто була можливість та й так…
– А звідки ви дізналися, що там взагалі роздають цей ліс?
– Через голову сільради, – каже співрозмовник.
Шмат лісу також отримала і підприємиця з Луцька Ніна Оніщук. З її профілю у соцмережі видно, що жінка працює у сфері торгівлі, а у листопаді 2025 року вона зареєструвалася, як ФОП, що займається стоматологічною практикою.
«Ну, це було давно. Не пам’ятаю навіть, в якому році. Що я планувала робити на цій ділянці? Щось планували, але яка різниця вже? Вже тепер немає різниці. Добре вибачайте, бо я трішки зайнята», – відповіла Ніна Оніщук і поклала слухавку.
Є серед отримувачів і мешканець Затурцівської громади, учасник АТО і доброволець з перших днів повномасштабної війни Тарас Макушинський. Чоловік нині боронить Україну на передовій.
«Брат мій місцевий староста і якось так получилось. Він сказав, слухай, Тарас, давай хоч там тобі тих пару гектарів. Ну получиться, получиться. Бо луцькі, хтозна-хто бере, ну а в нього нічого немає», – пригадує мама військовослужбовця Валентина Макушинська.
Земля для аграрія?
Масив роздавали, як землю сільськогосподарського призначення, хоч і бачили, що вона заліснена, – розповів голова Затурцівської громади Юрій Ковальчук. Нові власники мали викорчувати усі дерева і займатися сільським господарством або передати землю в оренду місцевим фермерам. Мовляв, громаді вигідніше, щоб це було поле, а не ліс.
«Ми не проти лісу. Ми самі висаджуємо дерева. Але ми повинні думати і про бюджет громади, інакше ми не наповнимо його. Ліси нам теж платять оренду, але вона маленька. А земельний податок, який люди платять за свої ділянки – більше. Тому для сільської ради, звісно, було вигідно, щоб земля була сільськогосподарська і була в людях!», – прокоментував голова Затурцівської громади Юрій Ковальчук.
«Чисто з такої громадянської позиції можна говорити, що це ліс – надбання, яке треба берегти, в нас лісів мало і так далі. Але наша місцевість – це скрізь ліс. А з чого громада має жити?» – каже староста Олександр Гапяк.
За кілька місяців отримані в лісовому масиві ділянки нові власники почали переоформляти на Ольгу Боярчук, дружину луцького адвоката Петра Боярчука. Він розповів, що придбати ділянки і оформити на жінку це була його ініціатива.
«Ми купили десь біля 10 ділянок, я вже точно не згадаю. В мене є товариш, хороший знайомий, який там займається фермерством. Він порадив. Каже: я тобі допоможу. Я ж би там його не орав, розумієте, а здавав в оренду комусь своєму», – розповів адвокат.
Про фермера, який радить отримати землю в цьому масиві від Петра Боярчука ми почули не вперше. Але ніхто не хоче розповідати, як звати цього фермера.
«Мені б не хотілося казати, хто це. Там якраз біля цього масиву є його ділянки», – говорить Петро Боярчук.
Суміжні із лісовим масивом ділянки орендують фермерські господарства «Ромашка» і «Березовичі». В одному керівником, в іншому власником є аграрій Роман Войтюк.
Свого часу він разом з місцевим старостою Олександром Гапяком були депутатами Війницької сільської ради, яка якраз розпоряджалася лісовим масивом до реформи децентралізації.
«Лісу там не було. То самосів. Як розпався Радянський Союз, розпалися колгоспи, не було фінансування і не було змоги їх обробляти. От вони і заросли ці ділянки», – міркує Роман Войтюк.
На супутникових знімках 2008 року дійсно видно, що лісу ще не було. У 2011-2012 роках на ділянці почали з’являтися дерева. А в 2021 році, коли роздавали ділянки, там вже ріс молодий ліс.
– Це ви збиралися орендувати ці землі в людей? – запитуємо в аграрія Романа Войтюка
– Я на сьогоднішній день збираюся скрізь орендувати землі, якщо вони є вільні і на нормальних законних основах, – констатує чоловік.
Повертати землі державі вирішила прокуратура
У законності приватизації ділянок у 2023 році засумнівалися у прокуратурі. Правоохоронці виявили, що масив із 2011 року належить до держлісфонду і пішли до суду, щоб відібрати в людей лісові наділи і повернути їх у власність держави.
«Згідно з матеріалами лісовпорядкування 2010-2011 років, зазначена земельна ділянка знаходиться в межах земель лісового фонду, а саме: у 9 кварталі Локачинського лісництва. 27.09.2012 державному підприємству «Локачіагроліс» надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства, в тому числі і спірної земельної ділянки.
Згідно з інформацією державного підприємства «Локачіагроліс», земельні ділянки вилучені з державної власності з порушенням земельного законодавства. Крім цього, згідно з актом обстеження насаджень, проведеного комісією, на земельній ділянці зростають лісові культури віком 15 років, середній діаметр 14 см, висота 8 м», – цитата з ухвали Локачинського районного суду.
Інтереси власників лісу у судах захищають адвокати Віктор Шевчук і Петро Боярчук.
«Їхнє зауваження, що там ростуть якісь дерева 8-10 років, вони нічого не кажуть. Тому, що ці дерева були самосівом. Там даже і видно, що це самосів», – говорить юрист Віктор Шевчук.
До слова, номер адвоката Віктора Шевчука вказаний на дверях вже згаданої фірми «Етнокар», власнику якої надали один із лісових наділів.
-Чому ваш номер вказано на дверях фірми «Етнокар»? – запитуємо у Віктора Шевчука
– Ну, як… В мене багато таких от фірм, яким я надаю послуги.
– Юрій Шнайдерук спочатку отримав ділянку, а тоді ви стали обслуговувати його фірму чи навпаки?
– Я вже не згадаю, – відповів адвокат.
Веде справу і Петро Боярчук, той самий адвокат, дружина якого у 2021 році скупила в лісовому масиві десяток ділянок.
– Рахували скільки понесла ваша сім’я збитків? – питаємо у Петра Боярчука.
–Плюс-мінус 40 тисяч гривень за ділянку, разом із оформленням документів, – підрахував юрист.
До речі, одна з власниць ділянок Анастасія Оніщук, яка працює державною виконавицею, у декларації за 2021 рік вказала, що відчужила нерухоме майно на користь Ольги Боярчук за 28 тисяч 116 гривень. Ймовірно, мова йде про ділянку у цьому масиві.
Майже усі ділянки прокуратура змогла відсудити впродовж 2023-2025 років і повернути у власність держави. Щодо кількох ще триває судовий розгляд.
«Суд у цих справах стає на сторону прокуратури. Ми навіть дійшли до Верховного Cуду, але Верховний Cуд відмовився розглядати, враховуючи те, що це малозначима справа», – коментує перебіг справ захисник Віктор Шевчук.
Зокрема, триває розгляд справи по ділянці військовослужбовця Тараса Макушинського, який нині боронить державу на Сумському напрямку. Він два роки платив земельний податок за свій наділ, а тепер може втратити і землю, і право на приватизацію своїх двох гектарів.
«Там його десь викликали в суд, але він не з’являвся. Бо як людина може бути на суді, якщо він четвертий рік воює? Ну, а я не хочу битися. Мені вже набридло це все», – каже матір військовослужбовця Валентина Макушинська.
А що ж тепер з лісом?
Поки прокуратура зогледілася частину масиву встигли вирубати, цілими ділянками.
«Ліс частково був, частково залишився. Власники ділянок його вирізали. Чи самі, чи когось наймали. Готову деревину, там щось краще, ділового матеріалу там стовідсотково нема, то її використали на дрова. Моє таке особисте бачення, що лісники й правоохоронні органи запізно спохватилися», – розмірковує місцевий староста Олександр Гапяк.
До речі, про тих, хто пізно спохватився. ДП «Ліси України» виступають у судовій справі, як третя сторона без самостійних вимог.
Місцевий лісничий Ігор Іщук, який мав би пильнувати за збереженням лісу, є депутатом Затурцівської сільської ради. Він теж голосував за передачу масиву у приватну власність. Тепер пояснює це тим, що на момент голосування сам не знав, що на ділянці росте ліс і що вона належить до держлісфонду.
«Ми, як депутати, не виїжджаємо на ті ділянки, розумієте. Коли я там їхав і бачив, що триває вирубка, то я викликав поліцію і поліція приїжджала», – коментує лісничий Ігор Іщук.
Розбіжність у документах Держгеокадастру і лісівників
Голова Затурцівської громади Юрій Ковальчук вважає, що уся ця ситуація відбулася із подачі посадовців Держгеокадастру. Бо саме це відомство передало сільській раді документи на лісовий наділ, як на землі сільськогосподарського призначення.
«Получилося, як получилося. Це десь там розбіжність у документах відбулася. Треба було із самого початку визначити ті ділянки, як ділянки, які не підлягають сільськогосподарському використанню. Ніяких проблем би не було», – говорить Юрій Ковальчук.
Підписував наказ про передачу цього лісу, як землі сільськогосподарського призначення у квітні 2019 року тодішній керівник Держгеокадастру Волині Тарас Кантор. Посадовець вже не працює у цій структурі і каже, що не може пригадати, чого так схибили з документами.
«Ми не могли держлісфонд виділяти, бо Держгеокадастр не розпоряджається землями держлісфонду. Швидше за все це були сільськогосподарські землі. Можливо вони були заліснені. Теоретично таке може бути. Але я чесно кажу, що я не пам’ятаю цих моментів. По-перше вже пройшло 6 років», – прокоментував ситуацію Тарас Кантор.
Нинішній керівник Держгеокадастру Сергій Волчок вважає, що уся ця ситуація відбулася через несинхронізованість картографічної документації лісівників і державного кадастру.
«Матеріали таксації лісівники замовляють в ірпінської фірми і ці документи таксації раніше були лише в лісівників. Ми їх не бачили. Неможливо було передбачити, що на тій ділянці може бути ліс», – говорить Сергій Волчок.
Як пригадує Сергій Волчок, у 2019 році за ініціативою уряду всі землі, які розташовані поза межами населених пунктів Держгеокадастр масово передавав на баланс громадам.
«Це була постанова Кабміну, де була розписана процедура передачі. Приїжджав голова сюди до нас з печаткою і вибиралися всі ділянки на території ОТГ. І все передавалось туди. Це робилося, щоб функцію розпоряджання землями від Держгеокадастру забрати. Там був дедлайн до травня 2021 року, наскільки я пам’ятаю. Відтоді ми не розпоряджаємося цими землями», – говорить керівник Держгеокадастру.
А з 2023 року, зі слів Сергія Волчка, на кадастрові карти почали наносити актуальну інформацію від лісівників. І прокуратурі стало зрозуміло, скільки гектарів лісів таким от чином роздали у приватну власність. У 2025 році на Волині з ініціативи прокуратури відкрили 29 проваджень про повернення земель лісового фонду вартістю 3 мільйони 800 тисяч гривень. Йдеться загалом про 378 гектарів.
«За позовами прокуратури за 2025 рік задоволено 12 позовів щодо повернення 177 гектарів земель лісогосподарського призначення, вартістю 1,9 мільйонів гривень. Закрито провадження у 5 справах вказаної категорії, у зв’язку із добровільним поверненням відповідачами земель лісогосподарського призначення, загальною площею понад 20 гектарів, вартістю 183 тисячі гривень. Упродовж 2025 року 18 судових рішень про повернення земель лісогосподарського призначення загальною площею 171 гектар, вартістю 1 мільйон 190 тисяч гривень підлягали до виконання, з них виконано 17 рішень, повернуто 161 гектар, вартістю 1 мільйон 120 тисяч гривень», – прокоментувала ситуацію із позовами речниця Волинської обласної прокуратури Наталія Мурахевич.
Добросовісні набувачі і дерибан лісу
Тепер повертати такі, як ця ділянки державі стане складніше. У квітні 2025-го року набули чинності зміни до законодавства, які в народі називають законом про добросовісного набувача, а природозахисники вважають його легалізацією дерибану державного майна і зокрема лісу.
«Цей закон ввів дві норми. Перше: коли держава хоче судитися, щоб повернути вкрадену в неї ділянку лісу, природозаповідного фонду, архітектурні пам’ятки, вона має покласти на депозит повну вартість цієї ділянки. Друге: якщо пройшло 10 років, то крадії лісу узаконюють свою ділянку. На жаль, цей закон вже діє на практиці. Чому? Бо в державному бюджеті немає грошей на сплату цих депозитів і на проведення експертної оцінки цих ділянок. Це мільярди гривень під час війни», – говорить експерт ГО «Українська природоохоронна група» Петро Тєстов.
На Волині цей закон поки ніяк не вплинув на повернення державного майна, твердять у прокуратурі.
«Позови про витребування земельних ділянок у державну власність перебувають на розгляді суду і законодавчі зміни жодним чином не вплинули на позицію прокуратури щодо необхідності витребування земель лісогосподарського призначення у власність держави», – запевняє речниця Волинської обласної прокуратури Наталія Мурахевич
Але це поки. Зі слів екоактивіста Петра Тєстова, в Україні є вже чимало прецедентів, коли ласі шматки землі чи лісу не можуть повернути у державну власність через цей закон.
«Вже є сотні рішень, де суди відмовляють прокуратурі в прийнятті позову до розгляду через те, що прокуратура не сплатила депозит. Це ділянки: Буковель, зелені зони Одеси біля моря, це ліси біля Києва, це ділянки Київського водосховища. Це ділянки непростих людей, це ділянки, які були вкрадені в держави під забудову незаконно. Для того, щоб це зупинити, держава заклала в бюджет на 2026 рік, що можна буде не платити депозит при поданні позову. Але! Є позиція групи народних депутатів, наприклад пана Батенка з партії «За майбутнє», які вимагають цю норму скасувати, фактично тим самим підтримуючи дерибанщиків», – говорить Тєстов.
Чи можна застосовувати закон «Про добросовісного набувача» до людей, які бачили, що на ділянці росте ліс і вирішили його вирубати, – питання риторичне. Чи не простіше і дешевше зберегти самосіви, ніж купувати саджанці і наймати підприємців для закладання нових лісів і догляду за ними, – теж.
Раніше «Сила правди» також розповідала про те, як на Волині попри кримінальні справи вирубують ліс на території національного парку «Цуманська пуща».
