У селі Підгірне Рожищенського району на Волині збираються відкривати хутряну звіроферму. Будуть вирощувати норок на шубки. Кажуть, що на теренах області планується відкриття шести таких виробництв. Здебільшого власниками цих підприємств є данські та голландські інвестори. Вони намагаються закріпитися в Україні, бо в Європі цей вид бізнесу забороняють. Чого очікувати волинянам від перспективного хутряного стартапу з’ясовував Центр журналістських розслідувань «Сила правди».
Виробництво хутра стає в Україні справді перспективним бізнесом, бо в багатьох країнах ЄС його або заборонили, або поставили в такі умови, коли, як кажуть в народі, «шкірка вичинки не варта». Тому іноземні інвестори повернули голови в бік України. У нас не дуже переймаються питанням захисту тварин і шкода для довкілля ніколи не була основним аргументом проти.
Нині в Україні вже працює майже чотири десятки хутряних звіроферм. Волинь теж не пастиме задніх.
Ще у лютому 2017-го Волинська обласна рада своїм рішенням затвердила зміни до схеми території Ківерцівського, Локачинського, Маневицького та Рожищенського районів, яким дала добро на побудову в майбутньому тут цехів з виробництва кормових протеїнів, кормів для дрібних і непродуктивних тварин, виробничих комплексів з обробки та фарбування сирих хутряних шкір тварин зі звірофермами і забійними цехами.
Перший пішов. Хутряна звіроферма у Підгірному
У квітні 2018-го спільне українсько-голландське підприємство «Гірсам» подало документи до управління екології для проведення оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.
Згідно матеріалів оприлюднених на сайті Мінекології у селі Підгірне Рожищенського району на Волині планують одночасно утримувати майже 10 тисяч голів норки. Ферма запропонує 22 вакансії.
Годувати тварин будуть курячими нутрощами та рибою. «Гірсам» стверджує, що має діючі договори про вивезення рідких відходів з Рожищенським підприємством житлово-комунального господарства, та утилізацію тушок норки з Костопільською філією державного підприємства «Укрветсанзавод».
Гній з кліток вибиратимуть вручну з подальшим навантаженням на трактор і перевезенням для тимчасового накопичення у спеціальне гноєсховище на території ферми. Звідти вистояний і знезаражений гній вивозитимуть на власні поля підприємства «Гірсам».
Основні забруднюючі речовини, які будуть викидатися в атмосферне повітря: діоксид азоту, аміак, сірководень, диметиламін, оксид вуглецю. Разом з тим, йдеться в документах, що концентрація цих викидів буде допустимою. Але найцікавіше, що про усе це волиняни довідалися через понад півроку після того, як Мінекології своїм висновком дало добро на відкриття цієї звіроферми.
Колись Підгірне належало до Березолуківської сільської ради Рожищенського району. Нині це один з населених пунктів Копачівської об´єднаної територіальної громади. На вулицях тут не людно, тому питаємо про хутряний бізнес першого зустрічного.
– Село почало говорити після того, як оце прочитали в інтернеті про наслідки, – розповідає мешканка Підгірного, ім’я якої з міркувань безпеки не називатимемо. — Приїздять машини з Житомира з ферми, бо то власник з Житомира. Цей Нік (Ніко Ван Далфсен, власник ТОВ «Профуна», – авт.) в Еріка (Де Вріс Хендрік Герет, власник ТОВ «Гірсам» – авт.) просто орендує цю ферму. Ерік не власник. Так одного разу привезли сіно, а машина була не вичищена, то кажуть так смерділо, що страх. То тільки машина, а що буде, як тих норок завезуть? Там в Житомирі ферма на 20 тисяч норки, а в нас має бути на 40.
– Але у документах йдеться про 9 тисяч 800 голів.
– То в документах. Я вам кажу, має бути 40 тисяч. Там 20 шедів по півкілометра вже побудували.
– А як щодо робочих місць?
– Тоді як всі ті документи підписували, то говорилось, що вони 20-23 людини візьмуть з села. А як же вони візьмуть людей з села, якщо вже сьогодні людей возять на навчання, на консультації до Польщі, бо ж за тими норками треба вміти доглядати. Я думаю, що то буде якийсь вахтовий метод роботи. Люди й ходили до Олі Ерікової (Ольга Воїна, комерційний директор ТОВ СП «Гірсам», – авт.) і просилися… Поки що шестеро людей роблять там з села. І то як різноробочі.
– А що люди кажуть: задоволені тим, що з’явиться нова ферма чи ні?
– Раніше нічого не казали, кожен надіявся на роботу. А зараз вже ніхто й не питає.
– Але ж були громадські слухання?
– Які там слухання?! Взяли депутатів і прібліжонних, тих, хто вже там працює, повезли в Копачівку в піцерію, ото всі громадські слухання. Тож можна було і на проводи як всі збираються в селі провести, але ніхто нічого не проводив, ніхто нікого не питав.
Ферма знаходиться на місці колишньої тракторної бригади. Тут дійсно все майже готово до старту. На огородженій території, окрім адмінприміщення та підсобок, вже зведено 25 шедів протяжністю близько півкілометра, ще шість на стадії встановлення каркасів.
Коли журналісти почали фотографувати територію, під’їхав білий «Renault Kangoo». Чоловік, який вийшов з автівки, відмовився представитись, але підтвердив, що має стосунок до ферми. І хоча він підкреслив, що чекати офіційних коментарів від нього марно, все ж продовжував спілкування.
«Тут приїхали ті журналісти, що оце шуму наробили. Ніби не агресивні», – пояснював він телефоном ситуацію комерційному директору ТОВ СП «Гірсам» Ользі Воїні.
Пропозицію зустрітись і надати офіційні коментарі жінка відхилила. «Не хоче поки», — сказав вищезгаданий пан, який згодом все ж назвав себе Віктором. Чоловік пояснив, що вважає скандал навколо ферми надуманим і замовним. На запитання, який стосунок має хутряна ферма з Житомирщини до їхнього підприємства, сказав: «Ніякого. Всім ніколи не догодиш. Люди так говорять, бо бачили як машини звідти сюди гній возили на наші поля. Вивезли, приорали. В чому проблема? В Еріка все з толком. І ви самі знаєте, що там усе законно».
Він також зауважив, що зі свинарників підприємства «Гірсам» нещодавно звільнили десятки працівників, тому нова ферма – це шанс їх знову працевлаштувати. Насамкінець Віктор сфотографував автівку журналістів, попрощався і зник за парканом ферми.
Слухали самі себе. Як влада та інвестори порадились з громадою
Світовий Банк зарахував хутрове виробництво до п’ятірки найбільших забруднювачів довкілля токсичними важкими металами. Згідно з українським законодавством, тепер такі проекти повинні проходити процедуру оцінки впливу на довкілля, в рамках якої обов’язковими є громадські слухання.
Після реєстрації документів і оголошення про початок громадського обговорення проекту хутряної звіроферми у селі Підгірне, люди мали майже місяць часу для висловлення і обґрунтування своїх зауважень. Проте їх не надійшло.
У висновку з оцінки впливу на довкілля йдеться, що оголошення про початок громадського обговорення розмістили 5 липня в газетах «Наш край» та «Афіша Волині», а також в адмінприміщенні Копачівської сільської ради. Усе, здавалося, згідно з законодавством. Проте є одне але.
Між селами Копачівка і Підгірне понад 14 кілометрів. Транспортне сполучення між центром ОТГ і цим віддаленим населеним пунктом, за словами голови громади Олександра Совтиса, нерегулярне. Однак громадське обговорення перспективного стартапу від голландських інвесторів відбулося саме в Копачівці, у шкільній їдальні.
Хоча у Підгірному, наприклад, є власний будинок культури.
Зі слів спеціаліста з розробки інвестиційних проектів Копачівської ОТГ Тетяни Урбан, вона почула про звіроферму вперше також з постів у мережі Facebook наприкінці січня 2019 року.
Якщо ні голова громади, ні спеціаліст з інвестицій не брали участі у громадських слуханнях, то чи цікавило питання будівництва хутряної звіроферми бодай когось?
На сайті Мінекології знаходимо відповідь на це питання. Громадські слухання були. Участь в них взяло 13 мешканців громади.
Проаналізувавши поіменний список представників громадськості, вдалося ідентифікувати начальника відділу агропромислового розвитку Рожищенської РДА Володимира Нікітіна, працівників підприємства «Гірсам» Нелю та Петра Кузьмуків, депутата Березолуківської сільської ради Святослава Касіяна з братом Володимиром, депутата Копачівської ради об’єднаної громади Володимира Блажка.
Загалом ці громадські слухання тривали… менше чотирьох хвилин. Інформація про наміри підприємства взагалі «вклалася» в одну хвилину. Але цього представникам громади виявилося достатньо, щоб повірити інвестору. Вони не поставили жодного запитання.
Місцева влада – на стороні підприємця
«Та в тих гуманістів просто нема шуб», «а свиней і курей ви також тримаєте, щоб на волю відпускати?», «це ж робочі місця, це ж податки до місцевого бюджету», «не баламутьте людей, то все заказуха» — такими аргументами оперують прихильники хутрового бізнесу на Волині, не виняток і місцева влада.
Рушаємо до центру ОТГ, щоб поспілкуватись про майбутнє виробництво з очільником Копачівської громади Олександром Совтисом.
– Ми і на сесії порушували це питання, і на виконкомі після ваших дописів. Депутати одностайні, що таке підприємство має бути. А зоозахисники, такі як ви журналісти, проблему роздули. Завдяки вам про це дізналося пів-України. От, ви були у Підгірному? Сьогодні понеділок і нема туди навіть автобуса. Хай 22 робочих місця для такого села… Як там людям виживати? «Заказуха», – сказали депутати на сесії, і я так думаю. Якби ферма вже функціонувала і щось було не так, а вона ще ж не працює. Це не заборонено законом. Так, в Польщі дали термін до 2024 року, але ж поки і там такі ферми діють. Ерік порядний чоловік, я його знаю років 20, і я задоволений його роботою. Зараз, в принципі, наші депутати проводять анкетування жителів Підгірного.
– А ви особисто були на громадських слуханнях щодо цієї ферми?
– Ні.
– Чому? Хіба очільнику громади не цікаво?
– З поважних причин я не міг бути присутній. Я їм й так довіряю. Які тут питання можуть бути? То, я рахую, мали люди з Підгірного там участь брати.
– Місцеві кажуть, що діяльність тут буде здійснювати житомирське підприємство, бо бачили їхню техніку в селі.
– І як це можна довести, що машини з Житомира? Це треба бачити товарно-транспортні накладні. Це дурниці. Всі дозволи на «Гірсам».
Житомирський слід волинського бізнесу
Навесні і влітку минулого 2018-го року Житомирщину лихоманило через той же таки хутряний бізнес. Товариство з обмеженою відповідальністю «Профуна», яке побудувало звіроферму в селі Сінгури, нарощувало свої потужності.
Власником цього підприємства, згідно з даними аналітичної системи YouControl, є земляк рожищенського фермера з Нідерландів Ніко Ван Далфсен.
Через півтора роки діяльності ферми люди почали скаржитись на погіршення здоров’я, а згодом і вся громада повстала проти інвестора. Місцеві депутати підтримали, а чиновники і правоохоронці після численних перевірок констатували, що заборонити діяльність звіроферми тепер не можуть, бо її не забороняє закон.
Окрім того про наміри будувати ще одну ферму на Житомирщині заявили і данські інвестори. У травні інвестор Ханс Олесен і голова Житомирської ОДА підписали меморандум про співпрацю. Громадські слухання тут теж пройшли так як у Підгірному.
Якщо на Житомирщині протести очолювали зоозахисники, то на Київщині екологи. Ферму «Вікінг» у селі Велика Каратуль відкрили шість років тому. З часом вода стала непридатною до вживання, а експерти Інституту громадського здоров’я ім. Марзєєва зафіксували перевищення вмісту отруйних газів у повітрі. Однією з причин такої ситуації стала мінімізація підприємством витрат на устаткування та пристрої, які зменшують негативний вплив на людей та довкілля.
«Відходи життєдіяльності норок становлять напіврідку субстанцію, яка містить в собі близько 400 небезпечних елементів, серед яких важкі метали, антибіотики, пестициди, гормони, а також патогенні віруси й бактерії, гельмінти. І у разі неналежного перероблення та утилізації ця субстанція потрапляє прямісінько до ґрунтів», – описує ситуацію на Житомирщині СтопКор.
Отже, інвестиції, робочі місця, достойний заробіток для людей, сприяння у розвитку місцевості, які спочатку обіцяють інвестори головам сільрад та мешканцям села, на практиці за рік-два можуть перетворитися на гори гноївки та екологічні проблеми.
Зоозахисники кажуть, закон про заборону виробництва хутра — вже у Верховній Раді
Заборона діяльності хутряних звіроферм — це лише питання часу, — каже координатор кампанії «ХутроОff», представник громадської організації Єдина Планета Павло Вишебаба.
«Відкриття такого масштабного комплексу з 6 ферм може спричинити екологічне лихо в цьому регіоні. Наша громадська організація Єдина Планета слідкує за наслідками діяльності хутрових ферм у різних куточках України. Виробництва у десятки разів менші ніж ті, що плануються у Волинській області, спричиняють забруднення поверхневих вод: починається процес евтрофікації, заболочування. Послід хутрових тварин потрапляє в грунт, а через нього у підземні води: наприклад, забруднення колодязів та свердловин зафіксовано у Ковалині на Київщині та Шульгівці на Дніпропетровщині. На сморід з таких ферм скаржаться всі мешканці, що живуть поблизу. Існує цілий комплекс специфічних хвороб, які притаманні мешканцям будинків у радіусі 2-3 кілометрів від хутрових ферм: різні види алергічних реакцій, хвороби шляхів дихання, мігрені та розлад сну. Через ці причини, а також через невиправдану жорстокість до тварин на таких фермах, хутрове виробництво вже заборонили 14 країн Європи. В Україні народні депутати також представили і вже зареєстрували відповідний законопроект, створення якого ініціювала наша ГО. Його прийняття – питання часу, тому недоцільно зараз вкладати гроші в бізнес, що забороняють всі цивілізовані країни, у числі яких невдовзі опиниться Україна», — каже активіст.
Щодо соціальної складової цього бізнесу, то Павло Вишебаба зазначає, що підприємство може і не взяти нікого з селян на роботу. В Європі, якщо в людини вдома є тварини, працювати на фермі їй зась. Бо це може спричинити інфікування і падіж поголів’я.
Матеріал виготовлено Центром журналістських розслідувань «Сила правди» в рамках проекту підтриманого National Endowment for Democracy
