Львівський апеляційний суд залишив без змін виправдальний вирок двом посадовцям Волинської облдержадміністрації, яких судили за пособництво у ймовірному заволодінні бюджетними коштами на капремонті дороги в Турійському районі. Роботи в 2018 році виконувала фірма «АМіЛа» депутата Волинської облради Романа Микитюка. Це третє апеляційне рішення на користь обвинувачених – Верховний Суд двічі повертав справу на новий розгляд.
Про це стало відомо з ухвали Львівського апеляційного суду від 9 липня 2026 року.
Феміда розглядала скаргу прокурора на вирок Луцького міськрайонного суду від 2022 року, яким було виправдано двох посадовців Волинської ОДА, провідного інженера та провідного інспектора відділу технагляду Назара Гаця та Віктора Кордонця. Їх підозрювали у пособництві у ймовірному заволодінні 300 тисяч гривень бюджетних коштів під час ремонту дороги 2018 року. Підряд вартував 14 млн грн.
2019-го правоохоронці відкрили кримінальне провадження. За оцінкою слідчих, в актах були дані про встановлення дорожніх знаків та бар’єрного огородження (відбійників) на суму понад 319 тис грн, а на дорозі не було ні знаків, ані огородження.
Слідчі вважали, що посадовці Волинської ОДА, які підписали акти виконаних робіт, стали пособниками службових осіб фірми у заволодінні бюджетними коштами у великих розмірах (ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України) та вчинили службове підроблення (ч. 1 ст. 366 КК України). Що ж до підрядника, то представники фірми, директор Роман Микитюк та працівники, у справі фігурували як свідки.
Під час суду представники компанії стверджували, що знаки і відбійники поставили, але потім мусили двічі демонтувати і знову встановлювати. Мовляв, дорожнє покриття почало нищитися через проїзд вантажівок, а огородження через це опинилося в ямі. У зв’язку з цим знаки і відбійники начебто знімали та зміцнювали узбіччя й покриття.
Обвинувачення доводило, що роботи з демонтажу були фіктивні – начебто їх виконали під час досудового розслідування, щоб створити видимість виконання договору та уникнути покарання. Утім суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не надала достатніх доказів корисливого умислу чи факту завдання збитків бюджету. Представниця Департаменту інфраструктури в суді заперечила завдання збитків державі, а ревізія фінансово-господарської діяльності відомства порушень у відносинах з «АМіЛою» не зафіксувала. У 2022 році Луцький міськрайонний суд виніс виправдальний вирок. Представників ОДА визнали невинуватими за обома статтями у зв’язку з недоведеністю вчинення ними правопорушень.
Прокуратура намагалась оскаржити вирок в апеляції: мовляв, суд не надав належної оцінки усім доказам сторони обвинувачення, а взяв до уваги тільки покази обвинувачених та свідків.
Волинський апеляційний суд у лютому 2023 року залишив вирок без змін. У вересні того ж року Верховний Суд скасував його і призначив новий розгляд, вказавши на неповноту дослідження доказів (зокрема протоколів негласних слідчих розшукових дій та висновків експертиз).
Рівненський апеляційний суд (туди передали справу) у травні 2025 року залишив вирок волинських колег без змін. Майже через рік, у 2026-му, Верховний Суд скасував і цю ухвалу – справа пішла на третє коло, цього разу до Львівського апеляційного суду.
В апеляційному розгляді прокурор просив дослідити, зокрема, протоколи негласних слідчих розшуковий дій (НСРД). Колегія ж суддів встановила, що Феміда першої інстанції їх дослідила:
«Щодо доводів прокурора в апеляційній скарзі про ненадання оцінки матеріалам НСРД, то колегія суддів погоджується із висновками Рівненського апеляційного суду у цій справі, про те що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені зібрані докази, в тому числі, протоколи про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з додатками, а також висновок семантико-текстуальної експертизи… з приводу дослідження об’єктивного змісту розмов, зафіксованих у стенограмах файлів за результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж», – йдеться в судових документах.
Отож Львівський апеляційний суд залишив без змін вирок суду першої інстанції, яким згадані посадовці були визнані невинними. Таким чином, це вже третє рішення в апеляції на користь обвинувачених. Прокуратура має право на касацію.
ТОВ «АМіЛа» зареєстроване у 1997 році в Турійську з основним видом діяльності «лісопильне і стругальне виробництво», також компанія займається будівництвом доріг. Наприкінці 2024 року фірма потрапила в чорний список антимонопольників через те, що її та Ковельське ШБУ №63 викрили у змові на 16 закупівлях щодо будівництва, ремонту й утримання шляхів. Через це впродовж трьох років розпорядникам бюджетних коштів заборонено укладати з нею угоди.
ТОВ «АМіЛа» — лише частина сімейного бізнесу депутата. Згідно з декларацією Романа Микитюка за 2025 рік, разом із дружиною Ганною вони володіють корпоративними правами в одинадцяти компаніях. На самого депутата записані ТОВ «Аміла» (100%), фермерське господарство «Аміла» (52%, ще 24% — у дружини), «Екопарк Аміла» (100%), частка у ТОВ «Веста М» (28,57%) та ТОВ «Турійськ агрошляхбуд». Цю дорожньо-ремонтну компанію він купив 2025 року за майже 522 тисячі гривень у попередньої власниці Світлани Бондарчук, коли «АМіЛа» опинилася в чорному списку АМКУ. З того часу «Турійськ агрошляхбуд» отримав 8 держзамовлень на майже 1,5 мільйона гривень.
У «Весті М» і «Турійськ агрошляхбуді» Микитюк за сумісництвом працює директором.
Решта бізнесів родини оформлені на дружину: приватне підприємство «Аміла-Плюс» та п’ять ТОВ: «Аміла Ріелті», «Турійське подвір’я», «Дари Волині Плюс», «Аміла Транс» і «Пекарня «Хлібний край».
Торік підприємництво згідно з декларацією принесло депутатові понад 4,2 мільйона гривень, ще майже 270 тисяч він отримав зарплати в «Амілі». Дружина заробила понад 4,1 мільйона гривень від підприємницької діяльності та майже 2 мільйони зарплати у власній пекарні.
Раніше «Сила правди» писала, як пов’язані з депутатом Волиньради компанії розіграли на аукціонах майже 200 гектарів землі.
