Низка громадських організацій працюють над утіленням проєкту «Гендерний аудит безпеки міста Луцька». Для цього вони обрали Привокзальний мікрорайон міста, де перевіряють безпечність будівель, закладів, вулиць та інших публічних просторів, а також опитують місцевих мешканців.
Центр журналістських розслідувань «Сила правди» в рамках проєкту «Медіаграмотність у регіонах України» дізнався, в чому суть такого гендерного аудиту безпеки, і яким буде результат. Для цього ми поспілкувалися з проєктною менеджеркою ГО «Розвиток Волині» та депутаткою міськради Аллою Доманською, а також керівницею «Лабораторії гендерних досліджень» Волинського національного університету імені Лесі Українки Оксаною Ярош.
Що таке гендерний аудит безпеки?
«Гендерний аудит безпеки передбачає вивчення інфраструктури міста, зокрема будівель, які знаходяться на території міста, а також інших об’єктів, які разом формують міський простір. Також він стосується доступу людей до різноманітних послуг, які надають у місті. Тобто загалом це про те, яким є доступ людини до будь-якої точки, або до будь-якої послуги, яка є у місті», — розповіла Алла Доманська.
До втілення цього проєкту у Луцьку долучилися громадська організація «Розвиток Волині», громадська коаліція «Волинь 1325», низка підрозділів Луцької міської ради, а також інші небайдужі лучани. Фінансування проєкту забезпечує Український жіночий фонд за підтримки уряду Канади.
Луцьк у проведенні такого аудиту далеко не перший. В Україні подібні проєкти вже втілювали у Харкові, Житомирі, Краматорську. А в ширшому контексті такі дослідження проводять на виконання резолюції Організації Об’єднаних Націй 1325 «Жінки, мир, безпека». Щоб її виконувати, в Україні затвердили національний план дій, а на Волині – обласний план дій, передбачений рішенням голови ОДА. Громадські активісти часто посилаються на ці документи, аби офіційно залучити представників влади до втілення таких гендерних аудитів безпеки і пов’язаних із ними заходів.
Для втілення гендерного аудиту безпеки у Луцьку обрали Привокзальний мікрорайон міста, який для багатьох є «воротами» у Луцьк.
«Це фактично «ворота» нашого міста. Саме сюди потрапляють люди, коли приїжджають потягом або автобусом. Проведення таких заходів дуже актуальне в контексті повномасштабної війни. Значною мірою він стосується доступності, в тому числі фізичної доступності. Багато військових, на жаль, внаслідок війни стають людьми з інвалідністю, зокрема змушені пересуватися у візках. І вони якраз приїжджають до Луцька через Привокзальний район. Також там розташована обласна лікарня, яка також обслуговує чимало людей із інвалідністю, людей, які мають хвороби та поранення. Крім цього, у районі велика кількість різноманітних об’єктів, зокрема два корпуси університету, школи та дитячі садочки», — пояснила Алла Доманська.
Ще одна причина вивчити саме цей район — різноманітність забудови. За словами Доманської, влада певною мірою «дискримінує» масиви приватної забудови під час обрання вулиць для ремонту:
«Наприклад, якщо відбувається ремонт дворів, то багатоквартирна забудова завжди в пріоритеті. І ми розуміємо, чому так відбувається. Тим не менше, в приватному секторі живуть теж лучани, і в них теж є якісь потреби. Тому ми і обрали район, де представлена різна забудова».
Загалом це не перша спроба аудиту безпечності міста. У 2016 році подібні дослідження вже робили у центрі Луцька. Цього ж разу зосередилися саме на гендерному аспекті. Він проявляється у тому, що будівлі, вулиці та інші об’єкти вивчають на предмет безпечності передусім для жінок.
«Гендерний аудит безпеки виявить проблеми і ризики можливості безперешкодного перебування передусім для жінок, а також інших соціальних груп на певній території в різний час доби. Тут йдеться про аналіз і оцінку ризиків бути травмованими або заподіяти шкоду власному майну, споруді чи обладнанню для людей, які проживають або тимчасово перебувають на цій території. На першому місці жінки, бо основна ідея у тому, що коли безпечно для жінки, то безпечно для усіх», — пояснила Оксана Ярош.
Як саме проводили аудит?
Для проведення такого аудиту у Луцьку спочатку провели навчання безпосередніх виконавців. На дводенному тренінгу підготували шість груп по шість учасників. До них включили максимально широке коло людей, переконує Алла Доманська.
«Для нас було важливо залучити людей різного віку, різної зайнятості, з різним бекграундом. Окрім представників міської ради, ми залучали активних учасниць коаліції «Волинь 1325», яка в нас в області вже діє з кінця минулого року. Також долучилися й інші громадські організації, у тому числі із фізичною інвалідністю, а також просто небайдужі лучани. Були також студенти ВНУ, ЛНТУ (університетів, — ред.), пенсіонери. Загалом нам вдалося забезпечити різноманіття», — розповіла менеджерка проєкту.
Щоб у майбутньому добитися реальних дій з боку влади щодо покращення безпекової ситуації, до всіх груп залучили представників Луцької міськради.
«Пріоритетним завданням для нас було залучити працівників міської ради. Адже буває так, що якісь громадські ініціативи міська влада сприймає насторожено, можна сказати, вороже. Вони чомусь сприймають якісь пропозиції та зауваження від громадськості як докір собі. В нас було завдання залучити міську раду до проведення аудиту, щоб ті висновки, які ми зробимо, сприймали як нашу спільну працю. Щоб не позиціонувати це так, ніби громадські організації за грантові кошти вирішили щось міській владі нав’язувати. З боку міської ради до нас долучилися представники муніципальної варти, департаменту ЖКГ, відділу транспорту і департаменту соцполітики», — розповіла Доманська.
Всіх цих учасників мобільних груп навчали гендерної чутливості та основ моніторингу безпеки міста: «Важливо було пояснити людям, що поняття «гендерний» у цьому контексті — це не тільки для жінок». «Гендерний» — це те, що стосується і чоловіків, і жінок. І на цьому тренінгу ми працювали над підвищенням гендерної чутливості наших учасників».
Після навчання шість мобільних груп обстежили вулиці та різноманітні об’єкти у Привокзальному мікрорайоні міста. Це робили за спеціальною методикою, яку розробили на основі досвіду подібних проєктів у інших містах.
«За методикою проведення таких аудитів є два основні напрямки: об’єкти і території. Об’єкти — це різноманітні заклади, або приміщення. До приміщень у нашому випадку потрапили медичні, освітні заклади, заклади культури, бібліотека. Ми перевіряти не тільки державні та комунальні заклади, але і приватні. Наприклад, оглянули кілька супермаркетів, спортивний комплекс, торгово-розважальний центр. Варто відзначити хороші відгуки від бізнесу. Ми боялися, що не будуть пускати, посилаючись на приватну власність. Але всюди нас зустрічали із розумінням та пропонували співпрацю. Вони були зацікавлені отримати результати такого аудиту. І загалом, приватні заклади часто краще підготовлені, ніж державні, вони більш доступні за нашими критеріями», — розповіла Алла Доманська.
Наприклад, у супермаркетах звертали увагу на наявність пандусів і широких входів для людей, що пересуваються на візках. У двох мобільних групах були такі люди із інвалідністю, які могли не лише поглянути на пандуси, але і безпосередньо спробувати ними скористатися. Також перевіряли доступність туалетів, наявність пеленальних столиків, зручність розміщення інформації для різних людей.
«Важливо, що наявність якихось елементів не завжди говорить, що доступність забезпечена. Адже іноді такі речі роблять «для галочки». Наприклад, на перший погляд є пандус і широкі двері для людей на візках. Проте коли учасники наших груп на кріслах колісних пробували піднятися тим пандусом і зайти, ми виявляли реальні проблеми. А людина, якій не довелося безпосередньо з цим зіткнутися, таких проблем ніколи не побачить. Саме тому ми залучали до груп людей різних категорій», — пояснила Алла Доманська.
На вулицях та у дворах Привокзального мікрорайону перевіряли стан пішохідних переходів, тротуарів, розміщення дорожніх знаків, дитячі та спортивні майданчики, наявність громадських вбиралень та їх стан.
Які проблеми вдалося виявити?
Окрім польових досліджень, поводили також опитування людей, які відвідують Привокзальний мікрорайон або живуть там, онлайн та безпосередньо на вулицях. Загалом опитали 53 людини.
За попередніми результатами опитування, у питанні безпеки найбільші проблеми це зручність пересування людей на візках та із дитячими візками, стан дитячих майданчиків, якість освітлення вулиць.
Серед ключових проблем, які вдалося виявити моніторинговим групам, стан тротуарів у Привокзальному мікрорайоні:
«У питанні доступності не все так погано з пандусами, проте є проблеми з тротуарами. Тому цей район точно не найзручніший для пересування пішоходів. Також існує проблема з належним огородженням і позначенням місць проведення ремонтів. Часто ремонтні роботи взагалі не обгороджені та не позначені належним чином».
Повні висновки цього аудиту планують представити під час прес-конференції наприкінці 2023 року.
Чому такі дослідження важливі?
Окрім того, що проведення таких гендерних аудитів передбачене офіційними документами, їх важливість організатори обгрунтовують конкретною користю для міської влади та мешканців. Так, мовляв, наявність інформації про потреби людей допоможе краще планувати бюджети на ремонти вулиць, медичне забезпечення, інші витрати.
«Чому важливо про гендер загалом говорити в контексті містобудування, містопланування? Тому що коли ми знаємо, скільки в нас в громаді, наприклад, чоловіків і жінок, людей із інвалідністю, інших соціальних категорій, ми можемо собі відповідно до того планувати і витрати. А не планувати, що ми «кладемо асфальт» для всіх. Наприклад, ми маємо розуміти, що в нас в громаді, крім чоловіків, які частіше користуються автомобілями, є жінки, які частіше гуляють із дітьми, зокрема у візками. Тобто нам потрібні відповідним чином обладнанні тротуари, пониження, щоб було комфортно пересуватися із візком», — пояснила Алла Доманська.
За її словами, такий аудит також допоможе реально втілити гендерно-орієнтоване бюджетування, яке подекуди існує тільки формально:
«Ще одна поширена тема — гендерно-орієнтоване бюджетування. Але це не про те, що ми маємо всюди написати «жінкам треба теж щось виділяти». Насправді потрібно порахувати витрати для різних категорій. Наприклад, у нас чоловіки рідше бажають звертатися до лікаря, а медичні послуги у нас ніби розраховані порівну на всіх. І у нас є ймовірність, що для жінок може не вистачити коштів або будуть великі черги до відповідних лікарів. Проте якщо перерозподілити кошти і змістити акценти, ми можемо ефективніше використовувати ресурси».
В результаті дослідження планують підготувати список рекомендацій для Луцької міськради, а також інших органів влади, у чиєму віданні є об’єкти у цьому мікрорайоні. Також організатори хочуть поділитися досвідом із владою інших міста, зокрема Володимира, Ковеля, Каменя-Каширського.
«Потрібно пояснювати, що перед тим, як почати ремонт, варто вивчити потреби тих, хто буде цим користуватися», — пояснила Алла Доманська.
Чи не заважає слово «гендерний» домовлятися з владою?
Попри те, що у дослідженні фактично йдеться про вивчення частини міста з точки зору зручності для мешканців, декого може насторожити неоднозначне ставлення до всього «гендерного». Зокрема такі люди є і у органах влади. Наприклад, Луцька міська рада у березні 2023-го рішенням більшості депутатів засудила «просування гендерної ідеології» в освіті.
Алла Доманська визнає, що їй як депутатці міськради доводилося іти на певні хитрощі, щоб добитися включення гендерних аспектів у рішення міської ради.
«Як депутатки, ми з Іриною (Колковською, — ред.) іноді хитруємо, коли уникаємо вживання слова «гендерний». От, власне, на сесії в серпні цього року затверджували програму «Громада без бар’єрів» Луцької міської територіальної громади. І мені вдалося, уникаючи слова «гендерний», внести такий захід, як аудит безпеки, в цю програму. Тобто, зараз в програмі міської ради є такий захід, як проведення аудитів безпеки», — розповіла Доманська.
Попри висловлювання політиків, гендерне бюджетування та інші аспекти втілення гендерної рівності вже давно закладені у офіційних документах як на державному рівні, так і у Луцьку.
«Питання стереотипів і упередження щодо гендерної політики є питанням необізнаності. Кожна і кожен із нас живе у своїй певній інформаційній бульбашці, не маючи можливості заглибитись у якусь певну тему. Тому й немає розуміння, що гендерна політика — це державна політика. Наприклад, Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», який визначив пріоритети цієї політики. Від часу його прийняття вже 18 років. В Україні є інституційний механізм відповідальних за впровадження гендерної політики посадових осіб, офіс Урядової уповноваженої з гендерної політики, радники і радниці з гендерних питань при Міністерствах, очільниках обласних військових адміністрацій, координаційні ради та багато іншого. Прийнято багато національних стратегій із подолання гендерних нерівностей. Наприклад, Стратегія впровадження гендерної рівності у сфері освіти, Національна стратегія подолання гендерного розриву в оплаті праці в Україні тощо. Є структурні підрозділи у органах влади, які займаються гендерними питаннями, наприклад, у Київській міській державній адміністрації є управління з питань гендерної рівності» — відзначила Оксана Ярош.
Тому одним із завдань цього проєкту і є підвищення обізнаності щодо гендерних аспектів і питань доступності міського простору як влади та мешканців, так і самих учасників.
«Учасники наших груп говорили мені про те, що після тренінгу і проведення аудиту вони вже інакше дивляться на місто. Вони почали звертати увагу на наявність пандусів, пониження тротуарів. Ми проводимо цей аудит, щоб дати поради органам влади, але і сам процес змінює бачення наших учасників», — розповіла Алла Доманська.
Нагадаємо, раніше «Сила правди» повідомляла, що у Луцьку розробляють стратегію громади.
