Верховний Суд поставив крапку у справі про змову на дорожніх тендерах на Волині. Йдеться про шістнадцять закупівель, за кожну з яких товариству з обмеженою відповідальністю «АМіЛа», що належить депутату Волинської облради Романові Микитюку, доведеться заплатити штраф. Загалом – понад мільйон гривень. Торік апеляція звільнила фірму від частини санкцій, але у касації цей висновок скасували.
Про це відомо з постанови Верховного Суду від 6 серпня 2026 року.
Центр журналістських розслідувань «Сила правди» ще у 2020 році звертав увагу на можливу змову ТОВ «АМіЛа» та ПрАТ «Ковельське ШБУ №63» у дорожніх тендерах. Зокрема, тоді фірми спільно розіграли три тендери на понад 33 мільйони гривень: вони подавали майже однакові цінові пропозиції та ідентично оформлені документи, а також не торгувались в аукціонах.
Наприкінці жовтня 2024-го Західне міжобласне територіальне відділення АМКУ встановило, що ці компанії упродовж 2017–2020 років змовлялися на шістнадцяти таких торгах. За кожен епізод антимонопольники оштрафували ТОВ «АМіЛа» та ПрАТ «Ковельське ШБУ №63» на 68 тисяч гривень, тож сукупно вийшло по мільйону 88 тисяч гривень. Заперечень на попередні висновки АМКУ жодна з компаній не надіслала.
Йдеться про тендери на капітальні ремонти ковельських вулиць Ярослава Мудрого, 40 років Перемоги, Липинського та реконструкцію вулиці Відродження, а також про утримання й ремонт доріг Турійського, Локачинського та Любомльського районів.
Замовляли ці роботи: управління капітального будівництва Ковельської міськради, Служба автомобільних доріг у Волинській області, два департаменти облдержадміністрації та державна служба місцевих доріг.
«АМіЛа» та «Ковельське ШБУ №63» заходили на кожні торги парою, і їхні пропозиції завжди майже збігалися. Наприклад, їхні ціни на ремонт доріг у Турійському районі відрізнялися на три сотих відсотка, а ковельської вулиці Ярослава Мудрого – 0,15 відсотка. Під час жодних із шістнадцяти торгів суттєвого зниження ціни не було.
Доказом змови стала також програма для кошторисів. Обидва учасники рахували договірну ціну в одному програмному комплексі АВК-5, у більшості випадків – в одній і тій самій редакції, хоча замовники конкретної програми не вимагали.
Доступ до цієї програми, як зазначено в рішенні, не є вільним, а купити її можна лише в офіційних дилерів. За інформацією розробника, «АМіЛа» такої ліцензії не мала.
«Можна зробити висновок, що ТОВ «АМіЛа» використало програмний комплекс АВК-5 для розрахунку кошторисів, який воно офіційно не придбавало, а скористалося програмним комплексом, який був придбаний іншим суб’єктом господарювання», – йдеться в рішенні антимонопольного комітету.
Крім того, тендерні пропозиції обох учасників були оформлені однаковими шрифтами й таблицями, обидва додавали незапитані замовником довідки, ставили в документах одну й ту саму дату, а самі пропозиції подавали в останній день з різницею в кілька годин.
Господарський суд Львівської області, куди «АМіЛа» звернулася з позовом у грудні 2024-го, у скасуванні штрафу відмовив. У рішенні йдеться, що позивач намагався розібрати докази на окремі фрагменти й показати їх відірвано один від одного, тоді як сукупність фактів одразу свідчить про узгодження поведінки учасників.
Апеляція погодилася, що порушення було, але звернула увагу, що розпорядження про початок розгляду справи АМКУ ухвалив 16 березня 2021 року, а перші підтверджені дії у справі – запити до банків – датовані 14 грудня 2023-го. Між цими датами минуло понад 2 роки і 8 місяців, і жодних доказів роботи над справою в цей період у матеріалах не виявилося. Через це Західний апеляційний господарський суд у квітні 2026 року визнав, що строк давності за дев’ятьма найстарішими торгами сплив, і скасував накладені за них штрафи на 612 тисяч гривень.
Верховний Суд із таким підрахунком не погодився, наполягаючи, що розгляд справи починається з ухвалення розпорядження й закінчується рішенням, і весь цей час перебіг строку давності зупинений – незалежно від того, чи вчиняв орган якісь дії фактично. Тому рішення апеляції скасували. Постанова касаційної інстанції є остаточною й оскарженню не підлягає.
Внаслідок рішення АМКУ у 2024 році «АМіЛа» потрапила до так званого чорного списку – їй заборонено брати участь у тендерах протягом трьох років. Втім, вже наступного року Роман Микитюк придбав іншу дорожньо-ремонтну фірму ТОВ «Турійськ агрошляхбуд», яка відтоді отримала 11 державних замовлень на понад два мільйони гривень.
Другий фігурант справи змінив організаційно-правову форму ще до її завершення: у липні 2023 року ПрАТ «Ковельське ШБУ №63» перетворили на товариство з обмеженою відповідальністю. Власниками крупних пакетів акцій приватного акціонерного товариства у 2022 році значилися Микола Настін (майже 21%) та керівник підприємства Ігор Пець (понад 30%). Досі фірмою керує Ігор Пець – йому ж разом із лучанином Миколою Настіним належать і корпоративні права: понад 50 і майже 35 відсотків відповідно.
ТОВ «АМіЛа» зареєстроване в Турійську ще в 1997 році. Основний вид діяльності – лісопильне і стругальне виробництво, водночас компанія займається і будівництвом доріг. Її власник і директор – депутат Волинської обласної ради Роман Микитюк,.
Це товариство – лише частина його сімейного бізнесу. Згідно з декларацією за 2025 рік, Роман Микитюк із дружиною Ганною володіють корпоративними правами в одинадцяти компаніях – від фермерського господарства й екопарку до ріелторської фірми та пекарні. Торік підприємництво принесло депутатові понад 4,2 мільйона гривень, дружина заробила понад 4,1 мільйона.
Раніше «Сила правди» писала, що суд підтвердив невинуватість посадовців Волинської ОДА у справі про ремонт дороги фірмою Микитюка.
