Суд вирішив взяти під варту директорку Руденського психоневрологічного інтернату Олену Місюк з правом внесення застави розміром майже два мільйони гривень. Посадовицю та двох підлеглих підозрюють у привласненні понад 2,4 мільйона гривень з пенсій мешканок закладу – жінок із ментальними порушеннями, опікуном частини яких є сама директорка. Це сталося через півтора місяця після публікації розслідування «Сили правди».
Про це відомо з ухвали слідчої судді Любомльського районного суду від 15 жовтня 2026 року.
Директорці Руденського психоневрологічного інтернату Олені Місюк, сестрі-господині та соціальній працівниці цього ж закладу 13 жовтня повідомили про підозру у привласненні коштів за попередньою змовою, в особливо великому розмірі (частина 5 статті 191 Кримінального кодексу). За цією статтею підозрюваним загрожує від семи до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна. Олену Місюк суд відправив під варту на 60 діб – до 11 грудня, визначивши їй заставу у майже 2 мільйони гривень. Двом її підлеглим обрали нічний домашній арешт. Потерпілі у справі – підопічні інтернату.
Кримінальне провадження слідчі любомльської поліції відкрили в липні 2026 року. За версією правоохоронців, не пізніше січня 2025-го директорка вирішила привласнювати чверть пенсій і соціальних виплат мешканок інтернату й залучила до цього двох підлеглих, яким давала вказівки. З січня 2025-го по липень 2026-го вони знімали гроші з карток підопічних через каси «Ощадбанку» в Любомлі та Ковелі й ділили між собою. Загалом, слідство вважає, що так привласнили понад 2,4 мільйона гривень.
Цей заклад у селі Руда на Ковельщині підпорядкований Волинській обласній раді. Станом на липень там мешкали 167 жінок із ментальними порушеннями. 75 відсотків пенсії кожної підопічної одразу йдуть на рахунки інтернату, решта – особисті гроші людини на власні потреби. Саме про ці 25 відсотків і йдеться у підозрі.
13 жовтня в інтернаті, вдома у директорки та в інших підозрюваних відбулися обшуки.
У будинку Олени Місюк у селищі Луків вилучили 54 тисячі доларів США і 823 тисячі гривень – разом понад три мільйони гривень за курсом на жовтень 2026-го. Крім грошей – сім блокнотів і 17 аркушів із чорновими записами про зняття коштів із карток підопічних, сім банківських карток мешканок закладу, 39 квитанцій про зняття готівки та чисті й заповнені бланки накладних із проставленими печатками підприємців. З’ясувалося, що будинок, у якому живе директорка, належно не зареєстрований, а земельна ділянка під ним належить її чоловікові.
В інтернаті слідчі забрали журнал обліку та руху коштів за 2025 рік, акти приймання-передачі грошей недієздатних, 19 чеків на придбання товарів, виписки «Ощадбанку» та 128 паперових конвертів із прізвищами підопічних і пін-кодами до їхніх карток, у яких лежала готівка.
А в сестри-господині знайшли три заповнені акти видачі коштів і 161 незаповнений акт – до кожного вже був прикріплений чек «Ощадбанку» про видачу готівки.
Слідчі вважають, що завдяки цим документам фігуранти справи намагалися приховати злочин.
«Фігурантами вживаються заходи щодо приховування протиправної діяльності, зокрема створення журналів обліку та руху коштів підопічних, в які внесено відомості про нібито використання коштів, долучення чеків та квитанцій про придбання товарів, які фактично не були придбані, долучення звернень підопічних щодо придбання товарів, які останні не подавали», – йдеться в одній з судових ухвал.
До речі, у розслідуванні «Сили правди» підприємиця з рідного селища директорки, у якої вісім років закуповують товари для мешканок інтернату, визнавала, що чеки друкує постфактум – за записами в зошиті, які приносять працівники закладу.
Слідча просила взяти директорку під варту і призначити заставу в тисячу прожиткових мінімумів – понад три мільйони гривень. Суд таку суму назвав надмірною і зменшив її до 600 прожиткових мінімумів, тобто до – майже 2 мільйонів гривень.
Суд також погодився з усіма п’ятьма ризиками, на які вказувало слідство. Перший – директорка досі працює на посаді, а, отже, має «безперешкодний щоденний доступ» до серверів, бухгалтерських баз і документів інтернату й може знищити сліди. Другий стосується самих мешканок.
«Потерпілі у кримінальному провадженні підопічні КЗ «Руденський психоневрологічний інтернат» є беззахисними і залежними перед [Оленою Місюк] як директором установи й офіційним опікуном, остання може впливати на потерпілих, зокрема через персонал, що створює пряму загрозу для їх безпеки та психічного стану», – йдеться в судових документах.
За матеріалами допитів, на які посилається суд, директорка вже вдавалася до погроз підлеглим, а від соціальної працівниці вимагала взяти на себе вину на 150 тисяч гривень. Обидві підозрювані-підлеглі вину визнали й дали викривальні покази.
Окремо прокурор заявив у засіданні, що на час перевірки закладу представниками Омбудсмана до сейфа інтернату поклали власні кошти директорки, які вона планувала згодом забрати.
Сама Олена Місюк вину заперечила повністю. За її словами, вона «з коштів своїх підопічних не взяла собі жодної копійки», була для них «за матір і за батька», до серверів не втручалася і чеків не підробляла. Гроші, вилучені в інтернаті, мовляв, лежали у верхній частині сейфа, належали дієздатним мешканкам і були підписані. Щодо «25 відсотків» сказала, що могла говорити про такий розподіл у розмовах, але достеменно не пам’ятає.
Адвокат наполягав, що в діях його підзахисної є ознаки порушення правил бухгалтерського обліку, але не привласнення, а вилучена готівка – це родинні заощадження. Він також заявив, що справжньою підставою для відкриття провадження був не рапорт поліцейського, а розголос у медіа.
Суд доводи захисту відхилив. Зокрема тому, що, за даними обшуку, вилучена готівка не узгоджується із задекларованими доходами родини: у декларації за 2022 рік зарплата директорки становила майже 367 тисяч гривень за рік, пенсія – понад 27 тисяч, пенсія чоловіка – понад 25 тисяч, зарплата дочки – майже 93 тисячі.
Ухвала про тримання під вартою підлягала негайному виконанню, проте сторони мають право на апеляцію.
Розслідування «Сили правди» про Руденський інтернат вийшло наприкінці серпня. Тоді підопічні розповіли, що їх вивозили працювати на приватне господарство директорки, що їхніми пенсіями розпоряджаються непрозоро, а тих, хто починає скаржитися, залякують ін’єкціями.
Завадити виходу цього матеріалу, вочевидь, намагалася директорка департаменту соціального захисту населення Волинської ОДА Оксана Гобод.
Перед його публікацією редакція отримала лист від відомства за підписом чиновниці. У ньому журналістів попереджали про кримінальну відповідальність за нібито незаконне проникнення на територію закладу і тиск на підопічних. Щоправда, незадовго до цього сама пані Гобод коментувала ситуацію журналістам «Сили правди», пояснюючи 200-відсоткові премії Олені Місюк стимулом «щоб люди не крали».
Далі події розвивалися досить швидко. На початку вересня народний депутат Ігор Гузь звернувся до генпрокурора з вимогою перевірити викладені в матеріалі факти. Згодом заклад перевірила моніторингова група представниці омбудсмана в області Катерини Шкльоди. Серед виявлених недоліків – неналежні оформлення та облік використання коштів підопічних і ведення їхніх особових справ. Зрештою обласна рада відклала премію директорці й ініціювала власну перевірку.
Голова облради Григорій Недопад тоді заявив «Силі правди», що про обшуки не знав і підстав відсторонювати директорку не бачить.
«Має бути причина: тобто, як мінімум, хоча би рішення суду або лист від правоохоронних органів, що на час розслідування має бути відсторонена. Поки що цього немає», – пояснював він.
Олена Місюк 16 років пропрацювала в Руденському психоневрологічному інтернаті завгоспом і ще 12 років його очолює. Контракт із нею Волинська обласна рада уклала в липні 2023-го – до травня 2028 року.
До слова, з вересня 2026 року Любомльський районний суд розглядає справу, у якій директорку інтернату Олену Місюк обвинувачують за частиною 4 тієї ж статті – через махінації із закупівлею одягу й постільної білизни для підопічних.
Раніше «Сила правди» розповідала, що вже третій депутат на Волині, підозрюваний у корупції в справі «Снігової королеви», склав повноваження.
