Попри те, що політсила Ігоря Палиці «За майбутнє» з’явилась зовсім нещодавно, вона уже впевнено рекламується на білбордах, екранах телевізорів та на сторінках газет. Цьогоріч партія буде брати участь у місцевих виборах та висунула близько 1600 кандидатів до місцевих рад Волині. Серед них і 42 кандидати до Луцької міської ради та 64 – у Волинську обласну раду.
Нещодавно, під час свого з’їзду партія обрала кандидатів на посади мерів міст. Змагатися за пост Луцького міського голови буде радник Луцького міського голови Ігор Поліщук, Ковеля – журналіст Ігор Чайка. На пост очільника громади Нововолинська претендуватиме голова фонду «Прибужжя» Борис Карпус, Володимира-Волинського – голова Зарічанської ОТГ Ігор Пальонка, Камінь-Каширська – голова Сошичненської ОТГ Світлана Сидорук, Ківерців – голова Ківерцівської ОТГ Володимир Жгутов.
Хто ж йтиме від цієї політсили на вибори до обласної та міської рад? Центр журналістських розслідувань «Сила правди» детально проаналізував перші десять кандидатів зі списків, перших кандидатів від округів та з’ясував, чим відомі всі ці люди.
Забудовники, вихідці з фонду Палиці: хто потрапив у список кандидатів до Луцької міськради
У списку політичної партії «За майбутнє» опинилося 42 кандидати, які претендують потрапити у Луцьку міську раду. Серед них – політики з досвідом, забудовники, підприємці, лікарка та інші.
Першим у списку до Луцької міської ради став народний депутат, лідер партії «За майбутнє» Ігор Палиця. 47-річний політик добре знаний на Волині як екс-голова Волинської обласної ради (з 2015 по 2019 рік).
За цей час Ігор Палиця встигав не лише попрацювати на посаді очільника області, а й частенько бувати у Швейцарії. Фактично політика під час роботи в облраді можна було зустріти лише на сесіях та у соцмережах. Натомість, більшу частину свого робочого часу той проводив за кордоном.
Зокрема, за інформацією видання «Волинь24» Ігор Палиця впродовж 2016-го року 153 дні був поза межами України, а за неповних 9 місяців 2017-го року – 185 днів.
Натомість, офіційних даних про те, скільки ж часу політик провів за кордоном вдалося «добитися» лише через суд. Упродовж двох років судової тяганини обласна рада надала запитувану інформацію. Офіційні дані здивували – політик був у відпустці всього один день. При цьому він жодного дня не провів у відпустці «за власний рахунок» чи на лікарняному.
Політична кар’єра Ігоря Палиці розпочалась ще до посади очільника Волинської обласної ради. Зокрема, він був депутатом шостого скликання (від блоку «Наша Україна – Народна Самооборона»), депутатом сьомого скликання (безпартійний) та депутатом восьмого скликання (БПП). Згодом його призначили на посаду голови Одеської обласної державної адміністрації, яку він очолював з 2014 по 2015 рік. У 2015 році Ігор Палиця балотувався до Луцької та Волинської обласної рад від партії «УКРОП». Тоді його й обрали депутатом, а згодом – головою Волинської обласної ради.
У 2019 році він знову став народним депутатом та його призначили на посаду секретаря Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики. У травні 2020-го депутати об’єднання «За майбутнє» створили однойменну партію, яку очолив Ігор Палиця.
У 2003-2007 Палиця був головою правління ВАТ «Укрнафта». Перед цим керував у компанії «Нафотохімік Прикарпаття», яку пов’язують з гірськолижним туркомплексом «Буковель». Ігоря Палицю називають соратником одного з найвпливовіших бізнесменів України Ігоря Коломойського. Як повідомило видання «Економічна правда», у січні 2020 року син нардепа Захар Палиця став бізнес-партнером олігархів Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова за двома нафтопереробними комплексами: ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» та ПАТ «НПК-Галичина».
Другий номер у списку до міськради – Ігор Поліщук. Він претендує і на посаду Луцького міського голови. З вересня 2010 року до квітня 2012 року Поліщук працював помічником адвоката. Згодом обіймав посаду юрисконсульта, головного юрисконсульта, заступника голови правління БФ «Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» (до березня 2017 року).
У червні 2013 року Ігор Поліщук став депутатом Луцької міськради від міської партійної організації «Соціалістична партія України». У період передвиборчої кампанії журналісти видання «ВолиньPost» зафіксували, що Поліщук нібито роздавав виборцям соціальні картки на суму 100 грн, якими можна було розрахуватися за покупки у супермаркеті «Пакко». Натомість, просив людей проголосувати за нього 18 серпня на виборах до міськради. У 2015 році переобрався до Луцької міськради за списками партії «УКРОП».
У 2016 році журналісти видання «Наші гроші» з’ясували, що Ігор Поліщук не задекларував внески до статутного капіталу двох підприємств. Зокрема, у 2013-2016 роках він мав частку 50% у ПП «Волинські новини», про яку не повідомив. Також чиновник не задекларував ще один свій внесок у розмірі 150 тис. грн у ТОВ «Аспект права». Після смерті тогочасного міського голови Миколи Романюка, з березня 2017 року до липня того ж року працював на посаді секретаря Луцької міської ради. Згодом, його змінив на посаді представник «Батьківщини» Григорій Пустовіт, Поліщук же тим часом перейшов на посаду радника мера. В останні роки Поліщук став неофіційним керівником в міськраді, нерідко він дозволяє собі висловлюватися від імені всього муніципалітету.
До слова, вітчим Ігоря Поліщука Володимир Поліщук тривалий час працював у міліції. Після Революції Гідності його люстрували, але у 2020 році він виграв суд про незаконне звільнення і тепер МВС мав виплатити йому 573 тисячі гривень компенсації.
Третій номер у списку – відомий луцький забудовник Андрій Разумовський. У 2009 році він закінчив Волинську філію Міжрегіональної академії управління персоналом імені В’ячеслава Липинського за спеціальністю «економіка». У липні 2004 року був на посаді помічника директора ЗАТ «Луцький домобудівельний комбінат». З квітня 2005-го по березень 2007 року – на посаді начальника відділу матеріально-технічного постачання ЗАТ «Луцький домобудівельний комбінат». З квітня 2007 до квітня 2008 року був генеральним директором ТзОВ «Ікарбуд».
У 2008 році Разумовський заснував ПП «Західноукраїнська торгова компанія». Зараз також очолює будівельну компанію «Інвестор». У 36-річного забудовника уже був досвід в політиці. Зокрема, у 2010 році він став депутатом Луцької міськради від партії «Сильна Україна». А у 2015 склав свої повноваження.
Четвертий номер списку – директорка КП «Луцька міська дитяча поліклініка» Оксана Лєщинська. Вона працює на цій посаді уже понад 11 років (з червня 2009 року).
Вона працювала на посаді лікаря-неонатолога пологового відділення Луцької центральної районної лікарні. З 2001 до 2007 року обіймала посаду міського педіатра управління охорони здоров’я Луцької міської ради. З 2002 року до 2008 року очолювала громадське об’єднання «Допоможемо собі». З 2007 року до 2009 року працювала на посаді старшого медичного представника фармацевтичної компанії «Нікомед».
Варто додати, що стати депутаткою Оксана Лєщинська намагається уже не вперше. У 2010 році вона була п’ятим номером у списку від політичної партії «За Україну»». Проте, депутаткою таки не стала. Згодом, у 2015 році вона також балотувалась від партії «Наш край». Проте, і ця спроба не мала успіху.
П’ятим номером списку стала заступниця голови правління Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» Катерина Шкльода. З 2017 року вона була начальницею відділу сім’ї та молоді департаменту сім’ї, молоді та спорту Луцької міської ради, згодом – заступницею директора та виконувачкою обов’язків директора департаменту сім’ї, молоді та спорту Луцької міської ради. Катерину Шкльоду призначили на цю посаду 1 лютого 2019 року. Вона звільнилась у грудні 2019 року, а незабаром стала заступницею голови правління Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом».
Катерина Шкльода також не вперше пробує йти в політику. У 2015 році вона балотувалась до Луцької міськради від «Партії Зелених України».
Шостий номер списку – пастор РО «РГ Церкви Євангельських Християн-Баптистів «Луцька Біблійна Церква» Роман Кравчук. Він також є керівником молодіжного напрямку Всеукраїнського союзу церков євангельських християн-баптистів. Роман Кравчук очолював молодіжне служіння ЄХБ у Волинській області, а в 2012 році по всій Західній Україні. Того ж року разом з дружиною брав участь у створенні нової церкви «Преображення» в Луцьку. З 2012 по 2014 навчався на пасторському факультеті в луцькому Біблійному коледжі.
На сьомій позиції списку опинився директор будівельних фірм «Кристал Буд», ТОВ ЖК «Дрім Таун» та ЖК «Яровиця» Микола Дуда. За даними аналітичної системи YouControl, він також є власником великого пакету акцій в АТ «Рівненський ЦУМ» та одним із співвласників ТОВ «Глобус Істейн». Цікаво, що у 2006 році він також безуспішно балотувався до Волинської обласної ради від «Партії патріотичних сил України».
Як повідомляло «UA: Суспільне», у серпні 2019 року, між місцевими мешканцями села Зміїнець та ЖК «Яровиця» трапився конфлікт. Місцеві депутати змінили призначення однієї з земельних ділянок в ОТГ – на місці, де мав би розташовуватися торговельний центр, вирішили збудувати багатоповерхівку. Місцеві мешканці переконували, що це корупційна схема, бо забудовник, буцімто, виграв аукціон на оренду земельної ділянки, проте після цього вирішив змінити її цільове призначення.
Номер вісім у списку партії «За майбутнє» до Луцької міськради – підприємець Олег Тарасюк. Він також є співвласником рекламної компанії «Аполлінарія» та віце-президентом спортивного клубу «Воїн».
Дев’яту позицію у списку посіла директорка департаменту соціальної політики Луцької міської ради Вікторія Майборода. Вона з 1992 до 1996 року була інспекторкою-спеціалісткою відділу соціального забезпечення населення виконкому Луцької міської ради. Згодом, з 1996 і до 2002 року працювала в управлінні соціального захисту населення виконкому Луцької міськради.
З 2002 і до 2006 року стала начальницею відділу бухгалтерського обліку та звітності управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Луцької міської ради. З 2006 і до 2017 року обіймала посаду начальниці відділу бухгалтерського обліку та звітності департаменту соціальної політики Луцької міської ради. Того ж таки року вона стала очільницею цього департаменту.
Як повідомляло видання «Волинь24», у 2018 році Вікторія Майборода потрапила у кілька скандалів, які навіть призвели до судової тяганини. Зокрема, спочатку чиновниця мала конфлікт з головою профспілки Галиною Новоселецькою. За словами, останньої той виник, бо вона заступалась за працівників департаменту, які страждали від дій Майбороди. Жінка розповіла, що нібито через такий конфлікт з її кабінету дивним чином зникли документи. Тоді вона публічно розповіла про ситуацію, яка склалась з директоркою департаменту. Після чого Вікторія Майборода подала на голову профспілки до суду за наклеп.
Окрім того, Вікторію Майбороду судили за звинуваченням у побоях. Чиновниця посеред торгового центру відлупцювала чоловіка. Інцидент зафіксували камери спостереження. Проте сама Майборода не зізналась у скоєному.
На десятій позиції списку опинилась начальниця відділу розвитку туризму, управління туризму та промоції Юлія Дацюк. Вона також є депутаткою Луцької міськради від партії «УКРОП» та з 2017 року обіймає посаду штатного радника луцького мера.
Відомо, що у 2004 році Юлія Дацюк була касиром-бухгалтером у ВКФ «СПЕМ». Згодом, з 2004 по 2012 рік – працювала на різних посадах у АБ «Брокбізнесбанк», Волинській обласній дирекції ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», Волинській обласній дирекції ПАТ СК «Універсальна» та ПАТ «УкрСиббанк». А з 2013 по 2016 роки обіймала посаду бухалтера у приватного підприємця. З 2015 по 2017 рік Юлія Дацюк працювала головним менеджером у соціальній сфері БФ «Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом».
Повний список кандидатів від партії «За майбутнє» до Луцької міськради
Депутати та посадовці: хто йде від партії по округах до Луцької міськради
В територіальному окрузі №1 до Луцької міської ради під першим номером йде на вибори чинний депутат міської ради Євгеній Ткачук, який за кілька років встиг «вляпатися» у кілька гучних скандалів. Зокрема, у лютому 2019 року депутата затримали під час спроби дати 1 100 доларів США хабара посадовцю Держпраці в області. Напередодні Держпраці провело перевірку на фірмі Ткачука «Автоцентр плюс» (директор з 2007 року). Після чого на нього склали два протоколи за неправильно нараховані зарплати і нелегальних працівників. За це йому, як директору фірми, призначили 964 тис. грн. штрафу. Проте, згодом, суд закрив цю справу, нібито через те, що управління Держпраці невчасно склало відповідні протоколи про порушення.
Окрім того, депутат «засвітився» в ще одному скандалі. Зокрема, журналісти видання «Волинь24» з’ясували, що родичі депутата володіють земельною ділянкою, яку у 2001 році незаконно виділив виконком міськради у парку 900-річчя Луцька. Власниця ділянки – Оксана Ходзюк є дружиною брата депутата Євгенія Ткачука. Сам же обранець громади зізнався, що допомагає родичам будувати будинок у луцькому парку.
Політична кар’єра Ткачука розпочалась з партії «Сильна Україна». У 2010 році його обрали депутатом Луцькради. Він також був керівником фракції «Сильна Україна». У 2013 році, за інформацією видання «ВолиньPost», депутат проголосував за продовження оренди землі під магазинами сина. Проте такі дії заборонені законадовством. Сам Ткачук тоді розповів журналістам, що нібито не знав, що не має права голосувати. За це тогочасний прокурор міста Сергій Данілін «дав роз’яснення, щоб не було більше таких прецедентів, а міський голова з юристами роз’яснив депутатам, що такі дії є порушенням».
У 2015 році Євгеній Ткачук вступив до «Блоку Петра Порошенка «Солідарність» і очолював Луцьку міську організацію партії. Того ж року його обрали депутатом Луцької міськради від цієї ж політсили. У 2017 році вийшов з лав «Солідарності». Згодом депутат став підтримувати партію «УКРОП». Зокрема, пристав на пропозицію щодо заміни тодішньої секретарки ради Юлії Вусенко та частини посадовців з команди ексмера міста Миколи Романюка.
Першою кандидаткою від партії по округу №2 до Луцькради стала директорка департаменту соціальної політики Луцької міської ради Вікторія Майборода, по округу №3 – радник міського голови Ігор Поліщук, по округу №4 – директорка КП «Луцька міська дитяча поліклініка» Оксана Лєщинська, а по округу №5 – забудовник Андрій Разумовський.
В територіальному окрузі №6 до Луцької міської ради під першим номером йде на вибори радник міського голови Юрій Безпятко.
З листопада 1995 року до червня 1996 року він працював робітником у МПП «Лілея». Зголом, з 1998 по 1999 рік був сторожем у ДНЗ №41. З 1999 і до 2000 року обіймав посаду комерційного агента редакції газети «Віче». Після цього, до 2001 року він був менеджером з реклами рекламно-інформаційного агентства «Наш час». З листопада 2002 року до 2019 року працював менеджером з реклами та маркетингу редакції газети «Волинь». У 2015 році Юрія Безпятка обрали депутатом Луцької міської ради від міської організації партії «УКРОП».
А з 6 вересня 2019 року працює на посаді радника Луцького міського голови. Нагадаємо, раніше «Сила правди» повідомляла про те, що Юрій Безпятко разом із ще одним депутатом від «УКРОПУ» Сергієм Балицьким піарилися за кошти з депутатського фонду.
Лікарі, спортсмен та помічники-нардепів: кандидати до Волинської обласної ради
Список до обласної ради від партії «За майбутнє» складається з 64 кандидатів. Очолив його нардеп Ігор Палиця. За ним, на другій позиції, опинилась Ірина Горавська, яка від грудня 2019 року є очільницею КП «Волинський обласний перинатальний центр».
Третій номер списку – депутат Волинської обласної ради Віктор Козак, обраний від партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність». З 2004 по 2015 рік був директором у ковельському ТОВ «Ідея». У 2010 році Віктор Козак балотувався до Волинської обласної ради від політичної партії «Сильна Україна». З 2015 по 2019 рік став очільником Ковельської РДА.
На четвертій позиції списку кандидатів до обласної ради опинився перший заступник міського голови Володимира-Волинського Ярослав Матвійчук. У чиновника доволі розмаїта біографія. Зокрема, з 2002 по 2003 рік він працював вчителем у Володимир-Волинській загальноосвітній школі №1. З 2002 по 2003 роки був юрисконсультом у ВАТ «Володимир-Волинське АТП-10762». У 2003-2004 роках проходив строкову військову службу.
З 2004 і по 2007 рік знову працював вчителем у школі №1 міста Володимир-Волинський. З 2004 по 2008 рік став юрисконсультом ВАТ «Володимир-Волинський консервний завод». З 2008 по 2010 рік був головним спеціалістом в управлінні житлово-комунального господарства і будівництва виконавчого комітету Володимир-Волинської міськради. З 2010 по 2015 рік Ярослав Матвійчук став заступником директора Володимир-Волинського центру зайнятості. А з листопада 2015 року обійняв посаду першого заступника Володимир-Волинського міського голови. Також Ярослав Матвійчук був членом партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність».
П’ятим номером у списку кандидатів до обласної ради стала депутатка Рожищенської районної ради Оксана Філіпчук. Чиновниця на громадських засадах є помічницею-консультанткою народного депутата В’ячеслава Рубльова. Також вона працює директоркою Рожищенської районної друкарні.
Шостий номер у списку – помічник нардепки Ірини Констанкевич Орест Маховський. У 1998-1999 роках він був економістом планово-економічного відділу Волинського державного університету імені Лесі Українки. У тому ж 1999 році обіймав посаду податкового інспектора Державної податкової інспекції в місті Луцьку. З 2002 по 2009 рік працював старшим викладачем кафедри державних фінансів Волинського державного університету імені Лесі Українки.
У 2009 році очолив відділ молодіжної політики та соціальної роботи Волинського національного університету імені Лесі Українки. З 2013 і до 2014 року був головним менеджером у соціальній сфері благодійного фонду «Фонд Ігоря Палиці – Новий Луцьк».
А у 2014 році обійняв посаду виконавчого директора благодійного фонду, за сумісництвом працював викладачем кафедри економіки та безпеки підприємства Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Згодом також посів посаду заступника голови правління Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом».
Сьомим номером у списку став – перший заступник міського голови Луцька Григорій Недопад. З 2001 по 2003 рік він працював майстром-обліковцем, сироробом дільниці у ВАТ «Рожищенський сирзавод». Згодом обіймав різні посади: від старшого комірника складу до заступника директора у ТзОВ «Торговий дім Любарт». З 2012 по 2015 рік Григорій Недопад працював директором спортивно-тренувальної бази «Дачне» ТзОВ «Футбольний клуб «Волинь». У 2015 році він також був директором ТзОВ «Грін Ріелті».
З грудня 2015 по 2017 рік – голова Ківерцівської районної ради Волинської області. З квітня 2017 року він обійняв посаду першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Луцької міської ради.
У 2016 році Григорій Недопад, будучи на посаді голови Ківерцівської районної ради, потрапив у скандал з журналістами районної газети «Вільним шляхом». Зокрема, тоді чиновник своїм розпорядженням звільнив головну редакторку видання Марію Хітько. Після чого працівники газети збунтували і один з примірників видання вийшов під назвою «Протест», замість запланованих публікацій. Також журналісти зазначали, що такими діями Недопад нібито блокує роздержавлення районної газети. Тоді обидві сторони не приховували, що справжня причина конфлікту – приміщення у центрі міста, в якому була розташована редакція газети.
На восьмій позиції списку опинилась директорка КНП «Шацька районна лікарня» Світлана Крецу. Раніше вона також була заступником генерального директора Територіального медичного об’єднання Любомльського і Шацького районів. Цікаво, що у 2015 році Світлана Крецу стала депутаткою Шацької районної ради від політичної партії «Наш край».
Дев’ятий номер списку – депутат Волинської обласної ради, директор ФК «Волинь» Валентин Кошельник. З 1988-го по 1994 рік проходив службу у рядах Радянської армії на посаді командира взводу, командира роти. У 2006 році працював тренером Володимир-Волинської ДЮСШ.
Був головою Володимир-Волинського міського осередку партії «Фронт Змін». Також він є засновником дитячо-юнацького футбольного клубу «ВІК». Валентин Кошельник був депутатом 2-х скликань Володимир-Волинської міської ради, головним тренером юнацької збірної Волинської області з футболу.
У 2010 році його обрали депутатом Волинської обласної ради від політичної партії «Фронт Змін». Згодом, у 2017 році, він знову став депутатом Волинської обласної ради, проте, на цей раз від політичної партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність». Того ж року він став спортивним директором ФК «Волинь». 12 лютого 2020 року Валентин Кошельник заявив про вихід із фракції «Солідарність».
На десятій позиції списку опинилась директорка Колківського вищого професійного училища Людмила Панасюк. Вона очолює навчальний заклад з 2012 року.
Повний список кандидатів до Волинської обласної ради від партії «За майбутнє»
Нардепи та депутати: хто йде від партії по округах до Волинської облради
В територіальному окрузі №1 до Волинської обласної ради під першим номером йде на вибори згаданий вище Григорій Недопад, в окрузі №2 – Андрій Разумовський.
В територіальному окрузі №3 до Волинської обласної ради під першим номером йде депутат Волинської обласної ради Ігор Лех. Чиновник має досвід у підприємницькій діяльності, нею він займається з 1997 року. З 2005 по 2010 рік обіймав посаду директора ТзОВ «Захід Агросервіс». Того ж 2010 року розпочалась і політична кар’єра Ігоря Леха. Він став депутатом Волинської облради від «Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина». Тоді ж він став засновником ТзОВ «Агроситниця» та ТзОВ «Захід Агросервіс Плюс».
Вдруге його обрали депутатом Волиньради у 2015 році від «Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина». 41-річний Ігор Лех також є заступником голови постійної комісії обласної ради з питань екології, раціонального використання природних ресурсів. Окрім того, він на громадських засадах працює помічником нардепа Вачеслава Рубльова.
Цікаво, що у 2018 році Ігор Лех входив до конкурсної комісії, яка обирала нового директора для «Санаторію матері та дитини «Пролісок». Тоді керівницею стала Оксана Бугайчук. Як повідомляло видання «Конкурент», нова очільниця є партнеркою по бізнесу депутата Ігоря Леха. Чиновник підтвердив журналістам, що брав участь у розгляді питання про обрання керівника закладу. Однак, зазначив, що повідомив інших членів комісії про ділові зв’язки з Оксаною Бугайчук. Цікаво, що вона також йде на вибори до волинської обласної ради від партії «За майбутнє», чиновниця опинилась на 23 позиції списку. До слова, до свого звільнення екскерівниця «Проліску» Валентина Касарда заявляла про тиск з боку депутата.
В територіальному окрузі №4 до Волинської обласної ради під першим номером йде нардеп Вячеслав Рубльов. Свою кар’єру він розпочинав у Костопільському районному центрі зайнятості (з 2001 по 2003 рік) Згодом працював на різних посадах у Волинському обласному центрі зайнятості (до 2013 року). З 2008 по 2012 рік був членом ВО «Батьківщина». У 2010 році його обрали депутатом Волинської обласної ради за списком ВО «Батьківщина».
З 2013 року Рубльов обіймав посаду начальника Луцького міського відділення Пенсійного фонду України. У 2014 році був директором Волинського обласного навчально-курсового комбінату. У 2015 році він знову став депутатом обласної ради («УКРОП») та був радником голови облради.
У 2019 році Рубльов був обраний народним депутатом України в одномандатному виборчому окрузі №20 від партії «Слуга народу». Він також є головою підкомітету з питань регіональної політики та місцевих бюджетів Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.
До слова, «Сила правди» дослідила та з’ясувала, що у 2019 році саме Рубльову найдорожче обійшлася виборча кампанія у 20-му виборчому окрузі. Він офіційно витратив 718 тисяч грн, з яких майже 58% пішло на рекламу в ЗМІ. Так, за підрахунками, один голос Рубльову обійшовся у 20 грн. При цьому нардеп не прозвітував скільки витратив на рекламу у Facebook. А сума таких витрат складала близько 1 490 доларів США.
В територіальному окрузі №5 до Волинської обласної ради під першим номером йде нардеп Ігор Гузь.
У 2001 році був співкоординатором Волинського відділення комітету «За правду!», брав участь в акції «Україна без Кучми». Того дня він разом з іншими активістами штурмував міліцейський кордон, що поставили для охорони Леоніда Кучми, після чого його та інших студентів побив та затримав «Беркут». Згодом він провів кілька днів у СІЗО та пройшов кілька допитів.
У 2001-2005 роках Гузь був головою Волинської обласної організації ГО «Молодіжний націоналістичний конгрес». У 2002 році став заступником голови всеукраїнської організації. З 2005 по 2013 рік – голова ВМГО «Національний альянс». У 2005 році брав участь в акції «Чорнобильський шлях» у Білорусі на підтримку білоруських опозиціонерів щодо повалення режиму Лукашенка. Його та ще кількох активістів тоді арештували та ув’язнили. Після чого затримані оголосили голодування і домоглися звільнення.
Свою політичну кар’єру Ігор Гузь почав у 2002 році як депутат Луцької міської ради. У 2006 році став депутатом Волинської обласної ради від Блоку «Наша Україна». З 2007 по 2011 рік був радником Луцького міського голови на штатній основі, начальник відділу у справах сім’ї та молоді Луцької міської ради.
У 2010 році Ігор Гузь був обраний депутатом Волинської обласної ради. У 2012 безуспішно балотувався до ВРУ від партії «Батьківщина». Ігор Гузь був активним учасником Євромайдану. Зокрема, він став одним з координаторів луцького Євромайдану. А за участь у акціях протесту на нього навіть відкрили кримінальну справу. У 2014 році став заступником голови Волинської обласної ради. Того ж року він став народним депутатом від «Народного Фронту».
У 2015 році він заснував фонд Ігоря Гузя «Прибужжя». За інформацією «Чесно», у 2017 році округ №19, який представляє депутат у ВРУ, отримав чималу суму субвенції з держбюджету – близько 26 млн грн. При цьому у тендерах, які фінансувалися за ці кошти, брав участь підприємець, дружина якого керувала приймальнею Ігоря Гузя.
У 2019 році він успішно балотувався на позачергових виборах до Верховної Ради як самовисуванець. Ігор Гузь також є заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Член депутатської групи «За майбутнє».
Після минулоручних вибрів «Сила правди» проаналізувала інформацію про кошти, які збирали на виборчий рахунок Ігоря Гузя. Журналісти з’ясували, що чималі внески робили люди, які не один рік працювали під керівництвом нардепа. Окрім того, щедрі пожертви не відповідали рівню їхніх доходів, а дехто з них навіть не міг пояснити походження таких коштів.
В територіальному окрузі №6 до Волинської обласної ради під першим номером йде ексзаступник голови Державного агентства лісових ресурсів України Володимир Бондар. За роки пербування на такій посаді він встиг успішно розвинути власний бізнес. Зокрема, у 2019 році підприємство, що записане на його родичів заявило про наміри видобувати пісок на Турійщині. Тоді дозволи на розробку родовищ безпроблемно оформили на сторонніх людей, які зареєструвались підприємцями незадовго до оформлення дозвільних документів.
Окрім того, «Сила правди» повідомляла про ще одне підприємство, яке «записане» на дружину та дочку Володимира Бондаря. ТОВ «Волинська Ягідка» без жодних дозволів облаштувало два чималі ставки в басейні річки Прип’ять. Воду з них використовували для поливу однієї з найбільших плантацій лохини в Україні. При цьому контрольоючі органи в такій діяльності не помітили порушень. Натомість, забили на сполох науковці, які заявили про вплив на різке обміління поліських водойм.
Крім того, протягом 2017-2018 років фірма дружини Володимира Бондара УТГК «Еско-Волинь» виграла більше 20 тендерів на постачання теплової енергії в освітні та медичні заклади регіону на мільйони гривень. Лише один з них – на відкритих торгах.
У 2019 році «Сила правди» зафіксувала як Володимир Бондар відзначав свій день народження у державному ресторані «Явір». Тоді в робочий час і подекуди на службових автівках до нього на свято приїхало багато співробітників лісової галузі.
Володимир Бондар не нова людина у політиці. Вперше він безуспішно балотувався до ВРУ у 1998 році від партії «Наша Україна». З 1998 по 2000 рік був завідувачем відділу у справах неповнолітніх та молоді виконкому Луцької міськради. З 2000 по 2001 рік обіймав посаду заступника начальника управління з питань внутрішньої політики Волинської облдержадміністрації. З 2002 по 2005 рік був депутатом ВРУ, балотувався від партії Блок «Наша Україна». У тому ж році став директором Центру муніципальних реформ «Луцьк-1432». З лютого 2005 по листопад 2007 був головою Волинської облдержадміністрації.
У 2006 році став депутатом Волинської обласної ради від партії Блок «Наша Україна». У 2008 році – радник Президента України Віктора Ющенка. У 2010 році безуспішно балотувався до Волинської обласної ради від партії «Єдиний центр». З 2010 до 2011 року був головою Центру муніципальних реформ «Луцьк 1432». У 2011-2012 роках був директором державного підприємства «Теплий дім». У 2014 році знову безуспішно балотувався до ВРУ. У 2015 році Володимир Бондар став депутатом Волинської обласної ради, тепер уже від «Блоку Петра Порошенка «Солідарність».
У 2016 році – заступник директора ТОВ «Українська теплогенеруюча компанія «ЕСКО-Волинь». У тому ж таки році став заступником голови Державного агентства лісових ресурсів України. Відтоді, як звільнилася голова Держлісагентства Христина Юшкевич в листопаді 2017-го, Бондар виконував її обов’язки і керував відомством до 2019 року.
В територіальному окрузі №7 до Волинської обласної ради під першим номером йде Степан Івахів. У 2019 році Івахіва обрали нардепом. Також 52-річний політик є першим заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування. Цікаво, що Івахів був давнім опонентом нардепа Ігоря Палиці, проте вони почали разом співпрацювати у депутатській групі «За майбутнє». У 2019 році сайт «Новое Время» разом з Dragon Capital склали рейтинг найбагатших українців. У ньому Івахів опинився на 64 місці.
Окрім того, у 2019 році «Сила правди» писала, що нардеп побудував маєток на території Липинської сільради, біля заплави річки Сапалаївка. Ділянки оформив на підставних осіб та пов’язані компанії, обладнав пляж та відгородився парканом. Відтак, обмеживши доступ до річки місцевим мешканцям.
З 1992 року Івахів є співзасновником та співвласником фінансово-промислової групи «Континіум». З 2000 по 2002 рік став директором підприємства «Західна нафтова група». У 2004 році він безуспішно балотувався до ВРУ за списком партії «Нова генерація України». Ще одна безуспішна спроба потрапити у Раду від «Народного Блоку Литвина» була у 2006 році. Від тієї ж політсили він також балотувався і до Волинської обласної ради.
У 2010 році його обрали депутатом Волинської обласної ради за списком «Партії регіонів». Івахів був її членом. У 2012 році був обраний до ВРУ як безпартійний самовисуванець від округу №21. За інформацією «Чесно», Степан Івахів використовував власний благодійний фонд «Патріоти Волині» для агітації виборців. Зокрема, за кошти з фонду у 21-му окрузі з центром у Ковелі, від якого балотувався нардеп, було збудовано дитячий майданчик.
У 2014 році Степан Івахів був обраний народним депутатом як безпартійний самовисуванець. Він також був заступником голови групи «Воля народу». Як повідомляло «Громадське Волинь», у 2014 році Степан Івахів голосував за так звані «диктаторські» закони. Тоді ж він надав журналістам копію звернення, в яких заявляв, що нібито не підтримував такі рішення. З ним він же звернувся у Раду з проханням поставити статус «не голосував». Окрім того, у 2014 році «Четверта влада» писала про закритий дачний масив, в якому родина Івахіва володіє чималою земельною ділянкою і дачею в урочищі Ступа на березі Світязя.
В територіальному окрузі №8 до Волинської обласної ради під першим номером йде Ірина Констанкевич.
Свою кар’єру вона починала як викладачка. Зокрема, працювала у Східноєвропейському національному університеті ім. Лесі Українки. З 2006 до 2013 року була проректоркою з навчально-виховної роботи, з 2003 до 2016 року – завідувачкою кафедри української літератури. У 2012 році Ірина Констанкевич стала заступницею голови правління БФ «Фонд Ігоря Палиці – Новий Луцьк». У 2013-2014 роках була членкинею виконавчого комітету Луцької міської ради. У 2014-2015 роках була депутаткою Луцької міської ради від «Української республіканської партії» як безпартійна. У міській раді була членкинею групи «Новий Луцьк».
У 2014 році безуспішно балотувалась до ВРУ як безпартійна самовисуванка. Того ж року спостерігачі Громадянської мережі «ОПОРА» зафіксували непрямий підкуп виборців Іриною Констанкевич. Зокрема, вона вручала студентам грошові сертифікати від благодійного фонду «Тільки разом».
У 2015-2016 роках Констанкевич була депутаткою Волинської обласної ради від 50-го мажоритарного округу від партії «УКРОП» як безпартійна. Того ж 2015 року балотувалась до Луцької міськради. Вперше Ірина Констанкевич стала народною депутаткою у 2016 році від партії «УКРОП». Тоді спостерігач «Чесно» зафіксував, що Констанкевич була присутня під час вручення благодійним фондом «Тільки разом» путівок до відпочинкового табору «Артек-Буковель» обдарованим школярам.
Вдруге Ірина Констанкевич стала народною депутаткою у 2019 році. Вона також є першою заступницею голови Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики.
