Ліцей у Ковельському районі закупив у київської фірми-новачка вугілля, яке не відповідає вимогам тендеру. Марка «чорного золота» у договорі відрізняється від тієї, яку навчальний заклад зазначав в оголошенні про закупівлю. Цікаво, що під час тендеру освітяни мусили виправляти документи. Поліція взялася розслідувати справу.
Про це стало відомо з ухвали суду.
30 серпня 2024 року Хворостівський ліцей Вишнівської сільради оголосив про пошук постачальника кам’яного вугілля. Обсяг закупівлі – 60 тонн.
2 вересня приватне підприємство «Нафтоагросервіс» подало скаргу до Антимонопольного комітету України (АМКУ) на дискримінаційні вимоги, які висунув ліцей.
Після перевірки антимонопольники підтвердили, що замовник справді висунув дискримінаційні вимоги. Наприклад, зазначив, що закуповує вугілля марки Г(Г2) з розмірами шматків саме 0 міліметрів – 200 міліметрів згідно з ДСТУ 3472:2015. Скаржник звернув увагу, що на кам’яне вугілля, антрацит та продукти їх перероблення, що використовуються саме для побутових потреб, поширюється інший стандарт – ДСТУ 7146:2010. І цей стандарт не передбачає розмір 0–200 мм, а, фактично, це від дрібного пилу чи дуже дрібного вугілля до доволі великих шматків.
Крім того, стандарт, за яким збирався купувати вугілля ліцей, зауважують спеціалісти, не передбачає таких документів, як копія «сертифікату генетичних, технологічних та якісних характеристик вугілля, дійсного на весь період поставки», а замовник чомусь їх вимагав. До того ж, навчальний заклад вимагав й інші додаткові документи, не передбачені документами про тендер.
Отже, рішенням від 11 вересня АМКУ зобов’язав Хворостівський ліцей виправити документацію й усунути дискримінаційні вимоги.
18 вересня навчальний заклад виправився: опублікував в Prozorro оновлену документацію. Серед іншого, повідомили, що закуповують марку вугілля згідно з ДСТУ 7146:2010 та розміром шматків 13–100 міліметрів. Ця фракція має лише середні шматки, без пилу.
8 жовтня за результатами тендеру договір про закупівлю вугілля уклали з київським ТОВ «Ресурси Батьківщини», яке запропонувало найвигіднішу ціну. За 60 тонн 24 жовтня фірмі переказали 364,6 тисячі гривень (трохи більше, як по 6 тисяч гривень за тонну). Загалом на цій закупівлі свої послуги пропонували ще двоє учасників: приватне підприємство «Сузір’я» зі Львівщини готове було продати 60 тонн вугілля за 385 тисяч гривень, а фізична особа-підприємець Дмитро Щербаков з Одеси – за 382,8 тисячі.
Та, як з’ясувалося, ліцей, за договором, закупив таке вугілля, яке описав у первісній версії документації і через що згодом вносив виправлення: згідно з ДСТУ 3472:2015 марки саме Г(Г2) 0–200.
17 грудня 2024 року поліція почала розслідування, яке кваліфікували як привласнення майна шляхом зловживання службовим становищем в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 191 КК України).
15 січня 2025 року слідча суддя Луцького міськрайонного суду Олеся Калькова задовольнила клопотання співробітника поліції і надала дозвіл слідчим провести огляд будівель та споруд ліцею разом із залученим спеціалістом, аби відібрати для аналізу зразки купленего вугілля.
Огляд дозволили провести до 30 січня.
Виробником згаданого вугілля у дододатку до договору згадане приватне підприємство «Імлор». Воно зареєстроване у 2017 році в місті Павлоград Дніпропетровської області. Його засновником, власником та кінцевим бенефіціаром є Олександр Кім.
Компанія як постачальник вугілля посередникам фігурувала у двох кримінальних провадженнях. В обох замовниками товару були заклади освіти. В одному з них ліцей з Кіровоградської області замовив у травні 2024 року кам’яне вугілля марки ДГ (13-100 мм) в підприємниці Оксани Арсірій. Вона зазначила, що виробник вугілля – приватне підприємство «Імлор». За даними слідства, підприємниця поставила продукцію інших характеристик, яка не відповідає вимогам ДСТУ 7146:2010. Правоохоронці дослідили, що ринкова вартість поставленого вугілля є значно меншою, ніж ціна вугілля, яке передбачене умовами договору між ліцеєм і Оксаною Арсірій. Відповідно до висновку експертизи від 30.12.2024 підприємниця завдала збитків Новопразькому ліцею на 1,7 мільйона гривень.
Друга справа стосується закупівлі у вересні 2023 року запорізькою школою-інтернатом кам’яного вугілля фракції 13-100 мм двох марок – Г(Г2) та Д. Постачальник вугілля – приватне підприємство «Профітпал» зазначало, що вугілля Г(Г2) фракцією 13-100 мм виробництва ПП «Імлор». У тексті ухвали про це підприємство та про ще одне сказано, що насправді вони не видобувають вугілля:
«Відповідно до реєстру спеціальних дозволів на видобування корисних копалин вказані підприємства не мають дозволів на видобування корисних копалин. У вказаних суб`єктів господарювання відсутні машини, механізми, устаткування, які потрібні для зайняття таким видом діяльності. Також з наданих документів не прослідковується походження даного вугілля».
Власницею і директоркою київського ТОВ «Ресурси Батьківщини» є Вероніка Стайловська. Фірму «Ресурси Батьківщини» зареєстрували тільки у квітні 2024 року. За даними з реєстрів, підприємиця прописана в місті Ірпінь, що на Київщині. Вероніка Стайловська – дружина Олександра Стайловського. Це сім’я внутрішньо переміщених осіб з багатої на вугілля Донеччини. За даними з декларації Стайловського за 2023 рік, вони мешкають у місті Ірпінь Київської області. Зареєстроване місце проживання чоловіка – місто Волноваха.
Компанія-новачок почала отримувати «бюджетні» замовлення з серпня минулого року з різних областей. За даними аналітичної системи Youcontrol, загальна сума замовлень за такий короткий час перевищує 59 мільйонів гривень.
Ця фірма згадується у публікації видання «Антикорупційний вимір» як така, яка виграла тендер з поставки паливних пелет за завищеними цінами комунальному підприємству з Миколаївщини. Також відомо, що улітку 2024-го «Ресурси Батьківщини» виграли тендер з постачання вугілля освітянам Переяслава, хоч запропонували найвищу ціну. Прикметно, що двоє інших учасників, серед яких і ФОП Дмитро Щербина, були дискваліфіковані, бо один відмовився підписати договір, а Щербина подав документи, які не відповідали вимогам.
Впродовж 2023 року Олександр Стайловський отримав 482 тисячі гривень на посаді начальника відділу освіти Хлібодарівської сільської територіальної громади Донецької області. У своїй декларації він згадує дружину під її попереднім прізвищем як Вероніку Казновську. За даними аналітичної системи Уoucontrol, з 2016 року і аж до зняття з реєстрації нинішня власниця «Ресурсів Батьківщини» була зареєстрована як фізична особа-підприємець і у Волновасі надавала послуги перукарнями та салонами краси.
Як писала Сила правди, у Луцьку фірма з «чорного списку» АМКУ отримала півторамільйонний підряд.
