Прокуратура повернула у користування держави майже 1400 гектарів землі на кордоні України з Польщею та Білоруссю. 89 земельних ділянок, які розташовані у прикордонній смузі, мають використовуватися у військових і безпекових цілях.
Центр журналістських розслідувань «Сила правди» з’ясував, як виконують такі рішення судів і як це позначається на житті місцевих громад, власників і орендарів землі.
«Землі віджимають на основі сталінського документу»
Протяжність державного кордону з Білоруссю на Волині сягає майже 215 кілометрів, з Польщею — 228. До війни це не лише не створювало проблем, а й навіть було перевагою для місцевого населення. Проте з повномасштабним вторгненням Росії держава почала вилучати у громад прикордонні території. Там, де вони не використовувались, це рішення не викликало спротиву. Але є й такі, де люди встигли оформити право на земельні частки-паї, обробляли поля, здавали їх в оренду, мали сінокоси, випасали худобу, або ж просто планували заробити на цій ділянці, коли Україну візьмуть в Євросоюз.
Найбільше землі у власність держави повернули на Ковельщині – 33 земельні ділянки площею 728 гектарів. З них у Рівненській громаді вилучили 562 гектара. Це й паї, якими володіли місцеві жителі.
«Вилучають землі в бабусь, яким во 80-90 років, а ті нічого не можуть зробити. Люди намагалися судитися, але це не дає результату. У них просто забирають їхні землі. Я не можу описати це словами, дуже болюча тема… В однієї жінки, яка залишилася без паїв, дуже погіршився стан здоров’я. У нас всі жителі проти цього процесу, всі депутати, бо це незаконно», – розповів депутат Рівненської селищної ради Іван Вознюк.
«Це питання дуже-дуже проблемне. Дуже багато земель вилучили. Люди мали право власності на земельну частку пай. Це забезпечене державою право, яке надано їм державним актом. У Забузькому старостинству взагалі орні землі першої категорії, по Рівненському – пасові та сіножаті. Люди судилися, але виграло Міністерство оборони.
Якщо забирають земельну ділянку, то рівноцінну земельну ділянку потрібно надавати в іншому місці. Але справа в тому, що вільних земель вже немає», – вважає перша заступниця голови Рівненської громади Ольга Бондарук.
У Самарівській громаді, де вилучили величезну земельну ділянку площею 166 гектарів, кажуть, що планували її поділити, аби частину віддати прикордонникам, а іншу – виставити на аукціон. Однак, цього зробити не встигли.
«Я думаю, що краще було залишити хоча б частину ділянки громаді. Ми прийняли рішення про поділ. Просто не встигли зробити документи. Сім соток думали, що відійдуть під кордон. Виходить держава спочатку дала, а тепер одною рукою забрала», – зазначила землевпорядниця Самарівської сільради Лариса Штик.
Позови прокуратури щодо вилучення земельних ділянок стали надходити й у Вишнівську громаду. За словами сільського голови Віктора Сущика, наразі є рішення суду щодо 175 гектарів землі, які вони оскаржують. Також нещодавно до них надійшов ще один позов про вилучення 10 земельних ділянок загальною площею 53 гектари. Його теж збираються оскаржувати.
«Це абсурд. Вони хочуть просто забрати, хоча використовувати не будуть. Є прикордонна смуга, а за нею – територія, яка знаходиться за колючим дротом, там вже наші землі. Для того, щоб люди могли їх обробляти, прикордонники відкривали браму, запускали туди, люди сіяли, орали… потім їх випускали назад. Прикордонники користувалися ними 70 років, ніхто ніяких претензій не мав. Вони використовуються громадою. Там сіножаті, колишні землі колгоспу. Ми хочемо відстояти своє, подали на апеляцію», – зазначив сільський голова Віктор Сущик.
«Сам позов ґрунтується на тому, що нібито відповідно до постанови, «трудящих» 1946 року після війни, встановлено прикордонну смугу, землі якої мають бути передані «войскам». Вона ще й на російській мові, ми в суді вимагали, щоб її переклали.
У нас є державний акт на право колективної власності на землю колишніх колгоспів. Але суд взяв до уваги рішення тоталітарного режиму, яке вже втратило чинність відповідно до постанови Верховної Ради 1990-го року про земельну реформу.
У прикордонній смузі можуть бути землі державної, комунальної та приватної власності, але треба мати з собою документи, що посвідчують особу. І не більше», – розповідає землевпорядник Вишнівської сільської ради Анатолій Дитина.
На думку юриста Володимира Капітанюка, який представляє Вишнівську громаду у суді, землі вилучають із комунальної власності на основі архівного документу, який давно втратив чинність.
«Не всі ці землі передадуть військовим, їх хочуть переоцінити і продавати інвесторам закордонним. У нас є державні акти, зареєстрована комунальна власність, а суд приймає рішення про вилучення. Такий бардак…
В них немає жодного документу, який би посвідчував право власності чи користування на земельні ділянки, знайшли якийсь архівний сталінський документ. Ми дзвонили в Міністерство юстиції, питали, щоб дали якусь правову оцінку цьому документові, то там просто посміялися з нас. Кажу: вам смішно, а в нас землі віджимають…» – розповів Володимир Капітанюк.
Протестують не всі…
А от у громадах Володимирського району здебільшого підтримують процес повернення державі так званих земель оборони, хоча там вилучили 35 ділянок загальною площею 637 гектарів: у Поромівській громаді – 324, у Литовезькій – 270, а в Устилузькій – 43.
За словами голови Поромівської громади Олега Савчука, уся вилучена земля є заповідником, тож жодних коштів від неї громада не отримувала.
«Ця земля ніяк не використовувалася, бо це заповідник. Раніше місцеве населення щороку косило там траву. Тому на бюджет громади це ніяк не вплинуло. Хоча ми втратили 150 тисяч гривень за три судових збори. Можливо, у майбутньому ця територія приносила б гроші громаді. Це ж десь 300 гектарів землі фактично в Європі. Це ж вигідно і для бізнесу, і для ведення сільського господарства, і для туризму», – зазначив голова Поромівської громади Олег Савчук.
Схожа ситуація і в Литовезькій громаді.
«Це землі заповідника, тож ніяк їх не використовували, відповідно й прибутку не було. Ділянки знаходяться в прикордонній зоні, тож навіть планів на них не будували», – пояснив землевпорядник Литовезької сільради Богдан Кирпичов.
Найменше землі вилучили на Камінь-Каширщині – 5,2 гектара у Любешівській громаді. Там у прикордонній смузі опинилися одразу 27 земельних ділянок, які розташовані одним масивом. Ці землі частково накладалися на 30-50 метрову лінію прикордонних інженерних споруд українсько-білоруського державного кордону на ділянці відділу прикордонної служби «Дольськ» 6-го Волинського прикордонного загону.
Ділянки перебували в оренді підприємства «Сіон Інвестмент» для ведення особистого селянського господарства. У січні 2024 року їх повернули Волинській обласній державній адміністрації.
«Ці землі не були бюджетоутворюючими. Їхнє вилучення ніяк не вплинуло на бюджет громади, площа ж невелика. Держгеокадастр передав нам ці землі в комунальну власність у 2019-му чи в 2020-му році. Договори оренди на той час вже були укладені, тож просто перейшли правонаступнику – Любешівській селищній раді. Відповідно ми продовжували здавати їх в оренду. Можливо, ця компанія буде апелювати рішення суду, не знаю. Але я думаю, що сьогодні питання оборони у пріоритеті, тож потрібно вилучати», – зазначив голова Любешівської громади Олег Кух.
Чому вилучають землі?
Згідно з постановою Кабінету міністрів України «Про прикордонну смугу», вздовж державного кордону встановлено прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного рубежу. За ст. 77 Земельного кодексу України, на цій території діє особливий режим використання земель й встановлені межі так званої лінії прикордонних інженерних споруд. На кордоні з Білоруссю та Росією її ширина становить два кілометри, з іншими країнами – 30-50 метрів. В межах цієї зони земельні ділянки передані в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України для забезпечення нацбезпеки та оборони.
За словами речниці Волинської обласної прокуратури Наталії Мурахевич, прилеглі до кордону землі наразі можуть перебувати лише в державній власності.
«Ці землі проінвентиризовані, як землі сільськогосподарського призначення, тому могли надаватися в оренду сільськогосподарським підприємствам, фермерським підприємствам, просто громадянам, які хотіли використовувати ці землі. Відповідно просто біля кордону можуть перебувати люди, сільськогосподарська техніка. В умовах війни це становило небезпеку. Тому прокуратура звертається до суду і докладає максимум зусиль, аби усі ці землі повернулися в державну власність», – пояснила Наталія Мурахевич.
За інформацією Волинської обласної прокуратури, станом на 13 червня 2024 року в інтересах держави подали 75 позовів щодо усунення перешкод в користуванні 101 земельною ділянкою загальною площею 1545 гектарів. Шість із них перебувають на розгляді у суді апеляційної інстанції.
64 рішення про повернення 84 земельних ділянок загальною площею 1330 гектарів вже набрали законної сили.
Також «Сила правди» відшукала в судовому реєстрі п’ять судових рішень за позовами Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, згідно з якими державі повернули ще майже 70 гектарів.
Прикордонникам не потрібна вся ця земля?
За словами юриста із земельних питань товариства з обмеженою відповідальністю «П’ятидні» Богдана Котовича, вилучення земель прикордонної смуги має чимало нюансів. Наприклад, наразі величезні території «зависають» на балансі обласної військової адміністрації.
«Вилучаються землі, які знаходяться в прикордонній зоні, оскільки держава трактує їх як землі оборони. Після вилучення держава в особі облдержадміністрації має передати їх у постійне користування 6-му прикордонному загону. Але 6 прикордонний загін з такими клопотаннями не поспішає і та земля просто зависає. Бо якщо вони беруть її у постійне користування, а це достатньо велика кількість землі, то треба за неї платити», – розповів Богдан Котович.
У 6-му прикордонному загоні «Силі правди» повідомили, що не ведуть обліку земель, які вже передали у їхнє розпорядження. Однак, зазначили, що клопотання подають лише щодо тих ділянок, які необхідні для будівництва споруд чи інших робіт.
«Земельні ділянки у межах прикордонної смуги надаються військовим частинам Державної прикордонної служби України з метою забезпечення національної безпеки і оборони. Ми подаємо клопотання до Держгеокадастру, коли, наприклад, будуємо якусь споруду і нам потрібна ця територія. Обліку земель, які вже передані у наше розпорядження, ми не ведемо», – зазначила речниця 6 прикордонного загону Маргарита Вершиніна.
Центр журналістських розслідувань «Сила правди» звернувся в управління містобудування та архітектури Волинської обласної військової адміністрації, аби дізнатися, що буде із землями, які наразі не потрібні прикордонникам.
«Прикордонники самі визначаються, які саме ділянки їм потрібні. Тобто передаємо лише ті землі, щодо яких вони звертаються. Їм можливо не знадобляться всі вилучені ділянки. Але, згідно з чинним законодавством, вони перебуватимуть у державній власності й нікому не будуть надаватися», – зазначив директор департаменту Василь Василенко.
Таким чином велика кількість земельних ділянок, у тому числі й паї, які належали волинянам на праві приватної власності, можуть так і не знадобитися прикордонникам і просто зависнути на балансі обласної військової адміністрації. Сподіваємось, що цьому таки буде якесь логічне пояснення.
Нагадаємо, раніше «Сила правди» розповідала, скільки волинської землі конфіскували у росіян за понад два роки війни.
