У просторі «Баобаб», що у центрі Любліна, упродовж кількох останніх років отримують допомогу тисячі українців, які покинули домівки. Щодня сюди приходять десятки людей, шукаючи інформацію, допомогу та дружню спільноту. Тут допомагають не лише порадами та консультаціями, а й психологічно та емоційно. Опікується простором громадська організація «Homo Faber».
«Сила правди» побувала у «Баобабі» і розповідає як він функціонує.
Простір «Баобаб» знаходиться у центрі Любліна за адресою: вулиця Краківське передмістя, 39б (Krakowskie Przedmieście 39b, 20-002 Lublin).
Першими відвідувачів завжди зустрічають працівниці інформаційного центру. Тут розпитують про проблему, реєструють та скеровують до потрібного напрямку.
– Впродовж лише 2023 року наш інформаційний центр прийняв 10 тисяч людей, – розповідає президентка організації Анна Домбровська. – У нас працює психологічна допомога для дітей та для дорослих, дитяче містечко, консультаційні групи, групи допомоги, курси польської мови для дітей і дорослих, а також консультації щодо адміністративних справ, допомога у візитах до лікарів та різні майстер-класи.
За словами Анни Домбровської до центру звертаються не лише українці, а й чимало громадян інших національностей. Однак впродовж останніх двох років українців таки чимало. Зазвичай до центру звертаються за різною допомогою. До прикладу, минулого року найчастіше звернення стосувалися пошуку житла, легалізації проживання, юридичної допомоги, доступу до послуг охорони здоров’я та пошуку роботи.
Розмовляємо з Анною Домбровською поруч з інформаційним центром. Відвідувачів у цей час небагато: у дитячому куточку грається дві дівчинки, за якими наглядає працівниця; ще одна жінка консультується у волонтера щодо адміністративних питань, одна жінка самотньо сидить в іншому кутку біля сцени.
Прямуємо до бібліотеки, що розмістилася праворуч від інформаційного центру. Тут можна почитати книгу, знайти потрібну інформацію і просто відпочити.
Навпроти бібліотеки – сцена для проведення виступів та фестивалів. Перед сценою кілька диванів та ряди стільців. Тут проводять різні заходи, вистави та фестивалі. Одна із останніх подій – фестиваль фільмів про права людини.
– Тут зустрічаються дуже різні особистості різних національностей, – розповідає Анна. – Наше товариство – це 70% людей не поляків. У нас працюють не лише українці, а й білоруси, росіяни, є дівчата з Зімбабве. Тому наше товариство дуже етнічне.
Поруч зі сценою – пункт допомоги з медичних питань. Тут можна отримати допомогу із записом до лікаря, консультацію щодо медичних послуг та лікування.
– Ми допомагаємо з вирішенням медичних питань, – розповідає працівник Станіслав Капітонов. – Наприклад для осіб, які мають труднощі у візиті до лікаря чи перед операцією. Ми можемо з’їздити з клієнтом, ми виїжджаємо не тільки до лікарні, але й до інших інституцій системи охорони здоров’я. До нас звертаються особи різних національностей, але останнім часом найбільше допомагаємо українцям.
Навпроти медичного центру – невеличкий дитячий куточок та поруч кухня. Тут можна залишити дітей на певний час під наглядом працівниць.
Піднімаємося поверхом вище: тут розміщені кімнати занять музикою, курси польської мови, комп’ютерні курси, кімнати психологічної допомоги та чимало інших.
– У нас працює стипендіальна програма для талантованих дітей і молоді, які через війну та збройні конфлікти не можуть продовжувати свою артистичну едукацію. Не тільки українські діти, а є й сирійські та інші теж можуть продовжувати свою музичну освіту, – розповідає Анна Домбровська.
Далі прямуємо до майстерень. Їх є дві, умовно розділені на жіночу і чоловічу. У жіночій майстерні сьогодні порожньо, тканини і швейні машини акуратно стоять на полицях.
А інша майстерня – це два кабінети з верстатами, станками та різноманітними інструментами і навіть 3D принтером. У майстернях можна виготовити власний виріб, навчитися працювати з деревом та іншими матеріалами. Це один зі способів відпочинку та розвантаження.
– Це дає можливість познайомитися і зблизитися, знайти людей зі спільними зацікавленнями, – розповідає працівник Павло Новак. – Тут відбуваються тематичні заняття, а також можна прийти з власним проєктом і щось зробити. Ми маємо заняття з електротехнікою, електронікою, проєктуванням 3D. Є можливість самому спроєктувати і надрукувати на 3D-принтері.
Здавалося б, що такі заняття тільки для чоловіків. Однак – ні. За словами Павла Новака половина відвідувачів таких занять – жінки.
З директоркою центру повертаємось до інформаційного пункту. Там саме з’явилося кілька клієнтів.
Залишаючи приміщення на сходах зустрічаємо українку з дітьми. Розпитуємо про життя у Любліні, допомогу у центрі.
– Все добре, але ми хочемо додому, – каже насамкінець і зникає за дверима центру.
Нагадаємо, раніше «Сила правди» розповідала про роботу центру допомоги внутрішньо переміщеним особам «СпівДія» у Луцьку.
