23 вересня, 9:30. В офісі за подвійною адресою Степана Бандери, 16 / Волі, 11 вже у кілька рядів розставлені стільці. Перші місця зайняті. На мініатюрному столику дитячого куточка поруч заряджається ноутбук одного з потенційних кандидатів в мери Луцька. За пів години тут розпочнеться конференція осередку «ЕкоПартії Берези» на чолі з Віктором Грисюком.
Центр журналістських розслідувань «Сила правди» відвідав конференцію, поспілкувався з головою партійного осередку й уважно вслухався у всі промови. Про це – у нашому репортажі.
Де ГО, де партія і чому Береза?
Я приїжджаю до головного корпусу донедавна свого університету і морально налаштовуюсь на те, щоб заблукати. Напередодні, коли уточнюю у прес-секретаря луцького осередку партії адресу, він надсилає мені аж дві. Дуже щедро. Дякую, Мирославе. І уточнення, яке мені ні про що не каже: це біля бару «Нора». Та коли я виходжу на зупинці біля Лесиного ВНУ, виявляється, достатньо просто подивитись ліворуч, аби помітити вивіску «Час принципових», державний синьо-жовтий і Мирослава Ватащука, який намагається дати раду безконтактному термометру.
Прес-секретар Мирослав Ватащук
«Час принципових» – це гасло та неофіційна назва громадської організації «Принцип», яку створив і розвиває луцький бізнесмен Віктор Грисюк. А «ЕкоПартія Берези» – це політична партія, від якої Грисюк балотуватиметься в мери Луцька та намагатиметься провести до Луцькради людей зі своєї команди. І щоб назв у цьому абзаці було ще більше, одразу розповім – у Луцьку Грисюка також знають як власника джазового клубу «Цитра» та одного з організаторів місцевого фестивалю «Art Jazz».
Тим часом до офісу все підходять люди. Ті, які чекають вже певний час, зустрічають знайомих, піднімаючи руку у так званому жесті миру. Згодом за прийняття рішень голосуватимуть так само – два пальці вгору, посмішки, оплески. Звертаю увагу, що на підлозі стоять хризантеми, а на підвіконні та столах інші вазони. Наприкінці конференції розкажуть, що це квіти чи не з усього міста. За антуражем партія відповідає своїй приставці «еко».
Віктор Грисюк
У приміщенні з’являється Віктор Грисюк. Його обирають головуючим на конференції. Далі звучить порядок денний – чотири питання. На заході присутня голова міської територіальної виборчої комісії Марія Парфенюк та ще один її колега. Але вони йдуть настільки швидко, що не встигаю зробити їм вдалі світлини – після першого ж питання, щойно затверджують єдиний виборчий список до міськради.
Озвучивши перелік імен, головуючий запитує, чи є якісь пропозиції, заперечення або побажання. Серед присутніх жартують, що є лиш побажання – щастя і здоров’я. Всі сміються і приймають рішення одноголосно. Так само швидко приймають рішення про висунення Грисюка на посаду мера.
Я ж встигаю помітити за спиною спікера дошку з карткою Монобанку і підписом «для грошової застави кандидатів #запринципових». Трохи пізніше Грисюка це просить прокоментувати журналістка «Чесно» Аріна Крапка. Потенційний кандидат говорить, що по фінансову допомогу команда дійсно має звертатися до людей.
«Я спілкувався і з бізнесом, і з іншими людьми, які мають кошти. Ми всім казали, що ми хочем бути незалежними і ми хочемо єдині правила гри для всіх і не будемо лобіювати чиїсь інтереси, навіть якщо ця людина нас профінансує. Коли нас зареєструють, ми відкриємо виборчий фонд. Зараз кожен з нас долучається грошима, які є, і ми від політичної партії їх проплатимо… А це моя картка особиста. Всі кошти, які на неї прийдуть, я дам на реєстрацію, але потім заплачу 18% податку як фізична особа. На жаль, є люди, які багато пообіцяли, а тепер не беруть слухавку. Тому будь-яка сума для нас зараз важлива», – пояснив Віктор Грисюк.
Одна з членкинь команди вирішує доповнити відповідь і жартує, аби журналістка теж надіслала посильну суму на картку Віктора. Всі сміються, Крапка тактовно зазначає, що на цих виборах пише про політиків, а не підтримує їх. Дівчину хвалять і називають достатньо принциповою.
Аріна Крапка
Звучить запитання і про те, чи не доречніше було б об’єднатися з іншими місцевими командами зі схожими поглядами. Грисюк пояснює, що з іншими він веде переговори, але переважно про захист голосів і про те, аби забезпечити максимальну прозорість цих виборів. А я згадую конференцію луцького осередку «Народного Руху України», де «рухівці» говорили про те, що ставлять на перше місце об’єднання політичних сил, здатних протистояти Ігорю Палиці та його партії «За майбутнє».
Ще перед початком конференції «ЕкоПартії Берези» питаю у прес-секретаря про «рухівців». Він каже, що переговори вели, було навіть кілька зустрічей, але створити спільний чіткий план так і не вдалося, хоч в багатьох моментах погляди у політсил і були схожими.
(Не)технічні кандидати та історія про гроші
Через деякий час після конференції говорю про «ЕкоПартію Берези» з колегою. Він пояснює, що реєструвати власну партію і давати їй вже більш-менш відому назву «Принципові» було б дорожче й довше. І каже, що чув, ніби Грисюка називають технічним кандидатом, що має забрати голоси у «Свідомих», які, до слова, на своїй конференції теж згадували про конкурентів. Паралельно пригадую слова іншої колеги про те, як її попросили пройти буцімто соціологічне опитування і зрештою замість того, щоб питати, почали агресивно критикувати Грисюка. І слова самого Віктора про те, що команда вже зіштовхнулася з певним тиском.
Найбільше проблем у луцького осередку партії виникло з фінансами. Після конференції члени команди виходять у прямий ефір в Фейсбуці, кожен зі своєї сторінки, аби охопити більшу кількість людей. Говорять про те, що потребують підтримки, адже «інвестори», які обіцяли допомогу з грошовою заставою, підвели. Ситуація виглядає відверто сумно. Я подумки припускаю, що якщо очільник осередку не оплатить все з власної кишені, то не оплатить ніяк. І я таки помиляюсь.
Люди дійсно збирають кошти на грошову заставу для кандидатів. Вже 25-го вересня Грисюк на своїй сторінці публікує допис, в якому згадує кожного, хто перерахував гроші. Тисяча, п’ятсот, триста тридцять три, двадцять, одна гривня… Загалом за добу зібрали 81042 гривні.
Ще на конференції Грисюк розповідає, що першу пожертву зробила десятирічна Софійка, донька знайомої, яка підійшла до нього, коли він сидів на лавці біля церкви, і дала йому 100 гривень, сказавши, що це на перемогу. Далі були друзі, родичі та просто однодумці.
Подарунок від однієї з прихильниць партії
Тож перша десятка, яку Грисюк намагатиметься провести у Луцьку міську раду виглядає наступним чином. Перший – Віктор Грисюк, підприємець, власник джаз-клубу «Цитра», лідер ГО «Принцип», член правління ГО «Спілка «Громадські ініціативи України», віце-президент ВОГО «Луцький джазовий клуб», член Асоціації професійних політичних консультантів.
Друга у списку Наталія Рабомізо – адвокатка, громадська активістка, експертка в законодавстві щодо будівництва. Третій номер – Сергій Прокоп’юк, лікар-невролог, голова Волинського товариства лікарів польського походження. Четверта – Світлана Сасюк авторка та ведуча соціально-психологічних тренінгів, психологиня, голова ГО «Ми Вільні». А закриває п’ятірку Любов Ковпак – економістка, колишня очільниця департаменту економічного розвитку Луцької міської ради у команді мера Миколи Романюка.
За ними йдуть підприємиця Алла Василюк, ветеран АТО Анатолій Форманюк, спортсменка Олена Кузьмич, підприємець Сергій Ткачук та освітянка Олена Тарнавська.
Пригадую момент, який видався мені найзворушливішим за всі одинадцять конференцій, на яких я побувала у вересні. Коли Віктор Грисюк говорив щось натхненне про свою команду і підсумував життєствердним «Я вірю в людей, що прийшли у цю команду», жінка, біля якої я стояла, пошепки, так, що Віктор нізащо не міг почути, мовила: «А ми віримо у тебе».
Але чи повірить більшість лучан? Скільки триватиме час принципових? Стане видніше після виборів 25-го жовтня.
