В обласному центрі Волині – понад пів тисячі вулиць. До початку процесу декомунізації у 2015-му, приблизно чверть із них мали назви на честь діячів, організацій, подій, пов’язаних із Росією чи Радянським Союзом. Впродовж восьми років в місті перейменували 84 вулиці, абсолютну більшість з яких – лише після повномасштабного вторгнення північного сусіда. Понад пів сотні досі залишаються у списку тих, які потребують дерусифікації.
Центр журналістських розслідувань «Сила правди» зібрав інформацію про всі перейменовані вулиці у Луцьку з 2015 року і з’ясував, які назви і досі пов’язують місто з колонізаторами.
За 7 років декомунізації у Луцьку перейменували 27 вулиць, а за понад рік дерусифікації – 57
Захоплення росіянами Криму та гібридна війна на сході України підштовхнули українську владу розпочати процес декомунізації. Справа зрушила з місця навесні 2015-го, коли Верховна Рада ухвалила закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».
Проте, процес декомунізації тривав у Луцьку доволі мляво. Впродовж перших трьох років дії закону перейменували лише 13 вулиць.
Перше перейменування взагалі не стосувалося декомунізації. Депутати вирішили вшанувати пам’ять героя Небесної Сотні Василя Мойсея і назвали на його честь частину проспекту Перемоги, від «Променя» до історичного факультету Волинського національного університету імені Лесі Українки. Як пояснив тодішній секретар міськради Сергій Григоренко, саме цей відрізок, без житлових будинків, вирішили перейменувати, «щоб не створювати незручностей мешканцям проспекту».
Складається враження, що тут позиція лучан, а відповідно рейтинг того чи іншого діяча, залученого до ухвалення рішень, були визначальними.
Наприклад, коли у червні 2016 року перейменовували вулицю Московську, нині чинний міський голова, а тоді очільник фракції «УКРОП» у міськраді Ігор Поліщук поцікавився на сесії, як ставляться до зміни назви вулиці її мешканці. Секретар міської ради Юлія Вусенко відповіла, що під час виїзної зустрічі депутатів з мешканцями більшість присутніх висловлювалася проти перейменування.
На той час Росія вже анексувала Крим і окупувала частину Донецької та Луганської областей. Проте, тоді Московська таки стала вулицею В’ячеслава Хурсенка.
А от ініціатива правозахисника та адвоката Василя Нагорного назвати вулицю міста на честь учасників так званої антитерористичної операції 51-ї окремої механізованої бригади була безрезультатною. Юрист у березні 2016 року зареєстрував відповідну петицію і її підтримала необхідна кількість лучан (понад 300), але влада до цієї пропозиції не дослухалася.
У 2016-му голова облдержадміністрації Володимир Гунчик дещо допоміг луцьким обранцям із декомунізацією. За законом він отримав право перейменовувати вулиці із радянськими назвами, які проігнорували органи місцевого самоврядування. Своїм розпорядженням він перейменував 10 вулиць обласного центру. Наступні два роки у Луцьку не було перейменовано жодної вулиці.
Активізувався процес у 2019-му. Тоді одним рішенням декомунізували відразу 13 вулиць. Серед них – вулиця Воїнів-Інтернаціоналістів. Вона трансформувалася у Воїнів-афганців. Таку зміну представниця Українського інституту національної пам’яті Леся Бондарук пояснила тим, що воїни-інтернаціоналісти – це старе радянське ідеологічне кліше, яким виправдовували радянську експансію в інших країнах. Втім, не всі жителі вулиці це зрозуміли відразу, адже зверталися до міської ради з вимогою скасувати це рішення.
Крім того, депутати щось наплутали й разом із провулком Червоноармійським. Через колізії провулком Черешневим стала частина вулиці Героїв УПА. Після обурення мешканців цю помилку виправили у 2020 році.
Усі наступні рішення про перейменування вулиць Луцька міськрада ухвалювала вже під час повномасштабної війни. На початку 2022 року в обласному центрі все ще лишалося більше 100 вулиць з назвами із радянського минулого.
Процес дерусифікації зрушив з місця у квітні 2022-го, коли це питання почала порушувати громадськість. Таким чином майже три десятки вулиць змінили назви ще до кінця минулого року і понад два десятки – вже у 2023-му.
Тим не менше, на 33-му році незалежності, на дев’ятий рік визвольної війни, коли до Луцька постійно прибувають траурні кортежі з полеглими Героями, в обласному центрі досі залишається вулиця, названа на честь флотоводця Російської імперії Нахімова. А ще – Волгоградська, яка названа на честь російського міста, зі сторони якого в Україну летять ракети, ряд вулиць на честь радянських військових, імперських генералів і артистів.
Навесні 2023-го Верховна Рада ухвалила закон «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», згідно з яким на території нашої держави не має залишитися жодних назв, нав’язаних українцям радянською чи російською владою. Відповідно до цього закону, до кінця 2023 року органи місцевого самоврядування мають завершити всі процеси із дерусифікації, в тому числі перейменування вулиць та інших об’єктів, демонтаж усіх пам’ятників та пам’ятних знаків, що так чи інакше стосуються політики Кремля. Чи встигне місто вчасно завершити передбачені законом процеси дерусифікації?
У черзі на перейменування ще приблизно пів сотні вулиць
Центр журналістських розслідувань «Сила правди» проаналізував понад пів сотні рішень про перейменування вулиць в обласному центрі Волині за вісім років. Судячи із них, станом на кінець червня в місті перейменовано 84 об’єкти, більшість із них – 57 – отримали нову назву вже після повномасштабного вторгнення Росії.
Перейменовані вулиці Луцька і ті, які експерти ще пропонують дерусифікувати (за версією Українського інституту національної пам’яті), «Сила правди» нанесла на карту. На ній зеленим кольором позначена перша група, червоним – друга. Клікнувши на зелене можна подивитися стару та нову назви вулиці, назву, номер та дату рішення, відповідно до якого її перейменували. Клікнувши на червоні вулиці – походження назви та місце розташування. У віджетах справа представлений перелік вулиць, які відображені на екрані при масштабуванні, та дати перейменування.
«Сила правди» відвідала декілька уже дерусифікованих вулиць міста аби дізнатися, чи виникали у мешканців складнощі із цим процесом і що вони нині думають про зміну адресних табличок на своїх будинках.
У 2016-му деякі місцеві політики переконували, що серед жителів колишньої вулиці Московської, яка нині названа на честь В’ячеслава Хурсенка, є противники перейменування. Втім, сьогодні позиція мешканців, яких вдалося тут зустріти, однозначна.
– Я проти Московської вулиці. Ви що? Ми ж Україна, а не Росія, – каже місцева мешканка.
Крім того, співрозмовники стверджують, що жодних труднощів з оформленням нової адреси у них не виникало, додаткових витрат теж.
Бюрократичних процедур не бояться і співрозмовники на вулиці Єршова обласного центру, яка поки лише у черзі на перейменування. Її протяжність близько трьох кілометрів. Тут небагато житлових будинків, проте багато промислових об’єктів.
Лучанин Дмитро, який працює на одному з підприємств на Єршова, відповідаючи на запитання про доцільність зміни назви, зазначив:
«В Україні не має залишитися нічого російського й для цього не варто шкодувати зусиль».
Значну частину вулиць Луцька міська рада перейменувала, спираючись на пропозиції Луцької топонімічної групи, до якої увійшли науковці, громадські активісти, журналісти. Представниця цього об’єднання, співробітниця Українського інституту національної пам’яті Леся Бондарук вважає, що імперську спадщину Луцьк викорінює мляво.
– Наші чиновники, прийшовши до влади, закони виконують вибірково – лише ті, які приносять їм популярність. А пояснювати людям, чому потрібні перейменування і, що це безплатно та не принесе їм клопотів – це праця, яку вони не хочуть брати на себе. Хоч зобов’язані виконувати ці закони. Перейменування щодо декомунізації завершилося лише у 2022 році. Внаслідок декомунізації у Луцьку було перейменовано близько 30 вулиць.
Дерусифікація триває досі. Тут треба перейменувати близько сотні вулиць і Луцьк «пасе задніх» на Волині. Багато для гальмування цього процесу зробив особисто Ігор Поліщук, коли ще не був обраний мером, і потім, коли обрався. Зрештою, під тиском громадськості, таки запрацював у цьому руслі, але дуже неефективно, – каже Леся Бондарук.
На запитання, що заважало виконати вимоги закону швидко, відповідає, що – «політичні (ідеологічні) погляди очільників міської ради, а також бажання виконувати лише особисто популярні рішення при владі».
Торік Луцька топонімічна група опублікувала у фейсбуці список вулиць обласного центру «на дерусифікацію», у ньому було 54 позиції – це імена російських діячів культури, політики, військової справи. Дехто із них має певний стосунок до Волині, наприклад – Хакімов, який загинув при визволенні Волині від нацистів, або Федоров – командир партизанів, який боровся у наших краях і проти німецьких окупантів, і проти УПА. А є такі, що жодним чином Луцька не стосувалися, як от російська революціонерка із Санкт-Петербурга Софія Перовська.
До деяких пропозицій науковців депутати дослухалися, але, каже Леся Бондарук, траплялися невдалі рішення.
– Я маю на увазі перейменування вулиці Баженова у центральній частині міста на Глиняну замість Василя Кука (головнокомандувач УПА у 1950-1954 рр., – авт.), перейменування вулиці Потапова на Банкову, де немає жодного банку, замість Небесної Сотні, а також назву Ботанічна (колишня – Чекаліна), де нема ботанічного саду, – зазначила науковиця.
Аби з’ясувати, чи має місцева влада конкретний перелік вулиць, які потребують дерусифікації, і чи встигнуть завершити процес до завершення законодавчого терміну, «Сила правди» звернулася до голови комісії Луцької міської ради з питань впорядкування назв вулиць Михайла Щура.
– Список вулиць щодо перейменування у нас є і він у нас постійно змінюється. Тому що є різні бачення. Крім того, з 27 липня вступив у дію ряд законодавчих змін, через які він знову буде переглядатися… Ще пару десятків вулиць точно є, близько півсотні, а може й більше. Річ у тому, що є вулиці, щодо яких прийнято рішення нашою комісією, але вони ще не попали в сесійну залу. А є вулиці, щодо перейменування яких триває процес громадського обговорення, – заявляє посадовець.
За його словами, у Луцьку ще точитиметься дискусія навколо назв, яких закон не вимагає змінювати, наприклад, «проспект Перемоги». А також Михайло Щур припускає, що знову вулиці міста може перейменовувати облдержадміністрація.
– Для нас, органу місцевого самоврядування, дедлайн – це 27 січня 2024 року. Разом з тим, я ще до кінця не розумію, чи цей процес буде для нас завершений виключно по вулицях, які підпадають під дію закону, чи по інших, які ми, з власних переконань, хочемо також перейменувати… У випадку, якщо станеться, не дай Боже, звісно, що орган місцевого самоврядування не перейменує всі вулиці, які повинні змінити назви згідно з законом, то тоді ця функція перейде до адміністрації, а за нашим баченням, це може бути паралельний процес… – каже Михайло Щур.
Не тільки в обласному центрі процес перейменування вулиць, які нагадують про «рускій мір», затягнувся. Як розповідала співробітниця Українського інституту національної пам’яті Леся Бондарук в інтерв’ю, у деяких населених пунктах Волині на час повномасштабної війни залишилися Радгоспні, Колгоспні та Жовтневі вулиці. Хоча вони мали зникнути ще у 2015-2016 роках.
Нагадаємо, раніше «Сила правди» вже розповідала, чому затягується процес дерусифікації у Луцьку, і як лучани ставляться до перейменування вулиць, названих на честь радянських діячів і росіян.
