Працівники засобів масової інформації Луцька вимагають активізувати процес декомунізації. Задля цього журналісти розробили для депутатів міської ради два проєкти рішень. Йдеться про перейменування та реконструкцію Меморіалу Вічної Слави, який досі містить багато радянських символів, та низки вулиць.
Пропозиції до міської влади медійники обговорили на зборах ініціативної групи 14 квітня.
Представниця Українського інституту національної пам’яті Леся Бондарук вважає, що декомунізацію на Меморіалі Вічної Слави варто розпочати зі зміни написів на пілонах – «1941» і «1945», бо вони не відповідають дійсності.
«І «1945» не відповідає даті наявних там пам’ятників. Тому що останній пам’ятник там встановлений у 2021 році. І вже закладений під пам’ятник героям сучасної російсько-української війни. Тому бажано би вже у новому плані меморіалу бачити і нову назву, і нові написи на пілонах, бо датування Другої світової війни туди уже не підходить», – зазначила Леся Бондарук.
Представниця Українського інституту національної пам’яті додала, що на меморіалі досі є символи, які є пропагандивними і заборонені законом про декомунізацію. Це копії орденів, які розміщені на півколі біля Батьківщини-матері, оскільки вони містять зображення Кремля, Леніна, Сталіна, серп і молот. Також там є написи, які прославляють партійні осередки комуністичної партії. На обеліску над Батьківщиною-матір’ю досі міститься двометрова позолочена копія ордену перемоги з Кремлем та написом «СССР».
«Коли йти по алеї вздовж пам’ятника Героям Небесної сотні, то там є стенд із написом «Партійним та комсомольським працівникам, які загинули у 1946-1949 роках. І там далі списки НКВДистів. Це ті, хто боролися із національно-визвольним рухом, борцями за незалежність України. У паспорті меморіалу не зазначено взагалі ні про цей напис, ні цих списків. Очевидно, це було десь пізніше в радянські часи доставлено. Тому доречно було б просто зняти ці написи», – вважає Леся Бондарук.
Стосовно тієї частини меморіалу, де розміщено пам’ятник невідомому солдату та поховання, то Леся Бонарук каже, що там немає поєднань пропагандивних знаків на зразок зірки, серпа та молота. В цьому місці поховані дев’ять героїв Радянського Союзу, солдати, які брали участь у вигнанні нацистів з Луцька та Волині, тож декомунізовувати в цій частині меморіалу немає чого.
Зі слів учасників зборів, луцький меморіал є пам’яткою національного значення, а це означає, що всі зміни там повинні узгоджуватися із Міністерством культури України. Тож для того, щоб узаконити всі пам’ятники, які встановлені там у часи незалежності, тобто внести їх у план і паспорт меморіалу, потрібно звертатися до Києва. Ця процедура може зайняти чимало часу. Тож ініціативна група пропонує владі також розглянути питання зняття статусу пам’ятки національного значення для меморіалу та надання йому статусу пам’ятки місцевого значення. Оскільки утриманням його все одно здебільшого займається Луцька міська рада.
Окрім реконструкції меморіалу, в другому проєкті рішення журналісти пропонують депутатам завершити процедури перейменування чотирьох вулиць (Боженка, Говорова, Нікішева та Федорова), які розпочалися раніше, та активізувати роботу спеціальної комісії для декомунізації і впорядкування інших назв вулиць міста.
Леся Бондарук підготувала список вулиць міста, які досі носять назви, пов’язані із Радянським Союзом та його діячами. За її словами, це 105 вулиць.
«У цьому переліку є вулиці, які названі на честь росіян, але, які таки варто лишити. Наприклад, вулиця Путінцева, Саратова, Баранова. Це червоноармійці, які брали участь у вигнанні нацистів із Луцька і Волині і віддали свої життя тут. Путінцев, Конякін поховані на нашому меморіалі. Тому їх не варто чіпати. А от в районі Балки є цілий квартал вулиць для перейменування. Це складна робота і я б не хотіла, щоб ми пішли шляхом Івано-Франківська, які хоч і перші це зробили, але наштампували одноманітних назв і знехтували процедурою. Важливо дотриматись процедури, щоб ніхто не міг якось це заперечити», – вважає Леся Бондарук.
Учасники зборів також відзначили, що процес декомунізації потрібно завершити задля того, щоб остаточно розірвати зв’язок з так званим «руським миром», який всі ці роки намагалася насаджувати Росія. Це важлива частина війни на інформаційному фронті.
Нагадаємо, Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну вранці 24 лютого. З того часу, за даними Організації Об’єднаних Націй, з України виїхало майже 4,5 мільйона осіб.