У лютому 2023 року Підгайцівська сільська рада вирішила продати з аукціону ділянку лісу біля Луцька. Депутати ухвалили розробити проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок під дачне будівництво на околиці села Гаразджа. 17 гектарів лісу довкола колишнього військового містечка планували розділити на 104 ділянки та пустити з молотка. Однак, процес загальмували правоохоронці. За поданням слідства у липні 2024 року Луцький міськрайонний суд наклав арешт на ці землі. Бо в поліції запідозрили, що їх незаконно вивели із лісового фонду.
Центр журналістських розслідувань «Сила правди» з’ясував, що це за землі та хто їх хоче забудувати.
Вигідне розташування неподалік Луцька
Військове містечко розташоване у лісі, за 12 кілометрів від Луцька, де-факто на околиці села Гаразджа, а де-юре – в селі Лище на вулиці Селекційній, 8. Асфальтованою дорогою з обласного центру можна заїхати просто на паркінг колишнього військового містечка.
Через паркан від військового містечка раніше був розташований Волинський лісовий селекційно-насіннєвий центр, який 2022 року ліквідували. Нині поруч діє лісорозсадник ДП «Ліси України».
Місце свого часу також дуже приглянулося багатим та впливовим волинянам, які забудували своїми елітними маєтками на цій же Селекційній вулиці приватний мікрорайон.
Було військовим — стало комунальним
Ще у 2003 році Кабмін ухвалив передати 21 військове містечко по Україні з розпорядження Міноборони органам влади на місцях. Так 42 будівлі колишнього військового містечка у селі Лище отримала в розпорядження Луцька райдержадміністрація. А 17,4 га землі під ним у 2006 році рішенням Волинської обласної ради включені в межі села Лище.
При цьому, за інформацією слідства, територію не вилучали зі складу земель лісового фонду і не змінювали цільового призначення. А сама земельна ділянка перебувала у користуванні ДП «Волинський лісовий селекційно-насіннєвий центр».
У жовтні того ж року Лищенська сільська рада ухвалила затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати її в оренду на 10 років приватній фірмі «Ніксервіс».
«Це була колись ракетна частина. Там було КПП, казарми, штаб. Для обслуговування цієї частини було 17 гектарів. Треба було їх відділити від тих земель, що були під будівлями чи для обслуговування будівель. 3 гектари залишилися для обслуговування будівель і понад 17 гектарів вільних земель», – пригадує колишній голова Лищенської сільської ради Віталій Шкорупський.
Як йдеться в ухвалі Луцького міськрайонного суду, перед тим як віддати у користування цей договір оренди погоджувало Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства.
«Відповідно до листа Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства № 735/1 від 03.10.2006 обласне управління погодило довгострокове тимчасове (до 10 років) користування земельною ділянкою площею 17,4 га зелених насаджень ПП «Ніксервіс» без вилучення її зі складу земель зелених насаджень», – йдеться в ухвалі суду.
Майно містечка намагалися продати
2007 року Фонд державного майна України виставив на продаж майно військового містечка та земельну ділянку під будівлями площею 3,24 га.
За лот зі стартовою ціною 6 мільйонів 694 тисячі гривень змагалися два приватні підприємства «Земсервіс» та вже згаданий «Ніксервіс». У результаті торгів за 7 мільйонів 364 тисячі гривень 42 будівлі разом із ділянкою 3,24 га придбав «Ніксервіс».
Але своїм правом приватизації підприємство так і не скористалося. Через те, що «Ніксервіс» не розрахувався за лот, договір купівлі-продажу розірвали у Господарському суді. З фірми стягнули майже півтора мільйона гривень у державний бюджет.
Поки тривали суди договір оренди на 17,4 гектара землі, що довкола військового містечка, сторони теж розірвали.
Цю ситуацію власник підприємства «Ніксервіс», ексочільник львівського Держгеокадастру Михайло Лавейкін пояснює так:
«Я коли купив корпоративні права фірми «Ніксервіс», тільки тоді дізнався, що там є в оренді земля. Там директором тоді був Чорнюк, але він вже помер. Попередники не платили орендну плату по землі, була заборгованість. Там взагалі нечиста була ситуація і тому я від неї відмовився. А по військовій частині я участь брав в аукціоні, ПДВ заплатив, а решта вони мені ніяк не могли передати цю землю. Тому я на тому всьому закінчив», – розповів Михайло Лавейкін.
Лісівники нічого не знають?
Продане з аукціону майно та 3,24 га, які були закріплені за будівлями, повернулися у розпорядження Луцької райдержадміністрації, а 17,4 гектари – в комунальну власність Лищенської сільської ради.
Хоча, за версією слідства, після розірвання договору оренди земельна ділянка площею 17,4 га мала б повернутися в користування ДП «Волинський лісовий селекційно-насіннєвий центр».
2022 року цю установу ліквідували. Впродовж останніх 10 років її очолювала Тетяна Неводнічик.
«Ці землі вилучені з лісового фонду вже дуже-дуже давно. Це ще було до мене, я це знаю по матеріалах лісовпорядкування. В нас по планшетах воно кругом стоїть білою плямою, та військова частина, тих 20 гектарів. Я вам не скажу, в яких воно роках вилучалося», – каже колишня директорка Волинського лісового селекційно-насіннєвого центру Тетяна Неводнічик.
Правонаступником Волинського лісового селекційно-насіннєвого центру є Ківерцівське лісове господарство. Його керівник Іван Туревич каже, що теж поняття не має, хто і коли вилучив із лісового фонду ці землі і чи взагалі вони вважалися коли-небудь лісом.
«Я вам не готовий сказати чи це лісовий фонд чи не лісовий, бо я тільки два тижні тут працюю. Мені ці питання ще треба вивчати. Ви дайте офіційний запит і ми вам дамо офіційну відповідь», – пообіцяв директор Філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України» Іван Туревич.
Після отримання відповіді на запит, який Центр журналістських розслідувань «Сила правди» надіслав у Поліській лісовий офіс, ситуація теж не прояснилась.
«Оскільки матеріали базового лісовпорядкування попередніх років до Філії передані не були, а у матеріалах лісовпорядкування ДП «Волинський лісовий селекційно-насіннєвий центр» 2013 року, що були передані Філії «Поліський лісовий офіс», інформація про вилучення з держлісфонду земельних ділянок, про які запитується у запиті відсутня, надати інформацію про їх вилучення з держлісфонду не вбачається за можливе», – йдеться у відповіді за підписом керівника Поліського лісового офісу Сергія Чуприни.
«Ліс сам насіявся»
Колишній голова Лищенської сільської ради Віталій Шкорупський каже, що не пригадує, щоб ліс навколо військової частини був у користуванні лісового господарства.
«Цей ліс – це самосів, він сам насіявся, роками він ріс просто. За моєї пам’яті він ніколи не належав лісництву. Якби воно було «Волиньлісу», то київське погодження треба було б, я цю процедуру знаю. Коли біля селекційного центру під забудову виділялося, то Київ давав згоду на вилучення. А тут такого не було, я точно вам кажу», – розповідає Віталій Шкорупський.
Також колишній голова розповів, що за його каденції на цю землю був великий попит.
– Коли стало питання про наближення до Луцька і земля стала цінуватися, то вже люди захотіли шматок урвати, – пригадав Шкорупський.
– А які люди? – запитуємо.
– Ну, я не знаю які люди, всякі ж приїжджали. Організації, структури різні. Але ми не виділяли, бо такої можливості по законодавству не було. Всі хотіли щось будувати, а земля була рекреаційного призначення, ми цільове призначення не міняли.
Як Лищенська сільська рада лісові гектари ділила
Лищенська сільська рада у лютому 2017 року замовила технічну документацію на 17,4 гектара землі військового містечка, щоб розділити її на два шматки: 16,8 та 0,53 гектара. Менша ділянка залишилася під обслуговування будівель, без присвоєння окремого кадастрового номера.
А ще за кілька місяців сільська рада замовила нові документи на землю, щоб розділити і 16,8 га на дві ділянки – 6,86 га і 10 га і тоді оформила на них право комунальної власності.
Такі переділи колишній голова Лищенської сільської ради Віталій Шкорупський коментує так:
«Ми в свій час не знали, що робити з тими гектарами. Зверталися до нас ветерани АТО, приїжджали на сесію, щоб їм там надали земельну ділянку. Ми планували їм виділити для будівництва житлового будинку великого, щоб надати там в перспективі квартири. Але ми цього фактично не встигли зробити, тому що нашу сільську раду ліквідували і землі перейшли Підгайцівській сільській раді», – пригадує Віталій Шкорупський.
Зловживання службовим становищем та підробка документів
У лютому 2023 року вже Підгайцівська сільська рада вирішила вкотре подрібнити землю і виготовити проекти землеустрою на 104 земельні ділянки, по 10 соток кожна, для того, щоб продати на земельних торгах.
– Погодження ніякі не треба було в лісівників брати? Це ж ніби лісовий фонд, – запитуємо у Підгайцівського сільського голови Юрія Семенюка.
– Там начебто земля наша. Як розробляли люди документи, то наче не було ніяких питань. Але прокуратура тепер інакше бачить. Я не знаю, чесно кажучи. Не готовий вам сказати, бо я третій місяць не ходжу на роботу, я відсторонений.
– А чому вирішили продати цю землю? Її ж ніби збиралися надати військовим, сім’ям загиблих.
– З 2022 року, після введення воєнного стану накладений мораторій по Україні на безоплатне виділення землі і за це зараз немає що говорити. Кажуть, що після війни вже ніхто не буде нічого давати, все буде йти на торги.
Документи на 104 ділянки виготовило підприємство ТОВ «Гео-Лендс» і їх почали вносити в реєстр. Але рухи із землею помітили правоохоронці і розцінили такі дії одразу за двома статтями кримінального кодексу: зловживання службовим становищем та підробка документів.
«Новоствореним ділянкам безпідставно змінено цільове призначення для індивідуального дачного будівництва. Вищевказане свідчить про те, що службові особи Підгайцівської сільської ради та ТОВ «Гео-Лендс» внесли недостовірні відомості до офіційних документів в частині належності вказаних земельних ділянок на правах комунальної власності Підгайцівській сільській раді, в той час як вказані землі фактично є землями лісового фонду, та перебувають у користуванні філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України», – йдеться в ухвалі суду про арешт ділянок.
Військове містечко зачищають від дерев?
На території колишнього військового містечка руйнуються будівлі – відвалюється цегла, в декотрих спорудах завалився дах.
На місці працює техніка комунального підприємства Підгайцівської сільської ради. Чоловіки у спецодязі ріжуть дерева.
Як розповів на місці один із робітників, пиляти дерева та розвозити їх бюджетним установам на дрова для опалення – це вказівка сільської ради.
«Нас прислали, ми роботяги. Казали крім дуба різати все, ми ріжемо. З нічого не різали б ліс, правда? Якісь документи значить є. А те, що дачі тут будуть, я не чув, але в наш час можливо все!», – розповів працівник Юрій.
Зі слів керівника відділу благоустрою Підгайцівської сільської ради Валерія Кузьмича, рішення про знесення дерев, як аварійних, ухвалив виконком сільської ради ще 2022 року. Згідно з документами, видаленню підлягає 259 дерев, які ростуть на території військового містечка.
– З лісівниками це не погоджували? – запитуємо.
– Ні. Лісники, коли ми перший день туди приїхали технікою і почали різати, то з’їхалися до сільської ради. Отут стояло їхніх 6 машин. Всі приїхали, людей 10, розбиратися, чого ліс ріжемо. Але коли сіли, розібралися, то вони вибачилися і гарно поїхали, – каже в.о начальника відділу благоустрою Підгайцівської сільської ради Валерій Кузьмич.
– Ця територія розрахована під будівництво для військових, ми її просто готуємо до того.
– Нам відомо, що ці ділянки арештовані. Їх збиралися продавати через аукціон.
– Ні, ні! – відповів в.о начальника відділу благоустрою Підгайцівської сільської ради Валерій Кузьмич.
Як сталося, що замість лісу будуть дачі: думка експерта
Випадки, коли лісові угіддя виводять із держлісфонду – це не рідкість в Україні, каже природозахисник, керівник експертного відділу ГО «Українська природоохоронна група» Петро Тєстов.
Каже, що згідно з матеріалами слідства, 2006 року Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства погодило передачу в оренду цих земель, значить на той час це точно був держлісфонд.
З його слів, до 2013 року громади часто користалися прогалинами у законодавстві.
«Користувалися громади тим, що у лісівників не були внесені їхні землі в Державний земельний кадастр, і відповідно реєстрували їх на себе. Чому вони цим користувалися, бо згідно з Лісовим кодексом, право лісгоспів на землю, поки воно не реєструється в кадастрі, підтверджується лише так званими матеріалами лісовпорядкування. Ну, і відповідно по цьому зараз формується судова практика», – каже Петро Тєстов.
Також, зі слів Петра Тєстова, за наявними в доступі документами, з 2012 року ділянка лісу вже була виведена із держлісфонду.
Незрозумілим залишається лише той факт, що Поліський лісовий офіс не відстоює своє право на лісові угіддя. Інакше, як пояснити, що посадовці так і не відповіли на питання «Сили правди» про те, чи були ці 20 гектарів лісом? Невже вони дійсно не знають?
Традиційно відмову коментувати аргументують тим, що ця інформація відома лише їхнім попередникам.
Нагадаємо, раніше Центр журналістських розслідувань «Сила правди» розповідав про те, як на березі озера Світязь приватизували частину землі лісгоспу і на ній виросли маєтки людей з оточення колишнього очільника Поліського лісового офісу Олександра Кватирка.
Цей матеріал виготовлено Центром журналістських розслідувань «Сила правди» в рамках проєкту «Підтримка незалежного розслідувального медіа у Волинській області», що реалізується за підтримки організації «Людина в біді» («People in Need»)
