Журналістка Центру журналістських розслідувань «Сила правди» Наталія Тарковська долучилася до Збройних сил України два роки тому. Зараз Наталія аналізує цивільне середовище, налагоджує взаємодію з представниками влади та громади в інтересах підрозділу. Займається організацією та координацією заходів, спрямованих на досягнення мети національного спротиву. У її роботу входить і організація соціальної підтримки військовослужбовців, які отримали поранення, а також сімей загиблих.
Про свій шлях від журналістки до військовослужбовиці Наталія Тарковська розповіла представниці ІМІ у Волинській області.
У Наталії вісім років досвіду роботи в медіа. Вона працювала у регіональних виданнях «Буг», «The Sumy Post», газета «Панорама», «Sumy Today» і в Центрі журналістських розслідувань «Сила правди». У журналістику потрапила випадково, ще студенткою після розмови з друзями. Каже, так і відкрила своє я, де можна в повну силу застосувати загострене почуття справедливості та бажання про це говорити.
У сім’ї Наталії всі військові. Тато загинув при виконанні службового завдання, коли їй було шість років. Мама вже 12-й рік служить в ЗСУ. Дядько віддав армії 25 років. Наталія каже, що мама не здивувалась її рішенням долучитись до ЗСУ. А от бабусі Наталія приблизно пів року не говорила, що вона вже в армії.
«Мені здається, що не знайшлося тієї людини, яка була б дуже здивована, коли дізналися про мою службу в ЗСУ. Можу припустити, знаючи мій характер, це було для всіх очевидним рішенням», — поділилася Наталія.
Наталія каже, що служба в ЗСУ змінила її життя.
«Коли ти серед таких же людей, які хочуть перемоги, це змінює і свідомість, і ставлення до стану речей. У мене своя інформаційна бульбашка, де ми всі шукаємо засоби, а не відмовки, чому не виходить виконати те чи інше завдання. Ми всі працюємо на результат, а не відсиджуємо свої роки, і чекаємо, коли хтось розумніший, кращий, доросліший все «порішає», — говорить вона.
Наталка вважає, що зараз вона там, де максимально корисна для перемоги. Завдяки службі в ЗСУ по-іншому почала ставитись до життя.
«Головне жити зараз, а не відкладати на потім. Це розуміння практично руйнує мій синдром відкладеного ідеального, як я думала колись, життя», — розповідає Наталія.
Знала, що буде повномасштабна війна
Медійниця готувалась до армії не лише фізично, а й морально: бігала на довгі дистанції, молилась, щоб бути в ресурсі серед людей.
«Я молюсь не для того, щоб мені було добре, а для того, щоб бути доброю», — каже дівчина.
Вона розповідає, що їй не доводилося стикатися з упередженим ставленням щодо неї в армії чи з сексизмом. А ще говорить, що відчувала — повномасштабна війна Росії проти України буде.
«Це наче витало в повітрі, а потім, коли я почала працювати журналісткою, підтверджувалось очевидними фактами. Чесно кажучи, я чекала повномасштабної війни в 2021, але тоді стався коронавірус. Я все своє свідоме життя морально готувалась до війни. Не просто думала, а знала про це точно, мабуть, з самого дитинства. Мені снилась війна постійно», — розповідає вона.
Можливість аналізувати інформацію — найбільший меч
Війна допомогла зрозуміти журналістці і війсковослужбовиці багато речей. Одна з них — важливість детоксу від соцмереж і новин.
«Можливість аналізувати інформацію — це найбільший мій меч. Для когось це чітке планування операцій або фізична форма, для мене — фільтрування інформації та розпізнавання фейків, можливість мислити критично. Це зберігає мій внутрішній стан цілісним. Єдність — найважливіше за все. Сенси — найважливіше за все. Саме тому Росія інформаційно по цьому б’є. Почитайте книгу «Броньований розум» Костянтина (Valde) Ульянова. Ви зрозумієте, про що я. Найперше, що необхідно нам всім запам’ятати — війна почалась з інформаційної складової, а потім — вийшла у фізичний простір танками та піхотою. Надзвичайно важливо свою інформаційну бульбашку формувати самостійно, не залежати від постійного потоку неперевіреної неструктурованої інформації», — говорить вона.
Тарковська читає новини і отримує інформацію з видань, які входять до так званого білого списку Інституту масової інформації і не формує свій світогляд з телеграм-каналів.
«Зараз дуже важко залишатися сконцентрованим під голкою дофамінових свайпів, але взяла за правило споживати соцмережі 15 хвилин на день. Якщо хочу більше — роблю свій контент. Не виходить — чищу галерею в мобільному. Все одно це краще, ніж «їсти все сміття, що валяється» у стрічці новин», — додає вона.
Захисниця каже, що їй хочеться, аби було більше критичного аналізу та підсумків за роки війни. Наприклад, як це робить журналіст і телеведучий Данило Мокрик на своєму YouTube-каналі «MokRec».
Їй не вистачає аналізу інформаційних кампаній РФ, зокрема, як вони вплинули на українське суспільство. Окрім цього, вона мріє, аби людей навчили не вірити коментарям в інтернеті, розпізнавати боти та створені штучним інтелектом сторінки, щоб люди дбали про інфогігієну та запроваджували такі уроки в школах. А ще хоче, аби було більше протидії російській дезінформації, щоб краще та більше працювала інформаційна оборона України проти Росії.
Військова наголошує, що задля збереження державності треба більше працювати з молоддю, аби вона чітко розуміла її цінність.
Мая Голуб, регіональна представниця Інституту масової інформації у Волинській області
