Близько ста працівників Ковельської виховної колонії потрапили під скорочення через прийдешнє розформування установи. Вихованців вже перевели до останньої чинної колонії для неповнолітніх в Україні. А от скорочені працівники, яким пообіцяли нові місця, залишилися ні з чим.
Попри те, що вакансії для ковельських офіцерів були, отримали їх, схоже, «обрані». Окремі дії керівництва колонії суд вже визнав незаконними. Проте рішення установа ігнорує.
Центр журналістських розслідувань «Сила правди» простежив за судовими процесами, поспілкувався зі скороченими працівниками та керівництвом колонії і дізнався, чому ситуація зайшла у глухий кут.
«Їм буде запропонована робота»
«Уявіть собі, що таке сто людей для Ковеля. А сто людей для Ковеля, які втратили роботу?», — говорить правозахисниця Юлія Петрук.
Жінка представляє у суді інтереси одразу трьох колишніх працівників колонії. Всі вони намагаються довести, що їх звільнили з порушенням установлених правил — перейти на інші посади в інших установах не запропонували, хоча така можливість була. Дві справи виграти вже вдалося. Тепер колонія має поновити обох працівників і виплатити їм грошові компенсації у розмірі зарплат, які вони не отримали за той час, що були звільненими. На розгляді остання справа.
«Відповідач міг би вжити заходів щодо працевлаштування Позивача в порядку переміщення його на іншу посаду в структурі Департаменту з питань виконання кримінальних покарань з підстав, зазначених у статті 65 Закону України “Про Національну поліцію”», — каже Юлія Петрук.
Правозахисниця показує фрагмент інтерв’ю заступниці міністра юстиції, де та говорить про майбутнє розформування колоній. Олена Висоцька на відео розповідає, що 6-го липня 2020-го комісія з оптимізації установ виконання покарань прийняла рішення розформувати вісім виховних колоній. Це має зменшити поточні та капітальні видатки на утримання великої системи кримінально-виконавчої служби.
«Засуджені будуть переміщені до інших установ виконання покарань, як правило, з кращими умовами утримання. Незабаром персонал цих установ буде звільнений. Їм буде запропонована робота у найближчих установах, або у міжрегіональних управліннях міністерства юстиції», — заявила Висоцька.
Отож, крім Ковельської виховної колонії під консервацію потрапили також Черкаська виправна колонія №62, Дергачівська виправна колонія №109, Жовтоводська виправна колонія №26, Ігренський виправний центр №133, Чорноморська виправна колонія №74, Ширяївський виправний центр №111 та Устинівський виправний центр №37.
Ковельська виховна колонія почала працювати ще у 1966-му році. Саме тут неповнолітні західної частини України відбували покарання за різні злочини. Починаючи крадіжками і закінчуючи вбивствами. Засуджені потрапляли сюди з 14 років. А коли досягали повноліття, їх переводили у в’язниці для дорослих або могли залишити в колонії до 21 року, якщо таке бажання виявляли самі вихованці.
На базі установи працювали школа та професійно-технічне училище, де вихованцям пропонували здобуття восьми професій за власний рахунок або спонсорські кошти.
Загалом колонія розрахована на 160-170 засуджених. До моменту переведення засуджених в іншу колонію їх залишилося 23. Працювали в установі 124 людини, серед яких як офіцери-вихователі, так і медики, кухарі та інші працівники. Запропонувати нові посади мали саме виховательському складу.
Всім або нікому: кому говорили про вакантні посади?
Тепер вже колишній інспектор з фізкультурно-спортивної роботи Павло Чечелюк працював у Ковельській виховній колонії з 2003 по 2007 рік. Згодом перевівся на нове місце, а у 2019-му повернувся працювати у колонію. За рік відбулось скорочення. Оскільки до пенсії службовцю лишалося всього два роки, у черзі на пропонування нових посад він мав би бути одним з перших, але жодних пропозицій не отримав.
«Спочатку були чутки. Це було десь у березні. Літом стало відомо, що вже точно у жовтні-листопаді колонію закриють. А вже у вересні нас попередили про скорочення штатів. І 3-го листопада нас запросили у відділ кадрів, ми розписалися, нам повіддавали трудові книжки і, як кажуть, удачі», — пригадує Павло Чечелюк.
Його колишній колега Тарас Кузьмич, який також потрапив під скорочення, додає, що оскільки в Міністерстві юстиції пообіцяли, що людей переведуть, а не просто звільнять, працівники чекали на пропозиції нових посад.
У листопаді 2020-го Павло Чечелюк, Тарас Кузьмич та ще один експрацівник колонії Сергій Кедич подали на установу до суду, аби їхні звільнення визнали протиправними. У своєму відзиві представники колонії заявили, що жодних вказівок щодо переведення працівників в органах Державної кримінально-виконавчої служби від Мін’юсту не було і про вакантні посади керівництво колонії нічого не знало.
Проте у відповіді на запит захисниці позивачів у міністерстві відповіли, що ще 28 вересня надіслали у колонію лист з переліком вільних посад для доведення до особового складу. Загалом посад було 26. У підсумку на них призначили 22 атестованих осіб та 4 вільнонайманих працівників. Надсилали і лист з переліком посад у інших установах, що підпорядковуються Мін’юсту.
Всіх працівників колонії з переліком посад так і не ознайомили. На одному із судових засідань у справі Павла Чечелюка представник колонії Сергій Самойленко заявив, що лист від Мін’юсту дійсно був, але оскільки носив рекомендаційний характер, його фактично проігнорували.
«Наша кадрова служба отримувала лист від ЗМУ (Західне міжрегіональне управління, — авт.) з інформацією про наявні вакантні посади в інших установах, але вважаємо, що він носить рекомендаційний характер, тому не виконувався», — сказав Сергій Самойленко на засіданні 19 березня, тим самим спростувавши слова з відзиву колонії.
Також він заявив, що керівництво колонії самостійно обирало, кому запропонувати вакантні посади. Але за якими критеріями відбувався цей відбір, пояснити так і не зміг, посилаючись на те, що жодних законів чи постанов, які прописували б таку процедуру, немає.
Як говорить представник колонії та самі позивачі, звільнюваним працівникам не говорили про вакантні посади ані в новому штаті колонії, що працюватиме до її остаточної консервації, ані в найближчих установах, що підпорядковуються Мін’юсту.
Але начальник колонії Юрій Філаретов говорить інше – мовляв, всім працівникам розповіли про вакантні посади і в межах колонії, і в найближчих установах.
«На сьогоднішній день нам був доведений новий штат після консервації. Це 26 чоловік. Люди з цим були ознайомлені. А стосовно інших колоній ми як юридична особа підписуватись не можемо. Тому пропонувати людям посади в інших установах ми не мали ніякого права, ніякої підстави. Хоча з управління приходив до відома лист, що от в таких-то колоніях… Ну і в усній формі людям було доведено, що в Західному регіоні є стільки-то установ і є вільні такі-то посади. Це все, що я вам можу розказати», – розповідає Юрій Філаретов.
Ігнорувати і оскаржувати, – подальші плани колонії
Аналогічних позовів проти інших колоній, в яких працівники також потрапили під скорочення через майбутню консервацію, немає. Тож прецедент ковельської установи перший в Україні.
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Руслан Денисюк 1-го квітня 2020-го року прийняв рішення на користь звільненого з роботи в колонії Павла Чечелюка. У те, що про вакантні посади працівникам розповіли усно, суд не повірив, тож визнав дії колонії протиправними і зобов’язав керівництво поновити чоловіка на посаді інспектора з фізкультурно-спортивної роботи і виплатити йому компенсацію у розмірі 60 873 гривень.
А вже 12 квітня суддя Андрій Ксензюк прийняв аналогічне рішення у справі Тараса Кузьмича і зобов’язав колонію поновити його на посаді вихователя відділу соціально-виховної та психологічної роботи і також виплатити компенсацію у розмірі 54 783 гривень.
Попри те, що рішення підлягають до негайного виконання, колишніх працівників найближчим часом поновлювати не збираються. Начальник колонії говорить, що подаватиме апеляцію, тож виконувати рішення суду не буде.
«Його не поновлювали, оскільки ми будемо подавати апеляцію, це раз. А друге, суд постановив поновити його на посаді, на якій він був. Таких посад у нас зараз на сьогоднішній день немає. Він був на посаді інспектора зі спортивно-фізкультурної роботи із засудженими. Засуджених немає — такої посади немає. На яку посаду ми його маєм поновити?», — каже Юрій Філаретов.
Але останнє питання очільника колонії захисниця позивачів називає риторичним і підкреслює — рішення підлягає до негайного виконання.
«Поновлення на посаді відбувається не станом на сьогодні (як зазначає Філаретов), а станом на 4.11.2020 року. Звернення до апеляційного суду не звільняє керівництво ДУ “Ковельська виховна колонія” від обов’язку виконання рішення в цій частині. Якщо вони не знають процедуру поновлення, нехай звертаються в Мін’юст або в ЗМУ за відповідними роз’ясненнями», — коментує Юлія Петрук.
Зараз Ковельська виховна колонія продовжує працювати попри те, що більше не утримує вихованців. За словами начальника установи, досі невідомо, коли її законсервують остаточно. Так само невідомо, чи запропонують вакантні посади працівникам, які залишилися, у інших установах.
Згодом законсервовані колонії Міністерство юстиції планує продати. Але скільки часу займе цей процес, передбачити наразі не можна.
Матеріал підготовлено Центром журналістських розслідувань «Сила правди» в рамках проєкту підтриманого National Endowment for Democracy