Пів тисячі згадок про кандидатів у депутати та на мерські крісла за три тижні. Саме стільки рекламних інтерв’ю політиків, їхніх оголошень, привітань та закликів обирати справжніх професіоналів нарахували журналісти «Сили правди» у волинських газетах за останні двадцять днів до місцевих виборів.
Якщо у перший тиждень вересня на 21 газету можна було нарахувати лише 45 публікацій з ознаками політичної реклами, то в останній тиждень перед виборами, таких було вже щонайменше 177.
Центр журналістських розслідувань «Сила правди» підготував четвертий, заключний огляд передвиборчої волинської друкованої преси, в який увійшла 21 газета, з яких 5 – обласного значення і ще 16 – районного. Оскільки декілька газетних номерів за останні тижні так і не надійшло, у вибірку увійшло 59 випусків замість 63.
Що ми шукали? Новини й репортажі про політиків і партії, де про них йдеться виключно у позитивному світлі, політичні звернення, іміджеві інтерв’ю, привітання та решту матеріалів про політику, у яких не дотримано принципу балансу думок і відокремлення фактів від суб’єктивних суджень.
Такі матеріали містять ознаки реклами і вимагають відповідного маркування. Тобто в заголовку або біля нього має бути напис «Реклама», «На правах реклами» чи «Політична агітація». Якщо цього немає, текст прирівнюється до джинси – прихованої реклами, яка є грубим порушенням журналістських стандартів. Часто статтю розміщують у рубриці, яку видання позиціонує як рекламну і вказує про це на останній сторінці дрібним шрифтом, проте таке маркування не є належним і не відповідає вимогам українського законодавства.
Політично-геометрична прогресія газетної реклами
Ближче до фінішу передвиборчої гонки охочі отримати заповітні мандати активізувались – їхні імена, гасла та номери у бюлетенях почали майоріти з більшості газетних сторінок. Деякі журналісти писали колонки про те, як вони втомились від політики, а окремі газети навіть зверталися до читачів з перших шпальт із вибаченнями «за засилля політичної реклами» та обіцянками, що скоро все закінчиться.
І вибачатися, судячи з підрахунків «Сили правди», було за що. За 20 днів до дня першого туру місцевих виборів, з 5 по 25 жовтня, у 59 випусках волинських районних та обласних газет було 472 публікації з ознаками політичної реклами.
З них відповідно маркованим було близько 20% (91 матеріал). Тобто біля заголовку було вказано, що це реклама. Ще 118 публікацій (25%) спробували маркувати, але зробили це не дуже вдало – тексти розмістили у рубриках на кшталт «Вибори 2020», «Політика» і так далі, а на останніх сторінках зазначили, що до цих рубрик потрапляють платні матеріали. Найбільше – 173 тексти (36,6%) – не містили жодного маркування політичної реклами чи агітації, себто їх газети подали як повноцінні журналістські матеріали, хоча баланс думок у них було складно знайти…
Окрім цього, зафіксовано 65 привітань від політиків з різними державними, професійними та релігійними святами. Мали місце і політичні оголошення, що складалися переважно з фото кандидата та заклику підтримати його на виборах. Таких публікацій нарахували 25.
Тут варто пригадати ціни на політичну рекламу. Як з’ясувала «Сила правди», один матеріал на всю шпальту політикам на минулих виборах обходився від шести до дванадцяти тисяч гривень залежно від газети, сторінки, якості друку та навіть дня, у який виходить номер.
«За майбутнє» допомагає кожному
Саме так можна коротко описати 20 днів до виборів, якщо опиратися на матеріали з волинських газет. У попередніх оглядах місцевої преси «Сила правди» розповідала про численні обіцянки кандидатів у депутати змінити Волинь на краще, про самопроголошених господарників та аномальну кількість професіоналів. Ближче до виборів партії теж не зраджували своїм стратегіям – одним йшлось про ремонти, іншим про єднання.
Найчастіше на шпальтах волинських газет з’являлися представники політичної партії «За майбутнє». Це чи не єдина політсила, яка не лише знайомила виборців з кандидатами в депутати місцевих рад, а й активно нагадувала про народних депутатів від області, що приєдналися до партії і теж балотувались до Волиньради та Луцькради. Та, отримавши потрібні голоси, ані Ірина Констанкевич, ані Ігор Гузь, ані Вячеслав Рубльов, ані Степан Івахів, ані очільник «За майбутнє» Ігор Палиця мандати нардепів вирішили не здавати і просто поступилися місцями готовим працювати на регіональному рівні колегам.
Що стосується розподілу газетних ролей, то Ірина Констанкевич активно вітала читачів з різними святами і час від часу коментувала питання освіти, як от в матеріалі «Майбутнє профтехосвіти: як створити умови для молоді та залучити бізнес» в газеті «Твій вибір». Її колеги Ігор Гузь та Вячеслав Рубльов теж не відставали у привітаннях і переважно ставали героями новин про відремонтовані школи, дороги, амбулаторії і так далі. З обов’язковою приставкою «за сприяння» перед своїми іменами.
Та якщо троє нардепів з’являлися переважно в газетах, які виходили на їхніх округах, то Ігор Палиця географією регіону обмежувався мало. За тиждень до виборів політик з’явився у десятьох з сімнадцяти проаналізованих газетах. Зокрема, у інтерв’ю «Ігор Палиця: “Бездіяльність МОЗу та Кабміну – це вбивство українців”» лідер партії гостро критикує міністра охорони здоров’я і за сумісництвом свого кума Максима Степанова, та розповідає про ініційовану партією відставку посадовця.
«Сила правди» вже писала про те, як саме відбувався збір цих підписів і заодно – деяких персональних даних лучан.
Активно «За майбутнє» перед виборами просували і новину «Чат-бат “Не сама” допоможе одиноким мамам, буде корисним для всіх батьків». За два тижні до виборів публікація з’явилася щонайменше у 13 газетах. Загалом медійна кампанія партії була чи не найактивнішою. Результат – члени партії сформували найбільші фракції у Волинській обласній раді (22 мандати) та Луцькій міській раді (13 мандатів). А мером Луцька став Ігор Поліщук, теж член «За майбутнє», хоча в період з 5 по 25 жовтня з’явився на сторінках друкованої преси лише чотири рази.
«Батьківщина» – команда, що стабільно залишається «останньою надією»
За лічені дні до виборів наростила агітаційні обороти в газетах і «Батьківщина». Та тут нічого нового – все ті ж спроби запевнити, що це єдина команда, яка дійсно знає, як краще та натхненні іміджеві інтерв’ю окремих кандидатів. Зі шпальт мінімум 16 волинських газет партія намагалася запевнити, що «”Батьківщина” – єдина команда, яка може підняти Україну на вищий рівень життя».
Текст, судячи з авторства, є зверненням до народу голови партії Юлії Тимошенко. Вона називає наші дні процесом «новітньої колонізації України», українців – «змученими попередніми п’ятьма роками приниження», а президента Зеленського – особою, чий образ «створений штучно проплаченими інформаційними технологіями». Сам же факт, що президентом обрали саме Зеленського Тимошенко окреслює у своєму зверненні так: «Це не ваша помилка – вас просто жорстоко обманули».
Не скупилися «батьківщинівці» і на інтерв’ю у газетах. Зокрема, кандидати в депутати розповідати, що мають план, як врятувати українське село, що ніхто крім нас не змінить наше життя на краще, що їхня команда найсильніша і так далі. Зрештою, така риторика спрацювала – за результатами голосувння «Батьківщина» розділила з «ЄС» друге місце за кількістю здобутих мандатів у Волинській обласній раді. «Європейська Солідарність» у газетах з’являлася рідше.
Менш активні, але теж завзяті
Публікації про решту партій та їхніх кандидатів напередодні виборів з’являлися не так систематично і масовано. Більш-менш регулярно у газетах з’являлися тексти про стратегію та здобутки «Свідомих». Їх можна було побачити з початку вересня. А вже напередодні виборів Андрій Покровський звітував зі сторінок друкованих видань про те, що зробив за п’ять років депутатства в Луцькраді.
«Європейська Солідарність» рекламувала саму партію здебільшого в період проведення партійних конференцій, далі кожен був сам за себе – одиночні інтерв’ю та персональні передвиборчі програми. Найчастіше до виборців з газетних шпальт мовила Юлія Вусенко.
«Свобода» за місяць до виборів почала частіше публікувати списки своїх кандидатів у різних газетах. Також впродовж трьох тижнів у різних друкованих виданнях з’являлися різні матеріали з основним посилом, що «Свобода» – це «ті, хто тримає слово».
Не дуже активними на волинських шпальтах були і представники «Слуги народу». Їхній висуванець на посаду мера Луцька Роман Бондарук спростовував інформацію, яку поширювали про нього окремі медіа. Зокрема, стаття «Не змогли розчистити бульдозером, пустили проти мене інформаційний каток» у медіа з’явилась тричі. Також у трьох газетах журналісти помітили матеріал «Європу в кожен дім». Давав Бондарук і інтерв’ю, та один текст у різних газетах майже не дублював.
Користався своїм службовим становищем головний редактор газети «Твій вибір» Тарас Хотимчук. Ще до оголошення про намір балотуватися у депутати від «Слуги народу» він активно писав блоги на суспільно-дражливі, зокрема й про політику. А перед виборами на сторінках газети Хотимчука виходили інтерв’ю з ним же. Результат – мандат депутата Луцької районної ради.
Отож, в останній тиждень перед виборами кількість матеріалів з ознаками політичної реклами, сягнула числа 177. З них відповідно маркованими були лише 38 (21%). А вже у наступних випусках газет журналісти «Сили правди» нарахували лише 24 такі публікації, серед яких були подяки за довіру та поодинокі привітання зі святами, які після виборів стрімко втратили актуальність.
Нагадаємо, що відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» політична реклама – інформація у будь-якому вигляді, поширена в будь-якій формі, яка має на меті популяризацію діяльності політичної партії (організації партії), привернення уваги до діяльності політичної партії (організації партії) та її позиції щодо питань загальнодержавного (місцевого) значення. До політичної реклами належать також використання символіки або логотипів політичних партій (організацій партій), повідомлення про підтримку політичною партією (організацією партії) видовищних чи інших публічних заходів або привернення уваги до участі у таких заходах політичної партії (організації партії).
Згідно із частиною 3 статті 9 Закону України «Про рекламу» інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, в якому привертається увага до конкретної особи та який формує або підтримує обізнаність та інтерес читачів щодо цієї особи, є рекламою і має бути вміщений під рубрикою «Реклама» або «На правах реклами». Частина 5 статті 9 цього Закону забороняє приховану рекламу, а прихованою рекламою відповідно до статті 1 Закону є інформація про особу в програмі, передачі, публікації, якщо така інформація слугує рекламним цілям і може вводити в оману осіб щодо дійсної мети таких програм, передач, публікацій.