Ігор Поліщук майже місяць тому з доволі комфортним розривом переміг на виборах міського голови Луцька. Хоча його опоненту Богдану Шибі вдалося скоротити розрив із 20% до близко 9% і виграти частину дільниць, загалом Поліщук виграв більше 5000 голосів. Новий статус покладає на нього значно більше відповідальності за розвиток міста, особливо після значної кількості конкретних обіцянок, даних під час виборчої кампанії.
У першій частині інтерв’ю, записаного 4 грудня, ми говоримо про його мерські амбіції, методи передвиборчої боротьби, меседжі, а також післявиборчі домовленості та кадрові рішення.
– Вперше депутатом Луцької міської ради ви стали в 2013-у році, а про ваше балотування на посаду мера вперше заговорили у 2017-у. Коли конкретно у вас з’явилася амбіція бути міським головою і коли ви для цього знайшли підтримку?
– У 2017-у і з’явилися такі амбіції. Це був непростий час в місцевому самоврядуванні. В нас в місті Луцьку була зміна влади, зміна управлінської команди в міській раді і я якийсь час був виконувачем повноважень міського голови, секретарем міської ради. Тоді ми почали реалізовувати численні проекти та ідеї в місті, я побачив перспективу реальних змін, можливість запровадження нових підходів до роботи та серйозних проектів. Напевне, тоді і з’явилася вперше ця думка.
– Тобто якби в 2017-у раптом призначили вибори, також би ви балотувались?
– Не виключено.
– А як ви в команді вирішуєте, хто буде балотуватися? Ясно, що без вашої волі ніхто вас не висунув би. Але зрозуміло, що у вас би не вистачило грошей на таку виборчу кампанію, яка у вас була.
– Вирішували командою. Ті люди, які мене підтримують. Ми і тоді вирішували командою, і зараз такі рішення теж приймаємо командою однодумців з огляду на численні обставини.
– Якщо говорити за виборчу кампанію, хто генерував ідеї та приймав рішення у вашому штабі? Хто придумав білборди із Поліщуком та Палицею? Хто вирішив повісити приховану рекламу в день виборів?
– Загалом, це була командна робота. Багато допомагав мій товариш Олександр Віталійович Товстенюк.
Велику частину я сам придумав. Я розумів ще десь за рік, що ідуть вибори, готувався. Частково ідеї давали журналісти та медіа-працівники, які нам допомагали.
Напевне, ця кампанія не була якоюсь особливою і якихось екстраординарних і креативних рішень не було.
– Тобто ви розуміли, що вам не треба придумувати велосипед, щоб виграти?
– Я ішов на вибори і моїм меседжем було таке: я не дозволив собі сказати жодного поганого слова про будь-кого із опонентів і спирався на ті результати роботи і на ті нові підходи у вирішенні проблем, креативні рішення, інновації, які були введені раніше. А ще розповідав, чим ми плануємо займатися в майбутньому.
Після виборів Зеленського, я думаю, що такі дуже креативні рішення або екстраординарна реклама має надзвичайно слабкий ефект, особливо коли це стосується місцевих виборів. Люди розумію, що вибирають команду, яка покликана вирішувати щоденні проблеми та займатися розвитком міста.
– “Аверс”, “Волинські новини”, медіа-група Палиці мала стосунок до вашого штабу? Ви ж наприклад були колись співвласником “Волинських новин”. Я питаю, бо ви то не сказали жодного поганого слова, але вони про ваших опонентів “сказали”, і дуже навіть багато.
– Я не маю права і не втручаюся в редакційну політику “Волинських новин” і “Аверсу”. Щодо таких матеріалів: на жаль, в мене не було часу відслідковувати, бо я займався переважно зустрічами із людьми.
– Скільки було зустрічей?
– Були такі дні, що в неділю починали із одного села о 12 годині, коли люди із церкви повертаються, і закінчували о 19 або 20 годині. Тобто десь сім зустрічей за день. Бували дні, що одна-дві зустрічі ввечері, адже я паралельно працював у міській раді й займався проблемами міста, а після роботи займався виборами. Думаю, що більше сотні зустрічей загалом.
Разом із тим була величезна кількість зустрічей не в період виборчої кампанії. Ми просто зустрічалися із мешканцями із приводу різних господарських питань, ремонту дворів, встановлення ІТП (індивідуальні теплові пункти, ред.) і люди висловлювали своє бачення із тих чи інших питань.
– А ви використовували це, аби показати, що робота міської ради це “зробив Поліщук”? Ваші опоненти якраз відзначали, що всюди, де щось ремонтують, з’являвся Поліщук. Якщо ви подивитесь коментарі, навіть напередодні цього інтерв’ю я збирав питання, люди не бачать вашої рутини і пишуть, що радник міського голови тільки сидів і постив в Фейсбуці.
– Якщо ми говоримо про такий серйозний проект, як встановлення ІТП, ми спочатку збирали збори, щоб побачити, як люди відреагують. Люди завжди на щось нове реагують із недовірою. Думають, що за цим проектом криється якийсь обман, а потім із них десь вираховують гроші. Тому ми збирали збори, щоб побачити реакцію людей. Тим більше, що перед виборами почали поширювати недостовірну інформацію, що це дуже невигідний для мешканців проект і ми надалі були змушені проводити збори, щоб це спростовувати. Для передвиборної агітації я такі збори не використовував. Я там жодного слова не казав за вибори.
– Але погодьтеся що у вас загалом стратегія така. Немає сенсу вам виходити казати: “Голосуйте за мене, бо я такий хороший”. Це ж так не працює насправді.
– Звичайно, не працює.
– Але чи ви погодитесь, що медіа-група Палиці та фонд “Тільки разом” допомогли перемогти вам і вашій команді?
– Так, звичайно.
– Перейдемо до роботи ради і кадрів. Поки я чекав у приймальні, виходив із кабінету Роман Бондарук (голова фракції “Слуга народу”, кандидат у мери Луцька від цієї партії, ред.). До першого туру були дуже жорсткі ролики з його боку. Говорили, що ви “занапастили” пологовий будинок, що ви “їдете бульдозером” на підприємців. Чи помирилися тепер? Як знайшли спільну мову?
– Хочу сказати, що ми і не сварилися.
– То це гра така була?
– Я взагалі не зважав на ці ролики. Мені було неприємно в одному моменті, коли використали ситуацію із пологовим у політичних цілях. А так на ролики я не реагую. Я фактично не дивився стріми Богдана Павловича Шиби, не дивився ролики Романа Бондарука та інших тому, що не вважав за потрібне і в мене не було на це часу. Я займався своєю справою, працював на роботі, а в позаробочий час — виборчою кампанією.
– Ну але хтось ж у вашому штабі, якісь аналітики дивились?
– Так, аналітики є, але немає необхідності аналізувати кілька роликів, які схожі за змістом і в яких немає нічого принципово нового.
А з Романом ми обговорювали роботу щодо ОСББ. Є такий Фонд енергоефективності (Державний Фонд Енергоефективності, – ред.), дуже цікавий напрямок, тому ми обговорювали можливості залучення ресурсів з цього фонду. Він як людина, яка давно цим займається, наступного тижня поїде в профільне міністерство і привезе новини щодо діяльності цього Фонду та можливості використання його ресурсів в Луцьку.
– Чи з усіма опонентами так гладко вийшло?
– Поки що із усіма. Одразу після того, як офіційно оголосили результати, ми зібралися із усіма керівниками фракцій, я ще раз підтвердив те, що я говорив під час виборів: в кожного є політична партія і ми нікого не змушуємо від неї відрікатися. Але міська рада — це не політичний орган. Якщо і є десь політика, то вона має бути навіть не на другому і не на третьому плані. Люди очікують від нас не політичних заяв, не гарячих дискусій на сесії, вони очікують, що їх проблеми будуть вирішені.
Той, хто прийшов за славою, може її отримати завдяки хорошим ідеям, конкретним проектам, завдяки конкретній роботі на окрузі та в місті в цілому. Вистачить слави на всіх.
– Але на першій сесії не вийшло без заяв і полум’яних виступів. На першій сесії, де розподіляли комісії, Аллу Надточій не обрали головою комісії. Ну і секретарем не став представник другої за розміром фракції “ЄС”. Чи не легше було б вам втілювати оцю “безполітичну” стратегію, якби ці “опозиційні” фракції були залучені.
– Ми ще не знаємо, опозиційні вони, чи ні, і наскільки вони опозиційні. Дізнаємось про це пізніше. Але коли ми обговорювали на засіданнях погоджувальної ради розподіл депутатів по комісіях, то мені здається, що я враховував максимум побажань, які були озвучені депутатами. Одну комісію очолив Олександр Іванович Лазука, депутат від “ЄС”. В інших комісіях є заступники та секретарі від опозиційних фракцій. Тому з комісіями я не бачу проблем. На засіданні погоджувальної ради щодо кандидатури Алли Надточій жодного слова не звучало. Це якесь бажання, яке виникло спонтанно.
– Перше урочисте засідання: не знаю, чи був у вас час слідкували, але наші читачі кажуть, що це було занадто помпезно і навіть прямо називають цей формат “совковим”.
– Можливо для когось і “совковим”. Я би сказав, що це був “традиційний” формат. Запросити представників духовенства і дати їм можливість виступити — це була моя ідея. Це люди, до яких прислуховуються тисячі лучан. Вони для багатьох є моральними авторитетами, тому не бачу проблеми в тому, щоб запросити їх для того, щоб привітати й сказати настановчі слова.
Щодо того, що відбувалося в Палаці культури: на жаль, в нас дуже маленька сесійна зала і якби ми проводили там перше засідання, то всі карантинні норми були би порушені, бо всі запрошені там би відповідно не могли поміститися. Це і старости, і голови ОТГ приєднаних громад, і журналісти, і багато інших людей, які мають стосунок до цього.
Я не вбачаю у цьому засіданні особливої помпезності. І не думаю, що це предмет для серйозного обговорення.
– Але висновки ви зробили? У вас же партія “За Майбутнє”. Трошки не узгоджується майбутнє і “традиційний” формат.
– Я би дуже хотів, аби той, хто критикує, люди сказали, як вони бачать формат першого урочистого засідання.
– Григорія Недопада обрали головою обласної ради. Як будете працювати без нього. Я чув від різних людей, дотичних до вашої команди, що він брав на себе багато адміністративної роботи.
– Безумовно, багато роботи виконував мій колега, навіть скажу, товариш, Григорій Недопад. Я щиро радий, що він став головою Волинської обласної ради. Тим не менш я думаю, що ми зможемо в майбутньому ще більше наростити темп і якість роботи.
– Нові заступники міського голови і старости. Як ви їх відбираєте, за якими принципами і чи може цей процес бути більш публічним? Зрозуміло, що ви радитесь із фракціями, але у деяких громадах щодо старост, наприклад, проводять збори, якось запитують в людей.
– Щодо старост у мене є бачення, бо побував у всіх приєднаних громадах. Не абсолютно у всіх селах, але у більшості. Із спілкування із людьми я сформував для себе думку, кого б вони хотіли бачити старостою.
Наприклад, на старосту Заборольського округу я буду пропонувати колишнього голову ОТГ Валерія Боярського, На Боголюбський старостинський округ зараз ще ідуть консультації, але теж є авторитетні кандидатури.
На Прилуцький старостинський округ я буду пропонувати колишнього голову Ківерцівської районної ради Олександра Гурського, який знає цю громаду і люди знають його. На старосту Жидичинського округу буду пропонувати попередню голову Галину Матвіюк.
Проблемним залишається Княгининівський старостинський округ. В зв’язку із останнім скандалом щодо виділення земельних ділянок окремі люди просто повелися непорядно…
– Кандидат на старосту повівся непорядно?
Так. Тому ми більше не розглядаємо цю людину і зараз шукаємо альтернативи.
Загалом будемо виходити із моральних та професійних якостей. Те ж саме щодо заступників. Їх чекає непроста робота і серйозні вимоги щодо роботи, публічності, спілкування із громадою. Щодо якості виконання своїх обов’язків та досягнення результатів. Ми будемо виходити на вищі стандарти публічності і не тільки будемо вести традиційний прийом громадян в ЦНАПі. Будуть і онлайн-прийоми, години запитань у Фейсбук під час прямих ефірів. Обсяг роботи також збільшується тому, що є приєднані громади. Там також є чимало проблем.
– Можете прізвища теж назвати?
– Ще ні. Попередньо — наприкінці наступного тижня (розмова записана 4 грудня, — ред.).
Другу частина інтерв’ю про ключові проблеми міста та їх вирішення читайте 9 грудня.
Розмовляв Антон Бугайчук
