Друга частина інтерв’ю із Ігорем Поліщуком присвячена більшості із ключових проблем міста: від перенесення Центрального ринку до очисних споруд і громадського транспорту. За роботу в цих галузях у попередньому скликанні він, як фактичне “обличчя” ради отримав як схвальні, так і критичні відгуки. Тим не менш, і в цьому скликанні Поліщук вже на першій сесії пообіцяв “сміливі рішення”.
Проте настрою Поліщуку і команді не додає бюджет. Напередодні нашого інтерв’ю він мав нараду із прем’єр-міністром, де почув, що міський бюджет точно втратить десятки мільйонів гривень. Тому, мовляв, “настрій у всіх не найкращий”.
– Заплановані прямі ефіри і прийоми громадян у Фейсбуці — це ваша реакція на запит про публічність, коли традиційні формати не працюють? Наприклад останні громадські слухання щодо генплану ледь не перетворились на балаган.
Але ми змогли виокремити із цього балагану раціональне зерно, зустрілися із мешканцями вулиці Львівської та прилеглих вулиць, де було найбільше претензій, почули їхнє бачення. Також зустрілися із мешканцями вулиці Супутника. За результатами зустрічі підготували лист до розробника Генплану і вказали на необхідність внесення цих змін. І генеральний план міста, який буде затверджуватися у січні, вже буде із цими змінами. 99% того, про що просили мешканці, буде враховано.
– Тобто ви готові “чути” людей навіть у форматі критики і крику?
Безумовно. З 2013 року до сьогодні я більше 10 000 людей прийняв на особистих зустрічах. Це не рахуючи людей, які на вулиці підходять запитують, або в соцмережах, на зборах у дворах та під час інших заходів. Дуже часто від людей можна почути критику і досить раціональну. Її треба брати до уваги і не треба думати, що тільки ти найрозумніший і найдосвідченіший. Дуже часто можна почути речі, які потім впровадити в роботі.
Є такі люди, які як тільки чують критику, то в них одразу вмикається захисний екран. Я вважаю, що вони втрачають можливості розширити свій світогляд та інакше дивитися на ті самі речі.
Звичайно, що є люди, які критикують для самоствердження або в інших цілях. Але це інша історія.
– Що ще враховуєте під час прийняття рішень? Один із напрямків, який зараз доволі популярний — робота із даними, щоб зменшити простір для суб’єктивного прийняття рішень. Як ви збираєте дані про те, чого справді хочуть лучани і які рішення будуть ефективними? Адже далеко не кожен підійде на вулиці, щоб сказати свою думку і не завжди треба слухати просто людей з вулиці.
Звичайно, ми працюємо із даними. У нас є служба “15-80”, куди щодня надходять сотні дзвінків, звернень щодо різних проблем. Ми аналізуємо ці звернення щодня.
Безумовно, що ми не можемо повністю покладатися на ці дані, тому що дзвінків та скарг на очисні споруди майже немає взагалі. Але ми знаємо, що їх треба робити тому, що фахівці вузькопрофільні і вони зробили висновок про те, що, якщо зараз ми не проведемо капітальну реконструкцію цих споруд, в нас буде катастрофа.
Така ж ситуація із транспортом. Дуже мало скарг надходить на те, що тролейбуси застарілі і віджили своє. Але ми розуміємо, що потрібно рухатися вперед, оновлювати рухомий склад і виживати маршрутки із нашого міста і тому реалізуємо проект із оновлення транспорту в місті.
Те ж стосується і капремонтів КНС КП “Луцькводоканал” і оновлення котелень ДКП “Луцьктепло”. Про важливість, стратегічність цих об’єктів згадують не усі, однак, якщо вони вийдуть з ладу серйозні проблеми будуть в усього міста.
І так з багатьма проектами. З особливо актуальних питань проводимо соцопитування.
– Виживати маршрутки чи приватних перевізників?
Маршрутки. Маленькі “Богдани”, які коптять, в яких жахливі салони, які перебувають на межі своєї експлуатації. Там вже кілометраж вимірюється мільйонами. В них немає ні кондиціонера, а часто й опалення, ні інших зручностей.
Якщо не буде форс-мажорів, ми отримаємо ще 29 тролейбусів кінця літа наступного року. Вони витіснять 70-80 маршруток із ринку перевезень. Також в перевізника “Санрайз” вже є 5 великих автобусів, якщо вони придбають ще 15, ми витіснимо ще 40 маршруток. Тобто на 110-120 маршруток просто будуть власники будуть шукати інше застосування. В результаті в місті залишиться 20-30 таких “Богданів”.
Ми першими в Україні втілили проект з переходу на безготівкову оплату. Будемо працювати, щоб і тут бути лідерами.
– Ви вже згадали за екологію. Давайте поговоримо про боротьбу із смородом. Коли прогнозують завершення проекту з модернізацію очисних споруд і як вирішуєте інші проблеми. Адже для Липлян і північної частини можливо сморід був звідти. Але для інших частин міста джерела були інші. Є ж недобросовісний бізнес. Наприклад, мені писали питання за спиртзавод, який зливає барду в каналізацію.
КП “Луцькводоканал” неодноразово перевіряв це підприємство протягом цього року і в минулому. Також перевіряла і Держекоінспекція. Виявлені певні відхилення від норми щодо окремих показників, однак на думку спеціалістів це не ті речовини, які можуть спричинити сморід. Однак, варто зазначити, що результати перевірки Держекоінспекції підприємство оскаржує в суді.
Загалом природа поширення цих запахів в місті неоднорідна. Треба комплексні рішення. В 2017 році були проблеми із заводом “Біопек”, в цьому році — ні. В цьому році було мінімум скарг із мікрорайону ДПЗ та прилеглих територій. Ми провели переговори із новим керівником цього заводу, вони вжили відповідних заходів. Поки що, судячи з відсутності систематичних скарг із вказаних мікрорайонів, завод працює так, що їх процес виробництва не створює значних проблем для громади. Однак, ми будемо тримати це питання на контролі.
Разом із тим під час обстеження прилеглих територій ми знайшли масу місць, де асенізатори просто зливали на поля відходи.У зв’язку з цим зверталися до керівників громад, на території яких це відбувалося, до Держекоінспекції. В результаті більшість таких місць ліквідована.
Повертаючись до очисних споруд. Ця проблема є не тільки в Луцьку. В Києві, в інших містах проблема та ж сама. В проектуванні та будівництві таких споруд був зроблений прорахунок. Вони знаходяться занадто близько до Луцька. Мулові карти знаходяться на відстані близько 1,5-2 кілометра по прямій до будинків на вулиці Яровиця. Коли є вітер, цей запах іде на місто.
В Україні ми будемо одними із перших, хто реалізовує цей проект. Більшість очисних споруд в Україні збудована в радянський період, і рано чи пізно із цією проблемою зіштовхнуться інші міста. Питання в тому, наскільки вони будуть це відчувати. Бо якби наші очисні були за 5 кілометрів від міста, то ми б не відчували так цей запах.
Вирішуємо локальні проблеми: поставили гідрозатвори на вулиці Стрілецькій, передбачили 500 тисяч гривень в бюджеті на наступний рік на вивіз мулу із мулових карт. Цей мул є одним із основних джерел запаху. Вже цього року змінили повітродувк, двигуни, встановили установку для додавання коагулянту, очистили біоставки вперше за 47 років існування очисних споруд, замінили багато обладнання. Всього виконали робіт та придбали обладнання на очисні споруди на суму більше, ніж 5 млн грн.
В результаті, наприклад, нещодавно спеціалісти робили аналіз води, яка стікає в Стир, і відзначили значне покращення якості. Ну і я опублікував фотографію, що лебеді повернулися на біоставки очисних споруд. Це гарний знак з точки зору екології.
– Друге питання екологічне, яке теж потребує догляду — сміття, зокрема звалище в Брищі.
Ми передбачили на бюджет розвитку в 2020 році 10 мільйонів гривень, розробили повністю проектно-кошторисну документацію щодо рекультивації існуючого полігону і нової черги сміттєзвалища. Документи пройшли всі необхідні процедури та громадське обговорення і дуже довго перебували на підписі в міністра екології. 30 листопада ми отримали затвердження проекту і відповідно оголошуємо тендер. Будемо передбачати кошти на відповідні роботи у бюджеті на наступний рік.
ЧИТАТИ ПРО СМІТТЄВИЙ ПОЛІГОН У БРИЩІ
Разом із тим, я знаю, що на загальнообласному рівні ведеться результативна робота щодо пошуку місця, де можна організувати нове сміттєзвалище на серйозній віддалі від населених пунктів. Звичайно, що працюємо і над побудовою сміттєпереробного заводу, однак без фінансування з державного бюджету і без співфінансування від європейських фінансових донорів, його збудувати надзвичайно непросто.
– А приватні інвестори?
Для приватних інвесторів зацікавленість в сміттєспалювальному заводі є в такому випадку, коли інвестор зможе продавати якийсь продукт, який буде виникати в результаті процесу переробки або спалювання сміття. Наприклад, він може продавати гарячу воду, нагріту від спалювання сміття. Але тариф на цю гарячу воду виходить такий, що люди просто відмовляться від неї. Сума інвестицій, яку необхідно вкласти, дуже велика. Для того, щоб цей проект був окупний, треба щоб була маржа і, відповідно, доволі високий тариф.
Ми серйозно займались реалізацією одного проекту на вулиці Карбишева, в нас є земельна ділянка, яку ми могли б розглядати під цей завод, але в межах міста розташовувати сміттєспалювальний завод і погоджуватися на високі прогнозовані тарифи ми не могли.
– Ви побажали депутатам нового скликання “сміливості” на першій сесії. Питання в тому, чи зберете ви голоси в новому скликанні за такі “сміливі рішення”, і які будуть ці рішення?
Сміливості треба буде багато, адже ми прийшли в самоврядування в непростий час. Однак, і в попередньому скликанні також потрібно було багато. Приймалися ряд рішень, які були дуже незручні для великого кола зацікавлених осіб. Наприклад, щодо комунального майна, коли ціна оренди значно зросла. Коли ми прийшли і почали працювати, аптеки орендували в лікарнях площу по 20-30 гривень за квадратний метр, а в середньому ринкова вартість становила 150-200 гривень за “квадрат”. Безумовно, що для когось рішення було невигідне. Але завдяки лише цьому рішенню на наступний рік ми вже плануємо надходження від комунального майна до 5 мільйонів гривень, а не ті копійки, які надходили раніше.
Щодо реклами (щодо підняття тарифу за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, — ред.) було непросте рішення. Ви пам’ятаєте, які тоді “війни” відбувалися. Але є результат. Було 3 мільйони надходжень, а стало 12 мільйонів. І всі працюють і багато операторів навіть оновлюють засоби зовнішньої реклами.
Непростою була реалізація системи безготівкового проїзду. На сьогодні ще жодне місто в Україні його не ввело. В нас теж було протистояння, було дуже непросто, сотні зустрічей і переговорів із перевізниками, “блокада” міста на кілька днів, але ми витримали цю напругу, шквал критики і подолали опір.
– Щодо Центрального ринку теж таке рішення? Якщо поглянути на виконання, вам ті бульодозери, які застрягли, потім сотні разів згадували.
Так, звичайно згадували. Не хочу повертатися до цього питання, нехай правоохоронці розбираються хто правий, а хто винний.
– Але залишається друга частина, обнесена шинами. Чи доведете це до кінця?
Прикладемо до цього усі зусилля.
– Куди переносити? Якщо ви поїдете на цей Новий ринок, побачите, що він за рік “не ожив” сильно.
Тому що не переїхали інші підприємці. Якби переїхали ті люди, які сьогодні лишаються, вони б значно посилили інтерес до цього ринку, він би “ожив” зовсім інакше. Розглядаємо варіант цього ринку, разом із тим розглядаємо ще інші можливі території, але не хочу говорити, які, щоб не перешкодили нам реалізувати ці плани.
Зараз ми пройшли по правій частині ринку всі інстанції. Верховний суд повернув на новий розгляд це рішення. Незабаром завершується розгляд цієї справи в Господарському суді Волинської області, буде рішення. Після нього будемо далі продовжувати.
Звичайно, хочеться іти шляхом переговорів, конструктивного діалогу. Але весь діалог з боку підприємців зводиться до: “залиште нас на цьому місці і не чіпайте, ми колись реконструюємо ринок”. Але багато з них навіть лінуються пофарбувати контейнери, де всюди іржа проступає. Про яку реконструкцію тоді можна говорити…
Перенесення ринку – це дуже важливий проект, багато хто недооцінює значення цієї площі для міста. Варто зазначити, що вже є й взаєморозуміння із “Волиньобленерго” щодо перенесення електропідстанції. Тому будемо працювати.
– Дві об’єктивні проблеми, які стримують “сміливі рішення” — пандемія коронавірусу і бюджет. Наскільки все серйозно тут?
Втрати від коронавірусу цього року — орієнтовно 200 мільйонів гривень. Це і недовиконання бюджету, яке все ще продовжується, і витрати на протидію ковіду та всі супутні витрати. Але ми бачимо,що витрати на лікарні були виправдані. В нас немає такої ситуації, як в інших містах, коли люди просто помирають і їх “швидка” не забирає, бо немає вільних ліжок з доступом до кисню.
В нас сьогодні орієнтовно 170 вільних ліжок з доступом до кисню. Ми маємо серйозний запас потужності, навіть якщо ситуація буде погіршуватися. Тому я вважаю, що наші рішення були правильними і немає такої ситуації, що люди лежать в коридорах і батько віддає сину доступ до кисню, а сам помирає.
Також ми вводили пільги для бізнесу, зокрема щодо оренди комунального майна, по сплаті за тимчасові споруди, щодо плати за розміщення реклами. Загалом десь 200 мільйонів гривень.
– А на наступний рік?
Бюджет буде дуже складний. Ми маємо дуже серйозний спад економіки в нашому місті та загалом в країні. Знизилась купівельна спроможність громадян, величезна кількістю людей звільнена з роботи чи переведена на неповний робочий день або меншу зарплату.
Разом із тим є такі суб’єктивні рішення, які приймає уряд та монобільшість у Верховній Раді, які погіршують й так непросту ситуацію. Наприклад, прийняли закон про звільнення забудовників від сплати пайової участі. Абсолютно лобістський законопроект, прийнятий на догоду забудовникам. Вона і так була не надто обтяжливою для них. Однак за ці кошти в місті можна було зробити чимало. Це дуже серйозна помилка, і ми втрачаємо 20 – 30 мільйонів гривень наступного року.
Разом із тим уряд пропонує забрати із місцевих бюджетів акциз на пальне. Для нашого міста разом із приєднаними громадами це близько 60 мільйонів гривень в цьому році.Також Верховна Рада прийняла закони, яким бізнесу надаються пільги і звільнення від окремих платежів за рахунок місцевих бюджетів. Для нас це ще 5 мільйонів орієнтовно.
Дуже серйозно зростає реверсна дотація, така незрозуміла виїмка коштів із місцевого бюджету. В нас вона була в цьому році 84 мільйони гривень, а на наступний рік прогноз — 100 мільйонів гривень. Пояснюють це тим, що начебто рятують таким чином фінансово неспроможні громади. Не знаю, чи це так, бо жодного разу не бачив, щоб звітували про ці витрати. Але для нас це теж дуже серйозне навантаження.
100 мільйонів гривень — це колосальні кошти. Це, наприклад, капітальна реконструкція проспекту Волі від вулиці Шопена до Київського майдану і реконструкція парку 900-річчя Луцька. Або це ремонт більше 20 прибудинкових територій.
Разом із тим дуже серйозно збільшилися витрати на утримання профтехосвіти. Цього року це було 82 мільйони. На наступний рік прогноз — 98 мільйонів гривень захищених видатків, на які ми не можемо вплинути.
Ось такі абсолютно непродумані кроки щодо вилучення із коштів місцевого бюджету негативно позначаються на житті й розвитку громади. Сьогодні в нас була нарада міських голів обласних центрів зі Прем’єр-міністром України та Міністром охорони здоров’я. У багатьох міських голів настрій дуже поганий, якщо сказати коротко.
Але тим не менш, будемо працювати. Є ідеї для нових джерел наповнення бюджету і ми будемо їх реалізовувати.
Розмовляв Антон Бугайчук
