На початку війни рух Червоного Хреста отримав чимало хейту на свою адресу. Це сталося після того, як очільник Міжнародного Комітету Червоного Хреста Петер Маурер потис руку міністру закордонних справ Росії Сергію Лаврову. Пізніше додалися звинувачення в бездіяльності щодо захисту полонених з «Азовсталі». Червоний Хрест нічого не робить і ні на що не впливає, – обурювалися в соціальних мережах українці.
Чим займається Червоний Хрест на Волині з початку повномасштабної війни, хто і на яку допомогу може розраховувати – Центр журналістських розслідувань «Сила правди» розпитав в очільниці Волинського обласної організації Валентини Пришко. Нижче текстова і відеоверсія інтерв’ю.
Якщо когось із волинян запитати про те, чим займається Червоний Хрест, то більшість одразу згадує про марки, які роздавали школярам в добровільно-примусовому порядку. Спершу це означало, що кожен учень має здати копійки, а згодом і гривні, які вважалися благодійним внеском в діяльність товариства.
Нині, каже Валентина Пришко, від такої практики відмовились. Але з початку війни людей, які хочуть пожертвувати кошти на благодійність, побільшало.
– У нас є скриньки для пожертв, зараз розширилася мережа волонтерів і до них звертаються люди, які хочуть здати кошти. Ми їм усім кажемо, що сьогодні потрібно підтримати в першу чергу Збройні сили України. А Червоний Хрест справиться. Бо такої підтримки, яку зараз має Червоний Хрест, не було ніколи.
– Коли приходимо на інтерв’ю, то часто запитуємо, як і де вас застала ця війна? Чи був у вас план дій?
– 24 лютого вранці я була вдома. Почалися дзвінки від дітей з Києва. Ми не чекали 9-ї години, а терміново зібрались в офісі. У нас є мережа волонтерів. Частина з них активні, частина – пасивні. Хоч це і негарне слово. Але це люди, які готові прийти на допомогу по дзвінку. У нас був план дій. У нас є склади надзвичайних ситуацій, були запаси продуктів, які ми постійно поновлюємо. Паніки не було. Вже була інформація, що жертв серед населення на Волині немає. Треба було вирішувати як будемо діяти далі.
З початку війни на Волині прихисток знайшли понад 70 тисяч вимушених переселенців. Найбільше навантаження на Товариство Червоного Хреста в перші тижні, за словами Валентини Пришко, припало на Ковель, Ківерці, Любомль і Луцьк. Це населенні пункти, через які проходять транспортні артерії. Волонтери працювали на залізничних станціях, вокзалах. Згодом довелося допомагати в місцях організованого поселення ВПО. Наприклад, в санаторії «Лісова пісня» колишнього Шацького району.
– Більш як третю частину переселенців Червоний Хрест забезпечив продуктовими і гігієнічними наборами. І це робиться щомісячно. Кожен лікувальний заклад в нас отримав новий холодильник Samsung. Є заклади, які отримали більше. Це і постіль і матраци. Зараз будемо давати функціональні ліжка, тумбочки. Одразу після початку війни, це була субота, ми підготували 96 аптечок, зв’язалися з освітянами і розвезли по бомбосховищах.
– Хто ваші бенефіціари і яку допомогу можна отримати від Товариства Червоного Хреста на Волині сьогодні?
– Це в першу чергу внутрішньо-переміщені особи. Війна почалася в четвер, а вже у понеділок у нас були люди. Ми були готові надати їм допомогу. Наші волонтери працювали на вокзалах. У нас також є постійні підопічні – це одинокі, маломобільні люди, старенькі, діти яких мешкають далеко і не доглядають за ними, або діти є, але не опікуються, діти-сироти, багатодітні сім’ї. І от ми, Червоний Хрест, я завжди кажу, чим можемо, ми повинні допомогти цій людині.
У серпні Волинська обласна військова адміністрація відзвітувала про старт проекту Товариства Червоного Хреста «Мобільні медичні бригади». Повідомляли про придбані чотири автівки і сформовані екіпажі, які будуть надавати медичну допомогу у віддалених селах. Проект працює вже місяць.
«У нас працює стаціонарно представництво національного комітету Товариства Червоного Хреста, німецького Червоного Хреста. Завдячуючи йому, власне їхньому фінансуванню, ми маємо кілька програм.
Перша програма – це допомога людям на дому, соціальна підтримка внутрішньо переміщених осіб. Йдеться про догляд. На сьогодні програмою охоплено 167 чоловік по області. Ми не забираємо державних соціальних працівників. Навпаки – ця програма дозволяє допомогти розширити коло тих людей, які сьогодні потребують такої допомоги.
Приїхало багато таких стареньких. Перша категорія – лежачі, які абсолютно не виходять. Друга – це умовно лежачі, які пересуваються тільки в хаті. Третя категорія – це ті, хто пересувається але обмежено. У тій програмі донор, німецький Червоний Хрест, врахував те, що ми повинні звернути увагу на населені пункти віддалені від інфраструктури: аптек та магазинів. Ми знайшли таких людей і зараз співпрацюємо із громадами і старостами. Хто як не староста, чи голова громади, знає, що в нього там робиться, кому потрібна соціальна підтримка.
А ми їм допомогли в тому, що оплачуємо ті послуги, які надає соціальний працівник Червоного Хреста, допомагаємо тому підопічному. Червоний Хрест може надати таким особам засоби пересування, оплатити медикаменти, соціальний працівник перестелить ліжко, принесе води, прибере в оселі. Зараз іде зима, треба теплий одяг, постіль, нема продуктів харчування. Ми роздаємо продуктові набори через районні організації».
«Друга програма у нас почала працювати 15 серпня. Це «Медичні мобільні бригади». Їх, згідно з проектом, буде в області сім. Зараз працює чотири у колишніх Ратнівському, Володимир-Волинському, Ківерцівському районах та в Боратинській громад під Луцьком. Три бригади ще чекають, коли прийде транспорт.
Ці бригади повністю теж фінансуються німецьким Червоним Хрестом. Вони мають графік виїзду у віддалені населені пункти, де немає амбулаторій і ФАПів. У першу чергу мобільна бригада обстежує і надає допомогу внутрішньо переміщеним особам, а також місцевому населенню, яке потребує медичної допомоги. Чи поміряти тиск, чи цукор, зробити кардіограму.
Вони забезпечені безплатними ліками. Я дякую Богу, що на Волині є можливість надати людям таку допомогу на колесах. Вона не закриє всі питання первинки, але допоможе хоч частково. За місяць відколи діє ця програма 464 внутрішньо переміщених осіб звернулося, 964 місцевих і 69 осіб з інвалідністю. Це просто сухі цифри, але я знаю, що за цим стоїть»
Також, каже Валентина Пришко, Червоний Хрест Німеччини інвестує в розвиток мережі на Волині. Нині в області 200 волонтерів товариства пройшли навчання з надання першої допомоги, отримали посвідчення і міжнародні страховки. Вкладаються кошти в ремонти приміщень відділень в районах, оплату комунальних послуг.
– Чи надаєте ви допомогу з розселення ВПО?
– Ні. За розселення відповідають громади, місцеве самоврядування. Це не наша компетенція. Ми лише можемо підказати, куди звернутися, коли до нас приходять з такими запитаннями. Там, де організовано заселяли людей, ми могли допомогти, наприклад, матрацами.
– Чи є в штаті Товариства Червоного Хреста на Волині психологи?
– Я розумію, про що ви питаєте. Зараз, на жаль, немає. Ми всі трохи психологи. І я своїм волонтерам кажу, що люди зараз всі травмовані. І коли приїздять вимушені переселенці і виникають якісь непорозуміння, то я налаштовую всіляко згладжувати їх. Навіть якщо хтось десь не правий, а таке буває, не підливайте масла. Люди пережили стрес, вони мають відчути, що ми налаштовані створити їм максимально комфортні умови. Нам треба якнайшвидше вирішити питання психолога. Це питання навіть не сьогоднішнього, а вже вчорашнього дня. Ми будемо його вирішувати.
– Ви надаєте допомогу лише цивільним чи військовим також?
– Отут я б хотіла зупинитися детальніше. На початку війни ми отримали багато негативу. Були випадки, коли нам ставили питання: «Чого ви нічого не робите по відношенню до військового конфлікту, до полонених? Чому ви не допомагаєте Збройним силам України? Ви продалися!» Кожен має розуміти різницю. Є Червоний Хрест України, а є Міжнародний комітет Товариства Червоного Хреста. Він не має національної прив’язки.
Коли починається військовий конфлікт, він повинен там працювати. І щоб ця робота була максимально ефективною, там не має бути ні російського, ні українського Червоного Хреста. Тільки представництво міжнародного комітету. І оце після тих зустрічей (у березні президент Міжнародного комітету Червоного Хреста Петер Маурер обговорив з керівником російського МЗС Сергієм Лавровим відкриття офісу організації у Ростові-на-Дону, – авт.) дзвонили голови з районів і кажуть, що приходять люди і вимагають, щоб ми вибиралися з приміщень.
Я кажу, емоції не повинні переважати. Ми надіслали їм такі прес-релізи з роз’ясненнями, де розтлумачили, хто і чим займається. Я не кажу, що всі мають прочитати Женевську конвенцію, але там усе це прописано.
Хочу також зауважити, що при Товаристві Червоного Хреста ще до цієї війни працювала служба розшуку. Зараз ми також почали приймати заяви від родичів зниклих безвісти. Ці заяви родичі військовополонених можуть заповнити тільки безпосередньо звернувшись в обласну організацію Товариства Червоного Хреста України. Тут є спеціаліст, який проводить анкетування. Ті анкети надсилаються в Національний комітет Червоного Хреста, а Національний комітет уже передає їх в Женеву у Міжнародний комітет Червоного Хреста.
Таким чином у нас на Волині на сьогоднішній день підтверджено 6 осіб, які перебувають в російському полоні. Загалом таких звернень надійшло 51. Я вчора мала розмову зі службою розшуку Національного комітету і вони сказали, що ось тільки зараз російська сторона почала надавати підтвердження Міжнародному комітету.
– Чи надходили до вас звернення родичів полонених з «Азовсталі»?
– Так. Було два таких звернення.
Після цієї зустрічі в кабінеті Валентини Пришко, «Сила правди» вирушила у віддалені куточки Волині разом з однією з мобільних медичних бригад, аби на власні очі побачити, як працює цей проект.
Це інтерв’ю підготовлено ГО «Центр журналістських розслідувань «Сила правди» в рамках програми «Підтримка регіональних медіа України під час війни» за фінансової підтримки Європейського Союзу та МЗС Королівства Норвегії. Зміст інтерв’ю є винятковою відповідальністю ГО «Центр журналістських розслідувань «Сила правди» i не відображає погляди Європейського Союзу, МЗС Королівства Норвегії чи Інституту висвітлення війни та миру.
