Відомий скульптор і художник Петро Антип розповів про створення найбільшої картини в світі у Луцьку. Із ним авторка тексту зустрілася у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків, де митець малює картину.
Про це йдеться на сайті проєкту «Медіаграмотність у регіонах України».
Петро Антип ефектно презентував картину, коли усі присутні в музеї спостерігали над початком її створення. Такий креативний захід привернув увагу багатьох до сучасного мистецтва.
На запис нашої розмови митець прийшов у взутті, яке було у фарбі ще з презентації у музеї. Він його взуває, коли малює у музеї на полотні. А далі, можливо, віддасть комусь у музей.
Про «Космогонію» в Луцьку
— Як у вас виникла ідея створити найбільшу картину в світі?
— В мене не було цієї ідеї. Це була ідея Віктора Корсака. Ми з ним були в Касселі, дивилися виставку «Документа» (Documenta — наймасштабніша всесвітня виставка сучасного мистецтва, що відбувається раз на 5 років у німецькому місті Кассель – авт.). А потім поїхали в Берлін і подивилися Вебінале. Віктор Корсак хотів провести в Україні Вебінале, але тут війна, то самі розумієте… Це було приблизно 4 місяці тому. Після цього ми роз’їхалися. Я був у Польщі, коли він мені зателефонував. Сказав, що така є ідея: в світі один англійський художник намалював картину, розміром 1500 кв.м. Давай ми намалюємо 2000 кв. м? А я говорю: «Давай»!
— І ви відразу погодились?
— Так, тому що це фарби, полотна. Це добре… Малюй собі на здоров’я.
— Як ішла підготовка до створення «Космогонії»?
— Коли Віктор мені сказав, який буде розмір, а це залежить від приміщення. Я відразу сказав, що треба зробити Чумацький шлях.
Тому, що це народження, це космос, це місія людини, куди вона йде. Віктор його назвав «Космогонія», бо у нас так думки збігаються. В принципі, там буде 200 метрів — чумацький шлях і буде розповідь про міфи, які були на нашій землі: африканські, японські, європейські, українські. Там будуть не тільки міфи, а знаки і символи.
— Ви дуже ефектно презентували цю картину, зокрема, початок її створення. Це чия ініціатива?
— Це Музей сучасного мистецтва Корсаків все організовує. Віктор сказав, що треба було б зробити перший мазок. Оскільки було 250 кв. м., я вирішив фарбу, що є полити, щоб закрити полотно.
— Скільки часу плануєте створювати картину?
— Ми плануємо півтора року в середньому, або менше.
Про мистецтво в часи війни
— Чому, на вашу думку, важливе мистецтво в часи війни?
— Так війна йде через мистецтво у нас. Тому що, що сказав Путін-карлик? Що українського мистецтва нема, що це все російське. І куди приходять росіяни, що в Крим, що в Донбас, вони знищують усе українське: знімають пам’ятники Сагайдачного в Криму, розбивають бібліотеки, розстрілюють людей за вишиванки, за українську мову, за українську історію. Це ж війна цивілізацій.
— Який найбільший урок у житті вам дала війна?
— Що нам нічого не належить. Треба берегти свої думки і свої почуття, любити батьківщину свою, і тримати удар – це дуже важливо, як стоїки писали.
— Ви нещодавно повернулися з Німеччини. Що ви там робили?
— Я продаю картини і 50% від доходу віддаю на армію, на ліки… У Німеччині в місті Падерборн у мене є майстерня. Там працюю орієнтовно 6 місяців.
В Україні набагато дорожче продаю картини, ніж в Німеччині. Тому, що в Європі в нас ринку немає поки. Українських художників ніхто не знає. Ми знаходимось у «сірій зоні» в плані мистецтва. Зараз багато йде виставок, українці пробиваються. Я впевнений, що людей 40-50 проб’ються. Але це дуже й дуже важко, практично нереально.
— Що потрібно українським художникам, щоб стати там більш відомими?
— Перш за все, держава цим має займатися. Держава має їх просувати. Держава у нас не займається цим серйозно, вона навіть не розуміє, як це робиться. Україна недооцінює силу мистецтва. І це дуже погано. Ми ще в «сірій зоні»… Модерні речі Україна поки не підтримує, на жаль. Війна розставить все на місця. Силу мистецтва треба відчувати… Наші чиновники не розуміють, що це таке.
Від авторки: Насамкінець розмови Петро Антип сказав, що в Україні в першу чергу треба провести судову реформу, адже українські суди – це стовідсотковий русскій мір.
«Янукович не хотів у Росію. Янукович хотів жити «по-русски» в Україні. Це майже те саме. Судова реформа – це основа всього. Війна дуже жорстка. Радію, що Наталія Соколенко і Галина Чижик (борються з недоброчесними суддям- авт.) б’ються з внутрішнім ворогом», – зазначив Петро Антип.
