Нещодавно у Луцьку на фасаді адміністративної будівлі управління патрульної поліції Волині з’явився мурал з зображенням бойової машини «Торнадо-Г». Це модернізована радянська реактивна система залпового вогню БМ-21 «Град». Волинським копам вдалося «позичити» її у російських військових і стати унікальним в усьому світі підрозділом поліцейських-артилеристів.
Під час відрядження вздовж східної лінії фронту наша знімальна група на власні очі побачила цей екземпляр російського ленд-лізу і саму команду волинських патрульних, які стали справжніми професіоналами у «ландшафтному дизайні».
Дмитро Мокич після повномасштабного вторгнення зібрав команду однодумців з лав патрульної поліції і вступивши до підрозділу «Хижак» – поїхав воювати проти окупантів. Згодом – повернувся і очолив Управління патрульної поліції у Волинській області. А на трофейній РСЗВ БМ-21 «Град» продовжили працювати інші волинські полісмени. Щоправда і сам Дмитро Мокич періодично навідується на схід, та допомагає колегам «палити окупантів».
«В ході контрнаступальної «Харківської операції» ми здобули такий трофей. Його відремонтували, навчилися працювати на даному виді озброєння – реактивній системі залпового вогню, і вже завдавали ураження по ворогу», – розповідає начальник Управління патрульної поліції у Волинській області Дмитро Мокич.
Не дарма цю реактивну систему залпового вогню «Град» назвали «Вітер» – команду патрульних-артилеристів нам вдалось зловити на Донеччині.
Іван Сливка до повномасштабного вторгнення також був звичайним патрульним поліцейським – служив у роті ТОР у Луцьку. Нині – у зведеному загоні «Хижак», у складі якого є багато підрозділів: реактивна артилерія, мінометники, гармаші, медики, аеророзвідка.
«Зрозуміло, що патрульні не займалися такою діяльністю, як стрільба з БМ-21 «Град». Нас тут не так мало, як говорять: поліція не воює, чи ще щось. Всі прийшли сюди на добровільних засадах – ніхто нас не запихав силою сюди. Особисто мені поступила пропозиція: «Чи бажаєш взяти участь? Потрібно». Так і потрапив», – пригадує т.в.о. командира підрозділу СОБ Іван Сливка.
Так поліцейський опинився у підрозділі «Хижак», який встиг побувати у боях практично на всій лінії фронту.
«На півдні країни, це Миколаївщина, Херсонщина. Виконував завдання і на харківському напрямку, безпосередньо той же Ізюм – «Харківська операція» при звільненні області, де і був придбаний цей апарат – БМ-21 «Град». Він є модернізований. Він є не наш, він – російський, трофейний. Це – машина військового російського автопрому – 2016 року випуску. Відносно нова, але… «Урал», він новий вже ламається», – каже Іван Сливка.
Артилерійська частина машини складається з пакета 40 напрямних труб для реактивних снарядів калібром 122 міліметри. Спочатку бійцям-поліцейським доводилось самим шукати снаряди, зокрема і по місцях де стояли російські війська, які знищили, або відтиснули при деокупації. Іван з захопленням розповідає про те чим йому подобається ця машина.
«Наприклад в 22 році, коли все тільки починалося, то БК свого взагалі не було. Звісно, хто там патрульним дасть реактивні снаряди до «Града»? Тому шукали самі. Шукали по лісах. По ізюмських лісах. Це були російські снаряди – російська машина. Взагалі «Град» призначений для знищення живої сили, я більше сказав би – скупчення живої сили противника, легкоброньованої техніки. Якщо є якась дислокація ворога в одному місці – це якраз задача для РСЗВ «Град». Однак вона має і певні недоліки – зброя не є такою точною, як до прикладу взяти сучасні якісь іноземні «HIMARS», але є ефективною до цього часу. Дальність дії РСЗВ – від 5 до 40 кілометрів. Це модернізований, тому він під снаряди до 40 кілометрів може стріляти. Ми стояли за 4 кілометри цією машиною безпосередньо від лінії зіткнення», – наголошує поліцейський-артилерист.
Для того, щоб опанувати роботу на РСЗВ патрульним довелось пройти навчання. Хлопці переймали досвід у артилеристів ЗСУ, зокрема – 25-ї окремої десантно-штурмової бригади. Алгоритм роботи артилеристів досить складний, але цікавий. І що надважливо – команда розрахунку має працювати, як єдиний механізм
«Зі штабу командування через зв’язок – або інтернет, або радіозв’язок поступають координати. Поступає задача, що от: є координати, ціль така-то, потрібно уразити. Відповідно командир розрахунку отримує координати і починає розрахунок працювати. Старший офіцер батареї на планшеті робить розрахунок куди має бути удар. Ці всі дані коли вже розраховані – кожен знає свою роботу, Тобто старший офіцер на планшеті зробив свою роботу – розрахунок – передав дані на бусоліста – бусоліст на навідника, навідник навівся… ну, і перед тим треба виставити машину правильно», – розповідає т.в.о. командира підрозділу СОБ Іван Сливка.
Мирослав Демчишак – служить у патрульній поліції Луцька з 2017 року. З початку повномасштабного вторгнення волів доєднатись до військових і брати участь у бойових діях. Однак, мав багато роботи та обов’язків за основним місцем роботи, адже поліція має підтримувати порядок у місті. Проте коли з’явилась цікава «вакансія» в підрозділі «Хижак» – відразу зголосився. Вже понад рік – він навідник цієї легендарної РСЗВ.
«Коли в нашому підрозділі появилась така чудова техніка – запропонували мені. Я відразу погодився і приїхав сюди. Наші хлопці, які вже працювали на цій машині навчили нас. Я – навідник. Моя безпосередня задача – приїхати на точку разом з водієм-механіком, де ми маємо виставити автомобіль в напрямку куди буде вестись вогонь. Вже тоді я приступаю до роботи з прицілом. Це панорама Герца – артилерійська панорама, яка призначена для наведення артилерійських машин для стрільби. Тут є ручне наведення і пульт з яким можна працювати для кращого наведення – автоматично пакет повертає вправо-вліво-вгору-вниз», – пояснює Мирослав Демчишак.
Про свої функції та обов’язки навідника трофейної РСЗВ волинський патрульний поліцейський розповідає, як про щось буденне – неначе виписати штраф за перевищення швидкості.
«Безпосередньо тут є 40 снарядів яких заряджають у 40 труб. Ми приїжджаємо, виставляємо і тоді коли стоїть готова бусоль, на яку потрібно навестись цією панорамою – я її шукаю, наводжусь. Людина, яка на планшеті працює з програмою, – передає мені конкретні дані, тут все виставляється, наводяться певні кути і тоді вже старший дає команду для стрільби. Багато залежить від розвідки, яку інформацію вони нам передадуть. В першу чергу ми стріляємо 3-4 снаряди для прицілки, щоб скоригувати нам вже наступний повний залп і щоб стрільба була якомога точнішою», – розповідає полісмен-навідник РСЗВ.
За умови старої системи наведення через бусоль, РСЗВ БМ-21 «Град» обслуговує до 6 осіб. Для модернізованого «Торнадо-Г» достатньо 2-3 бійців. Однак, хлопцям довелось викинути з машини навігаційну систему, аби «власники» не змогли її більше відслідкувати. Тож, поліцейські повернулись до старої системи роботи через бусоль, а відповідно – у команді артилеристів знайшлась ще одна посада, яку посів інспектор відділу зв’язків з громадськістю патрульної поліції Волині – Олесь Вдовиченко.
«Я є бусолістом. Завдяки цьому приладу, який називається артилерійська телескопічна бусоль 2-М. коли отримуємо від планшетиста відповідні координати – визначаємо ціль. Я виставляюсь по місцевості, вимірюю всі кути, які потрібно і наводжусь на бойову машину, передаю координати навіднику і вже після цього – навідник може здійснювати постріл», – розповідає поліцейський-бусоліст трофейної РСЗВ БМ-21 «Град» Олесь Вдовиченко.
Бійці кажуть, що робота з такою машиною вимагає неабиякої вправності та оперативності. Росіяни постійно намагаються вислідити їхню машину.
«Ми як тільки відстрілялися – нас відразу шукають. Відразу. Ми коли стояли на Бахмутському напрямку, то ми відстрілялися – і відразу в схованку. Ми не їхали додому, бо не було можливості поїхати. Дорога, якою ми поверталися з вогневої позиції, була дуже близько до фронту і відразу щось летіло: або розвідувальний, або ударний і дуже небезпечно – починали стріляти по дорозі. Тому ховалися по норах, по бліндажах, замасковувалися. Коли штаб виходив на зв’язок і казав, що небо чисте – тільки тоді виїжджали додому. Бо були нюанси, що прилітало майже під ноги», – пригадує т.в.о. командира підрозділу СОБ Іван Сливка.
Алгоритм роботи у хлопців відпрацьований чітко. Команда працює злагоджено – від виїзду з укриття до пострілу проходить 5-7 хвилин. І за цей весь час не було жодного випадку, щоб вони не потрапили у ціль.
Раніше «Сила правди» розповідала, як волиняни воюють на сході у складі різних формувань і як мінометники з «сотки» дають бій ворогу в Серебрянському лісі.
