Упродовж 2024 року серед шести нардепів з Волині найменшу зарплату, яка склала майже 9 тисяч гривень, нарахували парламентарю з Ковельщини Степану Івахіву. Найбільше за роботу в раді отримала Ірина Констанкевич – близько 900 тисяч гривень. Рівень доходів депутатів відповідав їхній активності у раді: Івахів не відвідав жодного пленарного засідання, тоді як Констанкевич пропустила всього дев’ять сесійних днів з 58-ми і активно працювала над законопроєктами.
Загалом упродовж 2024-го року, згідно з даними Апарату Верховної Ради України, за роботу у парламенті законотворцям з «волинською пропискою» нарахували понад 3,6 мільйона гривень.
Центр журналістських розслідувань «Сила правди» проаналізував, наскільки ефективно вони працювали і за що саме отримували заробітну плату.
Зарплата у 100 разів більша, ніж в однопартійця: як впродовж 2024 року в раді працювала Ірина Констанкевич
З-поміж шести нардепів, які представляють Волинь у Верховній Раді 9-го скликання, мажоритарниця із виборчого округу №23 Ірина Констанкевич, яка входить до депутатської групи «За майбутнє», вже кілька років поспіль отримує найбільшу заробітну плату і демонструє відносно високі показники роботи.
За даними системи електронної реєстрації на сайті Верховної Ради України, у 2024 році парламентарка відвідала понад 84% засідань, на яких брала участь у 50% голосувань. Тобто з 58-ми сесійних днів пропустила дев’ять, а кнопку тиснула в середньому кожного другого волевиявлення.
У парламенті народна обраниця з Волині обіймає посаду першої заступниці голови комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики. Згідно зі статистикою роботи ВРУ за 2024 рік, Констанкевич з 25 засідань комітету пропустила лише одне.
Торік у раду надійшло 59 проєктів законів та постанов, співавторкою яких стала народна обраниця. Сама ініціювала два з них – про засади державної демографічної політики і про віднесення селища Олика Луцького району Волинської області до категорії міст.
Станом на початок квітня 2025-го 17 проєктів стали чинними законодавчими актами. Зокрема, щодо системи охорони психічного здоровʼя в Україні, збереження генофонду, звільнення незаконно утримуваних журналістів, надання соціальних гарантій ветеранам війни та визнання геноциду черкеського народу, що вчинила російська імперія.
Для того, щоб детальніше проаналізувати парламентську активність нардепів, Центр журналістських розслідувань «Сила правди» обрав шість законопроєктів, ухвалених радою у 2024-му, які активно висвітлювалися в медіа. Це – законодавчі акти про посилення мобілізації, вдосконалення державного контролю ринку азартних ігор, позбавлення зрадників України державних нагород, заборона російської церкви, а також євроінтеграційні – про доброчесне лобіювання та адвокацію і про ратифікацію Римського статуту, який покликаний посилити міжнародно-правову співпрацю України у сфері кримінального правосуддя. Три з них ініційовані прем’єр-міністром Денисом Шмигалем, два – президентом Володимиром Зеленським, один – парламентарями з податкового комітету.
Ірина Констанкевич підтримала всі шість вказаних законопроєктів.
Минулоріч у співавторстві Констанкевич подала два депутатських запити. Вони стосувалися присвоєння звання Героя України (посмертно) військовослужбовцям ЗСУ Едуарду Пінчуку і Роману Гапаку.
Проявляла парламентарка активність й у виступах. Так у 2024-му вона вісім разів виголошувала промови з трибуни парламенту і шість – зі свого робочого місця. В половині своїх звернень вона говорила про удосконалення і підтримку законопроєктів, що стосуються ветеранів та їх родин.
«Українське суспільство має стати ветераноцентричним, тому що це ті люди, які захищають Україну, виборюють нашу незалежність, виборюють наш сувернітет. І ми повинні як належить забезпечити їм реінтеграцію в суспільстві», – наголошувала Ірина Констанкевич на одному із засідань ради.
Згідно з даними Апарату Верховної Ради, впродовж 2024 року Констанкевич нарахували 898,6 тисяч гривень депутатської заробітної плати. У цю суму входить посадовий оклад, надбавки за інтенсивність праці, відрядні та лікарняні. Окрім того, вона має почесне звання професора кафедри української літератури Волинського національного університету імені Лесі Українки, яке отримала у 2022 році, та науковий ступінь доктора філологічних наук. За це народна обраниця отримала додаткові надбавки.
У підсумку зауважимо, що нарахування Констанкевич виявилися аж у сто разів більшими, ніж у її однопартійця Степана Івахіва.
В’ячеслав Рубльов: як нардеп ходив на засідання, але «випаровувався» під час голосувань у 2024-му?
Минулий рік для мажоритарника від виборчого округу №20 В’ячеслава Рубльова, який представляє депутатську фракцію «Слуга народу», був стабільно не надто плідним на роботу, проте непоганий – на зарплату. Як і двома роками раніше, у 2024-му серед волинських нардепів Рубльов за відвідуваністю парламенту і активністю на голосуваннях став четвертим, за зарплатнею – другим.
Згідно з даними системи електронної реєстрації на сайті Верховної Ради України, народний обранець відвідав 78% засідань. Тобто з 58-ми сесійних днів він пропустив 13.
Попри те, що на більшу частину засідань парламентар реєструвався, коли доводилося тиснути на кнопку «за», «проти» чи «утриматись», він кудись «випаровувався». Про це свідчить відсоток його активності на голосуваннях, який становить всього 30%.
У парламенті В’ячеслав Рубльов обіймає посаду голови підкомітету з питань регіональної політики та місцевих бюджетів комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. З 20-ти минулорічних засідань комітету він пропустив 8, тобто майже половину усіх зібрань.
Із шести аналізованих «Силою правди» законопроєктів підтримку Рубльова отримали п’ять. На голосуванні за проєкт закону щодо доброчесного лобіювання він був відсутній.
Торік «слуга народу», якого консультує аж 22 помічники, у співавторстві підготував 16 проєктів законів і постанов. Вони стосувалися правової політики, галузевого розвитку, державного будівництва, безпеки і оборони. Йдеться, зокрема, про внесення змін в законодавство щодо посилення захисту прав добросовісного набувача і розвитку співпраці між громадами, про присвоєння селищу Олика, що поблизу Луцька, статусу міста, а також про перейменування окремих населених пунктів.
Станом на початок квітня 2025 року жоден документ співавторства Рубльова не став чинним законодавчим актом.
Волинський законотворець за весь рік ані з трибуни, ані з місця не виступав. Водночас зміг подати запит про присвоєння звання Героя України (посмертно) колишньому першому заступнику міністра МВС Євгенію Єніну і шість разів з’їздити у відрядження.
За усю свою депутатську роботу Вячеслав Рубльов у 2024 році отримав 773 тисячі гривень, тобто в середньому по 64,5 тисяч гривень на місяць. Нарахування мажоритарника від «Слуги народу» традиційно складалися з посадового окладу, доплати за науковий ступінь та надбавки за інтенсивність праці. Також у загальну суму ввійшли відрядні й лікарняні.
Ігор Гузь: не пас задніх і готувався блокувати парламент
Мажоритарник від виборчого округу №19, член парламентської групи «За майбутнє» Ігор Гузь за 2024 рік серед нардепів-земляків став третім за зарплатнею, поступившись В’ячеславу Рубльову й Ірині Констанкевич.Нардеп не прийшов на три пленарних засідання, взявши участь у 56% усіх голосувань. Також він не відвідав п’яту частину зібрань комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, в якому обіймає посаду заступника голови, – з 20-ти засідань пропустив чотири.
Із шести законопроєктів, взятих для аналізу діяльності нардепів, Гузь голосував за три. Він підтримав посилення мобілізації, позбавлення зрадників України державних нагород і заборону релігійних організацій, пов’язаних з Російською православною церквою. Не голосував парламентар за вдосконалення державного контролю ринку азартних ігор, а під час волевиявлень за ратифікацію Римського статуту і доброчесне лобіювання був відсутній.
Ігор Гузь хоч і частіше ходив на засідання, аніж Ірина Констанкевич, проте поступився їй у законотворчості, підготувавши у співавторстві наполовину менше нормативно-правових актів – 28 проєктів законів і постанов, з яких станом на початок квітня 2025 року шість вже ухвалили і вони набули чинності. Це – звернення ВРУ до міжнародних інституцій у зв’язку з 80-ми роковинами геноциду кримськотатарського народу, другою річницею повномасштабного вторгнення РФ в Україну і щодо сприяння у звільненні незаконно утримуваних журналістів. Крім цього – законопроєкт, що пропонує змінити назви місцевих загальних судів, постанови про визнання геноциду черкеського народу, що вчинила російська імперія, і про зміни складу парламентських комітетів, зокрема відкликання нардепа від забороненої ОПЗЖ Юрія Бойка з комітету деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих українських територій.
За минулий рік мажоритарник з Володимирщини, серед іншого, 10 разів брав слово з-за трибуни і тричі – зі свого робочого місця. Зокрема, в одній з промов він заявляв, що буде блокувати роботу парламенту, якщо депутати не проголосують за постанову про перейменування понад трьохсот населених пунктів і районів у рамках декомунізації.
«Станьмо українцями! Голосуємо, аби позбавитися Росії. Це рішення – за Україну, тому той хто проти – це люди, які не можуть позбавитися російського впливу. Кого ви боїтеся?! Отже, патріотичні депутати в цьому залі не дозволять, аби Росія далі керувала парламентом, і це рішення буде прийняте. Якщо ж ні – будемо блокувати цей парламент і він працювати далі не буде», – говорив Ігор Гузь на засіданні парламенту 18 вересня 2024 року.
Однак до блокування роботи Верховної Ради діло не дійшло, бо після доопрацювань вже оновлену постанову про перйменування окремих населених пунктів народні обранці таки ухвалили.
Загалом виступи Гузя стосувалися підтримки білоруських бійців в Україні, вшанування Дня Героїв, розірвання зв’язків з радянським минулим і позбавлення впливу Росії.
Крім цього, Гузь подав два колективні депутатські запити про присвоєння звання Героя України посмертно військовослужбовцю ЗСУ Едуарду Пінчуку і позбавлення цієї ж нагороди колишнього нардепа-держзрадника Олександра Баталіна.
За свою парламентську діяльність у 2024 році нардеп отримав понад 731,7 тисяч гривень зарплати. В середньому – майже по 61 тисячі гривень на місяць.
Заробітна плата Ігоря Гузя складалася з посадового окладу, надбавки за інтенсивність праці та відрядних за два місяці.
Висока відвідуваність парламенту і перший підтриманий радою закон в особистому доробку: як у 2024-му працював «слуга народу» Валерій Стернійчук?
Попри скромніший – четвертий – показник заробітків у парламенті впродовж 2024 року, зразковою відносно своїх волинських колег відвідуваністю засідань відзначився новобранець, народний депутат Валерій Стернійчук.
До парламенту він потрапив за партійним списком партії «Слуга народу», ставши єдиним немажоритарником серед шести представників Волині у ВРУ.
Торік Валерій Стернійчук відвідав кожне засідання ради і взяв участь у 72% волевиявлень. Будучи членом комітету з питань аграрної та земельної політики, з 25 зібрань він пропустив лише одне.
Із шести законопроєктів, обраних «Силою правди» для аналізу активності нардепів, Стернійчук не проголосував тільки за законопроєкт щодо позбавлення зрадників України державних нагород, решту ініціатив – він підтримав.
За минулий рік народний обранець став співавтором 16 проєктів законів і постанов. В основному вони передбачають внесення змін до вже наявних законодавчих актів чи кодексів, зокрема, щодо: захисту прав власників земельних паїв, захисту прав власності добросовісного набувача, перегляду ставок акцизного податку на тютюнові вироби, відновлення деградованих земель і удосконалення діяльності Вищої ради правосуддя.
До речі, проєкт закону про захист прав власників земельних паїв – це перший з ініційованих коли-небудь Стернійчуком документ, який став чинним нормативно-правовим актом. Крім цього, станом на початок квітня чинними є і євроінтеграційний законопроєкт про Державний аграрний реєстр, і постанова-звернення ВРУ до міжнародних інституцій у зв’язку з тисячним днем повномасштабної війни.
Серед іншого, у 2024 році парламентар з’їздив у одне відрядження і разом з колегами подав два запити, в яких просив присвоїти звання «Герой України» (посмертно) колишнім міністрові МВС Денису Монастирському, його першому заступнику Євгенію Єніну і секретарю Юрію Лубковичу, які загинули на початку 2023-го в авіатрощі у Броварах.
Був активним Валерій Стернійчук й у виступах. Ставши одним з трьох обранців від Волині, які використовували торік цей депутатський інструмент, він сім разів брав слово зі свого робочого місця і один – з трибуни.
Отож, за свою парламентську діяльність у 2024 році Стернійчук отримав 719 тисяч гривень, у середньому – майже по 60 тисяч гривень на місяць. Половину цієї суми становить надбавка за інтенсивність праці. Зауважимо, що зарплата «слуги народу» найменша серед усіх волинських нардепів, які ходили минулоріч у будівлю під куполом. Це, ймовірно, пов’язано з тим, що у нього, як і в Гузя, не має наукового ступеня і почесного звання, за які передбачені окремі надбавки і які, натомість, є у В’ячеслава Рубльова та Ірини Констанкевич.
Прогуляв усі засідання, але зарплату отримав. Як у раді працював Ігор Палиця?
Представник Луцька і колишній очільник партії «За майбутнє» Ігор Палиця замість того, аби похизуватися відповідальним і зразковим відвідуванням Верховної Ради у 2024 році, може похизуватися хіба що вмінням «забивати» на свої депутатські обов’язки і отримувати за це доволі пристойну зарплатню.
Згідно з даними системи електронної реєстрації на сайті ВРУ, минулоріч політик зовсім не реєструвався на засідання парламенту, відповідно, й участі в голосуваннях також не брав. Зауважимо, що у 2023 році показник відвідуваності в нього був дещо кращим – він хоч і формально, але таки зміг зареєструватися на одне пленарне засідання.
Палиця, серед іншого, обіймає посаду секретаря у комітеті з питань фінансів, податкової та митної політики. Впродовж року на жодному з 32 засідань комітету він так і не з’являвся, а його посадові обов’язки секретаря виконували нардепи Андрій Мотовиловець, Олександр Ковальчук і Ярослав Железняк.
Із законотворчістю волинського парламентаря також не склалося – торік він не написав бодай одного проєкту постанови чи закону, як, до прикладу, це було у 2023-му. Нічого не вдалося у нього і з депутатськими запитами, які він вже кілька років поспіль, очевидно, і не формує, і, відповідно, нікуди не надсилає.
Єдине, чим Ігор Палиця може похизуватися перед своїми виборцями за минулий рік – це одне відрядження.
Попри повну байдужість законотворця до роботи у будівлі під куполом, за 2024 рік йому нарахували аж 517,7 тисяч гривень зарплати, тобто в середньому по 43 тисячі гривень на місяць. Заробітна плата Палиці – п’ята серед нардепів з Волині і складає вона посадовий оклад, надбавку за інтенсивність праці, доплату за почесне звання заслуженого економіста та відрядні.
Минулоріч всю заробітну плату Палиці, відповідно до його заяви, перерахували комунальному підприємству «Волинський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей з ураженням центральної нервової системи з порушенням психіки». Так було і з коштами, які йому нараховували й у попередні роки.
Зауважимо, ще у 2023 році голова Верховної Ради Руслан Стефанчук у своєму інтерв’ю говорив журналістам, що депутати, які не ходять на роботу, зокрема й Ігор Палиця, не отримують заробітної плати.
«Ми чітко на початку війни сказали, що будь-які особи, які не виконують статус народного депутата України, вони не будуть отримувати відповідної заробітної плати. […] Я кожного разу народним депутатам періодично направляю листи з тим, щоб вони з’явилися і виконували свої обов’язки як народного депутата. Це депутати Шахов, Пунська, Палиця і ще декілька», – зазначав спікер парламенту.
Центр журналістських розслідувань «Сила правди» надіслав запит до Апарату Верховної Ради, в якому просив пояснити ситуацію щодо нарахувань Ігорю Палиці відповідно до його парламентської діяльності впродовж 2024 року, проте станом на момент публікації цього матеріалу відповідь так і не надійшла.
Їздив у відрядження і був на лікарняному: як працювалося у 2024-му нардепу Степану Івахіву?
У 2024-му мажоритарник з Ковельщини Степан Івахів, як і його бізнес-партнер Ігор Палиця, зовсім забув про парламент. Відповідно до даних електронної реєстрації на сайті ВРУ, за 58 днів, коли депутати збиралися на голосування, він жодного разу не відвідав сесійну залу.
Не приходив політик і на засідання комітету ВРУ з питань екологічної політики та природокористування, в якому він є першим заступником голови. З 33-х засідань Івахів на жодному так і не з’явився.
Торік Івахів не подавав депутатських запитів і зовсім не відзначився в написанні проєктів законів чи постанов, вчергове ставши антилідером законотворчості.
Ймовірно, пояснити пасивність представника партії «За майбутнє» у Верховній Раді можна його заклопотаністю в бізнесі. Нагадаємо, головний актив народного обранця – фінансово-промислова група «Континіум», до якої, зокрема, входять мережа автозаправок «WOG», завод-сироварня «Дубномолоко», який виготовляє продукцію під брендом «Комо», і торгово-розважальний центр «PortCity», що в Луцьку.
Крім того, часу на депутатство в Степана Івахіва почало бракувати, очевидно, й з тих пір, відколи він разом з Ігорем Палицею почав будувати «сухопутний порт» на кордоні з Польщею.
Предметом хизування в Івахіва як у нардепа може бути хіба що одне відрядження, в яке він, як і Палиця, їздив восени 2024 року. За це йому нарахували 8 тисяч 911 гривень. Крім цього, парламентар у грудні отримав ще виплату за так звані лікарняні дні – 75 гривень.
Зауважимо, що всі нараховані політику кошти були спрямовані на підтримку Збройних сил України. До речі, заробляє на ЗСУ він з кожним роком все менше і менше: у 2022-му перерахував понад 200 тисяч гривень, у 2023-му – всього 10,5 тисяч.
Нагадаємо, минулоріч «Сила правди» розповідала про те, як нардепи з Волині Ігор Палиця та Степан Івахів пояснили тисячі прогуляних голосувань Верховної Ради та як народні обранці працювали у 2023-му.
