Коли йдеться про пожежу, кожна хвилина цінна, адже виграний час – врятоване життя. Тому в Україні все активніше розвиваються добровільні пожежні команди. Їх завдання – прибути на виклик першими й стримати вогонь до приїзду інших рятувальників.
Щодня в Україні у 2026 році, в середньому, виникало 235 пожеж, унаслідок яких гинуло 6 людей і 7 людей отримували травми. Вогонь знищив або пошкодив 98 будівель чи споруд та 30 одиниць техніки. Щоденні матеріальні втрати від пожеж складали 137 млн 415 тис. гривень. Прямі збитки від однієї пожежі становили 522 тис. гривень. Про це свідчать дані Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Для того щоб змінити сумну статистику, у вересні 2023 року запрацювала добровольча пожежна команда Луцької територіальної громади Свято-Миколаївського чоловічого монастиря у с. Жидичин.
Її місія – не допускати виникнення пожеж, гасити ті, що виникли, проводити аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи.
Про цю пожежну бригаду авторка тексту поспілкувалася із архімандритом Констaнтином Марченком, який є також намісником Жидичинського Свято-Миколаївського чоловічого монастиря, та ігуменом Сильвестром Громиком, командиром Добровільної пожежної команди, насельником Жидичинського монастиря.
За словами архімандрита Константина Марченка, ініціаторами створення такої команди пожежників-добровольців були представники ДСНС. Вони мали такий досвід на Рівненщині і вирішили застосувати його на базі монастиря в Жидичині. Оскільки монахи постійно живуть в монастирі й можуть приділяти більше часу громадській діяльності, це дає багато переваг.
Зараз у добровільній пожежній бригаді Жидичина є 10 людей. Від початку створення команда збільшилася вдвічі. Пожежниками у ній є монахи Жидичинського Свято-Миколаївського чоловічого монастиря та місцеві жителі, які живуть і працюють в Жидичині.
Архімандрит Констaнтин Марченко переконує, що його команда забезпечена всім необхідним для гасіння пожеж. Добровольці приїжджають на місце виклику на спеціальних автомобілях у спецодязі, касках та взутті з металевими непробивними вставками, щоб уникнути травм ніг під час гасіння пожежі.
Їхня пожежна машина також повністю укомплектована. Також в наявності – дизельний генератор, рації, пожежний інвентар. У пожежників завжди є медична аптечка, велика сумка для надання психологічної підтримки з антистресовими іграшками та розмальовками для дітей, та все інше, що необхідно.
Водночас наразі найбільшою проблемою є забезпечення автомобіля дизельним пальним і заготівля на зиму дров. Пожежна машина має завжди перебувати в теплі, бо всередині автівки є вода, яка може замерзнути при мінусовій температурі.
За словами архімандрита, на сезон опалення потрібно 6 тонн палива і щонайменше 2 тонни дизеля, щоб автомобіль міг виїжджати на виклики.
Робота добровольців не обмежується тільки гасінням пожеж.
«От, наприклад, фура перекинулася в с. Прилуцьке – перегородила дорогу. То так само хлопці виїжджають. Чи автомобіль з бензовозом вночі зіткнувся – була між Ківерцями та Луцьком аварія … Тоді багато пального розлилося на землю. І теж до таких робіт й рятувальних операцій залучають нас», – пояснює Константин Марченко.
Як відбувається співпраця пожежників-добровольців з ДСНС
Робота пожежників починається після телефонного дзвінка до оператора ДСНС на номер «101». Спершу він відправляє професійних пожежників гасити пожежу, а далі паралельно викликає добровольців з команди.
«Враховуючи, що територіальні громади дуже розширилися, професійна команда, яка відповідає за цей сектор, все рівно тратить певний час, щоб добратися. А ми маємо виграти для професіоналів тих декілька хвилин. Тому що в пожежі навіть 2-3 хвилини – це насправді дуже суттєві хвилини, вони можуть завдати великої шкоди. Завданням добровільної пожежної команди є не дати вогню активно поширюватися до приїзду професійної команди», – пояснив архімандрит.
Спочатку з монастиря виїжджає пожежна бригада, а потім на своїх автомобілях приїжджають інші добровольці.
Перед початком роботи в пожежній команді всі добровольці проходили навчання на базі Державної служби з надзвичайних ситуацій у Волинській області (ДСНС) в місті Луцьку. А потім вчилися у Червоного Хреста – надавати першу домедичну допомогу.
Щоб долучитися до добровільної пожежної бригади, достатньо прийти і запропонувати свою допомогу. Але беруть лише місцевих. Бо люди з інших сіл або з міста Луцька фізично не встигнуть допомогти.
«Добровільна пожежна допомога завжди близько. Приїжджаючи першими, ми не даємо вогню розширитися. Насамперед важливо локалізувати пожежу, не дати розширитися, поки до тих місць не підʼїдуть основні служби», – розповів архімандрит Константин Марченко.
Він наголосив, що кожен у команді має свою зону відповідальності. Наприклад, коли пожежники займаються ліквідацією вогню, водій на машині дивиться, як подається вода, чи її вистачає, подає інші потрібні інструменти.
Головне правило пожежників – працювати в парах
Ігумен Сильвестр Громик ніколи не думав і навіть не мріяв стати пожежником. Це послух монастиря.
Тепер він знає всі принципи цієї роботи. Наприклад, те, що пожежники дотримуються правила працювати тільки парами, щоб один одного підстрахувати.
Ігумен Сильвестр пригадує дві пожежі, що найбільше йому запам’яталися за весь час роботи. На першу, коли у 2023 році в селі Княгининок горіла господарська споруда, вони виїхали ще старою машиною ГАЗель (зараз у них вже є нова, – авт.). У щойно відремонтованому авто при мінус 18 °C добровольці доїхали одночасно з іншими пожежниками, хоча у тих були новіші пожежні машини.
«Ми приїхали разом, допомогли розкласти мережу зі шлангів. Питаємо у команди: “Чим нам допомагати?” Нас приїхало четверо. Один каже: поки стійте, дивіться, що як робиться, вчіться. Ми так постояли, подивилися. У нас за 15 хвилин черевики, все позамерзало. Машина замерзла, бо мінус 18 °C. Вони нам подякували – і ми поїхали. Підняли людям настрій, розсмішили. Тому, що вони працюють, і ми стоїмо такі дядьки», – з посмішкою поділився ігумен Сильвестр.
Друга пожежа в житловій будівлі в 2023 році в селі Липляни запам’яталася тим, що там загинув чоловік. Це була перша професійна пожежа, в якій команді довелося брати участь.
Ця ситуація дуже зачепила: пожежники багато що переосмислили, почали збільшувати свій штат. Зрозуміли, що два-три чоловіки для гасіння пожежі – це дуже мало.
Для монастиря треба мати не тільки вогнегасник
Архімандрит Константин Марченко наголошує: створення добровільної пожежної команди – це далекоглядна перспектива, інвестиція в свою безпеку для монастиря. Тому що він розташований у пам’ятці архітектури національного значення, яка є древньою й потребує постійного захисту.
«Нам для захисту необхідно мати не тільки вогнегасник, а щось потужніше. Відповідно, просто тримати пожежну машину на території монастиря для себе – це занадто багато. А так, мати можливість ще й допомагати іншим – це один із виявів нашої віри, нашої християнськості», – зазначив він.
За його словами, минулого року в літній період бувало, що по 2-3 рази на день виїжджали.
Причина: люди спалюють на полях суху траву, а вітер може сприяти дуже швидкому поширенню вогню. Натомість у весняний період виїздів було небагато.
Зі слів добровольців, минулого року пожежники гасили 32 пожежі, а цього року на момент написання матеріалу – 17.
Профілактика з місцевими мешканцями діє
Коли місцеві хлопці-пожежники, яких усі знають пояснюють місцевим тему пожежної небезпеки, люди реагують. Це приносить свій результат, люди стають уважнішими, впевнений ігумен Сильвестр.
«Коли бачиш якісь несанкціоновані вогнища, де воно навіть логіці не підпадає, коли під деревами в сосновому лісі розпалили великі вогнища, щоб їм швидко розчистити територію. Тоді одразу приїжджає інспектор, фіксує це все, пожежники примусово гасять вогнище і попереджають про ту велику біду, яка в принципі могла б статися», – пояснює Константин Марченко.
Водночас, іноді добровольцям буває складно з комунікацією через нерозумні дії інших людей.
«Коли в сусідньому селі роками з підприємства вивозять шини, роблять стихійне сміттєзвалище, присипають землею, а потім підпалюють це сміттєзвалище — і пожежники його п’ять днів без перестанку тушать», – навів приклад Константин Марченко.
З його слів, йдеться не просто про виникнення пожеж, а й про велику небезпеку для життя людей. Щоб показати швидкий результат, люди присипають сміттєзвалище зверху трохи землею, що є «ведмежою послугою». Оскільки осередки горіння залишаються під землею, ґрунт може провалитися будь-якої миті, через що пожежникам загрожує серйозна небезпека для життя.
Архімандрит каже, що найважче – коли хтось свідомо створює таку загрозу, але не несе за це покарання.
Пожежна команда – приклад, який можуть повторити інші
За словами Константина Марченкa, якщо громада хоче відчувати безпеку, вона сама має бути зацікавлена мати таку добровільну пожежну команду.
Він зауважив, що Україна живе в час війни, й Державна служба з надзвичайних ситуацій перенасичена роботою, екіпажів не вистачає. Це показав один з останніх прильотів в Луцьку, коли туди їхали гасити вогонь пожежники з інших міст.
«Добре, коли добре, але це інвестиція в свою безпеку. Інколи може здаватися, що місяць ніхто нікуди не їде. І слава Богу, що не їдуть. Але буває, що одна пожежа на рік можна наробити стільки біди, що про неї будуть пам’ятати дуже довгий період. Проста мотивація: хто хоче мати хоч якусь відносну безпеку, має проявляти ініціативу, а не сидіти і чекати, що хтось приїде і хтось допоможе. Хтось не приїде і не допоможе по одній простій причині – не тому, що не захоче, а тому що просто не зможе, бо буде зайнятий на іншому майданчику», – зазначив він.
Результати роботи добровільної пожежної бригади
За інформацією, яку надали у добровільній пожежній команді, у 2025 році зафіксовані пожежі у 11 житлових та господарських спорудах, 10 випадків гасіння відкритих ділянок із сухою травою, 5 випадків гасіння стихійних сміттєзвалищ, 3 ліквідації наслідків ДТП, 1 гасіння електричного трансформатора.
У минулому році добровольці пожежної команди працювали у 12 населених пунктах. Зокрема, у Жидичині (9 разів), в Озерці (6), Кульчині (5), Липлянах (3), Клепачеві (3), та по одному в Небіжці, Княгининку, Ківерцях, Рованцях, Сирниках, Дачному.
Повний звіт роботи добровільної пожежної команди за 2024 та 2025 роки можна переглянути тут.
Про роботу добровільної пожежної бригади часто пишуть у медіа. Наприклад, на сайті «Волинські новини».
У минулому році всі витрати на виїзди оплачені з бюджету Жидичинського Свято-Миколаївського монастиря. Зокрема, матеріальні витрати склали: 912 літрів дизпалива, 19,6 тис грн на ремонт авто, 28,8 тис грн на брикети, 22,3 тис грн на утеплення ДЕПО.
Прочитати більше про соціальні ініціативи Жидичинського монастиря можна на його офіційному сайті.
