За час воєнних дій Волинь прийняла понад 70 тисяч внутрішньо переміщених осіб. 59 тисяч з них нині проживають в нашій області. 90 відсотків переселенців знайшли прихисток у приватному секторі і лише 10 – у комунальних закладах. Однак, із початком навчального року їм доводиться шукати інше житло.
Як на Волині вирішують ситуацію із житлом для мешканців гуртожитків закладів освіти – досліджувала «Сила правди».
Найбільше переселенців прийняв Луцьк і Луцький район
Згідно з даними Єдиної інформаційної бази внутрішньо переміщених осіб, у серпні на Волині проживало понад 59 тисяч переселенців. Волинь стала прихистком для жителів Харківщини, Донеччини, Миколаївщини, Запорізької та інших областей, де ведуться бойові дії. Внутрішніх переселенців прийняли у всіх районах області, а їхнє розселення координував Департамент соціального захисту населення Волинської обласної військової адміністрації.
– Від початку війни наша область прийняла 71 тисячу 248 осіб, – розповідає директор Департаменту соціального захисту Волинської ОВА Оксана Гобод. – Найбільше прийняв Луцький район з урахуванням міста Луцьк – це 27 тисяч 367 осіб. На другому місці – Ковельський район – 19 тисяч 711 осіб, Володимир–Волинський – 18 тисяч 541 особа і Камінь-Каширський район – 5628 осіб.
– Щодо людей, які проживають на території Волинської області, то згідно Єдиної інформаційної бази ВПО станом на 10 серпня зареєстровано 59 тисяч 697 осіб, – продовжує посадовиця. – Це 41 тис 956 сімей. База даних їх розділяє за статтю – 36 920 жінок і 22 777 чоловіків. Але в цих показниках є і діти – це 18 404 дитини до 18 років. Є особи з інвалідністю, особи працездатного віку, багатодітні сім’ї, пенсіонери.
Як і у всій Україні, переміщених осіб розселяли у різних приміщеннях, які придатні для проживання. Найчастіше у приватному секторі – 90 відсотків всіх переселенців, і лише 10 відсотків проживають у комунальних закладах освіти чи культури.
Житло у приватному секторі – це житло, яким діляться громадяни. Згодом вони можуть отримати відшкодування від держави за програмою «Прихисток». За кожну внутрішньо переміщену особу держава відшкодовує по 450 гривень. Освітянським комунальним закладам чи іншим закладам, у яких проживають переселенці, держава теж компенсує за комунальні послуги.
З освітніх закладів доведеться виселити понад 400 людей
З початком навчального року виникла потреба у відселенні переміщених осіб із закладів освіти. Адже, практично всі заклади планують розпочинати очне навчання і хочуть у гуртожитки поселити студентів.
Тож, для виселення переміщеним особам, за словами чиновників, здебільшого пропонують приватний сектор.
– Область разом із територіальними громадами почали максимально вишукувати додаткові місця для розміщення людей, – провадить далі Оксана Гобод. – Маємо вже заброньовані місця, де можемо розмістити більше як 3200 людей. Але це знову ж таки приватний сектор, також комунальні заклади, які не використовуються освітніми закладами. Тобто, найбільші заклади, де проживали переселенці, це були освітні комунальні заклади, де можна було розселити 100 і більше людей. Все що на сьогодні пропонується, це найбільше заклад може прийняти 20-50 людей. А якщо приватний сектор – 5-10 людей залежно від приміщення. Тобто, локаційно це йде розпорошено по всій області. І так щоб, наприклад, 100 людей з одного закладу перемістити в якийсь інший – такого у нас апріорі немає. Ми відразу пояснюємо, що це буде в основному приватний сектор, не обласне місто, тому що воно фактично вичерпало свій ресурс. Тому зараз працюємо з програмою ООН, щоб забезпечити ці місця постіллю та іншими необхідними речами.
За даними управління освіти Волинської ОВА, станом на кінець серпня у закладах освіти проживало понад 900 людей, із них планують виселити майже половину.
– Нам треба розпочати навчальний процес, адже приблизно половина дітей планує навчатися очно, – розповідає начальниця управління освіти Людмила Плахотна. – Там, де очного навчання не буде, люди залишаться жити. Сьогодні ми маємо ще 950 людей, які проживають у закладах освіти. До виселення ми маємо 450 людей. Чому така різниця? Тому що деякі залишаються проживати. У нас є гуртожитки, які не були максимально заселені і люди зможуть там проживати, також є люди, які влаштувалися на роботу у ці заклади освіти і теж залишаються там проживати. Сьогодні є розпорядження голови обласної військової адміністрації і відповідальність за переселення цих осіб несуть начальники військових адміністрацій районів. Тому вони шукають місця для переселення. Є рекомендовані місця, куди можна переселити, в які територіальні громади. Це, до прикладу, Ківерцівська, Горохівська територіальна громада, територіальні громади Володимирського району.
У Луцьку найбільше переселених осіб проживає у гуртожитках профтехучилищ – фахового коледжу Луцького технічного університету та Луцького вищого професійного училища.
У гуртожитку коледжу Луцького технічного університету нині мешкають понад 70 переміщених осіб з Херсонської, Харківської, Донецької та Запорізької областей. За планом переселення, затвердженим обласною адміністрацією, людям пропонували житло у Горохівській громаді.
– Станом на сьогодні у нас проживає 73 особи, – розповідає заступник директора з виховної роботи технічного фахового коледжу Луцького національного університету Тарас Божидарник. – Попереджали багато разів про переселення, бо маємо розпочати навчальний процес. Ми поважаємо, шануємо і допомагаємо переселеним особам, але ми є гуртожиток навчального закладу. Всіх виселити теж не можемо, знаємо що у кількох сімей є катастрофічна ситуація – вони втратили дім. Тому у гуртожитку залишаться жити люди з інвалідністю, лежачі, в нас такі є, а також інші соціально незахищені верстви. Було розпорядження голови військової адміністрації про відселення з навчальних закладів в альтернативне житло. Для нашого закладу пропонувалися житло у Горохівському районі. Ми про це повідомляли, але поки що від нас на переселення туди не їхали. Хтось шукає квартири у Луцьку, хтось переїхав до своїх родичів.
Самі переселенці кажуть, що хочуть знайти житло в місті, бо тут і з працевлаштуванням легше, і умови для проживання кращі.
– Мені шукають житло і я сама підшукую, але ціни такі, – ділиться Ольга. – Ще й мама хвора, їй 88, друга війна вже. Я маму не можу кинути, зараз ходжу трохи на підміну на роботу. Я не знаю, чи стоїть наш дім чи не стоїть, там немає ні води, ні світла. Немає куди вертатись. Ми розуміємо, що треба дітей сюди поселяти, нам самим теж це не дуже. Шукаємо.
Схожа ситуація і в іншої сім’ї, яка переїхала з Ізюма.
– У нас чоловік влаштувався офіційно на роботу в Луцьку, то не хочеться її втрачати. Тому шукаємо житло тут, у місті. – пояснює Люба.
У пошуку житла у Луцьку перебуває й інша переселенка Наталія з Сєвєродонецька. Каже звернулась і до ріелторів, і сама активно шукає різні варіанти. Однак, переїжджати у село не планує.
– Дуже тяжка ситуація, – бідкається Наталія. – Ми готові за 4 тисячі і плюс комуналка орендувати. Для нас це великі гроші, але ми готові до цього. Проте поки безрезультатно. Я звернулась до трьох ріелторів. В село переїзду не розглядаємо. Роботу шукаю тут теж. Із задоволенням кудись виїхали б звідси, але не виходить поки.
У гуртожитку Луцького вищого професійного училища сьогодні проживає понад 100 осіб. Люди задоволені умовами і допомогою, яку надають тут. Переселятись у село теж не хочуть.
– Нам повертатись нікуди, – каже Ольга з Лисичанська. – Це окупована територія зараз. Сусідка, яка там залишилась, повідомила, що квартира моя наполовину розбита, непридатна для проживання. Тому просимо в адміністрації допомоги, щоб залишитись тут і в належних умовах. Особисто звертаємось, щоб допомогли з вирішенням цього питання.
Керівництво училища каже, що поки вказівок щодо переселення людей не отримувало. Тому наразі проводять ущільнення по секціях і поверхах, щоб заселити своїх студентів.
– Нам поки ніякої вказівки щодо переселення ніхто не давав – ні військова адміністрація, ні управління освіти, – каже заступник директора з виховної роботи Луцького вищого професійного училища Ірина Свірська. – Ми не маємо права людей кудись перемістити чи переселити. Ми ущільнюємо їх по секціях, щоб заселити студентів. У нас буде змішане навчання. На очному навчанні будуть тільки перші курси – їх і плануємо заселити. Щодо розселення, то ми чекаємо вказівку адміністрації. У плані переселення внутрішньо переміщених осіб було вказано, які заклади можуть їх прийняти, але конкретної вказівки нам ще не було.
Здебільшого внутрішньо переміщені особи кажуть, що були б раді будь-яким варіантам розселення, аби в місті. Згадують навіть про модульні будинки, які встановили в інших областях.
Сусідня Рівненщина, за інформацією Головного управління Національної соціальної сервісної служби у Рівненській області, прийняла понад 77 тисяч переселенців, із них в області залишилось на тривалий термін 48 тисяч 959 осіб.
Крім того, тут готові прийняти ще близько 24 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Щодо розміщення ВПО у комунальних закладах, то для цього використовують малокомплектні школи, заклади медицини, які не функціонують, заклади соціальної сфери та приватний сектор. При цьому проблеми з опаленням і ремонтами допомагають вирішувати міжнародні донори, з якими працює служба. Щодо навчальних закладів, то у службі запевняють, що у разі роботи закладу ВПО будуть переселені в інші локації.
Робота над пошуком житла, ремонтами та переселенням триває у регіонах постійно і над цим працюють різні служби та органи влади. Втім, це справа складна, бо не завжди вдається знайти відповідне житло з комфортними умовами. На загальнодержавному рівні уряд запровадив вже низку програм для забезпечення житлом переміщених осіб. Ці програми передбачають і пільгове кредитування, і податкові знижки на оренду, і будівництво у сільській місцевості. Крім того, держава запроваджує програму будівництва тимчасового житла – ще в березні про неї повідомив президент і розпорядився, щоб в областях виділили землі під таке будівництво.
Нагадаємо, раніше «Сила правди» розповідала як на Волині фонд «Рокада» допомагає переселенцям.
Ця стаття підготовлена ГО «Центр журналістських розслідувань «Сила правди» в рамках програми «Підтримка регіональних медіа України під час війни» за фінансової підтримки Європейського Союзу та МЗС Королівства Норвегії. Зміст статті є винятковою відповідальністю ГО «Центр журналістських розслідувань «Сила правди» i не відображає погляди Європейського Союзу, МЗС Королівства Норвегії чи Інституту висвітлення війни та миру.
