Щороку на Волині стається близько 3 тисяч пограбувань, пов’язаних з проникненням у житло чи іншу приватну власність. Однак, як показує практика, покарання згідно кримінального законодавства загрожує лише третині цих злодіїв. Решта справ до суду “не доходять”.
Два роки тому у райцентрі Рожище сталося зухвале пограбування. «Обчистили» ювелірну крамницю в самісінькому центрі міста. Близько четвертої години ночі в магазині, що знаходився під охороною, спрацював сигнал тривоги. Співробітники поліції охорони, що прибули на місце події виявили вирвану за допомогою троса металеву решітку і вийняте вікно на другому поверсі комплексу «Веселка», саме там, де знаходилась крамниця з коштовностями.
«Працювали спеціалісти, – розповідає власник магазину Леонтій Штельмах. Вони готувалися – перерізали контакти сигналізації. Поцупили сейфа з золотом на суму понад мільйон гривень. Того сейфа, щоб підняти, треба чоловік шість»
Злочинців й досі не знайшли. І це при тому, що на площі, де розташоване приміщення магазину, встановлено муніципальні камери спостереження. Окрім того, там знаходиться стоянка таксі, що надають послуги цілодобово. «Тієї ночі за 20 хвилин до того, як трапилось пограбування, з площі вирушив до Почаєва автобус з паломниками. Чи ж ніхто нічого підозрілого не бачив? – ставить риторичне питання потерпілий. – На камерах видно чорний джип. Це до нього прив’язали троси, щоб вирвати решітку. Поліція каже, що не можуть встановити що то за машина, бо номер замазаний. Запитую, як справа просувається? Відповідь одна: Ми працюєм. Не знаю навіть кого вони допитували окрім мене і продавця», – каже жертва пограбування.
«Надання розголосу – це єдиний спосіб домогтися, щоб слідство почало відбуватися», – вважає відомий громадський діяч Олександр Ніколайчук.
23 грудня 2016 року організована злочинна група пограбувала його магазин-майстерню годинників, що у Луцьку.
Олександрові пощастило, бо не минуло й місяця, а злодіїв спіймали під час пограбування квартири. Більше того, йому як учасникові формування з охорони громадського порядку довелося безпосередньо взяти участь у затриманні. В автомобілі зловмисників упізнали речі з годинникової майстерні. Нині справа у суді. Організатора бандитського угрупування обвинувачують у крадіжках за 18 епізодами. Проте, розповідає постраждалий: з 23 грудня по 10 січня я не був викликаний ні разу в Луцький відділ поліції, щоб бути допитаним в якості потерпілого чи свідка. Нікому не було цікаво, що в мене зникло. І лише після обурливого посту у Фейсбуці, який розтиражували волинські видання, цією справою зацікавилися в управлінні. Змінили слідчого і справа пішла. Досудове розслідування тривало два місяці. До цього часу нічого з вкраденого мені не повернули. Як мені натякнули адвокати Даура Марганії, тих речей вже нема. У сіді все затягується. Обвинувачені мають хороших адвокатів, які працюють краще, ніж слідчі. Особливо, якщо говорити про зібрані докази»
За інформацією, що її у відповідь на запит надіслало Головне управління національної поліції України в області, у 2017 році на Волині трапилось 2837 крадіжок з проникненням. Найбільше таких злочинів фіксували відділи поліції у Луцьку та Ковелі, найменше – у Локачах, Любешові та Старій Вижві.
Торік оголосили 730 підозр у вчиненні крадіжок з проникненням у житло, магазин, сховище чи іншу власність. Довели до завершення 1068 досудових розслідувань, а до суду передали 873 звернення з обвинувальними актами.
За словами старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ слідчого управління ГУ НП у Волинській області Володимира Войтовича, досудові розслідування, за якими звернення не передано до суду з обвинувальним актом – це, іншими словами, закриті справи.
Найнижчий показник щодо доведення справ до суду протягом звітного періоду у слідчих Любешівського, Шацького, Іваничівського та Ківерцівського відділків – менше 20%. Найвищий – у Слідчого управління ГУ НП у Волинській області, співробітників Старовижівського та Маневицького райвідділів.
Загальний відсоток доведення до суду справ про крадіжки з проникненням в області становить 30,7%.
Задля справедливості слід зауважити, що крадіжки, вчинені протягом звітного періоду, можуть бути «розкриті» і через кілька років. Проте, серед справ доведених до суду у 2017-ому, напевне, є й такі що стосуються пограбувань попередніх років.
За таких умов і рівня розкриття злочинів, пов’язаних з проникненням у житло та іншу приватну власність, крадії почуваються достатньо впевнено. Яскравим доказом цього є той факт, що у 2015 році “квартирні злодії” проникли у будинок начальника Рожищенського райвідділу поліції Олександра Басалика. Проте навіть за цим, принциповим для правоохоронців, фактом зловмисників не покарано, бо їх досі не знайшли.
Матеріал виготовлено Центром журналістських розслідувань «Сила правди» в рамках проекту підтриманого National Endowment for Democracy