На «Суспільному Волині» триває цикл журналістських розслідувань «Червона лінія». У третьому фільмі — про те, як Луцьк втрачає зелені зони на користь забудовників. Влада десятиліттями не могла затвердити межі міського парку, а тим часом роздавала землі у ньому впливовим лучанам, родичам депутатів, учасникам АТО, релігійним громадам.
Авторками програми стали журналістки Оксана Петрук і Марія Доманська. Нижче — текстова та телеверсія розслідування.
У Луцьку — боротьба за парк. Одні хочуть там відпочивати, а інші — жити. Влада ж поволі роздає землі під забудову.
«Раніше тут були городи людські оцих всіх людей, — розповідають мешканці суміжної з парком вулиці Космонавтів. — Потім прийшли й сказали, що буде парк 900-річчя. У 85-му році. Всі городи забрали. Ну, що? Хай вже буде парк. То ж таке діло. Був парк до цього часу. Тепер виявилось, що це вже не парк.
Оце позрізали тут дерева, знищили, зараз паркан поставили. Це є неправильно. Ми збирали громадські слухання, виступали… Нас ніхто не чує і не хоче чути. Розумієте? Тупо починають далі захоплювати»
Ця історія бере свій початок з далеких 90-х. Тоді Луцькрада делегувала повноваження роздавати землі виконавчому комітетові.
Відтак у 2001-ому міськвиконком своїм рішенням надав дев’ять ділянок у парку 900-річчя Луцька під забудову. Серед щасливих власників опинилися рівненський суддя Вадим Торчинюк, власник пивного клубу у Луцьку Леонід Цимбалюк, Іванна Кварцяна, яку журналісти сайту «Волинь 24» називають сестрою народного депутата VII та VIII скликань Сергія Мартиняка.
Через рік прокуратура опротестувала ці рішення і через суд повернула землі місту. Бо, згідно із прийнятим у 1997 році Законом «Про місцеве самоврядування», виключне право роздавати комунальну землю мала лише міська рада, і аж ніяк не виконком.
Через кілька років люди, яким виділяли землю у парку, звернулися до міськради з запитом на виготовлення державних актів на право власності, які їм видали без проблем.
«Рішення суду до міської ради не дійшло, — пригадує Луцький міський голова 2006-2010 рр. Богдан Шиба. — Воно залишилось у стінах суду. В міській раді не було такого рішення. Тому ці люди почекали 5 років і написали заяви, щоб їм видали державні акти. Що й було зроблено.
Прокуратура знову взялася за діло і державні акти таки скасували. Але не всі. Виняткове рішення суд прийняв щодо ділянки, яка на той момент вже належала Оксані Ходзюк, дружині брата депутата Луцької міської ради, голови земельної комісії Євгенія Ткачука — Олега Ткачука.Тож тут почалось будівництво. Решта ділянок повернулись у власність міста.
Євгеній Ткачук — депутат Луцької міської ради з 2010-го року і донині. Тривалий час очолював земельну комісію. Євгеній Ткачук ніколи не заперечував родинних зв’язків з власниками ділянки у парку і навіть зізнався, що допомагав будуватись та мешкає там же.
«Якби не був я депутатом, ніхто безумовно не звернув би увагу. Там купа будинків. Ну, я розумію, що депутат, особлива увага. Ну, що зробиш? Така наша доля. Найбільше кричить незадоволена людина, яка побудувала там триповерховий будинок. Ми побудували будинок на 178 квадратних метрів. Не 300, не 400…»
Це він, з його ж слів, запропонував знову роздати спірні ділянки по сусідству. Тепер, схоже, з новими власниками ділянок не воюватимуть, бо землю віддали родичам загиблих в АТО.
«Ці земельні ділянки були повернуті прокуратурою. Сформовані. Тобто вони були вільні. Мною ініційований запит депутатський, який підтримали тоді депутати, першочергово вільні земельні ділянки надавати сім’ям загиблих в АТО, інвалідам І групи. Близькі загиблих звернулись до нас в міську раду і ми розглянули і надали ці земельні ділянки голосуванням сесії Луцької міської ради»
«Коли виділялися ці ділянки батькам героїв, прокуратура вже сказала, що функції загального нагляду у них нема, опротестувати це вони не хочуть. Я підозрюю, що там є згода між судовими органами, органами прокуратури й депутатами міської ради. Пацанячий консенсус. Бо ці люди — здебільшого корінні лучани. Вони вважають, що тут вони мають вирішувати поміж собою все», — вважає колишній міський голова Богдан Шиба.
6 сімей загиблих воїнів і син майданівця, а нині ще й депутата Волинської обласної ради Артема Запотоцького набули право власності на землі кілька років тому.
«Підійшли запитали: «Тобі землю десь в Луцьку треба?» Кажу: «У мене двоє дітей, ситуація зі здоров’ям погана. Ну, можу написати заяву, а де вона попаде, мені однаково», — розповідає майданійвець Артем Запотоцький. — А ви думаєте, що життя можна оцінити в грошах чи в землі? Воно має якийсь еквівалент, коли сім’ї втрачають дітей, а діти батьків? Це їхнє право»
На одній із ділянок уже почалось будівництво: її загородили парканом, зачистили від дерев.
Це земля, яку міськрада надала батькові загиблого військовослужбовця Сергія Шкредя. За парканом тепер не одна, а вже чотири окремі земельні ділянки, і будуються там зовсім не родичі героя.
«Це вже четвертий забудовник. Він з нами поговорив, поліція приїхала і він на другий день зразу паркана поставив. Ну, він каже, що він так якби законно на вторинному ринку купив. Але незаконно земля була виведена», — бідкається лучанин Ігор.
Згідно з даними державного кадастру, з травня 2021-го року 10 соток на вулиці Космонавтів належать підприємиці Тетяні Ліщук. Жінка — засновниця і співвласниця будівельного бізнесу — фірми «Орбітабуд», яка зводить житлові комплекси в Луцьку і Ковелі.
«Я не знаю точно кому, але ці ділянки міська рада виділяла, ясно що, зацікавленим особам, які зараз хочуть там будувати, напевне, а не тим людям, які насправді вказані в документах. Видно, їм якось компенсували і ці земельні ділянки знов прибрали до рук», – вважає ексголова міста Богдан Шиба.
А депутат Євгеній Ткачук переконаний, що продавати ділянки – це невід’ємне право нових власників.
«Ну, вибачте, сім’ї загиблих вирішили продати ту земельну ділянку… Ну, це ж їхнє право, правильно? Це їхня власність. Повірте мені, я сам зацікавлений, щоб парк цей зберегти»
У рішенні про створення парку від 1982 року йдеться про 33 гектари. Нині міська влада називає різні цифри — 19, 18, 17 гектарів…
Чиновники кажуть, що не знають чому така розбіжність в цифрах. Але одне стверджують напевне — виділені під забудову ділянки в межі парку не входять і ніколи не входили.
«Є план-схема з червоними лініями, межами парку 900-річчя. Це було рішення Луцької міської ради 14-го року № 62/44, в якому затвердили межі парку загальною площею 18,6 гектара. Земельні ділянки тут не входять, – пояснює директор комунального підприємства «Парки і сквери міста Луцька» Богдан Феденчук.
Заступниця Луцького міського голови Ірина Чебелюк визнає, що виділені під забудову ділянки вивели з території парку. Але, каже, зробили це попередники.
«Межі парку змінені були не в останні роки, а далеко десь 2000-х роках і точно не даним міським головою. Відповідно в 2014-2016-ому році з тих земель, які були виведені з території парку, були роздані земельні ділянки для приватної забудови сім’ям загиблих учасників АТО. Не уповноважені органи місцевого самоврядування контролювати в який спосіб будуть використані ці земельні ділянки власниками. Багато хто з мешканців звинувачує саме нас, що ми роздали межі парку. Межа парку була змінена далеко ще до нас»
Офіційно межі парку 900-річчя Луцька затвердили лише у 2014-ому році. Проте вони досі не нанесені на публічну кадастрову карту. Коли це станеться, міська влада не дає чіткої відповіді. Але запевняє, що більше парк не роздаватимуть, бо є закон і політична воля президента. Тепер треба тільки розширяти.
«На сьогодні позиція держави – це збільшення парків і скверів на території громад. Своєю чергою органи місцевого самоврядування, тобто Луцька міська рада, а також Луцький міський голова, ми пропрацьовуємо варіанти створення нових паркових зон, нових скверів», – наголошує Ірина Чебелюк.
У 2017-році Луцька міська рада оголосила про наміри розбудовувати парк. Взялися за напрацювання концепції. Команда урбаністів безкоштовно запропонувала місту свою ідею реконструкції парку. Архітектор Роман Литвин каже, що уже під час створення проєкту межі парку довелось визначати самостійно.
«Ми побачили наступне, що з усіх боків парк зменшується і забудовується. З одного боку там церква побудувалась одна, з другого боку – друга церква. З третього боку – три ділянки з вулиці Ветеранів. Там, де центральний вхід, вони вже на той час в кадастрі були під житлове будівництво. І в тому числі, на той момент, в кадастрі вже були ділянки на вулиці Космонавтів. Це є результатом бардака, який є в Луцьку і в інших містах, відносно зелених зон упродовж усіх років незалежності України», – розповідає Роман Литвин.
Харків’янин Дмитро Булах розповідає про схожу схему з роздачею земель парку через відсутність затверджених меж. На думку правоохоронців, понад 3 гектари, які раніше належали до території парку «Зелений Гай» у Харкові, виділені з порушенням закону. Саме активна громада змогла привернути увагу до цих схем, добилася відкриття кримінальних справ і процесу з повернення цих ділянок в комунальну власність.
«Цей процес було призупинено різними методами, в тому числі юридичними. Мається на увазі, судовими процесами, комунікаційними кампаніями. Максимальна громадська активність дає результат і туди починають включатися політики, які хочуть бути причетними до успішного кейсу», – радить активіст Харківського антикорупційного центру.
Мешканці вулиці Космонавтів у Луцьку також налаштовані рішуче. Кажуть, почнуть з юридичних методів. За їхньою заявою уже відкриті кримінальні провадження.
«Я розумію, що тут ласе місце, що тут і газ і вода: все зразу підвів і нічого не треба вести. Але якісь повинні бути норми закону»
«Тут спортсмени бігають, тут велосипедисти їздять, тут з дітьми, з колясками, тут скільки он діток у парку зараз сидить, а скільки інвалідів. Де люди ці всі? В парку! І це треба останнє забрати в людей?», – бідкається лучанка Валентина.
Архітектор Роман Литвин каже, що будуватись на виділених ділянках законно, але це завдасть шкоди зеленим зонам зокрема і місту загалом.
«З точки зору моралі, мені було б соромно будувати будинок в парку. З точки зору закону, я думаю, той, хто там зараз будує будинок, він нічого не порушує. Він, швидше за все, купив цю ділянку в когось. Хто за це має відповідати? Я навіть не знаю. Тому, що цей ланцюжок тягнеться ще бог знає від якої влади»
Бажання зберегти парк декларують і влада, і громада. Але його території чомусь продовжують вислизати, як вода крізь пальці. Чим довше зволікатимуть з остаточним встановленням меж, тим менше віри буде в щирість цих намірів. Зрештою, багато залежить і від лучан. Якщо їм не вдасться довести владі важливість зелених зон для міста, то є ще один інструмент — вибори.
Нагадаємо, у попередніх розслідуваннях проєкту «Червона лінія» йшлося про те, як шпарина в законодавстві створила передумови для незаконних рубок лісу в період тиші, а також про нелегальне використання води для поливу плантацій лохини на Волині.
