Лісові господарства покликані досліджувати, берегти та охороняти ліси від пожеж, хвороб та шкідників. Однак часто ліс стає для когось вигідним бізнесом. Для того, щоб перевіряти державні підприємства, їхні витрати та закупівлі, експерти користуються системою публічних закупівель Prozorro. Проте не всі лісові господарства хочуть відкрито звітувати про свої витрати. Деякі з них ігнорують Prozorro та не повідомляють про те, що і за скільки купили. Інші ж оприлюднюють тільки укладені договори. Проте й це не дає змоги повністю проконтролювати раціональність використання коштів.
«Сила правди» вирішила розібратися, у кого, що та за скільки купують державні лісогосподарські підприємства Волині.
Від батька до сина
З аналізу закупівель лісових господарств у 2016-2019 роках, помітно вирізняється ДП «Колківське лісове господарство», яке уклало три угоди з ТОВ «Лістрансбуд». Її керівником є екс-директор Городоцького лісгоспу Сергій Ребар. За цей період у компанії придбали бесідку та колодязь, також вона займалась виробництвом продукції з матеріалів замовника. Загальна сума трьох укладених угод становить більше 328 тисяч гривень.
ТОВ «Лістрансбуд» створене у 2010 році у Ківерцях. Її засновники – Сергій Ребар та Софія Ребар. Основна діяльність компанії — лісопильне та стругальне виробництво.
Співзасновник та директор фірми Сергій Ребар — очолював ДП «Городоцьке лісове господарство» з 2002 по 2012-й. У лісовій галузі працює також син Сергія Ребара – Юрій. Певний час, за інформацією Волинського ОУЛМГ, він навіть керував Колківським лісгоспом. З травня 2019-го Юрій Ребар обіймає посаду керівника ДП «Цуманське лісове господарство». А у 2010-2014 роках він керував фірмою «Лістрансбуд».
У своїй декларації Юрій Ребар вказав, що у 2018-ому році отримав 123 тисячі гривень доходу від «Лістрансбуду». Ще 85,5 тисяч від цієї ж фірми отримала його дружина Оксана Ребар.
Директор Колківського лісгоспу Сергій Матчук переконує, що після свого призначення на посаду, розірвав усі договори з «Лістрансбудом». Він розповідає, що з травня цього року вже не співпрацював з такою компанією. Однак, як видно з системи публічних закупівель Prozorro, останній оприлюднений договір на 23 тисячі гривень з «Лістрансбудом» був підписаний у червні 2019-го року.
Засновниця «Лістрансбуду» Софія Ребар на сайті публічних закупівель Prozorro вказана контактною особою фірми. Проте вона не дуже охоче спілкувалася з журналістами про укладені договори з держпідприємством. Її обурило питання щодо можливої наявності конфлікту інтересів.
«По КВЕДам написано, чим ми займаємось. Ми тим і займаємось, нічим більшим ми не маємо права займатись. Які можуть бути конфлікти інтересів, що ви висмоктуєте вже? Що вам вже треба?», – обурилась Софія Ребар.
Вона також додала, що між вигодоотримувачами фірми і нинішнім керівництвом лісгоспу нема родинних зв’язків. Отже, на її думку, конфлікт інтересів відсутній.
«Ну то й що, що підписані договори на співпрацю? Директор Колківського лісгоспу – Матчук. Директор нашого підприємства – Ребар Сергій Тихонович. Який конфлікт інтересів може бути, скажіть? Родичі? Сусіди? Не сусіди! Не родичі! Нічого! То які можуть бути конфлікти? Що ви хочете ще, вам нема чим зайнятися більше?», — продовжує пані Ребар.
Загалом, з жовтня 2016-го року з «Лістрансбуд» уклали чотири договори на загальну суму 383 594 гривні. Замовниками були ДП «Колківське лісове господарство» та Волинський лісовий селекційно-насіннєвий центр.
Студент-підприємець
Не менш успішно веде бізнес-справи з лісгоспами 22-річний підприємець з Шацька Богдан Артимук. Він у 2018-ому році надавав Прибузькому лісовому господарству послуги з навантаження деревини на більше як 235 тисяч гривень. Основна діяльність підприємця – вантажний автомобільний транспорт. А свою діяльність він почав з 3 жовтня 2018 року. Перші два договори уклав з Прибузьким лісгоспом 10 листопада 2018 року.
Цікаво також, що Богдан Артимук продавав паливні дрова відділу освіти Рівненської сільради Любомльського району. Загалом, підприємець підписав з замовником 5 угод на більше 175 тисяч гривень.
Проте й цей молодий підприємець має відношення до лісових господарств. Його батько Василь Артимук є лісничим ДП «Прибузьке лісове господарство». У своїй декларації за 2018-ий рік він вказав, що син отримав 347 999 гривень доходу від підприємницької діяльності. Ще 5200 гривень стипендії — від Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. Також сам Василь Артимук надає Прибузькому лісовому господарству майно у лізинг, за що отримав 9 тисяч гривень доходу.
Головний лісничий Прибузького лісового господарства Юрій Демих підтвердив, що Василь Артимук — їхній співробітник. Однак на питання, чому підписували договори з Боданом Артимуком, відповіді дати не зміг.
«Я тоді ще не працював. Я зараз – головний лісничий, а тоді ще не був на цій посаді. Я вам не можу дати відповідь на це питання», – зазначив Юрій Демих.
«Сила правди» також намагалась поспілкуватися з 22-річним підприємцем Богданом Артимуком, однак сконтактувати з ним не вдалося.
Нагадаємо, це не перший випадок коли під час закупівель ДП «Прибузьке лісове господарство» купує потрібні товари у родичів своїх працівників. Раніше «Сила правди» повідомляла про депутата Любомльської міської ради Віталія Мучака, який підписав з підприємством понад 50 договорів на суму більше одного мільйона гривень. При цьому, в той час, коли у депутата-підприємця купували послуги з заготівлі деревини, у Прибузькому лісовому господарстві на посаді інженера з охорони та захисту лісу працював його син Назар Мучак.
Сімейний підряд
Ще один підприємець, 36-річний Роман Баран з Маневич, за 2018-2019 роки підписав п‘ять договорів з Маневицьким лісовим господарством та Любешівським лісомисливським господарством на постачання шин та автозапчастин. Загальна сума угод склала понад 62 тисячі гривень. Підприємцем він зареєструвався у 2006-ому році. А основна його діяльність – вантажний автомобільний транспорт.
Цей підприємець також має родинні зв’язки у лісових господарствах. Зокрема, його дружина Оксана Баран є головною бухгалтеркою ДП «Поліське лісове господарство». У своїй декларації за 2018 рік вона зазначила, що її чоловік отримав 98 100 гривень доходу від підприємницької діяльності. А сама Оксана Баран отримала понад 190 тисяч гривень заробітної плати від Поліського лісгоспу.
Також Роман Баран раніше співпрацював й з ДП «Поліське лісове господарство». Зокрема, у 2017-ому році він уклав три угоди на 1,37 мільйона гривень.
Натомість, у Поліському лісгоспі не можуть пояснити чому підписували договори саме з цим підприємцем. Юрист лісгоспу Євгеній Шевчук каже, що лісгоспи не підпадають під дію Закону України «Про публічні закупівлі», тому конфлікту інтересів тут бути не може.
«Лісові господарства, не підпадають під дію закону оскільки гроші ми не з бюджету отримуємо, а працюємо за рахунок реалізації лісосировини, це як комерційне підприємство», — пояснив Євгеній Шевчук.
Сам же Роман Баран підтвердив, що, дійсно, співпрацює з лісовими господарствами, в тому числі мав укладені договори й з Поліським лісгоспом, в якому працює його дружина.
Загалом же з березня 2017-го року він підписав 13 угод з різними лісовими господарствами та отримав більше двох мільйонів гривень.
Депутатські послуги
З закупівель лісових господарств у 2016-2018 роках, помітно, що чи не найактивнішим постачальником для лісгоспів області став 47-річний депутат Волинської обласної ради з Каменя-Каширського Анатолій Бусько. Також торгує з державними підприємствами фірма «ДОФ Арбо», власниками якої є він та його син Олександр Бусько. Зареєстрована вона у 2002-ому році у Камінь-Каширську. А її основна діяльність – лісопильне та стругальне виробництво.
Депутат надає підприємствам послуги з заготівлі та перевезення лісосировини, грейдерування та ремонту доріг, рубки формування та оздоровлення лісів тощо. Загалом з січня 2017-го року «ДОФ Арбо» та підприємець Анатолій Бусько уклали 134 угоди з різними лісовими господарствами області. Загальна сума яких – 6,38 млн грн.
За 2018 – 2019 роки Анатолій Бусько підписав 35 договорів з Любешівським лісомисливським господарством та Шацьким учбово-дослідним лісовим господарством. Загальна сума угод склала майже 1,7 мільйона гривень. Натомість ще 29 договорів на 1,5 мільйона гривень уклала його фірма «ДОФ Арбо» з ДП «Любешівське лісомисливське господарство», ДП «Колківське лісове господарство», ДП «Старовижівське лісове господарство» тощо.
Адвокат Анатолія Буська Віталій Бляшук каже, що для того, аби надавати відповідні послуги фірма депутата має необхідну кваліфікацію та працівників.
«Підприємство засноване ще у 2002-ому році, воно є деревообробне. Звичайно, що предметом обробки є дерево. Відповідні КВЕДи в підприємства є, і, звичайно, де є обробка дерева, там є постачання послуг і так далі», — розповів Віталій Бляшук.
Окрім того, адвокат переконує, що конфлікту інтересів у співпраці Анатолія Буська з лісгоспами немає, оскільки він ніколи не працював на державній посаді. А свою діяльність як підприємця розпочав ще навіть не будучи депутатом Волинської обласної ради.
«Він будівельником був звичайним, а як ще тоді можна було заробити? І потихеньку все пішло. Він на жодній державній посаді не працював, а депутат це ж обрана посада. Тим більше, він став депутатом обласної ради, наскільки я пам’ятаю, з 2015-го року, а співпраця почалася, ще коли він був депутатом районної ради», — зазначив Віталій Бляшук.
Директор Колківського лісгоспу Сергій Матчук каже, що він наразі не співпрацює ні з депутатом, ні з його компанією.
«Я вам по цьому нічого сказати не можу. Просто я став директором Колківського лісгоспу тільки у травні 2019-го року. А ці закупівлі ще до призначення були. Я коли прийшов працювати у лісгосп, з ними (фірмою, – ред.) усі договори розірвав», — розповів Сергій Матчук.
Анатолій Бусько, його син Олександр та дружина Світлана, згідно з декларацією за 2018 рік , загалом заробили більше 296 тис. грн доходу від фірми «ДОФ Арбо». З підприємницької діяльності вся сім’я отримала – 7,2 млн. грн.
До слова, Анатолій Бусько уже давно співпрацює з волинськими лісівниками. Зокрема, раніше «Четверта Влада» повідомляла, що його фірма «Доф Арбо» займалась будівництвом у Воротнівському заказнику. Тоді там збудували так званий Лісівничий молодіжний центр, з сауною та дорогим оздобленням. Загалом же на роботи витратили майже три мільйони гривень, з яких понад 900 тис. грн. на підрядах освоїла «Доф Арбо».
Також 20 травня цього року інтернет-видання «Волинські Новини» з посиланням на власні джерела повідомило, що 8 травня на подвір’я депутата Анатолія Буська невідомі кинули гранату та хотіли вкрасти автомобіль, погрожуючи власнику пістолетом.
Чому лісгоспи погано звітують про свої витрати?
Згідно з інформацією Волинського ОУЛМГ, на Волині є 23 лісові господарства, Волинський лісовий селекційно-насіннєвий центр, який займається постачанням саджанців для озеленення, та Черемський заповідник. Проте, проаналізувавши держзакупівлі всіх цих підприємств, «Сила правди» помітила, що жодне з них не «закупляється» у формі відкритих торгів – однієї з основних форм держзакупівель, який ґрунтується на принципі конкуренції учасників. Окремі лісгоспи лише звітують про вже укладені договори.
Голова правління ГО «Центр громадського моніторингу та досліджень» Мирослав Сімка розповідає, що лісгоспи не визнають себе замовниками у сфері публічних закупівель, тому вони належно не звітують про те, що купують.
«Ситуація з лісгоспами зараз наступна — вони в більшості своїй не визнають, що є в розумінні закону замовниками. Відповідно, ті поодинокі факти оприлюднення інформації в системі носять характер випадковий або одиночний, а не системний. Зі зміною законодавства, дуже ймовірно, що ситуація зміниться, але це вже буде після квітня 2020-го року», — розповів Мирослав Сімка.
Він також додав, що лісгоспи вважають себе комерційними підприємствами, тому уникають звітування про свої закупівлі.
«Вони думають (лісгоспи, – ред.), що на них не поширюється Закон «Про публічні закупівлі», оскільки вони вважають себе підприємствами, в статуті яких зазначено, що вони орієнтовані на отримання прибутку. Відповідно, під дію закону у цій частині вони не підпадають. Однак, проаналізувавши їхні статутні документи, ми можемо стверджувати, що вони, як організації, які наділені державою ексклюзивними правами в галузі лісівництва, в цій частині якраз під закон підпадають. Адже їм виділили певне ексклюзивне право — користування лісовими ресурсами», – додав він.
Юристка Громадської ініціативи «За чесний тендер» Мирослава Примак також зазначає, що лісгоспи створені державою з метою охорони та збереження лісу. Ліс – є національним багатством, яке покликане задовольняти потреби суспільства, тому мета одержання прибутку від комерційної діяльності не дає лісгоспам права уникати відкритих торгів.
«Ліси – це національне багатство, яке в тому числі є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Наявність в статуті мети одержання прибутку від комерційної діяльності не дозволяє автоматично уникати Закону «Про публічні закупівлі». Адже ведення лісового господарства, охорона, захист, раціональне використання та відтворення лісів здійснюється лісгоспами в силу наділення їх такими повноваженнями державою», — переконує Мирослава Примак.
Мирослав Сімка також додає, що знаючи про особливості та потреби лісгоспів, їхні працівники можуть залучати до співпраці «свої» фірми, або навіть штучно «створювати» потрібних підприємців.
«Є певна специфіка того ринку закупівель, специфіка потреб, яка є в тих лісгоспах. Завдяки тому, що певні особи з боку цих лісових господарств володіють відповідною інформацією, вони фактично можуть під себе, якимось чином, підлаштовувати ринок, тобто, іншими словами, створюються потрібні ФОПи, які працюють з потрібним напрямком. У будь-якому лісгоспі розподіл коштів відбувається в ручному режимі. Адже звіт про укладений договір – це саме такий режим, коли ти сам телефонуєш, знаходиш постачальника певного товару чи послуги і укладаєш з ним угоду», — зазначив Мирослав Сімка.
Проте, за його словами, говорити про конфлікт інтересів на рівні законодавства навіть, якщо лісові господарства купують у «своїх», можна буде лише після того, коли підприємства почнуть проводити процедури відкритих торгів.
Матеріал виготовлено в рамках проекту підтриманого Міжнародним фондом «Відродження»
