17-те вересня, 17:30, Луцьк. Хроніки виборів 2020 набирають обертів. За півтори години вже третя політична команда оголосить, хто балотуватиметься у місцеві ради Волині. Напередодні це вже зробили «Свідомі» та «Свобода». Тепер ще «Голос». Проте найочікуваніших імен все ж не озвучать. Хто балотуватиметься на посаду мера? Хто боротиметься за один із округів?
Центр журналістських розслідувань «Сила правди» побував на конференції волинського осередку «Голосу» і розповідає найцікавіші деталі. Чому спершу сиділи у тиші, про що казали «поговоримо не тут» і кого запросили у команду – у нашому репортажі.
Складнодоступні місця і десять хвилин тиші
За пів години до обіцяного старту конференції я стою біля бару «Кораблик» і втуплююсь у телефон. Відкриваю збережені повідомлення і шукаю там ще якісь орієнтири крім Коперника, 8а. Підходить молодий чоловік і привітно запитує, чи я журналістка. Синхронно переводимо погляди на бейджик з моїм посвідченням. Так. Спершу цікавиться, чи я місцева, бо явно не знаю, куди йти. Потім змовницьким тоном: «А що тут зараз буде?»
Конференція волинського осередку «Голосу».
Дивується, мовляв, невже в «Кораблику», далі вголос роздумує, чи не сходити теж, але зрештою підсумовує: «Я не по цих дєлах». А я по цих, тому за кілька хвилин вже відчиняю двері офісу, в якому засідає партія. Білі стіни, стеля і червоний банер – ідеальне дотримання партійних кольорів.
Очевидно, що в приміщенні лише свої. Також ясно, що гостей багато не чекають. Поки Тарас Божидарник записує відео з закликом обрати його депутатом, а оператор радить йому додати експресії, всі пересуваються максимально тихо. Після цього заговорюють між собою про соцмережі. Питають, хто вже створив офіційні акаунти і діляться секретами «розкрутки» й уникання безпідставного хейту. Один з них згадує кілька волинських фейсбук-груп, констатуючи, що там коментаторів завжди достатньо, часом агресивних. Подумки погоджуюся і виходжу зустріти біля офіс-центру колегу, яка так само не одразу помічає брендовані наліпки «Голосу» на вікнах і також йде спершу не туди.
Після нас до офісу заходить ще один чоловік, старший за решту присутніх. Опираючись на тростину, прямує до вільного стільця. Божидарик запитує, чи він до когось конкретного. Чоловік поважно обертається до нього і відповідає тоном, яким озвучують абсолютно очевидні речі: «Я на партійну конференцію».
Проте захід ніяк не починається. Голова осередку партії Віктор Левандовський запізнюється. На 10 хвилин, 20, пів години… Одна з присутніх пояснює – від їде до Луцька з Києва, а це ж дорога і розрахувати точний час нелегко. Періодично то жіночим, то чоловічим голосом звучить: «Під’їжджає до Луцька», «Вже на Рівненській», «А в Рівному на Рівненській чи в Луцьку?»
Поступово між присутніми западає незручна мовчанка. Хтось дивиться у вікно, хтось – у телефон. Одна з членкинь команди пропонує обговорити рекламні борди. Кілька людей енергійно кивають. Жінка додає, що обговорювати робочі питання при всіх не варто. Групкою з п’яти чи шести людей вони виходять в коридор.
Завдання номер нуль і «Луцьк має почати працювати»
Коли Віктор Левандовський з’являється, конференцію починають одразу. Хтось ще встигає запитати, чому збираються саме сьогодні – тому що зручно чи тому що треба. Правильний варіант – два. Андрій Гаврищук, другий номер у виборчому списку, пропонує почати з формальної частини. Він же і головує на конференції.
Андрій Гаврищук 
Віктор Левандовський
Рішення сьогодні приймають шестеро членів осередку партії з дев’яти. Решта присутніх – в команді, але поза партією. Спершу приймають рішення за спосіб прийняття рішень, потім переходять до затвердження виборчих списків. Коли наступного дня прошу надіслати затверджені списки, Андрій Гаврищук обіцяє надіслати їх, щойно керівник партії поставить свій підпис, але ввечері 18 числа документи все ще не підписані, тож я так і не отримую їх.
Але судячи з почутого на конференції, першу «луцьку» п’ятірку відкриває голова осередку, засновник компанії «Internet devels» Віктор Левандовський. За ним – адвокат Андрій Гаврищук, IT-шниця Оксана Демчук, підприємець та екскандидат в нардепи від «Голосу» у 2019 році Віктор Варшава, підприємиця Оксана Волошина. Кандидатуру на посаду міського голови Луцька «Голос» так і не пропонує.
Раніше говорили, що на пост мера команда висуватиме Богдана Шибу – міського голову Луцька 2006-2010 років. Кількома тижнями раніше він навіть створив офіційно сторінку у Фейсбуці, на тлі якої був логотип «Голосу», та на момент написання цього тексту такої сторінки вже не існує. Не звучало ім’я Шиби і серед переліку тих, хто балотуватиметься у депутати в місцеві ради на Волині.
Далі слово бере Віктор Левандовський, аби розповісти про основні напрямки майбутньої діяльності партії і потенційних майбутніх депутатів. Чоловік йде до великої дошки на протилежній стіні і починає малювати щось на кшталт схеми передвиборчої програми. Лише зараз помічаю, що там в куточку стоїть стіл з келихами, колою і їжею в коробках. Але зараз все ж до програми.
Проблему Covid-19 Левандовський називає питанням номер нуль. Говорить про наближення «страшної зими», ймовірне перевантаження лікарень і про те, що з настанням холодів доведеться діяти як на початку Майдану або війни – працювати з волонтерами і у екстреному режимі розробляти план допомоги найбільш вразливим групам населення. Після цього згадує про літніх людей – каже, що місто може пожертвувати якимись розважальними центрами, але не може кидати пенсіонерів.
Чоловік з тростиною робить зауваження – питає, чи не буде ліпше сформулювати і те, яким чином можна підтримати старших людей. І одразу пропонує внести до програми пункт про корективи системи оподаткування. Ще один чоловік пропонує серйозно зайнятися питанням сміття і сміттєвого полігону в Брищі. Левандовський обіцяє все взяти до уваги.
Серед інших пріоритетів голова осередку називає екологію та сморід в обласному центрі, а також розвиток бізнесу.
«Луцьк відпочиває достатньо. Є достатньо зон для розваг і відпочинку. Луцьк має ще й почати працювати. Спокійне місто ніколи не буде швидко розвиватись», – каже Левандовський.
На паузі, але з можливістю поновлення
Голосування за передвиборчу програму. Потім за те, аби поставити три крапки у формальній частині. Гаврищук наголошує, що це не закінчення конференції, а лише її пауза і у будь-який момент голова осередку зможе її поновити, якщо матиме таку потребу. З поглядів і мовчання розумію, що розуміють не всі. Сама ж припускаю, що конференцію офіційно не закривають через кілька «пустих» місць у проголосованих виборчих списках, які ще планують заповнити.
Всі дякують всім і членів команди «Голосу» запрошують до столу. Поки в офісі лишаються журналісти і спостерігачі, пропозицію приймають не дуже активно. Один зі слухачів запитує у Гаврищука, як потрапити в партію, якщо не встиг раніше написати заяву. Розчути відповідь мені вже не вдається.
Викладач із Луцького національного технічного університет Тарас Божидарник
За кілька годин пишу Левандовському і дещо уточнюю. Він дякує за інтерес до конференції. До слова, інформаційний супровід був мінімальним. Сам «Голос» наступного вечора опублікував на офіційній сторінці у Фейсбуці відео з заходу. Публікацій у інтернет-виданнях не знаходжу. І все ж чекаю імені потенційного кандидата на посаду міського голови Луцька.
