19 вересня, 10:00. Луцьк. Сонячно. Волинська регіональна організація партії «Опозиційна платформа — За життя» зникла. Їхній офіс зачинений, члени осередку не відповідають на дзвінки, а основний контактний телефон вимкнений. Політсила мала на конференції висунути кандидатів до місцевих рад на Волині, натомість перестала виходити на зв’язок. Лише ввечері з’явилася інформація, що конференцію все ж провели. Та чи достатньо доказів?
На місці подій побував Центр журналістських розслідувань «Сила правди». Про двері, які все ж були відчинені, короткі гудки та порушення законів – у нашому матеріалі.
Червоні мітки, замкнені двері й абсолютна самота
За два дні до запланованої конференції, 17-го вересня, жіночий голос по той бік телефону лагідно сказав мені: «Будь ласка, приходьте. Конференція буде о 10-ій годині на Привокзальному майдані, 1». Про такі ж дату і місце свідчить документ, який «За життя» подала до Волинської обласної територіальної виборчої комісії.
По дорозі до Привокзального я розглядаю зіпсовані білборди «За життя». Схоже на те, що в Луцьку у них залишилися лише такі – кимось рясно облиті червоною фарбою. Згадую, що раніше ми писали про два зіпсовані борди на Конякіна. Проте за останні кілька днів такі червоні «мітки» на зовнішній рекламі ОПЗЖ я помічала на Соборності, Відродження і десь в районі Небережної та Шевченка.
«Зможемо відновити економіку!», «Зможемо відновити медицину!», «Зможемо відновити мир!»… Судячи хоча б із зіпсованих бордів, вже, як мінімум, не на Волині.
Табличка з надписом «Привокзальний майдан, 1» висить на аптеці. Запитую у охоронця, що прогулюється поблизу, де тут офіси. Відповідає, що вони ще будуються і запитує, що саме я шукаю і що має відбутись. Пояснюю. Чоловік уточнює, хто сказав мені про це. «Партія», – відповідаю. Охоронець співчутливо посміхається і йде геть. Телефоную спостерігачці Громадянської мережі ОПОРА, прошу пояснити, де знайти ОПЗЖ.
«Обійдіть будівлю, тут будуть ворота і біля них стою я. Але кажу одразу – ОПЗЖ тут немає», – говорить дівчина.
О десятій я, представниця ОПОРИ Юлія Ютовець та активіст Сергій Рижков вже дивимось на зачинені двері офісу. Жодних табличок чи вказівних знаків. Вікна щільно закриті: жалюзі і з внутрішньої, і з зовнішньої сторін. Телефоную за контактним номером, за яким відбувалася акредитація. «На даний момент абонент не може…» До кінця дня телефон так і не вмикають. Олег Чикида, який донедавна був керівником волинської ОПЗЖ, також не підіймає слухавку. Номер нового голови, Олександра Башкаленка, не знаходжу.
Сергій і Юлія розповідають – вони тут з 9:30 і за весь цей час ніхто не заходив і не виходив. Ми знову по черзі перевіряємо кожні двері. Відчиненими виявляються двері до туалету і до складу з будівельними матеріалами – навпроти і позаду будинку тривають будівельні роботи. Я лишаюсь біля офісу ще на якийсь час, та нічого так і не відбувається.
Щоразу за життя, та не завжди за правду?
ОПОРА одразу повідомила Волинську обласну територіальну виборчу комісію про те, що у вказаний час та за вказаною в офіційному повідомленні ОПЗЖ адресою конференція не відбулась. Це автоматично мало б анулювати право партії на висунення своїх кандидатів у місцеві ради, адже вони не можуть змінювати заздалегідь погоджені дані про конференцію, не повідомляючи про це ТВК.
Голова обласної ТВК Іван Лазорко підтвердив, що з проханням про зміни члени «За життя» не звертались. Згодом на своїй сторінці у Facebook він написав, що конференцію ОПЗЖ так і не провели. Та на момент написання цього тексту допис Лазорко видалив. Майже о восьмій вечора він зателефонував мені, щоб повідомити цікаву новину – виявляється, конференція все ж відбулась, просто від журналістів сховалися.
— Щойно спілкувався зі своїм заступником. Мені сказали, що член нашої комісії, Талимончук, був присутній на конференції ОПЗЖ. Тобто вона була, а вони закрились і не пускали тільки неакредитованих, по його словам, — говорить Лазорко.
— Коли я прийшла, там була спостерігачка ОПОРИ і ще один активіст. Вони говорять, що вони там з 9:30 і з того часу жодного руху не було, — відповідаю.
— Тобто не виглядало, наче щось взагалі проводилось?
— Так. До того ж, мене акредитували… Я маю аудіозапис цієї розмови, можу його надати. Я прийшла вчасно і мене мали б впустити.
— Я на стороні правди і хочу знати, як все було. Це цікаво. Будемо розбиратись.
Як і вимагають закони жанру, член ТВК Петро Аркадійович Талимончук — представник партії «Опозиційна платформа — За життя». Чи можна довіряти його словам? Поки залишмо це питання без відповіді.
І що? І що тепер?
«Відповідно до чинного Виборчого кодексу України, акредитовані журналісти мають право бути присутніми на з’їздах партій. Відмова у доступі до приміщення акредитованого журналіста є порушенням. Можна писати заяву у поліцію про перешкоджання журналістській діяльності», – розповідає про тонкощі Виборчого кодексу юристка Оксана Максименюк.
Конференції політичних партій, в рамках яких висувають кандидатів у депутати, обов’язково мають відбуватися у присутності членів ТВК та журналістів. Це потрібно, аби підтвердити, що процедуру проводять згідно з чинним законодавством. Судячи з відсутності у медіа згадок про конференцію ОПЗЖ, журналістів там не було. А член ТВК, який підтверджує, що конференція відбулася, є представником цієї ж партії.
«Можна і треба провести публічне розслідування — було чи не було. І що саме і де було. Тут ціна питання — балотування ОПЗЖ і їх участь у виборах. Публічне дослідження можливе у форматі розгляду скарги в комісії або позову до суду. ОПОРА, журналісти або ж інші партії мають звернутися до ТВК. Можливо, таким чином вдасться домогтись неучасті партії у виборах. Бо це цинічно і образливо. Якщо вони таки проводили конференцію там, де повідомили ТВК і ЗМІ, то такі закриті двері — це порушення принципу гласності і публічності виборчого процесу (ст.21 ВК), але підстав для санкцій не знайти», — коментує юрист Олександр Бурмагін і радить у будь-якому випадку домагатись розслідування та виводити історію у публічний простір.
Громадянська мережа ОПОРА вже звернулася до ТВК з відповідною заявою. А голова комісії Іван Лазорко обіцяє встановити, чи дійсно була конференція і чи можна вважати її дійсною.
