Луцька влада планує продати на аукціоні два комунальні приміщення в центрі Луцька, де донедавна розміщувалася книгарня «Планета» і досі працює книгарня «Освіта». Такий крок обґрунтовують потребою наповнення бюджету міста та збитковістю книжкових магазинів. Та чи настільки збиткові ці книгарні, аби їх ліквідовувати? Чи хтось просто хоче отримати привабливі комерційні квадратні метри в центрі міста?
Центр журналістських розслідувань «Сила правди» розбирався в ситуації з майбутньою приватизацією більше 260 квадратних метрів комунальної нерухомості у центрі Луцька.
Луцькі книгарні «Планета» та «Освіта» пропрацювали поруч на центральній вулиці міста десятки років. На їхніх книгах виросло не одне покоління. Торік у травні Волинська обласна рада вирішила реорганізувати «Планету», яка торгувала академічною і науковою літературою, шляхом приєднання до потужнішої і більшої книгарні «Освіта». Простою мовою – «Планета» збанкрутувала. За останні роки в неї накопичилося більше 300 тисяч гривень боргів, які вона не змогла потягнути. Тому закриття «Планети» підтримала цілковита більшість обранців громади – 53 з 64-х.
До весни цього року тривав процес закриття «Планети», який поклали на плечі книгарні «Освіта».
В «Планети» була наукова книжка, академічна література розрахована на університет. Де в нас зараз науковці, які пишуть книги? – розповідає директор книгарні «Освіта» Оксана Грінченко, яка займалася закриттям «Планети». – Вона втратила свою актуальність, а вся та література, що була в них, вона в принципі є і в «Освіті». Впали продажі і вони пішли вниз. Добили їх податки і комунальні платежі.
Тим часом книгарня «Освіта» продовжує працювати. Наступного року їй виповнюється 60 років і це – найстаріша книгарня в Луцьку. Але чи доживе книгарня до свого ювілею? Цьогоріч і над нею почали збиратися хмари.
Справа в тім, що книгарні «Освіта» і «Планета» є комунальними підприємствами обласної ради, а приміщення, в яких вони розмістилися належать громаді Луцька. Тож, після звільнення комунального приміщення «Планетою» заговорили про його продаж. На найближчу сесію міської ради уже й проект рішення про надання дозволу на приватизацію приміщення площею понад 89 кв. м. підготували.
Та паралельно заговорили і про приватизацію приміщення, яким досі користується «Освіта». Років із десять тому «Освіта» отримала від міської ради пільговий тариф на оренду цього приміщення – за 1 гривню на рік. Так влада тоді вирішила підтримати книжкову галузь.
Однак, у жовтні цього року в «Освіти» закінчується договір оренди. І нинішня влада рішуче налаштована продати приміщення обох книгарень і виручити за понад 260 квадратів комунальної нерухомості у центрі міста серйозні гроші для міської казни. Мета таких дій – нібито придбання житла для сімей учасників антитерористичної операції.
«ПЛАНЕТА» ПІШЛА В МІНУС З 2011-ГО, А «ОСВІТА» – З 2015-ГО
Аби дізнатися наскільки ж погані справи були в «Планети» в останні роки і як справи в «Освіти» ми проаналізували фінансові звіти обох книгарень за останні десять років. Книгарні почали показувати збитки лише в останні роки.
З 2007-го до 2011-го «Планета» звітувала про прибуток від 300 до 3700 гривень на рік. В 2011-2012 книгарня отримала по 17 тисяч збитку, дещо виправилася ситуація у 2013-му. Ріст цін і тарифів у 2014-2015-му книгарня не змогла пережити.
А от їхні сусіди показували стабільні прибутки до 2015-го року. З 2007-го до 2015-го «Освіта» показує від двох до восьми тисяч гривень прибутку на рік. 2016-й закінчився з показником у 5,6 тисяч гривень збитку. Закриття «Планети» у 2017-му замість додаткових прибутків принесло лиш додаткові збитки. Частину боргів сусідів «Освіта» змушена покривати своїми коштами.
Директорка «Освіти» Оксана Грінченко каже, що їхня книгарня завжди була самоокупною і прибутковою, окрім останніх років.
Ми завжди були в плюсах. Ми заробляємо гроші, платимо податки, платимо зарплату, всі комунальні платежі. В минулому році до нас приєднали «Планету». В них боргів було на 350 тисяч гривень. Обласна рада частину грошей дала, а частина нам залишилася і ми маємо тепер їх перекривати. Додалися ще ріст комунальних тарифів і ріст мінімальної заробітної плати, а відповідно і податків. Це призвело до того, що в останні два роки ми зайшли трохи в мінус, – каже керівник книжкового магазину.
ПРИМІЩЕННЯ «ПЛАНЕТИ» ПРОДАДУТЬ НА ЕЛЕКТРОНННОМУ АУКЦІОНІ, ДОЛЮ «ОСВІТИ» ЩЕ ВИРІШУЮТЬ
Мотиви приватизації комунальних приміщень у центрі Луцька озвучив радник міського голови Луцька Ігор Поліщук, який сьогодні є головним обличчям міської влади.
Сьогодні приміщення «Планети» пустує, а приміщення книгарні «Освіта» здається в оренду за 1 гривню. Завданням будь-якої влади є наповнення бюджету, за рахунок продажу й оренди комунального майна в тому числі, – каже Ігор Поліщук. – Наголошу, що ці приміщення будуть продані з аукціону, а не так як продавались десятки приміщень при Тарасу Яковлеву (колишній керівник відділу управління комунальним майном та заступник мера, – авт.) по схемі «невід’ємних поліпшень».
Ігор Поліщук заявляє, що влада не планує продовжувати оренду приміщення «Освіти» за пільгову 1 гривню.
Згідно господарського кодексу, підприємництво – господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку. Якщо підприємство не може заробити на оплату оренди приміщення, то виникає запитання чи може таке підприємство існувати взагалі. Крім книгарні «Освіта» в центральній частині міста є інші книгарні з більшим асортиментом товару, – вважає Поліщук.
Також радник тимчасового виконувача обов’язків мера зазначає, що в муніципалітеті наче й розглядали варіант здачі в оренду звільненого приміщення «Планети», але вирішили, що економічно вигідніше його продати. Крім того, міськрада веде перемовини з облрадою з приводу пошуку альтернативного приміщення для книгарні «Освіта». Тож це є зайвим підтвердженням того, що шансів залишитися «вдома» у «Освіти» небагато.
Начальник відділу управління майном комунальної власності Алла Грабко каже, що приватизація приміщень книгарень – вимушений крок. До цього чиновників спонукало нещодавнє рішення депутатів про збільшення надходжень до бюджету від приватизації.
На цей рік ми передбачили 500 тисяч гривень надходжень від приватизації, і то за об’єкт, який ми продали в кінці року, а гроші надійшли в цьому році. І більше не планували нічого продавати. Але на попередній сесії депутати збільшили надходження від приватизації до 8 мільйонів гривень. Що ми можемо продати за таку суму?
Зі слів Алли Грабко, якщо приватизацію приміщень затвердять депутати, то вона відбуватиметься через електронний майданчик «Prozorro.Продажі». Це дасть можливість залучити більше потенційних покупців. Цього року, швидше за все, встигнуть виставити на аукціон лише приміщення «Планети». Будь-яких умов до покупця щодо використання приміщення не виставлятимуть, бо це впливатиме на ціну, та й не зовсім законно.
Мусимо дотриматися процедури, яка виписана в законі. Провести оцінку, створити і зібрати аукціонну комісію, зареєструвати договір з операторами електронного майданчика. Тобто здійснити ряд заходів, передбачених законом. Очікувати аукціону раніше жовтня-листопада не варто. Власник буде сам визначати, що в цьому місці йому вигідно зробити. Ми в таке не втручаємось, – додає Алла Грабко.
МІСЬКА РАДА ПОРУШИТЬ ЗАКОН, ЯКЩО ВИСТАВИТЬ НА АУКЦІОН ПРИМІЩЕННЯ «ОСВІТИ»?
Поки влада готує приватизацію приміщення збанкрутілої «Планети» покупці, письменники та небайдужі лучани гуртуються навколо ідеї збереження «Освіти». Вже зібрали до 2 тисяч підписів на підтримку книгарні. За збереження «Освіти» і проти дій місцевої влади виступають і деякі політики.
Депутат міської ради Павло Данильчук каже, що питання приміщень «Планети» та «Освіти» треба розрізняти, оскільки перша вже ліквідована і цього не виправиш. Тож він не заперечує проти продажу приміщення «Планети», але без зміни цільового призначення. Політик виступає за збереження «Освіти».
Книгарня має і соціальні функції. Саме тому держава прийняла закони, щоб захистити галузь, яка опікується україномовною друкованою продукцією. Завданням влади є й задоволення усіх потреб громадян. В тому числі культурних. Те, що не вистачає коштів на ремонт приміщення та оновлення технічного стану – це питання обласної та міської влади. Коли влада аргументує продаж «Освіти», щоб купити квартиру для учасників бойових дій – це абсолютна маніпуляція, щоб прикрити дерибан майна, хай навіть аукціон. В той самий час без аукціону гектарами під оренду роздається земля для своїх. Тут втрати для бюджету колосальні. Не одну квартиру чи книгарню можна придбати, – вважає Павло Данильчук.
Колишній міський голова Луцька Богдан Шиба вважає можливу приватизацію приміщення «Освіти» порушенням закону.
Це безглуздя, бо існує закон, який забороняє перенесення, виселення, або продаж приміщень, в яких знаходяться книгарні. Коли я був міським головою, то для цих книгарень проводив через раду рішення, щоб вони платили тільки 1 гривню за оренду. Бо розумію, що книжки не можуть бути високоприбутковими, якщо їх ще обкласти додатковими платежами, то взагалі ці книгарні не функціонуватимуть. Навіть, якщо там зараз є невелика планова збитковість, то це природне явище. На книгах не сильно заробиш, – міркує колишній мер Луцька Богдан Шиба. – Я вважаю цю ситуацію абсолютним абсурдом. Причина в тому, що в місті немає голови і можна творити, що хочеш. Якщо її перенести в інше місце, то вона просто пропаде. Це вже традиція, звичка, три покоління лучан.
У законі, про який згадує Богдан Шиба дійсно вказано, що забирати і приватизовувати комунальні приміщення діючих книгарень заборонено. Тож, якщо із «Планетою» влада вже зробила чорну справу, то з «Освітою» ситуація дещо неоднозначна.
Однак, радник міського голови Ігор Поліщук вважає, що ніякого порушення в цій ситуації бути не може.
Міська рада не буде порушувати закон, адже на момент проведення аукціону та підписання договору купівлі-продажу з переможцем, договір оренди вже буде припинений, а отже юридично книгарня не буде мати до цього приміщення жодного відношення, – каже політик.
Тож ситуація з можливою приватизацією приміщення «Освіти» може стати не тільки приводом до судових позовів, але й до чергових сесійних баталій в міськраді. Нещодавно депутат Павло Данильчук зареєстрував в міській раді альтернативний проект рішення про накладення мораторію на продаж приміщень, де перебувають книгарні. Він мав би врятувати приміщення «Освіти». Однак все буде вирішувати депутатська більшість, а вона поки на боці нинішньої тимчасової влади.
ОКСАНА ГРІНЧЕНКО: В КНИЖКОВІЙ ТОРГІВЛІ ПОВИНЕН БУТИ НУЛЬ
Нинішній директор Оксана Грінченко працює в «Освіті» з 1990 року. Жінка розповідає, що після розвалу СРСР і виходу з об’єднання «Волинькнига» підприємство не мало жодних оборотних коштів. Колектив працював, заробив близько 100 тисяч оборотних коштів, зробив ремонт в 2000 році, поставили нові двері, оновили вхід, нове освітлення. Зараз приміщення знову потребує ремонту. Цього року обласна рада прийняла зміни до програми підтримки комунальних підприємств, де передбачила 840 тисяч гривень для «Освіти».
Це може говорити про те, що в обласній раді поки не мають намірів ліквідовувати «Освіту», водночас, це можуть бути кошти як на ремонт старого приміщення, так і на облаштування нового. Досі книгарня їх не отримала.
Оксана Грінченко дивується, що сьогодні в країні треба доводити потрібність книги і скаржиться, що кількість барів і аптек росте, а книгарні закриваються.
Доказувати, що сьогодні в країні потрібна книга – смішно. Ми втратили Крим, Донецьк, тому що є інформаційна війна. Книга – слово і дух нації. Там не було української мови і тому їх втратили, – вважає жінка. – Раніше в селах були книгарні. А зараз що? 6 книгарень на весь Луцьк, 150 барів, 200 аптек. Статистика жахає. І я не скажу, що немає інтересу до книги. Він є.
Оксана Грінченко каже, що книжкова справа не може бути надприбутковою. Тим більше в період, коли населення обирає між «поїсти» і книгою.
Я вивчаю світову практику в книжковій торгівлі. Тут нуль повинен бути. Книга несе ідею, розум, ідеологію. Це не предмет бізнесу, а культури, як театр, кінотеатр. До нас приїжджають люди з Італії, Австралії, Китаю, Монголії. Приходять і кажуть: «Це книгарня мого дитинства. Я хочу сюди зайти, хочу щоб мої діти сюди ходили», – розповідає директор книгарні. – Ми – єдине державне книготоргове підприємство у Волинській області. Нас знає вся Україна, є видавництва, які нам довіряють. Росте собівартість книги, але як ми можемо підняти ціни на них? Війна, населення неплатоспроможне, люди хочуть книгу. Вчитель прийде і думає купити ту чи іншу методику. Жіночка приходить і думає купити кілограм м’яса чи книжку. Якби люди мали нормальний рівень життя, не шкодували б грошей на книжку.
Зараз, зі слів Оксани Грінченко, «Освіта» економить на чому можливо.
Ми хочемо цей рік вижити. Думаємо, що далі в нас піде трохи краще. Ми виживаємо з того, що в нас дуже широкий асортимент. Приватні книгарні сьогодні є, завтра немає. А політика держави якась має бути, людям щось треба в голови вкладати, – додає жінка.
Матеріал виготовлено Центром журналістських розслідувань «Сила правди» в рамках проекту підтриманого National Endowment for Democracy
