Засуджений на шість років позбавлення волі винуватець ДТП, в якій загинула дев’ятирічна дитина і постраждали ще двоє людей, рахується в тюрмі, а живе вдома. Більше того, він сідає за кермо і їздить вулицями під час комендантської години.
Як чоловіку вдається уникати відповідальності за доведений злочин і продовжувати безкарно порушувати закон, – з’ясував Центр журналістських розслідувань «Сила правди».
Злочин і кара
Шосте червня 2021 року – чорний день в календарі для сім’ї Позняковських з Луцька. На пішохідному переході на вулиці Ковельській водій Ford Focus збив батька з двома дітьми. Наїзд стався, коли сім’я вже завершувала перехід через проїжджу частину. Як згодом з’ясувалося, водій перевищив швидкість і навіть не намагався загальмувати. Трагічний момент зафіксували камерами зовнішнього спостереження і відеореєстратори на авто.
«Він навіть не гальмував. Він дитину взяв під колеса, дитина вже ногою ступала на бруківку, як він його збив», – пригадує той страшний день мама загиблого Богдана Іванна Позняковська.
Дев’ятирічний Богдан Позняковський отримав травми несумісні з життям і через два тижні після аварії так і не прийшовши до тями помер. Меншому братику пощастило і він незабаром одужав. А ось батько Олександр Позняковський отримав переломи обох рук, йому встановили пластини, а згодом констатували інвалідність.
Винуватцем ДТП виявився лучанин Артем Приходько. У вересні того ж року Луцький міськрайонний суд виніс вирок, яким призначив чоловікові 6 років позбавлення волі і максимальний термін заборони сідати за кермо. Згодом Волинський апеляційний і Верховний суди залишили його без змін. Крім того, Приходько повинен був компенсувати потерпілим два мільйони гривень моральної шкоди.
«… суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, та йому слід призначити покарання в межах санкції статті кримінального закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності, у виді позбавлення волі. При цьому, враховуючи також те, що обвинувачений Приходько вчинив тяжкий злочин у сфері безпеки дорожнього руху, а також притягався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а тому суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому також додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на максимальний строк, встановлений санкцією», – йдеться у вироку.
Перед тим, як вирок набув законної сили Артем Приходько зник. У листопаді 2022-го його оголосили в розшук і затримали через два місяці – у лютому 2023-го. Спершу Приходько був у Луцькому слідчому ізоляторі, а з 24 лютого 2023 року повинен був відбувати покарання у Городоцькому виправному центрі №131 на Рівненщині.
Але…
Як насправді відбуває покарання винуватець смертельної аварії
Чоловік, якого ви побачите на фото нижче – Артем Приходько. Це скріншоти з камер спостереження будинку, де мешкає засуджений. За датою і часом зйомки відео можна зробити висновок, що волю Приходька ніщо не обмежує. Адже він не тільки безперешкодно розгулює вулицями серед білого дня, а й сідає за кермо авто в комендантську годину.
«Я не можу зрозуміти, як це можливо. У мене на руках є три рішення суду: першої інстанції, апеляції і касації, які дали йому 6 років. Але недавно я дізналася, що він перебуває в себе вдома. Вперше його побачили це був листопад. А в січні мені скинули відео, де він проживає в себе вдома», – каже Іванна Позняковська.
За іронією долі мешкає засуджений у багатоповерхівці біля Луцького міськрайонного суду у квартирі тата Віктора Приходька. Те, що не зважаючи на вирок суду наш герой нікуди не зникав, підтвердили і сусіди.
– Доброго дня! Ми розшукуємо Артема Приходька. Коли ви його востаннє бачили? – запитуємо чоловіка на подвір’ї дому.
– Пів години тому, – каже сусід по сходовій клітці Олександр.
– Ви ж знаєте, чому ми його шукаємо?
– Ні. Але я читав, що він збив людину і був засуджений. Але я його час від часу бачу. Він веде нічний спосіб життя.– Я його особисто не знаю, але в чаті ОСББ часто пишуть, що він недобре машину припаркував, – ділиться жінка біля сусіднього під’їзду.
– А коли таке було? – запитуємо.
– Буквально сьогодні.– Востаннє я його бачив вчора. Але, якщо ви цікавитесь, чи він тут, то так, він вдома. Ось авто припарковане, яким він їздить, – каже сусід Павло.
– Не знаю, чи вам вдасться його знайти. Я лише кілька разів бачив його вдень, а так він ввечері приїздить і то пізно. Ставить авто о 24-ій, о першій ночі. Мешканці обурюються, що ставить на бруківці, – каже голова об’єднання співвласників багатоквартирного будинку Юрій Петровський.
Центр журналістських розслідувань «Сила правди» вирішив перевірити свідчення сусідів і спробував поспілкуватися з «героєм». Проте, схоже, в’язень Городоцької тюрми не був радий гостям: двері квартири не відчинив, натомість до журналістів викликали поліцію.
Поки журналісти «Сили правди» спілкувалися з правоохоронцями, які прибули на виклик, невідомий відігнав з парковки під будинком авто, яким, судячи з відео з камер спостереження, користується засуджений за смертельну ДТП. А Приходько полишив оселю за годину після нашого візиту.
Чому Приходько не сидить?
Ще 11 жовтня 2023 року Артема Приходька відпустили у «відпустку». Виявилося, що засуджені за нетяжкі злочини, а також за вбивство з необережності, мають право на виїзд за межі колонії на 14 діб протягом року. З цієї відпустки Приходько до Городка не повернувся.
Після того, як відведений на відпочинок від відповідальності час збіг, лучанин нібито звернувся в Ківерцівську лікарню, де йому діагностували кардіологічне важке захворювання. На підставі висновку лікарської комісії, який підписали завідувач терапевтичного відділення Олександр Слижук і лікарка Вікторія Слободян, Городоцький виправний центр подав до Рівненського районного суду клопотання про звільнення Приходька від подальшого відбування покарання. І поки наш «герой» «лікується», клопотання розглядає суддя Михайло Таргоній.
– Ви проходили лікування в Ківерцівській ЦРЛ, який це був період? – запитав Артема Приходька у судовому засіданні прокурор Роман Шрамович.
– Я не можу згадати по стану здоров’я, – відповів засуджений.
– В якого лікаря ви обстежувались? – продовжив прокурор.
– В кардіолога, в невропатолога…
– Згідно з документами у судовій справі, ви проживаєте у Луцьку. Чому ви поїхали лікуватись в Ківерці? У Луцьку є міська, центральна районна і Волинська обласна лікарні, чому саме Ківерці?
– Ваша честь, я заперечую. Будь який громадянин має право звернутися в будь-який лікувальний заклад на всій території України, – втрутився адвокат засудженого Микола Волошин.
– Це важливо. Можливо, у засудженого там є декларація з сімейним лікарем. Згідно висновку, він перебував в Ківерцівській ЦРЛ з 21 січня 2024 року по 5 лютого і вже за цей час йому ставлять діагноз про хворобу, яка не була діагностована протягом усього життя…
– Не було місць в обласній, – пояснює свій вибір лікувального закладу Артем Приходько.
У суді також з’ясувалося, що Артем Приходько нібито був мобілізований Луцьким територіальним центром комплектування і соціальної підтримки. Тож прокурор Роман Шрамович звертався із запитом до військкомату щодо стану здоров’я засудженого. Натомість Артем Приходько запевняє, що жодного медогляду від ТЦК не проходив. Проте після вироку дійсно звертався у військкомат, бо мав бажання захищати батьківщину.
«Після вироку, я поїхав до Києва, хотів попасти в Збройні сили, щоб іти воювати. На другий день мені сказали, що мене не можуть зарахувати, бо в мене вже був вирок суду по ДТП», – каже засуджений.
Жодної відповіді від ТЦК до суду так і не надійшло.
До речі, сам Артем Приходько брав участь у засіданнях в режимі відеоконференції. Ні, не з виправного центру, а, за його словами, з Волинської обласної клінічної лікарні, куди нібито потрапив вже з іншим не пов’язаним з серцево-судинною системою захворюванням.
Згідно з інформацією, яку Городоцький виправний центр надав адвокатці постраждалих Юлії Спіріній, станом на 17 квітня 2024 року Приходько перебував в стаціонарі цього закладу. Через два тижні на черговому судовому засіданні з розгляду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, він нібито все ще лікувався в обласній лікарні. І навіть через місяць він все ще подавав до виправного центру довідки про стаціонарне лікування у ВОКЛ.
16 травня, на черговому засіданні, самого засудженого не було ні в залі суду, ні на зв’язку з місця позбавлення волі, ні вже навіть і з лікарні. Жодного повідомлення, де він знаходиться, за словами головуючого судді і учасників справи не надійшло ні в канцелярію суду, ні прокуророві, ні навіть виправному центру. Однак адвокат Микола Волошин продемонстрував фото заяви написаної від руки нібито самим Приходьком про те, що він все ще лікується.
Того дня до участі в засіданні залучили терапевта Ківерцівської лікарні Олександра Слижука, який власне і діагностував у Приходька важке захворювання. Суддя Михайло Таргоній представив його як експерта. Але медик заперечив: «Я не експерт, я завідувач терапевтичним відділенням», – сказав Слижук, який до слова є сином колишнього директора Ківерцівської лікарні Михайла Слижука.
– Чи може лікар-терапевт вести лікування хворих із серцево-судинними захворюваннями? Чи може лікар-терапевт, а не лише лікар-кардіолог, діагностувати захворювання серцево-судинними системами? – запитав Олександра Слижука суддя Таргоній. Адже напередодні прокурор Роман Шрамович надав суду письмові докази, щодо кваліфікації лікарів, які нібито оглядали Приходька. Серед них було двоє терапевтів, офтальмолог і жодного кардіолога.
– Абсолютно може, – запевнив лікар. – Оскільки у нашій лікарні немає кардіологічного відділення, а є терапевтичне, в якому лікуються, в тому числі кардіологічні хворі.
– До цієї лікарсько-консультативної комісії входять лише терапевти. Скажіть, чи є якісь медичні вимоги, що до неї повинен входити кардіолог? – запитав адвокат засудженого Волошин. – Є якісь такі вимоги на рівні Міністерства охорони здоров’я чи інших відомств?
– Наскільки я знаю, таких саме вимог нема, – відповів Олександр Слижук.
– Ви були лікуючим лікарем Приходька? – продовжив прокурор Шрамович.
– Так.
– Скажіть, чи відноситься лікування кардіологічних захворювань до спеціальної медичної допомоги?
– Ні, не відноситься. Кардіологічні захворювання ми лікуємо в умовах нашого терапевтичного відділення.
– Що є спеціалізованою медичною допомогою?
– Це більш вужча допомога, яку надають вужчі спеціалісти, а саме: нейрохірург, офтальмолог, судинний хірург і так далі.
– Чи маєте ви кваліфікаційну категорію за спеціальністю «медицина»?
– Так, маю.
– Чи проходили ви інтернатуру за спеціальністю «загальна практика-сімейна медицина»?
– Ні, не проходив.
– Чи проходили ви подальшу спеціалізацію за фахом кардіологія, інтернатуру?
– Ні, не проходив.
– Чи здійснювали ви безпосередньо професійний розвиток у напрямку діагностування саме хвороб серця?
– Так. Курси.
– Чи маєте ви сертифікат спеціаліста та посвідчення про присвоєння, підтвердження вищої кваліфікації, категорії з цієї спеціальності?
– Ні, саме кардіології немає.
– Скажіть, будь ласка, чи відноситеся ви до лікарів, спеціальністю яких є загальна практика-сімейна медицина?
– Ні, я не відношуся.
– До яких саме лікарів ви відноситесь?
– Ми лікарі-спеціалісти, це вторинна ланка, а є ще й третинна, згідно з реформою.
– Згідно висновку, який був наданий суду установою і підписаний вами, відсутні підтвердження про те, що Артем Приходько оглядалася в Ківерцівській центральній лікарні. Наявний тільки висновок з Волинської обласної клінічної лікарні. Він оглядався кардіологом тільки в Волинській обласній клінічної лікарні? У вас він не оглядався?
– Так, в нас не оглядався, тому що не було потреби. Були всі дані, свіжі обстеження.
– Згідно висновку кардіолога Волинської обласної клінічної лікарні у Приходька один діагноз, а у вашому заключені інший діагноз. На підставі чого ви поставили інший діагноз маючи на руках лише висновок кардіолога ВОКЛ, який не відніс захворювання до переліку хвороб, який встановили ви? На підставі чого ви це зробили? На підставі чого ви змінили діагноз?
– На підставі свіжого заключення кардіолога обласної лікарні. Це заключення має для нас визначальну роль.
– Про яке саме заключення йдеться? Від якої дати це заключення?
– 22.01.24 …. і все. Одне заключення точно є.
– Це те саме. В даному заключені діагноз відрізняється від того, який зазначили ви. На підставі чого ви визначили вказану хворобу?
– Як то правильно сказати… Ці діагнози вони встановлюються поступово… це йде дві хвороби в цьому діагнозі…
Надалі розбіжність в діагнозах обговорювали за зачиненими дверима, мотивуючи це тим, що інформація про стан здоров’я перебуває під особливим захистом. У результаті суд вирішив за необхідне залучити до огляду засудженого справжнього експерта-кардіолога – і встановити, який саме діагноз Приходька відповідає дійсності. Але для цього, погодились всі сторони, необхідно, щоб він знаходився у виправному центрі, або ж, принаймні, в якомусь з лікувальних закладів Рівненщини. Суд вкотре оголосив перерву.
Наразі невідомо, коли Приходька випишуть з обласної лікарні, де його більше місяця не можуть поставити на ноги.
– Нам відомо, що у вашому лікувальному закладі переховується від відповідальності за смертельну ДТП лучанин Артем Приходько. Його засуджено до реального терміну, але він не перебуває в місцях позбавлення волі. Як ви це прокоментуєте, – запитуємо у юрисконсульта закладу Андрія Солтисюка.
– Надаючи відповідь, мусимо посилатися на статтю 40 Закону України «Про охорону здоров’я», яка дотримує прав пацієнта і обмежує заклад у розголошенні подібної інформації. Ми не можемо надати публічно інформацію, чи зверталась до нас особа, чи була госпіталізована, який їй діагноз встановлено. Якщо йдеться про кримінальну справу, є кримінально-процесуальний кодекс. Його норми передбачають надання такої інформації слідчому, прокурору суду, а також у інших випадках передбачених законом. Однак ми на власний розсуд не можемо надати такої інформації.
– Якщо не говорити про діагнози чи про звернення конкретної особи, чи можете ви сказати, чи звертався до вас Городоцький виправний центр про підтвердження перебування в стаціонарі згаданої особи?
– Не можемо надати такої інформації. У нас дана інформація відсутня. Говорячи навіть про листування з підприємствами, ми доходимо до інформації чутливої для пацієнта, до інформації про стан його здоров’я. Навіть інформація про те, чи зверталась установа до нас з приводу того, скільки перебуває на лікуванні, чи госпіталізований.. Ми вважаємо, що нам треба утриматись від коментарів і розголошення інформації, яка може так чи інакше зачепити права пацієнта.
– Чи передбачено якесь обмеження перебування в стаціонарі закладу, якщо не йдеться про реанімаційні заходи, або ж встановлення інвалідності?
– Лікування здійснюється згідно з медичними протоколами. І вже в залежності від перебігу хвороби, симптомів, динаміки лікування…все залежить від лікаря, лікар оглядає пацієнта, і це залежить виключно від його рішення, скільки пацієнт має перебувати в стаціонарі. Якихось встановлених термінів чітких нема.
У державній установі «Городоцький виправний центр № 131» говорити з журналістами відмовились навідріз.
– Хотіла поцікавитися процедурою подання клопотання про звільнення від відбування покарання у зв’язку з важкою хворобою. Є підозра, що один з засуджених, який відбуває покарання у вашому центрі, прикривається фіктивними довідками і наразі перебуває вдома, – звертаємось до старшого інспектора групи по контролю за виконанням судових рішень ДУ «Городоцький виправний центр №131» Ігоря Гаврилюка.
– Я вам нічим не можу допомогти, в мої повноваження не входить надавати пояснення і роз’яснення. Для цього є юристи і адвокати, які отримують за це гроші. Я коментарів не даю, – відрізав співробітник установи.
– Чи є на території закладу медичний центр, де засуджені можуть отримати медичну допомогу?
– Я нічого вам не коментуватиму. Пишіть запит.
Згідно з відповіддю державної установи «Городоцький виправний центр №131» на журналістський запит, у 2020 році вони передали до суду два клопотання про звільнення засуджених від відбування покарання у зв’язку з хворобою і обидва були задоволені.
У 2021 році зробили перерву. У 2022-ому таких клопотань до Рівненського районного суду надійшло три, у 2023-ому – чотири (лише одне Феміда відхилила), а в першому кварталі цього року таких клопотань подали два. Одне з них – щодо Артема Приходька. Станом на травень 2024-го остаточного рішення у цих двох справа не було прийнято.
І я – не я, і хата не моя….
Згідно з вироком Луцького міськрайонного суду, Артем Приходько повинен був сплатити постраждалим два мільйони гривень. Проте, спромігся компенсувати лише 40 тисяч. Та й то після того, як Іванна Позняковська звернулась до журналістів і вони навідалися до нього в гості.
«У виконавчій мені сказали, що на ньому немає записаного нічого і зарплати у нього нема. По-суті нема з кого вимагати. Тут вже зрозуміло, що вони не будуть нічого виплачувати…», – каже жінка.
І дійсно, квартира, де мешкає цей «герой», належить татові, авто, яким він користується, теж зареєстроване на сторонніх осіб. Чоловік ніде не працює. Тож, виконати рішення Феміди, навіть шляхом примусового стягнення, неможливо.
6 червня цього року минає третя річниця з дня аварії, в якій загинув Богдан Позняковський. За цей час його мама Іванна втратила дитину, здоров’я, спокій і віру в справедливість. Жінка каже, те, що винуватець не сплатив за цивільним позовом, ще можна простити, але те, що він не поніс жодного покарання – ні.
«Він навіть не усвідомлює, що він зробив. Гуляє собі як нічого не й не було. Я хочу, щоб він відповів за те, що він скоїв. Забрав життя невинної дитини, скалічив сім’ю…», – каже Іванна Позняковська.
Замість післямови
У 2019 році у селі Княгининок поблизу Луцька п’яний водій наїхав на жінку, яка йшла з дитиною вздовж узбіччя. Залишивши жертву помирати, він утік. Винуватця аварії вдалося затримати за кілька кілометрів від місця злочину. Чоловік виявився батьком «бурштинового прокурора» з Рівненщини Андрія Боровика. Його згодом засудили до реального терміну і він повинен був його відбути в тому ж таки Городоцькому виправному центрі.
Як згодом з’ясувала «Сила правди», Володимир Боровик до тюрми не доїхав, бо захворів. Згодом Городоцький виправний центр подав клопотання про звільнення засудженого від відбування покарання у зв’язку з хворобою. Його у 2020 році розглянув і задовольнив уже знайомий нам суддя Рівненського районного суду Михайло Таргоній.
Схоже, система влаштована так, що закони грають швидше на руку злочинцям, ніж їхнім жертвам. Суд, медики і виправний центр дуже піклуються про збереження в таємниці стану здоров’я людей, які забрали це здоров’я і навіть життя в інших. Яким буде рішення Феміди у справі Артема Приходька, невдовзі дізнаємось. «Сила правди» продовжить стежити за процесом, а також звернеться до правоохоронців щодо оприлюднених в цьому розслідуванні фактів.
