Відомий журналіст-розслідувач Войцех Цесля каже, що у Польщі, як і в Україні, медійники часто стикаються з перешкодами у доступі до публічної і суспільно важливої інформації.
Він розповів Центру журналістських розслідувань «Сила правди» про виклики у професії та про доступ до інформації в Польщі в контексті нещодавніх скандалів із затриманнями там українських медійників.
Войцех Цесля тривалий час працював журналістом-розслідувачем у виданнях «Gazeta Wyborcza», «Rzeczpospolita», «Dziennik», «Newsweek». Має декілька журналістських нагород, серед яких Grand Press Award 2009 за розслідування та статті про бізнес-зв’язки польського відділення Transparency International.
Зараз Войцех Цесля — засновник і член міжнародного колективу журналістів Investigate Europe, головний редактор FRONTSTORY.PL. Також він співпрацює з міжнародними журналістськими колективами Investigate Europe та VSquare, ділиться своїм досвідом і знаннями з іншими медійниками.
Після затримання польською поліцією журналіста «Української правди» Михайла Ткача і оператора Ярослава Бондаренко поблизу польсько-білоруського кордону та депортації журналістів «Район.in.ua» Юрія Конкевича та оператора Олександра Пілюка, «Сила правди» звернулася до Войцеха Цеслі щоб дізнатися, з якими перешкодами в роботі стикаються польські розслідувачі.
— Чи затримання журналістів «Української правди» стало резонансною темою в Польщі?
— У певному сенсі так, хоча насправді це не була новина дня. Я звернув на це увагу, бо я працюю з журналістами з України, завжди шукаю знайомі імена, хотів знати про що йдеться. Тому мій погляд на цю справу дещо інший, – каже журналіст. – Точно це стало темою для національних медіа.
— З якими викликами і перешкодами стикаються журналісти-розслідувачі в Польщі?
— Це залежить від того, які журналісти, з яких медіа, і залежить якого виду журналістики. Можу говорити як журналіст-розслідувач чи редактор, бо цим займаюся чверть століття.
З цієї точки зору виклики – це насамперед низька технологічна обізнаність з інструментами OSINT, того, де сьогодні знаходиться сучасна, надійна журналістика. Майже нульова обізнаність щодо загроз ІТ-безпеки, правилами співпраці з іноземними партнерами чи групами, які займаються тими чи іншими розслідуваннями тривалий час. Це внутрішні перешкоди, що виникають через байдужість чи лінощі середовища, яке має надавати громадянам перевірену інформацію. Зовнішні – це небажання PiS (польська політична партія «Право і справедливість») контактувати з медіа чи, ширше, надавати інформацію чиновниками журналістам. Інформацію, яку в інших країнах можна отримати негайно і без зайвої метушні, у Польщі доводиться отримувати тижнями, іноді місяцями.
— І як вдається отримувати інформацію? Звертаєтесь до суду?
— Я не думаю, що погрози чиновникам судом щось змінять. Вони знають, що не розкриваючи нам інформацію часто блокують можливість публікації, а вимагати доступу до інформації в адміністративному порядку в суді може тривати роками. Є така процедура, я поважаю тих, хто мужньо її проходить в адміністративних судах, але це не для моїх нервів. Чиновницькі офіси — це лише одне з джерел інформації.
— Чи часто у вас є перешкоди у доступі до інформації?
— Зараз я нечасто пишу, пишу щоразу менше. Але, на жаль, це частина цієї гри, коли ми ставимо настирливі запитання, ми часто отримуємо перешкоду з боку інституцій, або співрозмовників. Але ніколи настільки складну чи серйозну, щоб це завадило публікації.
— Як можете оцінити доступ до інформації в Польщі?
— З одного боку – набурмосені чиновники, а з другого – ми не можемо отримати доступ до частини інформації через війну, яка йде на нашому кордоні. Але хороший журналіст впорається з найбільшими труднощами в отриманні інформації. Зрештою, для чого ми й існуємо.
— Чи вас коли-небудь затримувала поліція чи служба безпеки через професійну діяльність?
— Під час протесту фермерів у 1998 році мене вдарили кийком по спині, але потім поліція за це вибачилася. Це був єдиний мій професійний контакт зі службами.
— У 2014 році співробітники Агентства внутрішньої безпеки (Agencja Bezpieczeństwa Wewnętrznego, – авт.) зайшли до редакції «Wprost», щоб вилучити ноутбук редактора. У 2021 році поліція забрала ноутбук у квартирі журналіста з «Gazeta Wyborcza». Чим закінчуються такі справи?
— Ніяк. Агенція внутрішньої безпеки, ймовірно, не змогла забрати ноутбук у «Wprost», а ноутбук журналіста «Gazeta Wyborcza» йому передали. Це показові речі, я не пам’ятаю, щоб журналіста засудили за те, що він мав у ноутбуці. Ці журналістські справи списують. Звичайно, ще питання в тому, наскільки добре і глибоко ці ноутбуки були зашифровані користувачами.
— Чи погрожували вам коли-небудь за професійну діяльність?
— Ні. Одного разу мене вистежила прокуратура пана Збігнєва Зьобри, бо я занадто ретельно описав заміську резиденцію одного з фейкових суддів Конституційного суду Польщі. Цей наслав на мене поліцію і прокуратуру. Поліція приходила додому, налякавши малу дитину. Не було це приємно. Ще один наслідок нашої роботи — постійні погрози, спроби залякати судовими позовами, спроби не допустити публікації текстів. Це те, з чим ми стикаємося майже щодня.
— Чи була найважча справа у розслідуванні, яку довелося покинути?
— Не пам’ятаю такої, чесно. Радше не відпускаю таких справ.
— Яке журналістське розслідування вважаєте найкращим?
— Не знаю. Важко сказати. Можливо, стара історія Томаша Патори та Марціна Стельмасяка про лодзьких «мисливців за шкірою» чверть століття тому (розкрили справу у 2002 році, – авт). Але там не було ремесла, там була історія сильна сама по собі. Медсестри вбивали пацієнтів швидкої допомоги, щоб підзаробити на стороні в похоронних бюро.
— Що потрібно, щоб журналістських розслідувань у Польщі ставало більше?
— Хороших журналістів. Людей з амбіціями, щоб відкривати те, що зазвичай приховане.
— Що вас надихає?
— Хороші історії, складні історії, робота журналістів з інших медіа, техніки OSINT.
Нагадаємо, днями Міжнародна та Європейська федерації журналістів днями закликали владу Польщі ретельно розслідувати перешкоджання польськими правоохоронцями роботі українських журналістів з «Української правди» та «Район.in.ua» під час виконання редакційних завдань.
Текст створено в рамках проєкту «Сила правди». Метою проекту є боротьба з дезінформацією та фейковими новинами між Польщею та Україною.
Проект співфінансує Польсько-американська фундація свободи в рамках програми «Ми підтримуємо Україну», яку реалізує фундація «Освіта для демократії»