За хабар заступника начальника управління Держпраці у Волинській області Едвіна Осипенка затримали у лютому 2016-го. Посадовець отримав гроші за надання дозволу на експлуатацію об’єкта підвищеної небезпеки.
У 2017-му вироком Луцького міськрайонного суду чиновника засудили до п’яти років позбавлення волі, а менш ніж за рік у тому ж суді переглянули справу і вирішили що досить покарати штрафом. Та й на цьому правосуддя не зупинилось. У березні 2019-го Волинський апеляційний суд скасував і цей вирок.
Про те, як типовий корупціонер перетворюється в людину позбавлену права на захист – в матеріалі «Сили правди».
Колишній заступник начальника Державної інспекції з питань праці на Волині Едвін Осипенко погорів на тому, що користувався службовим становищем в приватних цілях.
За надання свідоцтва про реєстрацію об’єкта підвищеної небезпеки – заправної станції на території сільгосппідприємства – чиновник заправив службове авто і набрав каністру пального про запас. Потім він запропонував підприємцеві звернутися для подальшого виготовлення документів до ТзОВ «ОТ Інжиніринг», формальним керівником якого була дружина Осипенка Тетяна, а фактичним власником сам держслужбовець.
Вартість послуг фірми виявилась надто високою для клієнта (61900 грн.) і той відмовився. Тоді чиновник почав натякати на проблеми, які виникнуть в подальшому з виготовленням документів і одразу запропонував свою допомогу, щоб їм запобігти. Таке сприяння він оцінив у 25000 гривень.
З маркованими купюрами Осипенка затримали співробітники СБУ.
Згодом Луцький міськрайонний суд в особі судді Алли Борнос виніс вирок, яким засудив чиновника до п’яти років в’язниці, повної конфіскації майна і позбавлення рангу держслужбовця.
На початку 2017-го Волинський апеляційний суд скасував вирок і повернув справу в першу інстанцію на новий розгляд. Колегія суддів у складі Петра Борсука, Олега Клока, Віталія Денісова вказала на неповноту судового слідства:
Другий розгляд справи Едвіна Осипенка у Луцькому міськрайонному суді закінчився тим, що реальне покарання замінили штрафом – 25 500 гривень. Таким чином відповідальність підсудного лише на півтисячі перевищила сам хабар у готівці та навіть не «дотягнула» до суми неправомірної вигоди отриманої від клієнта вцілому. Окрім того з квартири Осипенка у Луцьку зняли арешт. Такий вирок виніс суддя В’ячеслав Покидюк.
Можливо, це рішення волинської Феміди цілком влаштовувало підприємливого посадовця з Держпраці. Але прокурор подав апеляційну скаргу.
Він просив скасувати другий вирок Луцького міськрайонного суду та постановити такий, який цей суд виносив вперше. А саме: покарати зловмисника 5-ма роками за гратами, конфіскацією майна і позбавленням 9 рангу держслужбовця.
27 березня 2019 року відбувся розгляд справи у Волинському апеляційному суді. До колегії суддів увійшли двоє служителів правосуддя, які вже розглядали справу Осипенка раніше і вже повертали її на новий розгляд в першу інстанцію. Це судді Олег Клок і Віталій Денісов.
Під час засідання захист не заперечував факту отримання Едвіном Осипенком неправомірної вигоди. Не заперечував цього і власне підсудний. Вони апелювали до того, що кошти за вплив на «ревізорів» Осипенко брав не як чиновник, а як приватна особа. Та й домовлятися з пожежниками і іншими контролюючими органами він нібито міг лише використовуючи особисті, а не службові зв’язки.
Підсудний також просив звернути увагу на стан здоров’я, вік і те, що на його утриманні є неповнолітні діти.
Але судді дали справі інший поворот. Головуючий Олег Клок вказав на те, що на стадії досудового розслідування стороні захисту не були відкриті матеріали негласних слідчих дій, що, на думку суду, позбавило екс-чиновника права на справедливий судовий розгляд.
Тож своєю ухвалою Волинський апеляційний суд вдруге скасував вирок відносно Едвіна Осипенка і вдруге відправив справу в Луцький міськрайонний суд на новий розгляд. Слухання призначене на 14 червня.
«Сила правди» вже писала про те, як у волинських судах скасовують вироки у справах про хабарництво на підставі постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року. У ній, зокрема, йдеться, що матеріали негласних слідчо-розшукових дій, що не були відкриті стороні захисту на етапі досудового розслідування, і докази, здобуті під час таких дій, суд не може вважати допустимими. Відтоді справи, які тягнулись роками, закривають, а вироки переглядають і скасовують. Так сталося зі справою ківерцівського судді Івана Підгорного. І тут, очевидно, дива не станеться.
Матеріал виготовлено Центром журналістських розслідувань «Сила правди» в рамках проекту підтриманого National Endowment for Democracy
