Низький рівень довіри до судової гілки влади – ось з чим зіткнулася вся Україна після Революції Гідності. Очільники держави, політичних партій та органів державної влади анонсували судову реформу, яка і досі триває. Зокрема, протягом 2018 року проводиться кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді усіх суддів України. Під час кваліфікаційного оцінювання суддів перевіряють їхню компетентність, професійну етику та доброчесність.
На початку серпня 2018 року завершено оцінювання щодо 1486 суддів місцевих та апеляційних судів. З них 1245 (84 %) служителів Феміди успішно пройшли цю процедуру і визнані такими, що відповідають займаній посаді. Натомість 241 суддя (16 %) підлягає звільненню або вже звільнений.
Серед волинських суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, є лише один – Руслан Іванович Хитрик, який працював у Рожищенському районному суді Волинської області. Він доволі відомий персонаж для громадськості не лише на Волині, а й по всій Україні. Справа в тому, що суддя в робочий час став винуватцем ДТП. Перед тим як сісти за кермо, суддя був напідпитку, що підтвердили лікарі місцевого наркодиспансеру. Та справу Руслана Хитрика «спустили по гальмах» і він навіть не сплатив штрафу.
Центр журналістських розслідувань «Сила правди» проаналізував біографії та спосіб життя тих суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, однак як показує аналіз їхньої професійної діяльності та статків, мають проблеми із законом.
СУДДЯ ВІРА СМОКОВИЧ І ЇЇ ВПЛИВОВІ РОДИЧІ
Серед них є Віра Іванівна Смокович – суддя Волинського окружного адміністративного суду. На цю посаду її призначив Віктор Янукович у 2012 році. Після 5-річного терміну суддівства Віра Смокович зобов’язана була пройти кваліфікаційне оцінювання. За його результатами 15 травня 2018 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України дійшла до висновку, що Віра Смокович відповідає займаній посаді. Цікаво, що співбесіду із суддею ВККС проводила у закритому режимі «з метою забезпечення таємниці особистого життя». А вже 10 липня цього ж року Вища рада правосуддя вносить подання Президенту України про призначення її на посаду судді Волинського окружного адміністративного суду. Таким чином Смокович успішно пройшла оцінювання, хоча запитань до її доброчесності чимало.
За інформацією декларації родинних зв`язків, більшість родичів волинської судді теж працюють в органах державної влади. До найвищої посади дослужився її рідний брат Михайло Іванович Смокович. Раніше він займав посаду заступника голови Вищого адміністративного суду України, а сьогодні очолює Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду. До «нового» Верховного суду йому вдалося потрапити незважаючи на негативний висновок громадськості.
Як повідомляють медіа, під час Революції Гідності у грудні 2013 року Віра Смокович заборонила Ківерцівській міській раді висловлювати недовіру президенту Віктору Януковичу, вимагати відставки уряду та позачергових виборів до парламенту, скасувавши відповідне звернення міської ради від 4 грудня 2013 року.
В деклараціях служительки Феміди за 2012-2017 роки загальний дохід за цей період становить 1,1 мільйон гривень. Та нас зацікавив інший момент: в жодній із своїх декларацій Віра Смокович не вказала будь-якого рухомого чи нерухомого майна. Це є очевидним порушенням законодавства, адже будь-яке користування майном – має фіксуватися в декларації. Тому ми маємо або повірити, що Віра Іванівна пересувається пішки та живе на вулиці, або ж відповідні правоохоронні органи мають дослідити її спосіб життя.
Та насправді проблем із житлом у волинської судді немає. За інформацією ЗМІ, матір судді Віра Макарівна Смокович у 2012 у незаконний спосіб стала власницею будинку в селі Липини площею 169 кв.м. Суди різних інстанцій декілька разів визнавали незаконність заселення цього будинку родичами судді. І коли законні власники та громадські активісти прийшли до цього будинку, щоб розібратися на яких підставах Смоковичі там проживають їх застав ще один «сюрприз». Там вони застали іншого волинського суддю Віталія Ковтуненка. Його називають цивільним чоловіком судді Віри Смокович. До речі, факт спільного проживання Віталієм Ковтуненком та Вірою Смокович теж не відображений у їхніх деклараціях.
У реєстрі речових прав на нерухоме майно вказано, що саме матір судді Віра Макарівна Смокович є власницею вищезгаданого будинку та землі під ним. Окрім цього, в реєстрі загадано, що вона є власницею двох будинків у с. Великий Курінь, що у Любешівському районі та двох квартир у Луцьку. Також у її власності є 16 земельних ділянок. І все це при тому, що Вірі Макарівні уже за 80 років.
Тому питань до судді Віри Смокович більш ніж достатньо, однак це не завадило Вищій кваліфікаційній комісії суддів успішно її рекомендувати на нове призначення.
Ми зателефонували до Волинського окружного адміністративного суду, аби отримати її пояснення, однак нам повідомили, що до кінця вересня суддя перебуває у відпустці. І якщо погодиться прокоментувати, то нам зателефонує.
ВІКТОР ГАПОНЧУК І СПРАВИ МАЙДАНУ
Ще один суддя, якому вдалося успішно пройти оцінювання, Віктор Васильович Гапончук. На свою посаду судді Апеляційного суду Волинської області він був призначений теж Віктором Януковичем у 2010 році та перепризначений у 2011 році. З 2005 до 2010 року він працював суддею Любешівського районного суду Волинської області.
Віктор Гапончук теж пов’язаний із родиною Смоковичів. Він є двоюрідним братом дружини Михайла Івановича Смоковича.
Суддя також хотів стати членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів та суддею нового Верховного суду, однак не набрав допустимого балу.
Деякі рішення Віктора Гапончука теж пов’язані зі «справами Майдану». Зокрема, будучи суддею він виносиврішення про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання для активістів Євромайдану, зокрема, Майї Москвич і Миколи Собуцького.
Також Віктор Гапончук звільнив свого колегу Андрія Сівчука, суддю Луцького райсуду, від відповідальності за керування авто з ознаками алкогольного сп’яніння. Окрім цього, в 2009 році суддя виніс виправдальний вирок сільському голові села Люб’язь Любешівського району, якого правоохоронці звинувачували в хабарництві.
У своїх деклараціях за 2012-2017 роки Віктор Гапончук вказав 1,3 мільйона гривень доходу. Його дружина Олена Гапончук при цьому декларувала досить скромну зарплату у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки.
Майна у декларації судді за 2017 рік не так багато, однак нас зацікавили дати його набуття. Наприклад, він вказує право користування автомобілем MITSUBISHI OUTLANDER свого батька з 2013 року. Однак ні у декларації за 2013, ні у декларації за 2014, 2015 і 2016 роки цього авто він не вказує, хоча мав би це робити. Також у власності судді та його родичів є дві квартири у Луцьку, тим не менше з 2016 року він користується службовою квартирою.
Віктор Гапончук, як і Віра Смокович, теж перебуває у відпустці до кінця вересня, тому зможе відповісти на наші питання лише тоді.
СУМНІВНІ РІШЕННЯ ОЛЕГА КЛОКА
Свою суддівську кар’єру Олег Миколайович Клок розпочав у 2007 році, коли його строком на 5 років призначили суддею Луцького міськрайонного суду Волинської області. Натомість свою нинішню посаду судді Апеляційного суду Волинської області він отримав вже у 2012 році.
Олега Миколайовича Клока теж звинувачують у винесені сумнівних рішень. Наприклад, саме за його головування колегія суддів пом’якшила покарання Володимиру Боровику, котрий перетнув суцільну смугу дорожньої розмітки, виїхав на зустрічну, де на смерть збив молоду жінку. З приводу ще однієї справи на суддю навіть відкрили справу у Генеральній прокуратурі України.
Ще в одній судовій справі Олега Клока визнали винним у вчиненні ДТП та залишенні місця злочину.
Дружина судді Ольга Клок працює в Луцькій місцевій прокуратурі. Якщо проаналізувати їхні декларації за період 2012-2017 років, то обоє разом за п`ять років заробили 1,7 мільйон гривень. У власності суддівської родини є дві квартири у Луцьку. Втім, станом на 1 січня 2015 року, суддя перебував на квартирному обліку у виконавчому комітеті Луцької міської для отримання житла у позачерговому порядку.
В грудні 2016 року Олег Клок придбав автомобіль SKODA SUPERB 2014 року випуску. Обійшлося йому це авто у 260 тис грн, а відповідно суддя був зобов’язаний внести повідомлення про суттєві зміни в майновому стані протягом 10 днів. Однак Олег Миколайович зробив це лише 12 січня 2017 року. На це порушення відреагували у прокуратурі і як наслідок тодішній прокурор області Максим Киричук написав дисциплінарну скаргу до Вищої кваліфікаційної комісії суддів про вчинення суддею Клоком дисциплінарного проступку. Втім ні у ВККС, ні у суді не знайшли підстав притягнути його до відповідальності, нібито через те, що в графі «заяви про реєстрацію» транспортного засобу «отримав» від 20.12.2016 року стоїть не його підпис.
Найбільше майна саме у батьків чиновників. Його матір Клок Валентина Леонідівна є власницею чотирьох квартир в Луцьку, земельної ділянки у Заборолі, що у Луцькому районі та земельної ділянки у Згоранах Любомльського району. На останній земельній ділянці, неподалік озера, навіть розміщений будиночок.
Дорогим майном володіє і теща судді. Зокрема, Ризванюк Олена Мефодіївна має квартиру в Струмівці. Площа цього житла 108 кв.м.
Попри всі питання до діяльності судді, Олег Клок успішно пройшов кваліфікаційне оцінювання та був визнаний таким, що відповідає займаній посаді.
ЗОРЯНА БОВЧАЛЮК І ПРИХОВАНЕ В ДЕКЛАРАЦІЇ МАЙНО
Свою суддівську кар’єру Зоряна Бовчалюк розпочала у 2007 році, коли її призначили суддею Луцького міськрайонного суду Волинської області. А вже через 3 роки вона отримала підвищення і стала суддею Апеляційного суду Волинської області.
Як ми вже писали вище про суддю Олега Клока, під час головування якого колегія суддів пом’якшила покарання Володимиру Боровику, який на смерть збив молоду жінку. До складу цієї колегії також входила Зоряна Бовчалюк.
Є питання і до декларації судді. Так, наприклад, Зоряна Бовчалюк декларує право користування гаражем із 2009 року. Однак в жодній паперовій декларації судді (2012-2014 роки) цієї нерухомості не вказано.
Серед нерухомого майна у волинської судді та її чоловіка також 3 земельні ділянки та квартира у Луцьку. З 2013 року вона також користується службовим житлом площею 84 кв.м. Ще у 2015-му Луцька міськрада вивелаквартиру з числа службового житла і дала “зелене світло” для приватизації.
Незважаючи на ряд питань до Зоряни Бовчалюк, Вища кваліфікаційна комісія суддів визнала її такою, що відповідає займаній посаді.
СУДДІ МАТВІЙЧУК І ШЕВЧУК І ЇХ СУМНІВНІ ДАНІ В ДЕКЛАРАЦІЯХ
Довгий час Людмила Матвійчук працювала у Рожищенському районному суді Волинської області. Туди її призначили спочатку на 5-річний термін у 2002 році, а у 2008 році – безстроково. А вже через 2 роки Людмила Матвійчук стала суддею апеляційного суду Волинської області.
Людмила Матвійчук, як і її колеги Зоряна Бовчалюк та Олег Клок, приймала рішення на користь Володимира Боровика, що спричинив смертельне ДТП.
У своїй декларації суддя теж зазначила, що користується службовою квартирою у Луцьку площею 79 кв.м і має власну квартиру. Право користування житлом від Луцької міськради вона отримала в грудні 2014 року. Однак в самій декларації за 2014 рік цю квартиру Матвійчук не вказала, що є очевидним порушенням.
Незважаючи на ці факти, суддя Людмила Матвійчук теж успішно пройшла кваліфікаційне оцінювання та претендує на посаду до реформованого апеляційного суду Волинської області.
Шевчук Лілія Ярославівна Постановою Верховної Ради України від 3 квітня 2003 року № 721-IV обрана суддею апеляційного суду Волинської області безстроково.
На суддівську зарплату Лілія Ярославівна майже добудувала свій будинок у Боголюбах, що під Луцьком. Вказана площа цього житла – 250 кв.м. З 2007 року у її власності квартира в Луцьку вартістю 246 тис. грн. (станом на 2007 рік це 49 тис. дол.), три земельні ділянки, садовий будиночок у Жидичині та автомобіль NISSAN ALMERA 2007 року.
Окрім вище згаданих суддів, кваліфікаційне оцінювання також пройшли судді: Антонюк Олеся Володимирівна, Вороняк Андрій Сергійович, Гарбар Ігор Олексійович, Глинянчук Віталій Дмитрович, Грушицький Андрій Ігорович, Данилюк Валентина Анатоліївна, Денісов Віталій Павлович, Кідиба Тетяна Олександрівна, Присяжнюк Людмила Миколаївна, Русинчук Микола Миколайович, Свистун Оксана Миколаївна, Тітівалов Роман Костянтинович, Федонюк Світлана Юріївна
Гучно анонсована судова реформа мала на меті відновити довіру населення до судової гілки влади. Одним із етапів реформи мало б бути прозоре, відкрите та професійне кваліфікаційне оцінювання усіх суддів України. Однак, як бачимо, значна частина суддів з Волинської області, яка вже пройшла оцінювання, має за собою шлейф скандальних історій та неточностей у їхніх деклараціях. То ж чи сприятиме це відновленню довіри до них – питання риторичне.
Андрій Пасічник, Аріна Крапка
Матеріал виготовлено Центром журналістських розслідувань «Сила правди» в рамках проекту підтриманого National Endowment for Democracy
