Голова Ківерцівського районного суду Олександр Костюкевич судився з Громадською радою доброчесності через висновок про невідповідність займаній посаді. У вересні минулого року він проходив кваліфікаційне оцінювання, під час якого йому пригадали рішення щодо колеги, який уникнув відповідальності за п’яне ДТП. Довелося Олександру Костюкевичу пояснювати і статки сім’ї. Як це було, — у матеріалі «Сили правди».
Олександр Костюкевич в судовій гілці влади з 2002-го року. Спочатку працював у Луцькому міськрайонному суді, а потім перейшов в Ківерцівський районний. З 2009-го безперервно є його головою. У 2019-ому Олександр Костюкевич проходив кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді. На іспитах він набрав загалом 176 балів з 210 можливих.
Напередодні співбесіди, що мала відбутися 23 вересня, до Вищої кваліфікаційної комісії суддів надійшов висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики.
Висновок ГРД: «Відмазував» колегу, змінював номери рішень і очолював суд понад законодавчу норму
Перше, на що звернули увагу члени ГРД, це те, що Олександр Костюкевич третій раз поспіль обраний головою Ківерцівського районного суду, тоді як стаття 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обмежує таку можливість двома термінами.
Однак, вони зауважили й більш значимі огріхи. Суддя закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо колеги з Рожищенського районного суду Руслана Хитрика. Той у серпні 2014-го в розпал робочого дня керував автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, скоїв ДТП та намагався втекти з місця події. Внаслідок аварії кілька осіб отримали тілесні ушкодження. Хитрика не позбавили водійських прав і навіть не оштрафували.
Постанову відносно нього довелося виносити Олександру Костюкевичу. У своєму рішенні він послався на гарантії незалежності та недоторканності суддів, які нібито виключають можливість притягнення суддів до адміністративної відповідальності за загальною процедурою.
«Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус суддів», який діяв до вступу у законну силу Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суддям забезпечена недоторканість. Судді не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності і взяті під варту без згоди Верховної Ради України. Вони не можуть бути піддані заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, без згоди органу, який обрав суддю на посаду», — резюмував Костюкевич.
Таким чином суддя посилався на закони і положення, що втратили чинність задовго до прийняття ним рішення у справі, — йдеться у висновку ГРД.
У висновку також йдеться про те, як голова суду відмовив людині у праві на доступ до публічної інформації. Чоловік зауважив відсутність в Єдиному державному реєстрі рішень Ківерцівського районного суду в окремих судових справах. Звернувся з запитом, але Олександр Костюкевич відмовив. Згодом також з’ясувалося, що унікальні номери судових справ були замінені.
«Поведінка, яку демонструє суддя, для учасників процесу та інших осіб не є еталоном порядності і справедливості, прикладом чесності. Така поведінка судді підриває упевненість громадян у справедливості судової системи», – йдеться у висновку ГРД.
23 вересня відбувся фінальний етап кваліфікаційного оцінювання — співбесіда. Перед її початком члени Вищої кваліфікаційної комісії повідомили, що висновок Громадської ради доброчесності відносно голови Ківерцівського районного суду надійшов з порушенням термінів. Тож, спершу вони уточнили в Олександра Костюкевича, чи не буде він клопотати про відкладення співбесіди:
— Ви підготувалися точно? Ви готові відповідати на всі питання?
— Там три. Так. Готовий, — відповів суддя.
— У висновку в пункті першому зазначається, що ви, на думку Громадської ради доброчесності, вчинили дії, які негативно впливають на авторитет правосуддя. Зокрема вам в провину ставиться те, що ви починаючи з 2009 року незмінно перебуваєте на посаді голови суду три рази поспіль. Що ви скажете з цього приводу?
— Я не знав, що це, на думку Громадської ради доброчесності, є порушенням закону. Однак я можу пояснити. 16.04.2015 року, коли мене обирали двох, я здійснював правосуддя сам. Одна суддя перебувала на лікарняному, інша — у декретній відпустці і мене обрали судді, які не здійснювали повноважень на той час. Вони бути головою суду не мали права, бо були відсторонені.
— Фактично, вас обрали головою суду, бо ви єдиний, хто…
— Єдиний, хто міг здійснювати правосуддя. Коли мене обирали 6.04.2017-го так само можу пояснити. На той час було вже двоє відсторонених. Я, діючий, і ще 2 суддів. Я не бився за те. Особливого бажання, щоб бути на адміністративній посаді я не маю. Тому, що ніяких пільг воно мені не дає. Я з року в рік розглядав найбільше справ і жодних обмежень, що стосуються адміністративної посади, в мене не було. Одна суддя… був хворий чоловік і вона була хвора. Друга виховувала однорічну дитину.
— Друге питання. На думку Громадської ради доброчесності, ви ухвалювали рішення, обумовлені корпоративною солідарністю, маніпулюючи обставинами чи законодавством. Розкажіть, будь ласка, що насправді відбувалося.
— Так, дійсно. Мною було 31.10.2014 року прийнято рішення відносно судді нашої Волинської області, який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння і вчинив дорожньо-транспортну пригоду.
Можу сказати чесно, що цей випадок станом на 2014 рік був першим. Я цікавився як поступати в такій ситуації. На той час діяла інструкція, яка була затверджена в Міністерстві внутрішніх справ про те, що заборонено складати протоколи відносно суддів. Так само було рішення Конституційного суду, де розтлумачувались ті всі питання. Я прийняв таке рішення. Воно було вмотивоване. Воно не було оскаржене в апеляційному порядку. В резолютивній частині рішення я вказав направити всі матеріали справи голові апеляційного суду для відповідного реагування. Він відреагував. Було написано подання на цього суддю до Вищої кваліфікаційної комісії. І було рішення ВККС про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Тобто фактично він не уникнув покарання, а все таки був притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
— Давайте тепер по майну, по деклараціях, — запропонували члени ВККС і ця частина співбесіди неочікувано виявилася досить цікавою.
Бізнес і гроші – від тещі, а авто – від друга
Зі щорічних декларацій судді можна зробити висновок, що сім’я Костюкевичів, попри скромні прибутки, досить заможна. Сім земельних ділянок у Луцькому, Ківерцівському, Старовижівському та Локачинському районах, будинок у Заборолі поблизу обласного центру, дача в Любохинах, два приміщення комерційного призначення загальною площею 488 метрів квадратних та чотири автівки.
Майже всі активи сім’ї Костюкевичів – від тещі Галини Максимюк. Жінка вела підприємницьку діяльність з 1995 року у Локачах, а у 2014 році вирішила розділити майно між доньками. Наталії Костюкевич дісталися дві земельні ділянки, два магазини та два автомобілі.
Під час співбесіди члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів зауважили, що Олександр Костюкевич забув згадати у паперових деклараціях земельну ділянку площею 400 метрів квадратних у селі Забороль, набуту у власність ще 2006 року. Детально також зупинилися на дороговартісних придбаннях дружини, які не відповідають доходам за попередні роки.
— Ваша дружина придбала у 2014 році автомобілі Fiat і Volkswagen. Згідно інформації НАБУ, вона у 2013 році отримала дохід розміром 8 тисяч гривень. За які гроші були придбані ці транспортні засоби?
— Fiat Doblo і Volkswagen LT це є грузові автомобілі. Вони належали тещі, яка їх використовувала для підприємницької діяльності. Подарувавши дружині весь бізнес, вона переписала на неї ці два автомобілі. Я їх не купував.
— 3 квітня 2014 року ваша дружина набула у власність садовий будиночок 134,5 метрів квадратних вартістю 535 776 гривень. Підстави набуття поясніть.
— Це Любохини?
— Не знаю. Площа 134,5 метра квадратних.
— Це Небіжка значить. Я це відображав у своїх поясненнях. В цьому селі проводилось розподілення земельних ділянок на певному масиві. Я не хочу обманювати і вводити в оману когось. Ті земельні ділянки реально не роздавалися. Просили за них благодійну допомогу на рахунок сільради. Да, моя дружина звернулася і їй надали ділянку. Є довідка, яка долучена до матеріалів, що моя дружина в свою чергу надала допомогу на розвиток територіальної громади. Фактично, вона її купила. Законодавчо та земля не мала права продаватися тоді. Таким чином вона її отримала.
— А за які гроші вона її купила?
— Ну, це за кошти від підприємницької діяльності.
—Так за 2013 рік її дохід був всього 8 тисяч 330 гривень!
— Зі спільних коштів. Я отримав тоді якраз кошти від судової адміністрації (Олександр Костюкевич через суд стягнув з Територіального відділення Державної судової адміністрації 156 тисяч гривень компенсації за житло, — авт.). В нас були гроші.
— Згідно з поданими вами деклараціями за 2015-2018 роки у вас на праві користування перебуває автомобіль Mitsubishi Pajero 2012 року випуску, дата набуття права користування автомобілем 2015-й. Яким чином ви його придбали?
— У мене у власності є автомобіль Mitsubishi Colt. Це маленька машина. Сім’я моя складається з 5 чоловік. Тому, згідно нотаріально засвідченого договору позики, я час від часу використовую автомобіль мого товариша Стрельчука Олексія. Я двічі виїжджав цим автомобілем за кордон і часом використовую його взимку, бо добиратися від мого дому в Заборолі до Ківерець трішки важко.
— А в яких стосунках ви перебуваєте з цим громадянином Стрельчуком?
— Це мій товариш, з яким я познайомився. Ну, почали ми товаришувати десь в році 13-ому. Він займається ремонтом автомобілів в цьому районі, де я працюю. Мені його порадили і порекомендували. Я до нього кілька разів звертався як до спеціаліста.
— Я не зрозумів за Mitsubishi Pajero. Ви там вирішили його справу, а потім купили цей Pajero в нього? Як на вашу думку, це етично?
— В 2009-ому я прийшов працювати в Ківерцівський суд. Я там нікого не знав. До того я працював в Луцьку. В 2009 році я три рази розглядав справи відносно нього. В двох справах про адміністративне правопорушення я його притягнув до відповідальності і стягнув штраф. Потім зверталась страхова компанія. Я так само стягнув штраф з нього.
Десь познайомився з ним в 2013-2014 році. Раз поремонтував автомобіль, другий раз… Не тільки я розглядав його справи, а й інші судді. Я автомобіль в нього взяв.
— То ви придбали його чи ні?
— Я використовував, я не придбав. А зараз зазначений автомобіль ним проданий.
Отже, зі слів Олександра Костюкевича, він майже 4 роки їздив на машині друга, якого особисто кілька разів притягав до адміністративної відповідальності і в якого ремонтував свої автівки. А коли друг продав Mitsubishi, то суддя нарешті спромігся взяти собі Infiniti QX60 2015 року випуску. Форму змін до декларації про це він подав аж двічі: у листопаді 2019-го і на початку січня 2020-го.
Однак, гроші на авто Олександру Костюкевичу, схоже, позичила заможна теща. Перед придбанням Infiniti задекларованою вартістю 306750 гривень він отримав від Галини Максимюк 251140 гривень.
Недоброчесність скасовано?
Вислухавши все, Вища кваліфікаційна комісія суддів постановила, що Олександр Костюкевич відповідає займаній посаді. Однак, це не означає, що він успішно пройшов атестацію. Остаточне рішення – за пленумом ВККС. Наразі невідомо, коли він збереться, бо наприкінці 2019-го кваліфкомісію почали перезавантажувати і, поки не завершили. Олександр Костюкевич вирішив перестрахуватися і подав адміністративний позов про скасування висновку Громадської ради доброчесності. Його задовольнили повністю. Рішення про це прийняв суддя Волинського окружного адмінісуду Руслан Денисюк.
Журналісти «Сили правди» попросили представника правосуддя про інтерв’ю. Але Олександр Костюкевич вважає процес кваліфікаційного оцінювання настільки прозорим, що його не варто коментувати пресі.
– Який коментар ви хочете? На мою думку, це достатньо прозорий процес, там все розписано, — каже представник правосуддя.
— Громадська рада доброчесності у своєму висновку пише, що при ухваленні рішення щодо судді Хитрика ви посилались на закони, що на той час втратили чинність.
— Це всього лише думка Громадської ради доброчесності. На їхню думку, вони втратили чинність. Я вважаю інакше. Пояснювати свої рішення я не буду.
— Ви через суд скасовуєте висновок Громадської ради доброчесності, чому ви це робите, адже по суті він не вплинув на рішення ВККС?
— Ви не розібралися і хочете про щось зі мною говорити. Станом на сьогодні я є неатестований. Там все чітко написано. Якщо є негативний висновок Громадської ради доброчесності, то рішення комісії набуває чинності після підтвердження його 3/4 від пленуму ВККС. Станом на сьогодні ВККС не сформована.
Членкиня Громадської ради доброчесності Євгенія Моторевська каже, що ГРД не бере участі у судових процесах, де оскаржують їхні висновки, бо не є суб’єктом владних повноважень.
«Навіть якщо в адмінсуді прийняли до розгляду такий позов і задовольнили його, це не означає, що суддя автоматично вважається таким, який пройшов атестацію. Останнє слово за пленумом ВККС. Оскаржити рішення Волинського окружного адмінсуду могла б Вища кваліфікаційна комісія суддів, але вона цього не робить. Режим «на паузі» для судді означає те, що до вирішення питання він не зможе змагатися за вищу посаду», — пояснює представниця ГРД.
До слова, Олександр Костюкевич зареєструвався кандидатом на посаду судді Волинського апеляційного суду.
«Недоброчесні» — це серія публікацій про волинських служителів Феміди щодо яких Громадська рада доброчесності сформувала висновки про невідповідність займаній посаді.
Матеріал виготовлено Центром журналістських розслідувань «Сила правди» в рамках проекту підтриманого National Endowment for Democracy
