Війна вносить свої корективи і в освітній процес. Цього року немає урочистих лінійок на перше вересня. А діти можуть проводити більше часу в укриттях, ніж в класах. І все ж, педагоги запевняють: в школі дитині буде безпечніше, ніж самій удома.
Наскільки готові шкільні укриття, як взагалі відбуватиметься навчання та про інші нововведення в школах цього року з’ясовував Центр журналістських розслідувань «Сила правди».
Яка ситуація з укриттями у луцьких школах
У межах Луцької територіальної громади загалом функціонує 38 закладів середньої загальної освіти. З них – п’ять взагалі не мають укриттів. З решти 33 – вісім шкіл мають старі протирадіаційні укриття. Керівникам тих, які взагалі не мають підвалів чи пристосованих захисних споруд, треба було домовитись із сусідніми закладами в межах 500 метрів.
«Ми, коли готувалися, розуміли: що є заклади з укриттями на тисячу учнів, а в школі всього 800 учнів, й тих ще розділяють на дві зміни. А є заклади із укриттями на 300-400 учасників освітнього процесу, а загалом там навчається півтори тисячі чи навіть більше. Зрозуміло, що в цьому випадку всіх не забезпечиш, тому тут треба було порадилися з батьками, поговорити, пояснити.
Запустили обговорення. Навіть в школах, де немає укриття, офлайн навчання підтримало 10% батьків. Загалом на кінець літа ми маємо такі результати як по Луцьку, так, до речі, і по області: офлайн та змішане навчання підтримали майже 60% батьків, решта – «за» онлайн, серед яких три відсотки – індивідуальне навчання», – розповідає начальник департаменту освіти Луцької міської ради Віталій Бондар.
Думати про укриття в Луцьку почали ще торік. І деякі з них були готові, розчищені ще задовго до 24 лютого для того, щоб прихистити мешканців мікрорайонів.
«Люди в першу чергу пішли в укриття в наших закладах освіти. Ми підраховували, що в перші дні війни ми прихистили 80 тисяч людей. Чому до нас ішли? Бо ми організували гарне чергування. Там були як професійні психологи, так і педагоги, які мають психологічні навички. Можуть просто підняти настрій, розвеселити, можуть поспілкуватися, організувати якусь гру тощо. І на початках було навіть тісно, бо було багато людей.
Навіть дійшло до того, що були нарікання: «тут немає Wi-Fi, нам потрібний інтернет». Попалили чи не всі розетки, бо одночасно вмикали електрочайники. Але нічого, ми впоралися з цим. Все відремонтували, замінили», – пригадує чиновник.
Міністерство освіти свої вимоги щодо нового навчального року оприлюднило ще в травні. І саме з червня в школах почали готуватися відповідно до цих вимог. Щоправда, наштовхнулись на бюрократію зі сторони казначейства.
«Є Постанова Кабміну №590 (Щодо порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, – авт.), №169 (Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану, – авт.) – це документи, якими має керуватися казначейська служба. Попри це все рівно першими і дуже довго закривалися усі витрати на оборону, а вже потім за залишковим залишком освіта: комунальні послуги, зарплата. І тому ще з тих заявок, що подавалися ще в листопаді-грудні минулого року, а це гроші на загальну модернізацію шкіл, ми використали незначну частину, і, зрозуміло, що лише на облаштування укриттів», – бідкається головний освітянин Луцька.
На кінець серпня департамент освіти і науки Луцькради освоїв 3,3 мільйона гривень. І ця сума не остаточна. За ці гроші навчальним закладам закупили: пісок, цемент, дошки на лавки, біотуалети. Деяким профінансували встановлення примусової вентиляції, стаціонарних санвузлів та системи оповіщення, яка має бути у всіх школах. Наразі є лише в декількох. Процес триває. Та й треба не лише колонки по будівлях розвісити – роботи вистачає.
«Є заклади освіти, де, от наприклад, пішли пожежники – поміряли: запасний вихід не відповідає нормам: робіть з приямку більший вихід. А це вже доробити, зробити, обмурувати дашок… і набігає сума. Є заклади, де недостатня потужність, як то кажуть, природної вентиляції. Треба зробити примусову, тобто встановлювати додаткове обладнання. А це – знову гроші», – розповідає про поточні витрати чиновник.
Серед вимог до укриттів крім вентиляції, є ще декілька: мінімум два виходи, санвузли, площа на одну людину – 0,6 квадратних метра, вода…
«Я вивчив ці норми на пам’ять. Думаю: треба ж орієнтуватися. І ношу із собою постійно ці вимоги, і постійно сперечаюсь із рятувальниками. Я розумію, що треба щось робити, але чи потрібно це робити? От вони спираються на статтю 32 Цивільного захисту, яка каже, що ми маємо збагатити фонд захисних споруд. Не важливо, які вони будуть: висота, захист. Просто збагатіть фонд, будь ласка, бо в нас біда в державі.
А ще є відповідний наказ МВС. І за цими документами мають бути й ПРО (протирадіаційні укриття), а до них вимоги: броньовані двері, вентиляція обох видів. Але, тим, що в нас є, по 70 років… Чи збережуть вони, чи врятують? А норми ж тих ще 50-60-х років. Їх ніхто не змінював. Чи відповідають вони сучасним умовам? Ми можемо зняти старі броньовані двері, які сумніваюсь, що броньовані. Але як їх замінити на сучасні. Їх вартість – 120-150 тисяч гривень! Грошей нема. А чи ці нові двері від вибуху не захлопнуться намертво, що ми нічого не зробимо? І ДСНСники зі мною погоджуються, бо вони розуміють, що ті двері, що є, не мають того нормативу взагалі по всій Україні», – продовжує Віталій Бондар.
Не відповідає нормам і висота укриттів. За вимогами входи мають бути не нижче одного метру і 80 сантиметрів, але це за умови, якщо конструктивні особливості споруди дозволяють. А вони майже ніде не дозволяють. Бо в деяких підвальних приміщеннях взагалі висота – один метр і 60 сантиметрів. І перебудовувати не можна, бо порушаться будівельні норми.
«Дозволяється один вхід і вихід, якщо до 50 людей, якщо більше, має бути два. Але з цим в нас, в Луцьку, все ок, всі заклади мають мінімум по два виходи. Але є в нас сільські школи, де достатньо і одного.
Тобто, оці всі вимоги… їх треба намагатися виконати, але з корелюванням. Якщо в садочку рекомендується стеля – 1,75 метра, а в нас є ДНЗ, де найвища вихователька – 1,62 метра.
В одній зі шкіл більшість батьків проголосували за навчання онлайн, ми погодилися, але продовжили роботи із облаштування школи. То ці батьки потім почали писати в соцмережі про недоліки. А ми вже за цей час все зробили: викинули грунт, зробили освітлення, другий вхід. А вони кричать: «тут навчатися не можна!» А хто говорить взагалі про навчання в укриттях? Про це і мови не було. Ми поставили дошку, монітор, щоб відвести увагу дітей від біди, мультики подивитися. Укриття – просто, щоб пересидіти тривогу: пів, годину, дві», – розповідає керівник департаменту.
Різні комісії перевіряли школи декілька разів. «Сила правди» ж сама обійшла усі школи Луцька, аби побачити ситуацію. Відеоогляд усіх шкільних укриттів – у відео.
Офіційний вердикт влади щодо готовності укриттів на перше вересня оприлюднили під час постійної бюджетної комісії Луцькради. У ньому йдеться:
- сховища, протирадіаційні укриття визнано «обмежено готовими» до використання за призначенням в школах № 2, 5, 9, 16, 28 у Луцьку, № 37 в Одерадах, № 38 в Рокинях;
- підвальні та цокольні приміщення можливо використовувати для укриття населення у школах № 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27 у Луцьку, № 30 в Боголюбах, № 31 в Жидичині, № 32 в Заборолі, навчально-реабілітаційному центрі, в садочках № 7, 11, 14, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 27, 28, 31, 32, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41 у Луцьку, № 44 у Великому Омелянику, № 48 у Тарасовому, приватному закладі «Скарбниця мудрості», ПУМі, ЦНТТУМ, спортшколі № 2, музичній школі № 3, «Сімейній академії «ПЛАЙ»;
- до 31.08.2022 року заплановано завершити ремонт підвальних та цокольних приміщень в школах № 3, 8 у Луцьку, музичних школах № 1, 2, художній школі, Княгининівській школі мистецтв, дитсадку HAPPY KIDS CLUB;
- до 05.09.2022 року заплановано завершити ремонт підвальних та цокольних приміщень садків № 1, 3, 4, 5, 6, 9, 10, 30, 33 у Луцьку;
- для укриття можуть використовувати сусідні будівлі (на договірній основі) школи № 1, ліцею «АЙ ТІ СТЕП СКУЛ ЛУЦЬК», «Колегіуму ЄАРС», ліцею «Республіка», спортшколи № 1, садочків № 2, 15 у Луцьку, № 43 в Боголюбах, № 45 в Жидичині, № 46 в Заборолі, № 47 в Одерадах, № 50 в Рокинях.
Не рекомендовано для використання як найпростіші укриття (льохи, овочесховища, підвали з бойлерами) приміщення садків № 8, 12, 13, 16, 25, 26, 29, 42 у Луцьку, № 49 у Княгининку, шкіл № 29 у Прилуцькому, № 34 в Княгининку, № 35 в Клепачеві, № 36 в Кульчині, № 39 у Шеплі та сусідніх з ними установ та організацій.
Назад до «дев’ятирічок»
Згідно із нововведеннями Україна знову повернулася в часи «дев’ятирічок». Із 38 шкіл в Луцькій громаді вісім надаватимуть лише неповну середню освіту. Тобто після закінчення 9 класу випускникам треба буде переходити в «потужнішу» школу чи технікум. Решта – вже носять горді назви «ліцей» і «гімназія».
«Торік у грудні ми подивилися набір учнів в кожну школу за останні шість років і спробували його спрогнозувати на наступні роки. Згідно з вимогою мало бути не менше чотирьох класів на паралелі для «ліцею». Тобто, чотири десятих і чотири одинадцятих класи. І, відповідно, більша кількість учнів з першого по дев’ятий клас включно, щоб до десятого залишилася відповідна кількість.
В нас лише п’ять шкіл задовольняли цю норму. Люди питали за довіз дітей до шкіл. Хоча ми з цим справляємося: довозимо дітей куди треба. І тому ми хотіли підкорегувати цю реформу. Неодноразово зверталися до столичної влади, аби цю норму підкорегували до хоча б двох класів на паралелі. І до нас дослухалися. Затвердили її в липні», – відповідає Віталій Бондар.
Чиновник переконаний, що нововведення дасть поштовх розвинути профільну освіту. Дати можливість дітям обирати майбутній фах ще задовго до вступу у виші.
«Ми з першого до 11 класу «ламаємо» дітей. В сільській місцевості – один 10-ий і один 11-ий клас. І так з першого. Всі навчаються, їм комфортно, стереотипно, консервативно. Але в дев’ятому класі, коли дитина стає перед вибором: який клас вибрати: математичний, природничий чи гуманітарний, в сільських і малокомплектних школах цього вибору не було. Бо директор визначив заздалегідь напрямок школи: якщо він математик, то всі там мають бути математиками, якщо біолог – біологами. А дитина – історик. І їй ламають її історичне бачення.
І суть цієї реформи, щоб дитина обрала свій напрямок, щоб потім він міг його розвивати. Це, взагалі б, треба було б робити з п’ятого класу, але маємо, те, що маємо. Я не можу сказати, що в нас – погана школа: просто немає нормальної матеріальної бази. Десь є спортзал, десь буде спортзал, десь школа ще добудовується. Хоча все, що хотіли зробити від міської ради – ми зробили, а далі – кошти ДФРР і решти столичних структур», – звітує керівник департаменту освіти Луцька.
Будуть зміни і в самій програмі
Декілька днів тому прийшли методичні рекомендації до освітньої програми. Методисти зараз опрацьовують їх. Є зміни в програмах історії, зарубіжної літератури. Зрозуміло, що акцент відповідно до нинішньої ситуації. Скорочення російських і російськомовних письменників і поетів. В історію внесли нові відомості щодо ситуації на фронті.
«Кожен педагог: чи то філолог, чи то історик, чи, навіть, математик має право до 30% коригувати свою навчальну програму. Тобто, є свобода викладання. Я, до прикладу, як історик, це робив і дітям було цікаво. Бо є такі, відверто нудні теми, які можна дати за один урок. А є теми, яким можна приділити і два заняття, розказати набагато більше, ніж в підручнику. Тому міністерство рекомендує, ми втілюємо в життя», – коментує Віталій Бондар.
Загалом цього року у Луцькій громаді за парти мали б сісти приблизно 3300 першачків. Проте ще за станом на червень було подано лише 2700 заяв.
«Зараз ситуація трішки виправилася. Але остаточні цифри будуть відомі лише 5 вересня, коли вже всі, хто має, повернуться з-за кордону. В червні з усіх 32 тисяч учнів, вісім тисяч були за кордоном. Кожен четвертий!
Треба, щоб війна закінчилася. Зараз пропонуємо тим, хто поки не збирається в Україну, екстернатну форму навчання. Будь ласка, навчайся за кордоном, але не забувай нашу школу. Педагоги постійно консультують, можна і не приїжджати, якщо бояться. Така форма, до речі, не передбачена законодавством. Екстернат з консультуванням очним – є таке. А от екстернати з дистанційним консультуванням такого немає. Але ми підемо на зустріч батькам, аби вони не кидали наші школи. Бо це – українські школи і це наше коріння. А втратити його – найстрашніше», – переконаний головний освітянин Луцька.
Ще в липні громадськість забила на сполох щодо опалювального сезону. Мовляв, із війною може не бути і газу, і електрики. Лунали пропозиції вчитися вже з серпня і всього три місяці. Відповідно, з листопада йти на канікули. Так ледве не зробили в Рівному. Проте, у Луцьку все ж не змінювали першовересневих традицій.
«Питання опалення навчальних закладів самого обласного центру опрацьовується з ДКП «Луцьктепло». По сільській місцевості в нас майже кругом є твердопаливні котли. І це дуже добре. Там ми маємо укладені гарні, вигідні договори. І вартість теплоносія набагато нижча.
Так, були різні розмови: перше серпня, 15 серпня. Потім якось зупинилися на вищих закладах освіти, коледжах, що там буде починатися навчання по-різному. Щодо шкіл, то вирішили, що перше вересня має бути першим вересням. Маємо надію, що буде тепла осінь і в перспективі має бути тепла зима. Як на мене, краще дистанційне навчання, ніж канікули. Краще навчатися, відпочиваючи, ніж потім наздоганяти програму. А уряд анонсує, що в сховищах газу достатньо, резерви є. А як буде?
Щодо першого вересня і урочистих «лінійок», то ми не будемо ризикувати і рекомендуємо керівникам навчальних закладів святкувати все ж онлайн, бо ми не знаємо планів ворога і, що йому заманеться в цей день зробити. А життя наших дітей – пріоритет номер один. А з святкуваннями ми потім надолужимо. В нас є багато свят: і освітянських і День Наума першого грудня. Про цей день. Колись українці працювали на полі з першого березня по перше грудня. І навчання в дяка починалося лише в перший день зими, тобто на Наума», – повертає до традицій історик за фахом Віталій Бондар.
Якісь укриття – готові, якісь – ще доробляють. Але хочеться, щоб вони були потрібні якнайменше часу, щоб почалося нормальне мирне життя, нормальне навчання за партами, з перервами і біганиною коридорами шкіл. Адже стіни вже справді скучили за дитячим галасом. І, щоб Перше вересня знову стало святом із бантами і квітами, але і День Наума не забували. А ще хочеться, щоб усі ліцеї і гімназії не просто так називалися, бо реформа каже, а стали справжніми: усі мали спортзали, актові зали, басейни. А укриття знову перетворилися на тири, тренажерні зали, класи для трудового навчання та хореографії.
Ця стаття підготовлена ГО «Центр журналістських розслідувань «Сила правди» в рамках програми «Підтримка регіональних медіа України під час війни» за фінансової підтримки Європейського Союзу та МЗС Королівства Норвегії. Зміст статті є винятковою відповідальністю ГО «Центр журналістських розслідувань «Сила правди» i не відображає погляди Європейського Союзу, МЗС Королівства Норвегії чи Інституту висвітлення війни та миру.
