Популярні білоруські сайти поширюють або власно створену пропаганду, або копіюють її з російських псевдо-ЗМІ. Пропагандисти поширюють вигадки про Україну та Польщу з метою, щоб в них повірили, а судження політиків часто подають, як факт.
Центр журналістських розслідувань «Сила правди» проаналізував, які пропагандистські наративи про Україну та Польщу поширюють в інфопросторі Білорусі на початку 2024 року.
Січневі вигадки пропаганди
Зараз в інфопросторі північного сусіда поширюються думки про те, що Білорусь — «країна миру та стабільності», акцентується увага на підтримці українських біженців та замовчується інформація про допомогу країні-агресору Росії.
Аналітик проєкту Media IQ Павлюк Биковский у коментарі для «Сили правди» зазначив, що основна мета білоруської пропаганди – внутрішня аудиторія:
«Мета – посилити позиції Лукашенка, створити образ зовнішнього ворога та згуртувати населення навколо нинішнього лідера. Білоруська пропаганда також спрямована на формування іміджу Білорусі за кордоном. Це як бажання представити країну як стабільну та незалежну державу, так і спроби контраргументувати критику з боку міжнародної спільноти».
«Ми збережемо свою цивілізацію. Важливі підсумки Вищої держради та переговорів президентів Білорусі та Росії», – це реальний заголовок на сайті «Беларусь.Сегодня» за 29 січня 2024 року. Після прочитання заголовку складається враження, ніби Білорусі й Росії щось загрожує. Такий прийом пропагандисти використовують неодноразово, мовляв, дві країні мають захищатись, щоб «вижити». Згадати хоча б вигадки про «нападение» на Білорусь і з якої сторони воно нібито мало бути.
«А я сейчас вам покажу, откуда на Беларусь готовилось нападение». Ця фраза самопроголошеного президента Білорусі Алєксандра Лукашенка вмить стала вірусною та ідеально ілюструє довгий шлях пошуків російською пропагандою пояснень вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року.
Також білоруські сайти неодноразово цитують російських політиків. Наприклад, як на сайті «Sputnik Беларусь» у тексті з назвою «Лавров: США створили антиросійський табір, який накачує Київ зброєю». Тут просувається прийом російської пропаганди, що нібито США воює з Росією не на своїй території.
Показати інші країни з поганого боку по відношенню до інших – це легко, якщо за справу беруться пропагандисти. Наприклад, на білоруському сайті «БЕЛТА» з допомогою свого воєнного «експерта» з додаванням мови ворожнечі вийшов матеріал з назвою «Завжди була істеричною та русофобською». Кедмі про політику Польщі та мотиви такого курсу»». Наприкінці січня цього року на YouTube-каналі «БЕЛТА» Яків Кедмі сказав, що політика Польщі завжди була істеричною та русофобською. Цю ідею беззаперечно поставили, як факт у новині на сайті «БЕЛТА».
Також сайт «БЕЛТА» поширював інформацію з посиланням на свого експерта, що Україна – не є найнебезпечнішим місцем на карті світу. Такі повідомлення спеціально поширюють попри те, що в Україні досі триває війна, а російські ракети та безпілотники часто прилітають на українську територію. Від обстрілів страждають мирні громадяни, руйнуються житлові будинки та критична інфраструктура.
Яков Кедмі часто з’являється на російському радіо та телебаченні, в основному у пропагандиста Владимира Соловйова. Сам Кедмі родом з Росії, але певний час жив у Ізраілі.За інформацією у Вікіпедії, у 2023 році Яков Кедмі потрапив до санкційного списку ЄС за поширення прокремлівської пропаганди та виправдання російської агресії проти України. Однак він відкидає ці звинувачення та вважає їх політичним тиском.
У січні цього року фактчекери Stopfake викрили фейк про те, як кремлівські ресурси розганяли «новину» про те, що нібито в Україні закликали відкрити другий фронт і знищити Білорусь. Для його створення використали інтерв’ю ексначальника пресслужби Генштабу ЗСУ полковника Владислава Селезньова на телеканалі FreeДом. Автори фейку змонтували відео з уривків інтерв’ю, переставили слова місцями та обрізали.
Як пояснили у Stopfake, Владислав Селезньов говорив про застосування систем HIMARS по білоруській території, відповідаючи на запитання про те, які наслідки будуть для білоруського режиму, якщо Білорусь усе ж таки вступить у війну проти України. На це він відповів, що в такому разі білоруський режим впаде, а білоруська армія, хоч і проводить багато часу на полігонах, не готова брати участь у війні, а також добре знає про те, як їх зустрічатимуть в Україні. Тобто у повній версії інтерв’ю Селезньов говорив про те, що наразі такий напад є малоймовірним, а армія Білорусі до такого просто не готова.
Якою зараз є білоруська пропаганда
Аналітик проєкту Media IQ Павлюк Биковский у коментарі для «Сили правди» розповів, що після президентських виборів 2020 року в Білорусі відбулася синхронізація білоруської та російської пропагандистських машин.
«Це означає, що в багатьох аспектах білоруська пропаганда стала більшою мірою узгодженою з російською, особливо у використанні критики «колективного Заходу» та підтримки інтеграції Білорусі та Росії. Нагадаю, до цього між Мінськом і Москвою була якщо не інформаційна війна, то інформаційна суперечка, а білоруські державні ЗМІ говорили про конкурентів Лукашенка на виборах Віктора Бабарику та Валерія Цапкалу, що у них є «ляльководи з Газпрому». Потім відбулось переключення пропаганди і вороги виявились на Заході», — зазначив експерт.
«Попри схожість у деяких аспектах, білоруська пропаганда зберігає свої унікальні риси, пов’язані з підтримкою легітимності влади Лукашенка. На відміну від Росії, де пропаганда часто фокусується на підтримці президента Путіна та ідеї «русского міра», білоруська пропаганда більше орієнтована на внутрішнє зміцнення режиму, але «русскій мир» подається як один із частини білоруської державної ідеології. Ми в Media IQ регулярно записуємо цілу купу наративів про Лукашенка: білоруська держава працює добре, все залежить від геніальності Олександра Лукашенка – єдиного справжнього героя білоруського міфу», — додав він.
Павлюк Биковский зазначив, що у 2023 році в державних ЗМІ Білорусі відбувся зсув наративів від безумовної підтримки російської агресії в Україні до переважної концентрації на внутрішніх проблемах:
«Тема війни в Україні з весни 2023 року на тлі відсутності значного просування російських військ набула нових відтінків. Хоча продовжують використовуватися російські наративи, а інформація подається на основі російських джерел, враховуючи російські інтереси, інформація про хід військових дій практично зникла з державних ЗМІ. Водночас збільшився обсяг матеріалів переважно у форматі авторської публіцистики, де Білорусь представлена не лише як держава, яка послідовно закликає до припинення бойових дій та вирішення проблем мирним шляхом, а й як «країна для життя» українських біженців, які знаходять тут «другий дім»».
Топові наративи пропаганди минулого року
За даними моніторингу Media IQ, впродовж 2023 року активно у білоруській пропаганді просувались три наративи. Цікаво, що вони майже завжди входили у першу трійку топ–10 маніпуляцій за кожен місяць минулого року.
Отже, перший поширений наратив, що «білоруська влада все робить правильно». При цьому є маніпулювання інформацією, оціночні судження, подані, як факт, підтасовування даних так, як вигідно пропаганді.
Другий наратив працює за принципом дискредитації інших держав. Зокрема, створення образу ворога у вигляді «колективного Заходу», включаючи Україну та США. Третій поширений наратив, що Білорусі щось загрожує від інших держав. У пропагандистських текстах і відео є маніпулювання і перекручення фактів, а також домисли, вигадки та підміна понять, використання конспірологічних теорій.
Як раніше писала «Сила правди» про білоруську пропаганду, основним джерелом інформації для білорусів, які живуть в Білорусі залишається телебачення, яким керує режим Лукашенка (йде мова про білоруські державні телеканали «Беларусь 1», «ОНТ», «СТВ», так і гібридні білорусько-російські канали – «НТВ-Беларусь», «РТР-Беларусь»). Ця аудиторія системно і регулярно отримує провладну та переважно російську медіаповістку, прокремлівський погляд на основні події у світі. Це один із головних факторів ризику інформаційної безпеки держави.
Пропагандисти готуються до виборів вже
Аналітик проєкту Media IQ Павлюк Биковский розповів, що виборча кампанія 2024 року в меседжах державної пропаганди вирішує традиційні завдання зміцнення лояльності серед прихильників Лукашенка, зменшення сумнівів у неангажованої аудиторії, а також дискредитації опонентів.
За словами експерта, вперше викристалізувалась теза про «виборчий суверенітет». У попередні роки влада намагалася хоч щось зробити для зовнішньої легітимності виборів, а тепер від цього відмовляються прямим текстом.
Моніторинг Media IQ показує, що словосполучення «виборчий суверенітет» майже не фіксувався в білоруських ЗМІ до лютого 2023 року. Коли державний секретар Ради безпеки Білорусі Олександр Вольфович оголосив про його включення в проект концепції національної безпеки (голова голови ЦВК Ігор Карпенко став тоді одним із проповідників наративу про «виборчий суверенітет»).
Як розповів Павлюк Биковский, концепцію мають затвердити Всебілоруські народні збори, які мають бути сформовані за результатами цієї виборчої кампанії, і пропаганда вже взяла це на озброєння.
«Іноді словосполучення вживається буквально, як у доповіді з круглого столу в «СБ. Беларусь сегодня» про вдосконалення системи національної безпеки. Але частіше пропагандисти формулюють цей наратив у більш загальних рисах – «ми самі будемо визначати свою долю»», — зазначив він.
Білоруський експерт розповів, що провладний політолог Вадим Боровик представляє конституційну норму про зміну влади в результаті виборів як ідею зовнішніх ворогів, а такі вибори – як кольорову революцію: «Чому білоруси і росіяни на даному етапі не сприймають нав’язану Заходом ідею зміни законно обраної влади шляхом проведення кольорових революцій, які часто супроводжуються дестабілізацією та громадянськими війнами». А його колега Пьотр Піотровський продовжує свою думку про зовнішні загрози: «Білорусі необхідно максимально захистити себе від зовнішнього втручання на майбутніх виборах». Таким чином, теми виборчого суверенітету та захисту від зовнішнього впливу тісно переплітаються та відображають антизахідні настрої.
Текст створено в рамках проєкту «Сила правди». Метою проекту є боротьба з дезінформацією та фейковими новинами між Польщею та Україною.
Проект співфінансує Польсько-американська фундація свободи в рамках програми «Ми підтримуємо Україну», яку реалізує фундація «Освіта для демократії»
